Постанова

від 25.06.2013 по справі 12016/09/1570     

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 12016/09/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого по справі судді Бжассо Н.В.

за участю секретаря Музики І.О., Музики А.О., Гур'євої К.І.

сторін:

прокуратура: Вербовщук С.Г. - за посвідченням

позивач: Бартош М.В. - представник по довіреності

відповідачі: Фаніна І.В. - представник по довіреностям

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛПЕКО» до Південної митниці, Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, визнання недійсними рішень і карток відмови, стягнення сум надмірно сплачених платежів

В С Т А Н О В И В:

В провадження суду, після касаційного перегляду надійшла адміністративна справа за позовом ТОВ «АЛПЕКО», за результатом якого, після уточнення позовних вимог, позивач просить, визнати протиправною бездіяльність Південної митниці (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21 А, ідентифікаційний код 35819019) щодо повернення надмірно сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛПЕКО» (65088, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 92/94, ідентифікаційний код 35929957) мита у сумі 392 444 (триста дев'яносто дві тисячі чотириста сорок чотири) грн. 39 копійок та податку на додану вартість у сумі 2 228 903 (два мільйони двісті двадцять вісім тисяч дев'ятсот три) грн. 02 копійки, які було зараховано до бюджету у загальній сумі 2 681 347 (два мільйони шістсот вісімдесят одна тисяча триста сорок сім) грн. 41 копійка; визнати недійсним рішення Південної митниці про визначення митної вартості товарів №500000043/2009/003767/1 від 13.10.2009 року, №500000043/2009/003766/1 від 12.10.2009 року, №500000043/2009/003769/1 від 13.10.2009 року, №500000043/2009/003825/1 від 14.10.2009 року, №500000043/2009/002437/1 від 21.08.2009 року, №500000043/2009/003762/1 від 13.10.2009 року, №500000043/2009/003763/1 від 13.10.2009 року, №500000043/2009/003758/1 від 13.10.2009 року, №500000043/2009/002601/1 від 31.08.2009 року; визнати недійсними картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №500000043/9

401025 від 31.08.2009 року, №500000043/9/400941 від 21.08.2009 року; стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛПЕКО» (65088, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 92/94, ідентифікаційний код 35929957) надмірно сплачених до бюджету Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛПЕКО» мита у сумі 392 444 (триста дев'яносто дві тисячі чотириста сорок чотири) грн. 39 копійок та податку на додану вартість у сумі 2 228 903 (два мільйони двісті двадцять вісім тисяч дев'ятсот три) грн. 02 копійки, які було зараховано до бюджету у загальній сумі 2 681 347 (два мільйони шістсот вісімдесят одна тисяча триста сорок сім) грн. 41 копійка.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби № 618 від 20.07.2007 року (далі Порядок № 618), має право на повернення надмірно сплачених ним сум мита у розмірі 392 444,39 грн. та податку на додану вартість у розмірі 2 288 903,02 грн. Посилається на те, що ним було визначено митну вартість отриманого товару за вищезазначеними деклараціями за першим методом (ціною договору щодо товару, який імпортується) відповідно до ст. 266 Митного кодексу України, однак Південною митницею заявлену митну вартість не було визнано і було відмовлено у прийнятті митних декларацій, митному оформленні товару у зв'язку з заниженням, на її думку, митної вартості товару, що імпортується, та самостійно визначена митна вартість товару. У зв'язку з відмовою митниці у митному оформленні товарів за фактурною ціною декларантом були заповнені та подані вантажні митні декларації (далі - ВМД) на підставі визначеної митним органом митної вартості товару, у зв'язку з чим була здійснена переплата мита та ПДВ. Позивач просить стягнути з Державного бюджету України через ГУДКУ в Одеській області на його користь сум надмірно сплачених мита та ПДВ, оскільки відповідно до законодавства саме органами Державного казначейства провадиться повернення за рішенням суду надмірно сплачених до бюджету платежів.

В ході розгляду справи представник позивача, заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідачів, Південної митниці, Південної митниці Міндоходів, заявлені позовні вимоги не визнав, в задоволенні їх просив відмовити, суду пояснив, що митниця при оформленні товару діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством. Шостий метод визначення митної вартості декларантом був обраний самостійно, а митниця погодилась з таким методом, оскільки зазначена митна вартість за шостим методом її визначення відповідала рівню митної вартості на аналогічні та подібні товари. Також відповідач зазначив, що позивач не звертався до митного органу з заявою про випуск товарів, що декларуються у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку, самостійно визначив митну вартість товарів, подав до Південної митниці ВМД на товари, у яких була зазначена митна вартість, визначена ним за шостим методом. На думку представника відповідача Південної митниці відповідно до ч.3 ст.265 МК України митний орган має права зобов'язати декларанта вчиняти певні дії, а саме визначити митну вартість іншим способом, ніж якій використовував декларант, лише якщо дійде висновку, що визначена ним митна вартість нижча, ніж прями витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару. З урахуванням цих обставин у Південної митниці не було підстав для прийняття позитивного висновку про повернення надмірно сплачених мита та ПДВ, що свідчить про відсутність бездіяльності Південної митниці.

Також, представник відповідачів просив не приймати до уваги висновок судово - економічної експертизи № 2607 від 30.05.2013 року, вважаючи його таким, що не встановлює істотних для справи обставин, та надає оцінку правовідносинам, які є предметом судового розгляду, що не входить в компетенцією експерта.

Відповідач, Державна казначейська служба України в Одеській області, в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи, заперечення на адміністративний позов до суду не надав. Справа розглядається в його відсутності.

До участі справи, в інтересах держави було допущено Прокуратуру Малиновського району м. Одеси. В ході розгляду справи прокурор заявлені позовні вимоги не визнав, в задоволенні їх просив відмовити, підтримуючи доводи, викладені представником Південної митниці та Південної митниці Міндоходів.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ТОВ «АЛПЕКО», 06.04.2009 року, було укладено зовнішньоекономічний контракт № AR-0409 з Компанією «RIDEMAX SYSTEMS INC.» (Панама)/

Згідно даних інвойсів, обсяг поставки товарів на адресу ТОВ «АЛПЕКО» за умовами контракту складав 14 474 062, 86 грн.

Згідно даним графи 22 ВМД «Валюта та загальна фактурна вартість», фактурна вартість товару, поставленого на адресу ТОВ «АЛПЕКО» склала 14 474 062, 86 грн.

Згідно даним графи 12 ВМД «Загальна митна вартість», митна вартість товару, поставленого на адресу ТОВ «АЛПЕКО» склала 25 532 133, 05 грн.

За результатом касаційного перегляду справи, було встановлено, що у випадку відсутності письмового рішення митниці про відмову в митному оформлені товару заявник не може посилатися на порушення свого права, оскільки оскарження дій відповідача з мотивів, які ґрунтуються на припущенні про можливість права, є безпідставним.

З урахуванням викладеного, справа розглядається по ВМД відносно яких виставлені рішення визначення митної вартості №500000043/2009/003767/1 від 13.10.2009 року, №500000043/2009/003766/1 від 12.10.2009 року, №500000043/2009/003769/1 від 13.10.2009 року, №500000043/2009/003825/1 від 14.10.2009 року, №500000043/2009/002437/1 від 21.08.2009 року, №500000043/2009/003762/1 від 13.10.2009 року, №500000043/2009/003763/1 від 13.10.2009 року, №500000043/2009/003758/1 від 13.10.2009 року, №500000043/2009/002601/1 від 31.08.2009 року та картки відмови№500000043/9 /401025 від 31.08.2009 року, №500000043/9/400941 від 21.08.2009 року.

Судом встановлено, що митна вартість товарів визначена в ВМД № 500050030/2009/014012; №500050030/2009/013997; №500050030/2009/014000; №500050030/2009/014016; №500050030/2009/014141; №500050030/2009/014011; №500050030/2009/014009; №500040026/2009/004059; №500040026/2009/014187 згідно шостого методу визначення митної вартості.

В результаті збільшення вартості товару було збільшено суму мита та ПДВ сплаченого ТОВ «АЛПЕКО», внаслідок чого до бюджету через Південну митницю та ГУДКСУ в Одеській області сплачені надмірно мито у розмірі 392 444, 39 грн. та податок на додану вартість у розмірі 2 228 903, 02 грн.

Позивач звернувся до Південної митниці з заявою про повернення надмірно сплачених мита та ПДВ, проте надмірно сплачені мито та ПДВ йому повернуті за його заявою не були, що спонукало позивача звернуться с позовом до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Митним кодексом України від 11.07.2002 року, а також прийнятими на виконання положень МК України іншими нормативно-правовими актами, які стосуються митного оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України, а також визначення митної вартості товарів, сплати митних платежів.

Відповідно до ст.10 МК України від 11.07.2002 року, при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

Згідно з п.15 ст.1 МК України від 11.07.2002 року, митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів .

Статтею 40 МК України від 11.07.2002 року, визначено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України та передбачає виконання цими органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Статтею 265 МК України від 11.07.2002 року визначено, що митний орган здійснює також контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

При цьому Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766, якій втратив чинність з 01.06.2012 року, та діяв на час виникнення спірних правовідносин, був встановлений перелік документів для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, які декларант зобов'язаний подати. У разі необхідності для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документі або якщо він відмовився від їх надання, митну вартість визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно законодавства (п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження).

Судом достовірно встановлено, що декларантом були подані митниці необхідні документи для митного оформлення товару, у тому числі зовнішньоекономічний договір (контракт) та рахунки - фактури (інвойси), які підтверджували ціну товару відповідно ціни договору, проте у ВМД зазначена як фактурна (договірна) вартість товару (графа 22,42), так і митна вартість товару на підставі 6-го (резервного) методу визначення митної вартості (графа 12,45), з якою позивачем сплачені мито та податок на додану вартість.

Представник Південної митниці не заперечував, що митні платежі позивачем були сплачені з митної вартості товарів, визначеної за шостим резервним методом визначення митної вартості товарів, зазначивши, що позивач сам визначив цей метод, а митниці з ним погодилась. Представник відповідача не спростував доводів позивача що будь-які додаткові документи у нього Південною митницею для визначення митної вартості товарів не витребувались. Представник відповідача посилаючись на ч.3 ст.265 МК України, вважає, що митний орган має право зобов'язати декларанта визначити лише митну вартість вищу, в інших випадках митниця не повинна проводити будь - яких дій та не може зобов'язувати декларанта на вчинення певних дій. Суд вважає, що таки доводи відповідача не ґрунтуються на положеннях законодавства. При цьому суд виходить з наступного.

Статтею 259 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 261 МК України відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Положеннями ч.1ст.262 МК України встановлено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст. 266 МК України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість);резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього

методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1-5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до ст.267 МК України, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

Положеннями ч.3 ст. 266 МК України встановлено, що, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Цією ж статтею передбачається, що у разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Таким чином, метод 6 (резервний) може бути використано для визначення митної вартості товару тільки в разі неможливості використання 1-5 методів визначення вартості за умови додержання процедури визначення митної вартості встановленої ч.3 цієї статті.

Верховний Суд України в своїх рішеннях щодо вирішення питання у подібних спірних правовідносинах неодноразово визначав, що згідно норм Митного Кодексу України та підзаконних актів митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких зокрема належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів (постанови від 20.04.2010 року №10/58, від 21.01.2011 року по справі №21-56а10, від 14.11.2011 року по справі №21-213а11, від 21.03.2012 року по справі за позовом ТОВ "ОНВІ" до Житомирської митниці).

При цьому відповідно до ст.273 від 11.07.2002 року, митна вартість, визначена за резервним (шостим) методом, не визначається на підставі довільної чи фіктивної вартості. Згідно зі ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі від 30.10.1947 p., оцінка ввезеного товару для митних цілей має бути заснована на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна засновуватися на вартості товару вітчизняного виробництва чи на довільних чи фіктивних оцінках.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В ході судового розгляду, на підставі ухвали суду, Одеським науково - дослідницьким інститутом судових експертиз була проведена судово - економічна експертиза по матеріалам адміністративної справи № 2а-12016/09/1570.

Згідно висновку № 2607 від 30.05.2013 року, нарахування митних платежів, нарахованих Південною митницею при оформленні вантажних митних декларацій на поставку Товару Компанією «RIDEMAX SYSTEMS INC.», Panama, на адресу ТОВ «АЛПЕКО», згідно з умовами контракту в розмірі 6 100 825, 33 грн., у тому числі: мито в розмірі 829 665, 56 грн., ГДС в розмірі 5 271 159, 77 грн. (829 665, 56 + 5 271 159, 77 = 6 100 825, 33), документально не обґрунтовані даними про вартість поставленого товару, відображеного в представлених на дослідження інвойсам та специфікаціям та нормативно не обґрунтовані даними про митну вартість товару, відображеного в графі 12 та 47 вантажних митних декларацій. ТОВ «АЛПЕКО» надмірно сплачені в Державний бюджет України митні платежі, розраховані Південною митницею при оформлені вантажних митних декларацій на поставку товару Компанією «RIDEMAX SYSTEMS INC.», Panama, на адресу ТОВ «АЛПЕКО», згідно з умовами контракту в розмірі 2 681 347, 32 грн., в тому числі: мито в розмірі 392 444, 36 грн., НДС по митній вартості в розмірі 2 288 902, 96 грн.

У зв'язку з митним оформленням товарів позивача Південною митницею, на підставі митної вартості товару визначеною за 6 (резервним) методом визначення митної вартості товару, що імпортується до України, сплачені мито та ПДВ відповідно до визначеної митної вартості товару, є надмірно сплаченими по відношенню до фактурної вартості товару (його контрактної ціни), що у сукупності підтверджується дослідженими доказами контрактом, інвойсами, даними ВМД, висновком судово-економічної експертизи № 2607 від 30.05.2013 року, а тому вимоги позивача про зобов'язання ГУДКСУ в Одеській області ( здійснити повернення надмірно сплачених до бюджету мита та податку на додану шляхом стягнення надмірно сплачених сум на його користь є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд, з метою гарантування захисту прав та законних інтересів позивача, вважає правильним обрання механізму судового захисту у відповідності до положень п. 1 ч.2 ст. 162 КАС України, оскільки оскаржувані рішення митного органу втрачають свою дію з моменту набрання судовим рішенням законної сили, у зв'язку з чим, визнання їх недійсними не потребується.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 70, 71, 86, 159-164 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛПЕКО» до Південної митниці, Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, визнання недійсними рішень і карток відмови, стягнення сум надмірно сплачених платежів.

Визнати протиправною бездіяльність Південної митниці (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21 А, ідентифікаційний код 35819019) щодо повернення надмірно сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛПЕКО» (65088, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 92/94, ідентифікаційний код 35929957) мита у сумі 392 444 (триста дев'яносто дві тисячі чотириста сорок чотири) грн. 39 копійок та податку на додану вартість у сумі 2 228 903 (два мільйони двісті двадцять вісім тисяч дев'ятсот три) грн. 02 копійки, які було зараховано до бюджету у загальній сумі 2 681 347 (два мільйони шістсот вісімдесят одна тисяча триста сорок сім) грн. 41 копійка.

Визнати протиправними та скасувати рішення Південної митниці про визначення митної вартості товарів №500000043/2009/003767/1 від 13.10.2009 року, №500000043/2009/003766/1 від 12.10.2009 року, №500000043/2009/003769/1 від 13.10.2009 року, №500000043/2009/003825/1 від 14.10.2009 року, №500000043/2009/002437/1 від 21.08.2009 року, №500000043/2009/003762/1 від 13.10.2009 року, №500000043/2009/003763/1 від 13.10.2009 року, №500000043/2009/003758/1 від 13.10.2009 року, №500000043/2009/002601/1 від 31.08.2009 року.

Скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №500000043/9

401025 від 31.08.2009 року, №500000043/9/400941 від 21.08.2009 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛПЕКО» (65088, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 92/94, ідентифікаційний код 35929957) надмірно сплачених до бюджету Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛПЕКО» мита у сумі 392 444 (триста дев'яносто дві тисячі чотириста сорок чотири) грн. 39 копійок та податку на додану вартість у сумі 2 228 903 (два мільйони двісті двадцять вісім тисяч дев'ятсот три) грн. 02 копійки, які було зараховано до бюджету у загальній сумі 2 681 347 (два мільйони шістсот вісімдесят одна тисяча триста сорок сім) грн. 41 копійка.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Н.В.Бжассо

25 червня 2013 року.

.