Постанова

від 19.02.2013 по справі 11/154

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 лютого 2013 року № 11/154

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Винокурова К.С. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

За позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії

Суддя Винокуров К.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м.Києві, відповідач) про зобов'язання здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років з часу її призначення відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, врахувавши в розрахунок пенсії щомісячну доплату 25 % від суми пенсії).

Ухвалою від 06.11.2007 відкрито провадження в адміністративній справі, зобов'язано сторони надати докази на підтвердження викладених обставин та заперечення проти позову.

Ухвалою суду від 08.02.2008 року закінчене підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 17.04.2008 р. було зупинено провадження у справі № 11/155 до моменту отримання висновку Верховного Суду України щодо можливості внесення подання до Конституційного Суду України для прийняття рішення з питання конституційності статті 37 та пункту 25 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та направлено відповідне звернення до Верховного Суду України.

Ухвалою суду від 22.10.2012 р. було поновлено провадження у справі та призначено до судового розгляду на 08.11.2012 р. відповідно до ч. 5 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу в письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що позивач та відповідач в судове засідання не прибули хоча й були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового розгляду, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з тексту адміністративного позову, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України. В березні 2007 року звільнився зі служби ОВС у зв'язку з чим йому була призначена пенсія за вислугою років.

Відповідно до грошового атестату № 25, довідки від 28.02.2007 р. про грошове забезпечення та пенсійної справи позивачу була нарахована пенсія, виходячи із грошового забезпечення, що визначаються за останні 24 календарні місяці служби підряд перед звільненням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.3 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (в редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Проте відповідно до ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом вказана вище норма була зупинена на 2007 рік.

Натомість зазначені правовідносини були врегульовані ст.. 37 зазначеного закону. Відповідно до ст. 37 цього Закону передбачалося, що звільненим у 2006 - 2007 роках особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та членам їх сімей до грошового забезпечення для обчислення пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентна надбавка за вислугу років у розмірах, встановлених за останньою штатною посадою перед звільненням, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірі, що визначаються за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому, відповідно до цієї ж статті, при обчисленні пенсій у розрахунок грошового забезпечення не включаються щомісячні надбавки (доплати), встановлені особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі.

Враховуючи наявність, на думку суду, сумнівів щодо відповідності ст.. 37, 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", судом з власної ініціативи та за погодженням сторін, було направлено запит до Верховного Суду України про можливість внесення подання до Конституційного Суду України для прийняття рішення щодо конституційності ст.37 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", у зв'язку з чим провадження у справі було зупинено.

Відповіді на вищезазначене звернення Верховним Судом України надано не було. Враховуючи тривалий час відсутності відповіді на судовий запит та відсутність клопотань сторін про поновлення провадження, судом з власної ініціативи було здійснена перевірка наявності підстав для поновлення провадження у справі. Як з'ясувалось Верховний суд України, як суб'єкт права на конституційне подання, звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними)‚ статтю 37‚ пункт 25 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" Проте Конституційний суд України ухвалою від 14.07.2009 р. у справі №2-28/2009 прийняв рішення про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст.37, пункту 25 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Таким чином твердження Позивача про те, що положення ст.. 37 ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік» не слід застосовувати, так як вони суперечать Конституції України не знайшло свого підтвердження.

У зв'язку з вищевикладеним, суд прийшов до висновку, що відповідач по справі, призначаючи пенсію відповідно до вимог ст.37 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" діяв відповідно до вимог чинного законодавства та в межах, закріплених у ч.2 ст.19 Конституції України.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи, що відповідач виконав вимоги щодо доказування та довів, що розрахунок позивачу пенсії був здійснений згідно з приписами чинного на момент його звільнення законодавства, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163, 181, 254 КАС України, адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя К.С. Винокуров