Ухвала

від 18.06.2013 по справі 813/3088/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2;; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 У Х В А Л А

щодо залишення позовної заяви без розгляду

18 червня 2013 року № 813/3088/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Іванків З.О.,

з участю представників: позивача Грудлевського В.М., відповідача Сагаль Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбудсервіс-Д» до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхбудсервіс-Д» (далі - ТзОВ «Шляхбудсервіс-Д») звернулося до суду з позовом до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби (далі - Миколаївської МДПІ Львівської області ДПС), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 30 травня 2012 року № 0000262320/2212, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 29 057 грн., у тому числі за основним платежем - 16 766 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 191 грн.

Відповідачем через канцелярію суду 10.06.2013 року за вх. № 20795 подано, підтримане представником в судовому засіданні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. З посиланням на пункт 56.7, підпункт 56.17.1 пункту 56.17 та пункт 56.19 статті 56 Податкового кодексу України та частину четверту статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтовує своє клопотання тим, що позивач пропустив визначений вказаними нормами законодавства строк на оскарження податкового повідомлення-рішення від 30 травня 2012 року № 0000262320/2212. Тому позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 9 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання та залишення позовної заяви без розгляду та пояснив, що підприємство не пропустило строк звернення до суду з даним позовом, оскільки звернулося до суду в межах строків, визначених пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який передбачає більш тривалий строк для звернення до суду (1095 днів), а не пунктом 56.19 цієї ж статті (один місяць). При цьому послався на позицію Вищого адміністративного суду України. Викладену у інформаційному листі від 01.11.2011 року № 1935/11/13-11. Просив відмовити у задоволенні клопотання.

Суд, вивчивши клопотання та заслухавши думку представників сторін, дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Предметом спору у даній справі є податкове повідомлення-рішення Миколаївської МДПІ Львівської області ДПС від 30 травня 2012 року № 0000262320/2212.

ТзОВ «Шляхбудсервіс-Д» звернулося до суду з позовом 18.04.2013 року, перебуваючи до цього у процедурі адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення, що сторонами не заперечується.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України в редакції Закону № 3609-VI, який набрав чинності 06.08.2011 року, встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Редакція пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, чинна до 06.08.2011 р., мала такий зміст: «З урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.»

Таким чином, у порівнянні з попередньою редакцією цієї ж норми зміст пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України в редакції Закону N 3609-VI було доповнено безпосереднім відсиланням до статті 102 Податкового кодексу України.

Статтею ж 102 Податкового кодексу України передбачено строк давності тривалістю 1095 днів.

Ураховуючи викладене, законодавцем було вдосконалено правове регулювання питання строків оскарження рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання, винесеного на підставі норм Податкового кодексу України. Нова редакція пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України конкретизувала строки давності, протягом яких платник податків має право оскаржити в суді рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання, шляхом безпосереднього посилання на статтю 102 цього ж Кодексу. Тим самим законодавцем усунуто можливі різні тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України в частині визначення тривалості строку для оскарження в суді рішень контролюючого органу. Цей строк з урахуванням змісту статті 102 Податкового кодексу України становить 1095 днів з дня отримання оскаржуваного рішення.

Одночасно Законом № 3609-VI зі змісту пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України виключено абзац другий. Виключений абзац розглядуваної норми передбачав, що в разі, коли платником податків до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, строк звернення до суду продовжується на строк, що фактично пройшов з дати звернення платника податків із скаргою до контролюючого органу до дати отримання (включно) таким платником податків остаточного рішення контролюючого органу, прийнятого за результатами розгляду скарги.

Нова редакція пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, у свою чергу, відповідних приписів не містить.

Тому з 06.08.2011 р. строк для звернення до суду з позовом про оскарження рішень контролюючого органу не продовжується на час процедури адміністративного оскарження, якою скористався платник податків.

Водночас залишається чинним пункт 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, до якого ні Законом № 3609-VI, ні іншим законом на час виникнення спірних правовідносин зміни не внесено.

Відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження, відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Отже, зазначений пункт Податкового кодексу України встановлює місячний строк для оскарження податкових повідомлень-рішень, який, за змістом цієї норми, починає перебіг із дня, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

Аналіз пунктів 56.18 та 56.19 статті 56 Податкового кодексу України свідчить про те, що ці норми по-різному регулюють питання строків судового оскарження рішень контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання.

По-перше, відрізняється тривалість строку, протягом якого платник податків має право звернутися до суду з вимогою щодо протиправності рішення контролюючого органу. Якщо пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України відсилає до строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу (1095 днів), то пункт 56.19 розглядуваної статті встановлює місячний строк для судового оскарження.

По-друге, передбачений пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України строк розпочинає свій перебіг від дня, що настає за днем отримання платником податків рішення контролюючого органу. А строк, установлений пунктом 56.19 цієї ж статті Податкового кодексу України, починає відлік від дня, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження. При цьому на момент початку перебігу строку для судового оскарження за правилами пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України аналогічний строк згідно з приписами пункту 56.18 цієї ж статті є таким, що вже розпочався.

Таким чином, два зазначені приписи Податкового кодексу України по-різному регулюють ті самі правовідносини і при цьому суперечать один одному. За таких обставин пункти 56.18 та 56.19 статті 56 Податкового кодексу України не можуть застосуватися судами одночасно, натомість перевагу повинно бути надано одній із цих законодавчих норм.

В той же час, пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

На необхідності дотримання судами правила вирішення колізій у податковому законодавстві на користь платника податків наголошено також в Остаточному рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», в якому Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема, у зв'язку з тим, що національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Таким чином, строк для звернення до суду платника податків із вимогою щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання повинен визначатися за правилами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України. Зазначений строк становить 1095 днів із дня отримання такого рішення, незалежно від того, чи скористалася особа своїм правом на досудове розв'язання спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження.

Беручи до уваги викладене, при вирішенні даного клопотання суд застосовує пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який передбачає більш тривалий строк для звернення до суду (1095 днів), ніж пункт 56.19 цієї ж статті (один місяць).

Керуючись ст.ст. 155, 160, 165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

В задоволенні клопотання відмовити.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Хома О.П.

Повний текст ухвали виготовлений 25 червня 2013 року.