Постанова

від 18.06.2013 по справі 5009/5097/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року Справа № 5009/5097/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коваленка В.М. розглянувши касаційну скаргуліквідатора ТОВ "ІСТ" арбітражного керуючого Нікітенка Микити Олександровича на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.04.2013 року у справі господарського суду№ 5009/5097/12 Запорізької області за заявоюТОВ "ІСТ" доТОВ "ІСТ" провизнання банкрутом в судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "ІСТ":не з'явилися, ПАТ "УкрСиббанк":Карпусь С.В. (довіреність №211-212 від 18.01.2013 року). В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.01.2013 року за заявою боржника порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "ІСТ" з урахуванням особливостей, передбачених статтею 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції статті, чинній на момент порушення провадження у справі) (далі - Закону) (том 1, а.с. 1).

Постановою господарського суду Запорізької області від 14.01.2013 року (суддя Юлдашев О.О.) визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Нікітенка М.О., якого зобов'язано подати в офіційні друковані органи оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, докази публікації надати суду до 01.02.2013 року, зобов'язано ліквідатора скласти та надати суду реєстр вимог кредиторів у строк до 01.03.2013 року та завершити ліквідаційну процедуру боржника відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (том 1, а.с. 56 - 57).

Не погоджуючись з винесеною постановою, ПАТ "УкрСиббанк" (далі - скаржник) звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції від 14.01.2013 року у справі №5009/5097/12, провадження у справі припинити, мотивуючи неналежною оцінкою судом першої інстанції обставин справи на предмет додержання боржником процедури добровільної самоліквідації в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) , що є обов'язковою передумовою для порушення провадження у справі про банкрутство за спеціальною процедурою відповідно до статті 51 Закону.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.04.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - М'ясищева А.М., суддів: Будко Н.В., Москальової І.В.) постанову господарського суду Запорізької області від 14.01.2013 року у справі №5009/5097/12 скасовано, провадження у справі №5009/5097/12 припинено з підстав недодержання боржником процедури самоліквідації, в порядку передбаченому статтями 105 - 111 ЦК України, як обов'язкової передумови для порушення провадження у справі про банкрутство за заявою боржника (том 1, а.с. 100 - 103).

Не погоджуючись з винесеною постановою, ліквідатор ТОВ "ІСТ" арбітражний керуючий Нікітенко Микита Олександрович звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 01.04.2013 року, а постанову суду першої інстанції від 14.01.2013 року залишити в силі, аргументуючи порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, статті 111 ЦК України, статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції статті, чинній на момент порушення провадження у справі).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 01.04.2013 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши представника ПАТ "УкрСиббанк" Карпуся С.В., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) , провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України .

Частинами 1, 2 статті 51 Закону передбачено, що якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд зі заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії (в редакції, чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство).

Згідно з частинами 1 - 3, 5 статті 105 ЦК України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи .

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 110 ЦК України, юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку з закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами .

Згідно з частиною 3 статті 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом .

За приписами частин 7, 8 статті 111 ЦК України, для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам державної податкової служби та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Також на платника податків покладено обов'язок повідомити податкові органи про реорганізацію (ліквідацію) підприємства шляхом подання, зокрема, заяви про припинення платника податків за формою №8-ОПП відповідно до пункту 11 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011 року.

Отже, враховуючи зазначені вище вимоги закону, необхідними передумовами для звернення зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на момент порушення провадження у справі) є: оцінка вартості наявного майна боржника ліквідаційною комісією, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства, складення проміжного ліквідаційного балансу за наслідком проведених ліквідаційною комісією дій в ліквідаційній процедурі та затвердження його компетентним органом юридичної особи боржника.

Така правова позиція викладена у Постанові Верхового Суду України №08/172 від 10.06.2008 року у справі №15/682б.

Частиною 1 статті 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.11.2010 року загальними зборами учасників ТОВ "ІСТ" прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності товариства та створення ліквідаційної комісії у складі генерального директора Адаменко І.А., про що складено протокол №2 (том 1, а.с. 17, 17 - зворот).

Апеляційний суд встановив, що 18.11.2010 року ТОВ "ІСТ" надано державному реєстратору документи для проведення реєстраційної дії "Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи" (том 1, а.с. 19).

Судами встановлено, що в межах здійснення процедури самоліквідації підприємства, у Бюлетені державної реєстрації №163 (23) від 01.12.2010 року розміщено оголошення про припинення юридичної особи - ТОВ "ІСТ", в якому зазначено, зокрема, дату внесення відомостей про ліквідацію підприємства - 01.11.2010 року та кінцевий строк звернення з кредиторськими вимогами до боржника - 01.02.2011 року (том 1, а.с. 20, 20 - зворот).

Також судами встановлено повідомлення ДПІ у Заводському районі міста Запоріжжя, як державного органу, в якому боржник перебуває на обліку платників податків, про ліквідацію ТОВ "ІСТ", що підтверджується заявою боржника за формою №8-ОПП про припинення платника податків (том 1. а.с. 21).

Судами встановлено, що на виконання вимог частини 1 статті 111 ЦК України, після закінчення строку для пред'явлення кредиторських вимог ліквідатором складено проміжний ліквідаційний баланс станом на 27.12.2012 року, який містить загальні відомості про активи та пасиви боржника. Проміжний ліквідаційний баланс затверджено загальними зборами учасників боржника відповідно до протоколу б/н від 27.12.2012 року (том 1, а.с. 22, 22 - зворот, 18, 18 - зворот). Однак, заявником не надано додатків, які б розшифровували відомості рядків балансу про склад майна боржника, перелік кредиторів боржника.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції від 14.01.2013 року та припиняючи провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що боржником не надано суду належних доказів здійснення процедури самоліквідації компетентним органом боржника (ліквідатором чи ліквідаційною комісією).

Так, апеляційний суд зазначив про те, що боржником, в порушення приписів частини 3 статті 111 ЦК України не надано суду доказів закриття боржником усіх рахунків, відкритих у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи, з відомостями про їх стан на час проведення заходів з ліквідації юридичної особи, оскільки ліквідатором не надано довідки ДПІ про рахунки боржника у банківських установах та довідок відповідних банків про їх закриття.

Також апеляційний суд встановив обставини недоведення боржником належними доказами факту повідомлення ліквідаційною комісією всіх відомих кредиторів у письмовій формі про ліквідацію боржника із зазначенням строку пред'явлення ними кредиторських вимог.

Апеляційний суд зазначив про те, що боржником, в порушення приписів статей 105, 111 ЦК України, до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство не додано переліку кредиторів з визначенням суми заборгованості та доказів її утворення (платіжних документів, актів зрівняння, позовних заяв, рішень суду, виконавчих документів та результати їх розгляду), а факт звернення ПАТ "УкрСиббанк", Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України; Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; Фонду соціального страхування на випадок безробіття; Пенсійного фонду України з кредиторськими вимогами до ліквідаційної комісії боржника не підтверджені належними доказами у справі.

Також апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів боржника про відсутність у нього майна, оскільки зазначений факт не підтверджений належними доказами інвентаризації активів боржника та їх оцінки на момент складення проміжного ліквідаційного балансу.

Досліджуючи процедуру формування активу та пасиву боржника в ході його добровільної ліквідації, апеляційний суд встановив, що до проміжного ліквідаційного балансу від 01.12.2010 року боржником включена кредиторська заборгованість на суму 410 330 грн., яка утворилася станом на 27.12.2012 року.

Однак, з таким висновком апеляційного суду колегія суддів касаційного суду не може погодитися, оскільки додатком №11 до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство зазначено копію проміжного ліквідаційного балансу станом на 27.12.2012 року, яка є у матеріалах справи (том 1, а.с. 22 - зворот), тоді як проміжний ліквідаційний баланс станом на 01.12.2010 року у матеріалах справи відсутній.

З огляду на встановлене апеляційним судом, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про неналежне формування ліквідаційною комісією активу та пасиву згідно з даними проміжного ліквідаційного балансу боржника, неналежне документальне оформлення проміжного ліквідаційного балансу без відповідних додатків до нього, що свідчить про неповноту проведених ліквідаційною комісією боржника дій в ході самоліквідації відповідно до приписів статей 105 - 111 ЦК України, а також про те, що суд першої інстанції без достатніх правових підстав визнав боржника банкрутом за спрощеною процедурою, передбаченою статтею 51 Закону, та відкрив щодо нього ліквідаційну процедуру.

Разом з тим, колегія суддів касаційного суду не погоджується з висновками апеляційного суду про невідповідність протоколу №2 загальних зборів кредиторів ТОВ "ІСТ" від 01.11.2010 року вимогам чинного законодавства, як такого, що складений з порушеннями і не є чинним, з огляду на таке.

Частиною 3 статті 105 ЦК України передбачено, що виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Відповідно до пунктів 8.1., 9.1. Статуту ТОВ "ІСТ", у товаристві створюється виконавчий орган - Дирекція, який здійснює поточне управління діяльністю Товариства, дирекцію очолює Генеральний директор, який призначається зборами засновників.

Отже, генеральний директор ТОВ "ІСТ" Адаменко А.І. є уповноваженою зборами засновників підприємства на здійснення управління юридичною особою, тому відповідно до приписів частини 3 статті 105 ЦК України може бути обраний до складу ліквідаційної комісії боржника, при цьому, він не вважатиметься членом ревізійної комісії боржника, яка відповідно до пункту 10.1. Статуту боржника створюється зборами учасників товариства з метою здійснення контролю за діяльністю Дирекції товариства, зокрема, генерального директора.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, з листа УПФУ у Заводському районі міста Запоріжжя №9087/05 від 24.12.2012 року вбачається відсутність заборгованості боржника зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на 19.12.2012 року (том 1, а.с. 31) , тоді як судом першої інстанції було встановлено наявність заборгованості боржника перед Пенсійним фондом України на суму 433, 12 грн.

Також апеляційний суд дійшов вірного висновку про непідтвердження належними доказами у справі відсутності у боржника майна, оскільки з матеріалів справи, зокрема, з Довідки УДАІ ГУМВС в Запорізькій області №10/13-7061 від 24.10.2012 року вбачається, що за боржником зареєстровано транспортний засіб, вартість якого відповідно до висновку суб'єкта оціночної діяльності становить 14 346 грн. (том 1, а.с. 24, 26, 27).

З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується в цілому з висновками апеляційного суду про неналежне формування ліквідаційною комісією активу та пасиву боржника, що свідчить про недодержання боржником процедури його ліквідації за статтями 105, 111 ЦК України, як обов'язкової передумови для порушення справи про банкрутство за статтею 51 Закону, у зв'язку з чим провадження у справі №5009/5097/12 підлягає припиненню як безпідставно порушене.

Колегія суддів касаційного суду зазначає про необґрунтованість доводів скаржника про відсутність необхідності повного виконання порядку добровільної ліквідації боржника до моменту звернення зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 51 Закону, як такі що не відповідають приписам ЦК України, нормам законодавства про банкрутство та висновкам Верховного Суду України, що викладені у Постанові Верхового Суду України №08/172 від 10.06.2008 року у справі №15/682б.

В решті доводи скаржника про неналежну оцінку доказів у справі апеляційним судом є такими, що спрямовані на переоцінку доказів судом касаційної інстанції, що виходить за межі його повноважень відповідно до статті 111 7 ГПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного суду та не вбачає правових підстав для скасування прийнятої у справі постанови Донецького апеляційного господарського суду від 01.04.2013 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ліквідатора ТОВ "ІСТ" арбітражного керуючого Нікітенка Микити Олександровича залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.04.2013 року у справі №5009/5097/12 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

В.М. Коваленко