Рішення

від 14.06.2013 по справі 100/3240/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 100/3240/12 Головуючий у І інстанції Пироженко О.В. Провадження № 22-ц/780/2036/13 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 38 14.06.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

10 червня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого - судді Сержанюка А.С.,

членів колегії - суддів: Білоконь О.В., Коцюрби О.П.,

з участю секретаря - Антіпова Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Регіональної громадської організації «Право народу» на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, регіональної громадської організації «Право народу» , товариства з обмеженою відповідальністю «Україна-Хост», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору редакція газети «Вісті Київщини», про захист честі, та ділової репутації та спростування недостовірної інформації, стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2012 року позивач звернулася до суду із позовом про захист честі, та ділової репутації та спростування недостовірної інформації, яка розповсюджена в статті «Ковалівська королева зриває посівну -2012 р. На Васильківщині дві біди: «Засуха і спустошення», розміщеній в газеті «Вісті Київщини» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1

Уточнюючи позовні вимоги, позивач просила захистити її право на повагу до честі та гідності, право на недоторканість ділової репутації, наступним чином.

Визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2, інформацію розповсюджену регіональною громадською організацією "Право народу", засновником та видавником газети "Вісті Київщини" в статті «ІНФОРМАЦІЯ_2", розміщеній в газеті "Вісті Київщини" НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 та ТОВ «Київ-Хост» на сайті http://v-k.org.ua: «…пані депутатка сказала начальнику земельного відділу ОСОБА_4, що до кінця березня вона не отримає зареєстрованих договорів, то він працювати не буде»; «... у Васильківському районі через безпідставне зволікання у реєстрації договорів оренди всім сільськогосподарським підприємствам, за винятком тих, що належать народному депутату України ОСОБА_2, зривається посівна».

Визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2, інформацію розповсюджену ОСОБА_3 в статті "ІНФОРМАЦІЯ_2", розміщеній в газеті "Вісті Київщини " НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1: та ТОВ «Київ-Хост» на сайті http://v-k.org.ua: «... всім господарствам Васильківського району упродовж двох років у Васильківському держкомземі не реєструють договори оренди земельних паїв, а ОСОБА_2 на її підприємства - ПСП "Світанок", Саливонківський цукровий завод - зареєстрували»; «…СТОВ «Пологівське» звертається до вас з проханням зупинити захват земель народним депутатом ОСОБА_2»; «… ОСОБА_2 відрядила своїх людей по селах з метою розчленування господарств, роздроблення полів і подальшого захвату земель».

Також позивач просив зобов»язати відповідачів спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом розміщення в газеті "Вісті Київщини" та на сайті http://v-k.org.ua: відповідних заяв - спростувань та стягнути солідарно з ОСОБА_3, Регіональної громадської організації "Право народу" та ТОВ "Україна-Хост" на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня 2012 року позов задоволено.

Відповідач - регіональна громадська організація «Право народу» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просив скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що РГО «Право народу» не є засновником та видавником газети «Вісті Київщини»; інформація, яку просив спростувати позивач, є оціночними судженнями, частина інформації, викладена ОСОБА_3 у зверненні до Президента України, є реалізацією права на звернення до орагнів гнів державної влади, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що у статті «Ковалівська королева зриває посівну -2012 р. На Васильківщині дві біди: «Засуха і спустошення», розміщеній в газеті «Вісті Київщини» НОМЕР_1 від 05.04.2012 року та на сайті http://v-k.org.ua, розповсюджену таку інформацію: «…Як пояснили «Вістям Київщини» учасники пікетування, у Васильківському районі через безпідставне зволікання у реєстрації договорів оренди всім сільськогосподарським підприємствам, за винятком тих, що належать народному депутату України ОСОБА_2, зривається посівна. Незадовго до того районом прокотилась чутка, пані депутатка сказала начальнику земельного відділу ОСОБА_4, що до кінця березня вона не отримає зареєстрованих договорів, то він працювати не буде» ( а.с.17-18, 40-41).

За змістом ст. ст. 94, 277 ЦК України, ст. 32 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенції), кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Разом з тим, за змістом зазначеного законодавства, кожному гарантується право на свободу висловлення поглядів, в тому числі право поширювати інформацію без втручання органів державної влади, за умови, що вони діють добросовісно і надають правильну і достовірну інформацію, не завдаючи при цьому шкоди репутації окремих осіб і не порушуючи їх прав.

Згідно зі ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Частиною 2 ст. 47-1 Закону передбачено, що оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Крім того, згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в абзацах 3-5 п. 19 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй ч. 1 ст. 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (ст. 37 Закону України «Про пресу», ст. 65 Закону України «Про телебачення і радіомовлення») у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.

Таким чином, вирішуючи питання про визнання інформації недостовірною, суди повинні визначитися з характером такої інформації, та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Однак, вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтував свій висновок лише тим, що поширена інформація за своїм змістом є фактичним твердженням, оскільки містить негативне з точки зору моралі фактичне діяння, яке формує негативну думку про позивача як народного депутата та широко відомого у Київській області громадського діяча.

При цьому суд першої інстанції не узяв до уваги, що висловлювання у зазначеній статті не містили фактичних даних, оскільки їх не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності навпаки, носили вірогідний характер, оскільки були розповсюджені з посиланням на «пояснення учасників пікетування» та «чутки».

За таких обставин, суд не визначився в повній мірі з характером поширеної інформації, не розмежував оціночних суджень від фактичних даних, що є недостовірними й підлягають спростуванню відповідно до вимог ст. 277 ЦК України, в порушення вищевказаних вимог закону не вирішив питання, чи містять поширені щодо позивача висловлювання фактичні дані щодо певних подій, належним чином не перевірив належним чином заперечень відповідача не навів ніяких мотивів та обставин, які б спростовували доводи заперечення, у зв'язку з чим не виконав покладених на нього законом процесуальних обов'язків, передбачених ст.ст. 213-214 ЦПК України.

Крім того, у ст. ст. 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, указується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорення, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв'язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що немає фактів, які б доводили, що зазначені вище статті мотивовані цілеспрямованими діями на приниження честі, гідності та ділової репутації позивача. Суд першої інстанції дійшов невірного висновку про наявність у даному випадку правові підстави для віднесення таких висловлювань до оціночних суджень та про задоволення цих позовних вимог, тому рішення суду першої і інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Також у статті «Ковалівська королева зриває посівну -2012 р. На Васильківщині дві біди: «Засуха і спустошення», розміщеній в газеті «Вісті Київщини» НОМЕР_1 від 05.04.2012 року та на сайті http://v-k.org.ua, розповсюджено таку інформацію у вигляді інтерв»ю з директором СТОВ «Пологівське ОСОБА_3 «І тоді я звернувся до ОСОБА_5. У своєму зверненні я написав таке: «СТОВ «Пологівське» звертається до вас з проханням зупинити захват земель народним депутатом ОСОБА_2 Володимирівною… кілька місяців тому ОСОБА_2 відрядила своїх людей по селах з метою розчленування господарств, роздроблення полів і подальшого захвату земель» ( а.с.17-18, 40-41).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції визнав цю інформацію недостовірною, а право позивача на захист честі, гідності та ділової репутації порушеним внаслідок розповсюдження цієї інформації.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до ст. 40 Конституції України всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

У п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснено, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевіряти таку інформацію та надавати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Про зазначене йдеться й у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003року № 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей).

Отже, з тексту статті вбачається, що вказана інформація викладена у зверненні до Президента України, що прямо зазначено у газетній публікації автором звернення ОСОБА_3, факт наявності такого звернення об»єктивно підтверджується текстом звернення та відповіддю на нього з Адміністрації Президента України № 04-01/168 від 22.02.2012 року ( а.с.127-128),.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, помилково вважав, що викладена у зверненні інформація на Президента України, є поширенням інформації, не врахував, що відповідач реалізував своє конституційне право на звернення до органів державної влади за захистом свого права, і викладена в заяві інформація не може вважатися поширенням недостовірної інформації у розумінні ст. 277 ЦК України.

За таких обставин, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, норма матеріального права - ст. 277 ЦК України судом невірно застосована, тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Також у статті «Ковалівська королева зриває посівну -2012 р. На Васильківщині дві біди: «Засуха і спустошення», розміщеній в газеті «Вісті Київщини» НОМЕР_1 від 05.04.2012 року та на сайті http://v-k.org.ua, розповсюджено таку інформацію у вигляді інтерв»ю з директором СТОВ «Пологівське ОСОБА_3 «...всім господарствам Васильківського району упродовж двох років у Васильківському держкомземі не реєструють договори оренди земельних паїв, а ОСОБА_2 на її підприємства - ПСП "Світанок", Саливонківський цукровий завод - зареєстрували».

Як вбачається з матеріалів справи, ця інформація є недостовірною, оскільки спростовується листом головного управління держкомзему у Васильківському районі № 1710/02-1 від 12.04.2012 року, в якому зазначено, що договори оренди земельних ділянок реєструються різним господарствам Васильківського району, зокрема№ ВАТ «Саливонківський цукровий завод» - 108 догворів, ПСП АФ «Конкорд-Агро» - 228 договорів, СТОВ «Гребінківське» - 169, СТОВ «Пологівське» - 169, ТОВ «Савхоз» - 132 ( а.с.14)

Враховуючи викладене, задовольняючи позовну вимогу про спростовання цієї інформації, суд першої інстанції вірно виходив з того, що вона є недостовірною та такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію позивача з огляду на назву та зміст вказаної статті, однак дійшов неправильного висновку про те, що відповідати за порушення цього право позивача повинна регіональна громадська організація «Право народу».

Так, заперечуючи проти позову, відповідач регіональна громадська організація «Право народу» вказував, що вони не є засновником та видавником газети «Вісті Київщини». В порушення вимог 212 - 214 ЦПК України суд першої інстанції належним чином не перевірив цих заперечень відповідача та не навів ніяких мотивів та обставин, які б спростовували доводи заперечення.

Враховуючи, що матеріали справи не містять даних про те, що регіональна громадська організація «Право народу» є засновником та видавником газети «Вісті Київщини», а на а.с.129 є витяг з державного реєстр друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб»єктів інформаційної діяльності, відповідно до якого є засновником газети «Вісті Київщини» є фізична особа, колегія суддів вважає, що у задоволенні усіх позовних вимог до відповідача - РГО «Право народу» слід відмовити.

Також, на думку судової колегії, не можна вважати обґрунтованими висновки щодо часткового задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки при відшкодуванні моральної шкоди необхідно з'ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягає наявність такої шкоди.

Підстав для задоволення вимог про відшкодування шкоди, наявності самої шкоди та її розміру судом не встановлено, тому, на думку суду, слід відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідачів моральної шкоди на користь позивача у розмірі 5000 грн.

Суд уваги на вказані обставини не звернув, дав неправильну оцінку встановленим по справі доказам, постановивши незаконне та необґрунтоване рішення.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає матеріалам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального права та повинне бути скасоване з ухваленням нового про відмову в задоволенні усіх позовних вимог, за винятком визнання недійсною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача та спростування такої інформації розповсюджену ОСОБА_3 та ТОВ «Київ-Хост»: «всім господарствам Васильківського району упродовж двох років у Васильківському держкомземі не реєструють договори оренди земельних паїв, а ОСОБА_2 на її підприємства - ПСП "Світанок", Саливонківський цукровий завод - зареєстрували».

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Регіональної громадської організації «Право народу» задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня 2012 року скасувати та ухвали нове.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2, розповсюджену ОСОБА_3 в статті «ІНФОРМАЦІЯ_2», розміщеній в газеті «Вісті Васильківщини» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 та розповсюджену товариством з обмеженою відповідальністю «київ-Хост» ( 01133, м. Київ, вул.. Жилянська, будинок 30-а, ідентифікаційний код 33778836) на сайті http://v-k.org.ua : «всім господарствам Васильківського району упродовж двох років у Васильківському держкомземі не реєструють договори оренди земельних паїв, а ОСОБА_2 на її підприємства - ПСП "Світанок", Саливонківський цукровий завод - зареєстрували».

Зобов»язати ОСОБА_3, спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення на сторінках 6-7 газет «Вісті Київщини», заяви-спростування наступного змісту: «Спростування: Директор сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Пологівське» ОСОБА_3, спростовує недостовірну інформацію, яка не відповідає дійсності, поширену директором СТОВ "Пологівське" ОСОБА_3 Регіональною громадською організацією "Право народу", засновником та видавником газети "Вісті Київщини" в статті "ІНФОРМАЦІЯ_2" в газеті «Вісті Київщини»" НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме інформацію про те, що: ... всім господарствам Васильківського району упродовж двох років у Васильківському держкомземі не реєструють договори оренди земельних паїв, а ОСОБА_2 на її підприємства - ПСП "Світанок", Саливонківський цукровий завод - зареєстрували».

Зобов»язати товариство з обмеженої відповідальністю «Київ-Хост» (01133, м. Київ, вул. Жилянська, будинок 30-а , ідентифікаційний код 33778836) спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення на сайті http://v-k.org.ua заяви-спростування наступного змісту: «Спростування: ТОВ "Україна-Хост» спростовує недостовірну інформацію, яка не відповідає дійсності, поширену директором СТОВ "Пологівське" ОСОБА_3 Регіональною громадською організацією "Право народу", засновником та видавником газети "Вісті Київщини" в статті "ІНФОРМАЦІЯ_2" в газеті «Вісті Київщини»" НОМЕР_1 від 05.04.2012 р., а саме інформацію про те, що: ... всім господарствам Васильківського району упродовж двох років у Васильківському держкомземі не реєструють договори оренди земельних паїв, а ОСОБА_2 на її підприємства - ПСП "Світанок", Саливонківський цукровий завод - зареєстрували».

В решті позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: