Постанова

від 24.05.2013 по справі 2а-13693/12/0170/24

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 травня 2013 р. о 16:41 Справа №2а-13693/12/0170/24

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кащеєвої Г.Ю. за участю секретаря Багдасарян Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та скасування податкової вимоги

за участю:

позивача - ОСОБА_1, НОМЕР_1;

представника позивача - ОСОБА_2, довіреність № б/н від 14.11.12, НОМЕР_2;

представника відповідача - Антілогова Н.В., довіреність № 7 від 06.03.13, посвідчення НОМЕР_4;

Обставини справи:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовною заявою та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АРК ДПС від 14.05.2012р. №0001331700 та №0001341700, скасувати податкову вимогу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АРК ДПС від 06.08.2012р. №326.

Ухвалою суду від 24.05.2013р. позовна заява в частині позовних вимог щодо скасування податкової вимоги Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АРК ДПС від 06.08.2012р. №326 була залишена без розгляду на підставі клопотання представника позивача.

Ухвалою суду від 14.12.2012р. призначено по справі судову економічну експертизу.

Позовні вимоги вмотивовані необґрунтованістю висновків відповідача при проведенні перевірки щодо нікчемності правочинів та їх безтоварного характеру, внаслідок чого позивачеві були донараховані грошові зобов'язання зі сплати податків.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та вважає позов таким, що задоволенню не підлягає, оскільки податкові накладні, на підставі яких позивачем у подальшому формувалися податкові зобов'язання зі сплати, зокрема, податку на додану вартість, не відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України, для чого відповідачем була використана в порядку п. 72.1 ст. 72 ПК України інформаційно - аналітична інформація, яка надійшла від підрозділів податкової служби за результатами податкового контролю.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглянути справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

З 13.02.2012р. по 24.02.2012р. Феодосійською ОДПІ АРК ДПС була проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, індивідуальний податковий номер НОМЕР_3 за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р., за результатами якої 29.02.2012р. був складений акт №93/17-1/НОМЕР_3 (а.с. 13-37).

При проведенні перевірки була отримана інформація щодо проведення зустрічної звірки з контрагентом позивача - ТОВ «Дах Майстер Плюс» стосовно підтвердження господарських відносин із платником податків СПД -ФО ОСОБА_1 відомостей за червень, липень 2010р.

Згідно з наданими до ДПІ у м. Судак позивачем податковими деклараціями з ПДВ за червень 2010р. (вх. 8168 від 05.07.2010р.) сума податкового кредиту з податку на додану вартість складає 17915 грн., за липень 2010р. (вх. №12311 від 18.08.2010р.) сума податкового кредиту з податку на додану вартість складає 2601,00 грн.

За результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту за червень та липень по позивачу в розрізі контрагентів, проведеного згідно з Порядком, затвердженим Наказом ДПА України від 18.04.2008р. №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні роз шифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість», встановлена розбіжність податкового кредиту по підприємству - ТОВ «Дах Майстер Плюс» станом на 01.08.2010р. та виявлено завищення в сумі 14614,00 грн. (а.с. 31).

Згідно з доданим до матеріалів справи актом від 16.05.2011р. №189/23/34796678 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Дах Майстер Плюс», код за ЄДРПОУ 34796678 щодо підтвердження господарських відносин із платником податків СПД -ФО ОСОБА_1, і.н. НОМЕР_3 відомостей за червень, липень 2010р.» було встановлено наступне.

ТОВ «Дах Майстер Плюс» зареєстроване 25.12.2006р. в Шевченківській РДА у м. Києві, свідоцтво про державну реєстрацію від 25.12.2006р.

Податкова адреса суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: м. Київ, вул. Червоногвардійська, 5, кв. 301.

ТОВ «Дах Майстер Плюс» взято на облік в органах державної податкової служби 26.12.2006р. за №12260 та станом на 16.05.2011р. перебувало на обліку в ДПІ Деснянського району м. Києва.

ТОВ «Дах Майстер Плюс» було платником податку на додану вартість з 16.01.2007р. по 25.04.2008р., 27.05.2008р. по 31.10.2009р., 31.10.2009р. по 10.02.2010р., 18.02.2010р. по 28.09.2010р.

Станом на 16.05.2011р. останній звіт (Декларацію з ПДВ) подано за травень 2010р. Декларація з ПДВ за червень 2010р. - визнана недійсною.

Останній звіт по податку на прибуток подано за І квартал 2010р.

У зв'язку з чим, в ході перевірки було встановлено, що у СПД ОСОБА_1 було відсутнє право на формування валових витрат по операціях з підприємством -постачальником ТОВ «Дах Майстер Плюс» відповідно до положень ст. 188 ПК України.

В ході перевірки не було підтверджено наявності поставок товарів (послуг) від підприємства -постачальника за період з 01.06.2010р. по 30.07.2010р., що свідчить про те, що правочини між СПД ОСОБА_1 та підприємством -постачальником здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини є нікчемними і силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Адже, таки правочини відповідно до п.п. 1,2 ст. 215, п.п. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними.

Також в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі послуг від ТОВ «Дах Майстер Плюс» до підприємця-покупця ФОП ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю підприємства за місцезнаходженням.

Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат у позивача перевіркою було встановлено порушення п. «а» п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», донараховано податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 12685,50 грн.

На підставі наведеного, відповідачем в акті перевірки був зроблений висновок, що фінансово-господарська діяльність позивача здійснюється поза межами правового поля. Фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентом є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами (ст. 234 ЦК України).

На підставі акта перевірки№93/17-1/НОМЕР_3 від 29.02.2012р. Феодосійською ОДПІ 14.05.2012р. було винесено податкове повідомлення-рішення №0001331700 про збільшення податку на додану вартість на 16914,00 грн. та донарахування позивачеві штрафних санкцій в сумі 4228,50 грн. (а.с. 10), а також податкове повідомлення-рішення №0001341700 від 14.05.2012р. про донарахування позивачеві податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 12685,50 грн. (а.с. 11).

Дослідивши висновки відповідача, викладені в акті перевірки, на підставі яких позивачеві були донараховані податкові зобов'язання, суд дійшов наступних висновків.

11.06.2010р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Підрядник) та ТОВ «Дах Майстер Плюс» (Субпідрядник) був укладений договір про надання технічної допомоги при виконанні субпідрядних робіт №560, відповідно до якого Підрядник доручає, а Субпідрядник бере на себе надання технічної допомоги при виконанні субпідрядних робіт у м. Києві по: вул. Островського, 40; пр. Лісовий, 12; вул. Волкова 10; вул. Дегтярівська, 17-19, на загальну суму 87684,00 грн., в тому числі й 14614 грн. ПДВ. (а.с. 80).

30.06.10р. між сторонами за договором був підписаний акт здавання-приймання робіт на вісь обсяг, визначений договором №560 від 11.06.2010р. (а.с. 81).

30.06.2010р. позивачем від ТОВ «Дах Майстер Плюс» була отримана податкова накладна на суму 87684 грн., в тому числі 14614 грн. ПДВ (а.с. 82).

Зазначена сума була сплачена 30.06.2010р. (165).

01.07.2010р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Підрядник) та ТОВ «Дах Майстер Плюс» (Субпідрядник) був укладений договір про надання технічної допомоги при виконанні субпідрядних робіт №611-11, відповідно до якого підрядник доручає а субпідрядник бере на себе надання технічної допомоги при виконанні субпідрядних робіт у м. Києві по вул. Жилянська, 10; вул. Дегтярівська, 17-19, на загальну суму 13800,00 грн., в тому числі й 2300,00 грн. ПДВ (а.с. 83).

30.07.10р. між сторонами за договором був підписаний акт здавання-приймання робіт на вісь обсяг, визначений договором №611-11 від 01.07.2010р. (а.с. 84).

30.07.2010р. позивачем від ТОВ «Дах Майстер Плюс» була отримана податкова накладна на суму 13800 грн., в тому числі 2300 грн. ПДВ (а.с. 85).

За додатковою угодою до договору №611-11 від 01.07.2010р. сторони домовилися, що грошові зобов'язання по договору про надання технічної допомоги при виконанні субпідрядних робіт №611-11 від 01.07.2010р. в сумі 13 800,00 грн., позивач виконує шляхом передачі ТОВ «Дах Майстер Плюс» власного простого векселя на суму 13800,00 грн. (а.с. 169).

30.07.2010р. сторонами був складений акт про платіж векселів (а.с. 170).

Станом на час вчинення зазначених правочинів був чинним Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян».

Як вбачається з акта перевірки дане порушення встановлене у зв'язку із завищенням позивачем валових витрат за період з 01.06.10р. по 30.07.10р. на загальну суму 84570,00 грн., в тому числі й за ІІ квартал 2010р. в сумі 73070 грн. та ІІІ квартал 2010р. в сумі 11500,00 грн. внаслідок не підтвердження факту передачі послуг від ТОВ «Дах Майстер Плюс» до позивача та здійснення правочинів між продавцем та покупцем без мети настання реальних наслідків, які є нікчемними (а.с. 25-27, сторінки акта 13-15).

Сума заниження податку на доходи фізичних осіб, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (основного платежу - 12685,50 грн.), визначена в розмірі 15% від суми завищення валових витрат (84570,00 грн. х 15% відповідно до Додатку №2 до акта перевірки) та зазначена в податковому повідомленні-рішенні №0001341700 від 14.05.2012р. (а.с. 11,34,36).

При визначенні порушення в оподаткуванні з податку на додану вартість, відповідачем були встановлені порушення п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 123.1 ст. 123 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, всього в сумі 16914,00 грн.,в тому числі за червень 2010р. в сумі 14614 грн. та липень 2010р. в сумі 2300,00 грн. (а.с. 31-34).

Судом встановлено, що договори, укладені з ТОВ «Дах майстер Плюс» про надання технічної допомоги при виконанні субпідрядних робіт, на підставі яких позивачем були сформовані податкові зобов'язання, відповідають вимогам п. 2 ст. 207 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу ат інших актів цивільного законодавства. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими для виконання сторонами.

Договір вважається укладеним згідно з статтею 638 ЦК України, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі істотні умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнуто згоди.

Досліджені судом акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) оформлені відповідно до вимог чинного на час їх укладення законодавства, мають усі реквізити, які передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995р. №88, а, відтак, є належними доказами виконання робіт в рамках адміністративної справи.

Позивачем підтверджено, що отримання ним технічної допомоги від ТОВ «Дах Майстер Плюс» використовувалось при виконанні ним субпідрядних робіт згідно договорів, укладених з покупцями-замовниками, зокрема:

- Договорів на виконання інженерно-геологічних вишукувань під будівництво на об'єктах технічної документації) з ТОВ «Будівельний Союз «Моноліт»;

- Договорів на виконання вишукувальних робіт з ТОВ «Гранд Інвест», ТОВ «Панорама Інвест»;

- Договорів на виконання топогеодезичних робіт з ДП «Екос» АТХК «Київміськбуд».

Зазначене підтверджується матеріалами справи та висновками судової економічної експертизи у справі №319/12 від 26.04.2013р. (а.с. 185-206).

Зазначеним висновком підтверджується, зокрема, й виконання позивачем вишукувальних робіт, замовлених його контрагентами-покупцями, а також наявними у справі:

- Технічним звітом про інженерно-геологічні вишукування на ділянці будівництва адміністративно-офісного комплексу з об'єктами розважального призначення по вул. Дегтярівській, 17-19 в м. Києві (а.с. 137-143);

- Топогеодезичними вишукуванями до проекту електропостачання нежитлових приміщень 1 поверху по просп.. Лісовому, 12а, 12б в Деснянському райроні м. Києва (а.с. 144);

- Топогеодезичними вишукуванями до проекту електропостачання нежитлових приміщень по вул. Волкова 10 в Деснянському районі м. Києва (а.с. 146);

- Топогеодезичними вишукуванями до проекту електропостачання нежитлових приміщень проектує мого будівництва житлово-офісного комплексу на ділянці по вул. Островського, 40 в Солом'янському районі м. Києва (а.с. 147).

Зазначеною експертизою підтверджується, що операції про придбанню послуг з технічної допомоги від ТОВ «Дах майстер Плюс» внесені до витрат на виробництво продукції та відповідно вартість придбаних робіт включена до ціни реалізації вишукувальної продукції згідно з укладеними договорами з контрагентами-покупцями.

Експертним дослідженням, зокрема, було встановлено, що придбана у ТОВ «Дах майстер Плюс» технічна дорога при виконанні субпідрядних робіт позивачем документально підтверджена і, відповідно, обґрунтовано включена до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу за червень-липень 2010р. у розмірі 84570,00 грн.

Відповідно до п.п. «а» п. 1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.

Згідно з статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Декрету від 23.03.99 р.

Згідно з вимогами Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою Наказом ДПА України №12 від 21.04.1993р. результати здійснення підприємницької діяльності фізичних осіб обліковуються в Книзі обліку доходів та витрат, яку ведуть фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності протягом календарного року за формою №10.

Ведення позивачем такої звітності та її відповідність первинним бухгалтерським документам підтверджується матеріалами судової економічної експертизи (а.с. 196-197).

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість», суд зауважує наступне.

Як було встановлено судом вище, податковий кредит протягом червня-липня по правочинам, укладеним з ТОВ «Дах майстер Плюс» був задекларований на підставі податкових накладних на загальну суму 16914 грн., в тому числі й за червень 2010р. в сумі 14614 грн. та липень 2010р. в сумі 2300,00 грн.

Задекларовані суми відповідають даним реєстрів отриманих податкових накладних та Розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів (Додаток №5), даним Книги обліку доходів та витрат та податкового обліку платника податку, що відповідає вимогам п. 3.4 р. 3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997р. (а.с. 150-157), який був чинним на момент виконання правочинів, декларування податкових зобов'язань, що утворилися за такими правочинами.

Стосовно висновків відповідача щодо порушення приписів п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд зазначає, що за приписами цієї статті, в редакції на момент виконання правочинів та декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень-липень 2010р., податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до приписів п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту), відповідно до якого податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

За приписами п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як вбачається з акта №189/23/34796678 від 16.05.2011р., складеного ДПІ у Деснянському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Дах Майстер Плюс», код за ЄДРПОУ 34796678 щодо підтвердження господарських відносин із платником податків СПД - ФО ОСОБА_1, і.н. НОМЕР_3 відомостей за червень, липень 2010р., ТОВ «Дах майстер Плюс» був зареєстрований платником податку на додану вартість за період з 18.02.2010р. по 28.09.2010р., № свідоцтва 100270586.

Зазначене підтверджує наявність у ТОВ «Дах Майстер Плюс» права на складання та видачу податкових накладних у червні-липні 2010р.

Сам акт перевірки №189/23/34796678 від 16.052011р. взагалі не може бути доказом щодо наявності будь-яких порушень у діяльності ТОВ «Дах Майстер Плюс» у червні-липні 2010р., тобто за рік до складання такого акта перевірки.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Факт першої події - отримання позивачем у справі податкових накладних встановлений судом.

Щодо висновків відповідача про нікчемність та безтоварний характер правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Дах Майстер Плюс», суд зауважує наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинними документами вважаються документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Проте, будь-які документи (у тому числі й договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинними документами вважаються документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією вважається операція (дія або подія), яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем не було враховано припису акту цивільного законодавства України, викладеного в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети, зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України, у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

В свою чергу, відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «Дах Майстер Плюс».

Таким чином відповідачем не доведено наявності мети, за відомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. У той же час, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що є неприпустимим, виходячи з загальних засад судочинства.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угода порушує публічний порядок, суперечить моральним засадам суспільства та спрямована на заволодіння майном держави.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Більш того суд зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 р. (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 14222198), а тому згідно з ч. 2 ст. 161 та ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах.

Частиною 2 статті 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За такими обставинами, в контексті положень ст. ст. 71, 72 КАС України відповідач не довів правомірність прийняття ним оспорюваних по справі податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 24.05.2013 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови, а постанова у повному обсязі складена 24.05.2013 року.

Керуючись ст. ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби №0001331700 від 14.05.2012р.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби №0001341700 від 14.05.2012р.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, іпн НОМЕР_3) 338,28 грн. судового збору шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кащеєва Г.Ю.