Постанова

від 25.06.2013 по справі 825/1987/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 825/1987/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Соломко І.І.,

за участю секретаря - Розмовенко А.О.,

представника позивача - Булах А.О.,

відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Козелецького районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно виплаченого матеріального забезпечення, -

В С Т А Н О В И В:

21.05.2013 року позивач, Козелецький районний центр зайнятості (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття в розмірі 6220,92 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що в квітні 2013 року під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» позивачем встановлено, що відповідач при зверненні до позивача про надання їй статусу безробітного не повідомила, що перебувала у трудових відносинах з ТОВ «ЛАНГРУП». У зв'язку з цим, в період з 11.06.2012 року по 02.10.2012 року відповідач незаконно отримала матеріальне забезпечення в розмірі 6220,92 грн. Відповідно до статті 36 зазначеного Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до вимог чинного законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. ОСОБА_2 відмовилася добровільно повернути кошти в розмірі 6220,92 грн., тому позивач просить стягнути вказану суму в судовому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач та її представник в судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що професійне навчання щодо зайняття підприємницькою діяльністю відповідач проходила вже з 31 серпня до 12 вересня 2012 року, тобто пізніше, ніж за даними позивача вона була працевлаштована. Після навчання зареєструвалась як фізична особа - підприємець. Однак, на даний час ще прибутку не має, бо не має замовлень за своїм видом діяльності. В ТОВ «ЛАНГРУП» відповідач фактично не працювала, оскільки була на іспитовому строку, і лише проходила навчання для можливого подальшого працевлаштування за посадою. Однак звільнилась, бо за твердженням керівництва цього товариства, не пройшла іспитового строку. Жодних коштів ТОВ «ЛАНГРУП» їй не виплачувало. Про це відповідач повідомляла інспектора центру зайнятості під час обов'язкового відвідування. Тому вважають позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, суд прийшов до наступних висновків.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ, Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307, (далі-Порядок № 307) Законом України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості.

Отже, Козелецький районний центр зайнятості є робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Судом встановлено, що на підставі поданої заяви від 20.10.2011 року ОСОБА_2 була зареєстрована в Козелецькому районному центрі зайнятості як така, що шукає роботу (а.с.9). При цьому в заяві зазначила, зокрема, що трудовою діяльністю не займається та не є найманим працівником.

Козелецьким районним центром зайнятості 20.10.2011 року відповідачу було надано статус безробітного як такому, що шукає роботу, та призначено допомогу по безробіттю відповідно до статей 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» та Порядку №307, що підтверджується витягом із наказів №НТ111020 (а.с.43-44).

За період з 22.06.2012 року по 02.10.2012 року відповідачу надана допомога по безробіттю відповідно до статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» в розмірі-5093,87грн., допомога по безробіттю (одноразова) з 03.10.2012 року по 13.10.2012 року в розмірі-491,31грн., витрати вартості за навчання з 31.08.2012 року по 12.09.2012 року в розмірі-184,23 грн., що підтверджується кошторисом витрат та довідками виплаченого матеріального забезпечення в сумі 6220,92 грн. (а.с.17, 18, 19).

12.04.2013 року позивачем відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення за результатами якого складено акт № 19, в якому зазначено, що відповідач з 11.06.2012 року по 12.07.2012 року перебувала в трудових відносинах з ТОВ «ЛАНГРУП», що є порушенням частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»(а.с.27-28).

Відповідно до підпункту «б» частини третьої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307, допомога по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.

Відповідно до абзацу 1 та 2 пункту 5 частини другої статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виконавча дирекція Фонду та її робочі органи, зокрема, контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду. Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Відповідно до пункту 3 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307, перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття у разі, коли: подані застрахованою особою документи дають їй право на одержання допомоги по безробіттю відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"; особа, яка одержує допомогу по безробіттю та не може бути працевлаштована у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи, виявила бажання отримати залишок належної їй допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 2 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, (затверджений наказами Державної податкової адміністрації України, Пенсійним фондом та Міністерством праці та соціальної політики України, від 13.02.2009 року № 7-1|60/62), розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Відповідно до пунктів 5, 6, 7, 8 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів. За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили. У разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти. У разі неповернення коштів у встановлений строк, стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Аналізуючи вищезазначені нормативно-правові акти, суд зазначає, що на позивача покладено обов'язок здійснювати контроль за правильністю та обґрунтованістю виплат на випадок безробіття шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Позивачем відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» було проведено перевірку достовірності даних, зазначених в заяві відповідача від 20.10.2011 року, за результатами якої встановлено, що відповідач з 11.06.2012 року по 12.07.2012 року перебувала в трудових відносинах з ТОВ «Лангруп», що є порушенням частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Даний факт підтверджується наказом по особовому складу «Про прийом на роботу ОСОБА_2.» від 11.06.2012 року № 69/к та наказом по особовому складу «Про звільнення ОСОБА_2.» від 12.07.2012 року № 115/к (а.с.20, 21).

Отже, аналізуючи фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач в розумінні статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» на момент надання йому статусу безробітного відносилась до категорії зайнятого населення.

Згідно із частинами другої та третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, обов'язок щодо своєчасного надання відомостей про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг покладено на осіб, які зареєстровані як безробітні.

Проте, відповідачем не виконано обов'язку, передбаченого статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Посилання відповідача на те, що під час перебування у трудових відносинах з ТОВ «Лангруп» вона фактично не працювала та жодних коштів не отримувала, а тому не відноситься до категорії зайнятого населення, судом до уваги не приймається, оскільки вказані обставини не звільняють відповідача від обов'язку щодо своєчасного надання відомостей про обставини, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю.

Пунктом 6.14 вищевказаного Порядку № 307 передбачено, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку. Сума виплаченої допомоги по безробіттю підтверджується відповідною довідкою центру зайнятості, що підписується керівником, головним бухгалтером та скріплюється печаткою.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2013 року позивачем був виданий наказ «Про повернення коштів гр. ОСОБА_2.» № 35 і направлено лист від 16.04.2013 року № 04/299 з вимогою повернути кошти на протязі 15 календарних днів з дня отримання повідомлення (а.с.6-8).

Наказ від 15.04.2013 року № 35 відповідачем отримано та не оскаржено, кошти в розмірі 6220,92 грн. до Козелецького районного центру зайнятості добровільно не повернуто.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не надано суду доказів, які б спростували позицію позивача.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що несплата відповідачем суми наносить суттєвої шкоди державі, так як перешкоджає у повному обсязі Козелецькому міському центру зайнятості забезпечувати соціальний захист громадян шляхом виплати допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у передбачених законодавством випадках.

Таким чином, позовні вимоги Козелецького районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття в розмірі 6220,92 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Козелецького районного центру зайнятості, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Козелецького районного центру зайнятості (р/р 37173300901163 в ГУДКС у Чернігівській області, МФО 853592, код 21399561) кошти незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття в сумі 6220 (шість тисяч двісті двадцять) грн. 92 коп.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.І. Соломко