Постанова

від 16.05.2013 по справі 801/3736/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2013 р. 11:42 Справа №801/3736/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А., при секретарі Захарової М.В., за участю представника позивача - Османова Е.Р., представника відповідача - Лукпанової К.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовчані"

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовчані"(далі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 02.04.12р. № 0004022200 та № 0004032200 від 02.04.2013р..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведені перевірки, на підставі якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення, відповідач дійшов неправильних, необґрунтованих та недостовірних висновків щодо донарахування податкового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток.

Представники позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив зібрані докази, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовчані" є юридичною особою (ідентифікаційний код юридичної особи - 32608017), перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби; у перевіряємому періоді було платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 02.10.2007 р. № 100068314, індивідуальний податковий номер 326080101040.

Судом встановлено, що посадовими особами Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Азовчані" (ЄДРПОУ 32608017) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р.

За результатами проведеної перевірки був складений акт від 19.03.2013 р. № 729/22-00/32608017.

З висновків акту перевірки вбачається, що відповідачем у ході перевірки позивача були встановлені такі порушення:

- п.44.1 ст.44, п.138.1, п. 138.2, п.138.6, 138.8, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст.138, п. п. 139.1.9. п 139.1. ст.139 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010, із змінами і доповненнями встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 435063 грн.

- ст.198.3., ст.201.4, ст.201.6, ст.201.10 Податкового Кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010року зі змінами та доповненнями встановлено заниження податку на додану вартість в загальній сумі 227354грн.

- п.п.2.8, п.п.2.9 п.2, п.п.3.5 п.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N637 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено понадлімітних залишків готівки в касі ТОВ "Азовчані" у сумі 4590,56 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 02.04.2013р. №0004022200 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 341031 грн., з яких за основним платежем 227 354 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) сумою 113677 грн. та № 0004032200 від 02.04.2013 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 652595 грн., з яких за основним платежем 435063грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) сумою 217532 грн.

Перевіряючи обґрунтованість визначення суми заниження податку на додану вартість на суму 227354 грн. та суми заниження податку на прибуток на суму 435063 грн. ТОВ "Азовчані", суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо скасування податкових повідомлень - рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у зв'язку прийняттям таких повідомлень - рішень, якими позивачеві визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток та нараховані штрафні санкції.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Перевіряючи реальність придбання позивачем товарів у контрагентів за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012року суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, ТОВ "Азовчані" мав господарські відносини з ТОВ "Пакра -Україна", за листопад 2011р. по грудень 2011р. та з ТОВ "Хіял" за січень 2012р., ТОВ "Торгівельний будинок "Статус Агро-Крим"за серпень 2012р. та ТОВ «Прибуткова Справа» на підставі договорених зобов'язань.

Так, по взаємовідносинах з ТОВ «Пакра - Україна» за 01.10.2011р. по 30.06.2012р., суд зазначає наступне.

За вказаний період з вказаним підприємством укладався Договір купівлі - продажу № 010111 від 04.01.2011 року, відповідно до якого «ТОВ «Пакра - Україна» (Постачальник) зобов'язується поставити на адресу Позивача товари, асортимент котрих відповідає накладним.

Так на виконання вказаного Договору № 010111 від 04.01.2011 року були досліджені наступні податкові та видаткові накладні та інші документи що підтверджують реальність господарських правовідносин:

- п/н № 75 від 21.10.2011 року та в/н № 842 від 21.10.2011 року на постачання пленки LINTOP p60 p 160

- п/н № 88 від 26.10.2011 року та в/н № 850 від 26.10.2011

- п/н № 66 від 21.11.2011 року та В/н № 930 від 21.11.2011 року на постачання пленки LINTOP 70 р та АМILEN UРА/РЕ 170 (підтвердження перевезення є подорожний лист від 21.11.2012 року за №

- 584051 про вивезення товару від перевізника АВТОЛЮКС)

- п/н № 108 від 29.11.2011 року та в/н № 975 від 29.11.2011 року на постачання пленки - (підтвердження перевезення є подорожний лист від 29.11.2011 року з № 496 про вивезення багажу від перевізника АВТОЛЮКС)

- -п/н № 25 від 08.11.2011 року та в/н № 991 від 08.11.2011 року на постачання Колесо привода Роli Сlip № 75562 (підтвердження перевезення є Декларація від перевізника АВТОЛЮКС за номером багажу 1053860 та подорожний лист від 07.12.2011 року про вивезення багажу)

- п/н № 50 від 19.12.2011 року та в/н № 1029 від 19.12.2011 року на постачання пленки LINTOP 70 р та AMILEN UPA/PE 170 (підтвердження перевезення є Декларація від перевізника АВТОЛЮКС за номером багажу 1057284 та подорожний лист від 19.12.2011 за № 124 про вивезення багажу)

- п/н № 44 від 06.03.2011 року та в/н № 176 від 06.03.2011 року на постачання пленки (підтвердження перевезення є Декларація від перевізника АВТОЛЮКС за номером багажу 1493882 та подорожний лист за № 449481 про вивезення багажу)

- п/н № 26 від 09.04.2012 року та в/н № 271 від 09.04.2012 року на постачання пленки (підтвердження перевезення є Декларація від перевізника АВТОЛЮКС за номером багажу 1403880 та подорожний лист від 11.04.2012 року за № 449386 про вивезення багажу)

- п/н № 10 від 07.05.2012 року та в/н № 333 від 07.05.2012 року на постачання пленки (підтвердження перевезення є Декларація від перевізника АВТОЛЮКС за номером багажу 1410613 та подорожний лист від 07.05.2012 року за № 449149 про вивезення багажу)

- п/н № 76 від 22.05.2012 року та в/н № 405 від 22.05.2012 року на постачання пленки (підтвердження перевезення є Декларація від перевізника АВТОЛЮКС за номером багажу 1415959 та подорожний лист від 22.05.2012 року за№ 449041 про вивезення багажу)

- п/н № 13 від 07.06.2012 року та в/н № 448 від 07.06.2012 року на постачання пленки (підтвердження перевезення є Декларація від перевізника АВТОЛЮКС за номером багажу 1421091 та подорожний лист від 07.07.2012 року за № 449852 про вивезення багажу)

Усі товари отримані на суму 120 744,28 грн.

Вказані пакувальні матеріалі були використані у господарської діяльності з використанням пакувальній термоформувальної машини «Multivac R 145», яка була придбана у ПАТ «Матімекс - Україна» за видатковою накладною РН - 0002008 від 10 червня 2011 року та відповідно до оборотно - сальдової відомості по рахунку № 104 за жовтень 2011 року вказана машина була поставлена на баланс підприємства про що свідчить інвентарна картка № 176/00499 про облік основних засобів та акт приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 16.06.2011 року.

Вказана пакувальна машина «Multivac R 145», відповідає стандартам ЄС від 28.11.2008 року про що свідчить заява про відповідність стандартам ЄС від 28.11.2008 року, у матеріалах справи.

Використання вказаних товарів у своєї господарської діяльності підтверджується обліком вказаних товарів у оборотно - сальдової відомості за жовтень - грудень 2011 року та за березень - червень 2012 року по бухгалтерському рахунку № 201, а також оборотно - сальдової відомості по рахунку № 104 за жовтень 2011 року по П/н № 25 від 08.11.2011 року на постачання Колеса привода Роlі Сlір № 75562.

Також при придбані вказаних товарів були отримані відповідні висновки державної санітарно - епідеміологічної експертизи від 14.07.2011 року № 05.03.02- 03/73395 та від 04.11.2011 року № 05.03.02-03/107092.

Стосовно взаємовідносинах з ТОВ «Хіял» за січень 2012р., встановлено наступне.

За вказаний період з вказаним підприємством укладався Договір купівлі - продажу № 03/01-3 від 03.01.2012 року, відповідно до якого ТОВ «Хіял» (Постачальник) зобов'язується поставити на адресу Позивача сировину, сировина поставляється партіями відповідно заявкам та Специфікаціям, а Позивач сплачує ціну відповідно до умов Договору. Відповідно до п. 9.1 Договору 03/01-3 вказаний договір може бути пролонгований.

Так на виконання вказаного Договору № 03/01-3 від 03.01.2012 року видані наступні податкові та видаткові накладні, які в свою чергу підтверджують реальність господарських відносин: п/н № 3 від 10.01.2012 року та в/н № РН - 0000003 від 10.01.2012 року, на суму 134465,10 грн. у тому числі ПДВ у сумі 22 410,85грн. з номенклатурою товару «м'ясо яловичини 1 гатунку» - у кількості 1500,00 кг., «М'ясо яловичини вищого ґатунку» - у кількості 500,00 та «Сало свіне морожене» - у кількості 2003,00кг.

З матеріалів справи вбачається, що на вказані товари було отримано Ветеринарне свідоцтво АИ - 14 № 584716 від 10.01.2012 року за формою № 2, а також сертифікат якості від виробника від 02.12.2011 року.

Відповідно до ТТН № 10/01-1 від 10.01.2012 року товар було переміщено на автомобілі марки «ТАТА» держномером 5778 АТ.

Позивач оприбуткував цей товар у січні 2012 року що підтверджується відповідною оборотно - сальдовою відомістю по бухгалтерському рахунку № 201.

По взаємовідносинах з ТОВ «ТД Статус Агро Крим» за травень та серпень 2012р (акт перевірки стор. 22 - 27), судом досліджено наступне.

За вказаний період з вказаним підприємством укладався Договір поставки від 03.01.2012 року, згідно з яким ТОВ «ТД Статус Агро Крим» (Постачальник) зобов'язується поставити на адресу Позивача товари (м'ясопродукти птахів), товар поставляється партіями відповідно заявкам Покупця, а Позивач сплачує, відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 7 Договору вказаний договір може бути пролонгований.

Отже відповідно до первинних документів суд убачає, що на виконання ТОВ «Азовчані» було виписано видаткових накладних на загальну суму 1012498,30 грн., у т.ч. ПДВ 168749,72 грн. та зазначена сума знайшла своє підтвердження у податкових накладних у розмірі - 1012498,30 грн., у т.ч. ПДВ 168749,72 грн., досліджених під час розгляду справи.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що за податковими та видатковими накладними було здійснено доставку товару відповідно до подорожних листів, товарно - транспортних накладних

Наявність товарів за вказаними податковими та видатковими накладними і його якість підтверджується наявними ветеринарними свідоцтвами, а використання вказаної продукції у господарському процесі при виробництві підтверджується оприбуткуванням Позивачем у травні 2012 та серпні 2012 року що підтверджується відповідними оборотно - сальдовими відомостями по бухгалтерських рахунках № 201 на склад № 1 та у цех виготовлення.

По взаємовідносинах з ТОВ «Прибуткова Справа» за жовтень, листопад та грудень 2012р., судом були досліджені наступні документи.

Так, за вказаний період з вказаним підприємством укладався Договір поставки від 17 від 08 серпня 2012 року, згідно з яким ТОВ «Прибуткова Справа» (Постачальник) зобов'язується поставити на адресу ТОВ «Азовчані» товари, постачання товару здійснюється на підставі накладних в яких відображаються найменування, кількість, ціна та загальна вартість, а ТОВ «Азовчані» сплачує піну відповідно до умов Договору.

На виконання вказаного Договору № 17 були видані видаткові накладні, на загальну суму 1188761,06 грн., у т.ч. ПДВ 198 126,83 грн., які були підтверджені податковими накладними на загальну суму 1188761,06 грн., у т.ч. ПДВ 198 126,83 грн.

Матеріалами справи також підтверджується, що за податковими та видатковими накладними було здійснено доставку товару відповідно до подорожних листів, товарно - транспортних накладних, наявними ветеринарними свідоцтвами про якість товарів, а використання вказаної продукції у господарському процесі при виробництві у листопаді 2012, жовтні 2012 року, грудні 2012- оборотно - сальдовими відомостями по бухгалтерських рахунках № 201 на склад № 1 та у цех виготовлення.

Отже, усі вказані операції послужили підставою для донарахування з ПДВ, крім травня 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Торговельний Будинок «Статус Агро - Крим», код ЄДРПОУ 34836359, результати котрого відображені у акті документальної позапланової невиїзної перевірки № 2515/22-00/32608017 від 11.09.2012 року, результати котрого були оскаржені у судовому порядку (справа № 2а-11472/12/0170/21), та відповідно до Ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2013 року, який залишив в силі Постанову ОАС АРК від 26.11.12р. визнав протиправним відповідне податкове повідомлення рішення щодо донарахування ПДВ за травень 2012 року з взаємовідносин по ТОВ «Торгівельний будинок «Статус Агро - Крим».

Таким чином, твердження Джанкойської ОДПІ за дійсним спором, щодо донарахування податку на прибуток є не спроможнім з огляду на вищенаведене, тому що реальність господарських правовідносин була вже встановлена у судовому порядку за цими ж самими угодами.

Також виключенням по донарахуванню ПДВ став серпень 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Торгівельний будинок «Статус Агро - Крим», результати котрого відображені у акті документальної позапланової невиїзної перевірки № 3493/22-00/32608017 від 20.11.2012 року, результати котрого оскаржені у судому порядку (справа № 2а-14104/12/0170/8), та відповідно до Постанови ОАС АРК від 07 лютого 2013 р. визнав протиправним відповідне податкове повідомлення рішення щодо донарахування ПДВ за серпень 2012 року з взаємовідносин по ТОВ «Торгівельний будинок «Статус Агро - Крим».

Отже, твердження перевіряючих за дійсним спором, щодо донарахування податку на прибуток є не спроможнім з огляду на вищенаведене, тому що реальність господарських відносин була вже встановлена у судовому порядку за цими ж самими угодами.

Крім того, до акту перевірки взаємовідносини за січень 2012 року з ТОВ «Хіял» були вже перевірянні, однак не вказується що результати відповідної перевірки знаходяться у судовому розгляді в ОАС АРК справа № 801/2284/13-а, а тому донарахування з ПДВ за результатами цього акту перевірки № 729/22-00/32608017 є протиправними.

Судом вбачається, що сума податку на додану вартість була сплачена позивачем, зазначена сума увійшла до складу ціни придбаних товарів та була перерахована на розрахунковий рахунок котрагентів.

Також, вказана сума податку на додану вартість у розмірі 227354 грн. була включена до складу податкового кредиту у звітному періоді 01.10.2011по 31.12.2012 року.

Матеріали справи свідчать, що документами первинного бухгалтерського обліку позивача підтверджується здійснення господарської операції з придбання товарів у ТОВ "Пакра -Україна", ТОВ "Хіял", ТОВ "Торгівельний будинок "Статус Агро-Крим", ТОВ «Прибуткова Справа».

Судом встановлено, що постачальники послуг, придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідної господарської операції (01.10.2011по 31.12.2012) були зареєстровані платником податку на додану вартість та мали право видавати податкові накладні. Податковий кредит за цією операцією складається з суми податку на додану вартість, сплаченої позивачем за встановленою ставкою протягом 01.10.2011по 31.12.2012 у зв'язку з придбанням послуг, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин суд приходить до висновку, що на момент складання податкової накладної контрагенти позивача були юридичними особами, зареєстрованою як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового кодексу України мали право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що висновки щодо заниження позивачем ПДВ викладені відповідачем в акті перевірки № 729/22-00/32608017 від 19.03.2013 р. не підтверджується матеріалами справи, а отже у відповідача не було правових підстав для визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 227354 грн.

У зв'язку з цим, також необґрунтованим є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість.

Щодо заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 435 063грн., суд вказує наступне.

Так у акті перевірки відповідачем встановлено те, що позивачем до складу скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування неправомірно віднесено вартість товарів, робі, послуг на загальну суму 770676 грн.,(сума за даними перевірки складає 1205739грн.), у зв'язку з чим відповідач зробив висновок про те, що позивачем занижено податок на прибуток у сумі 435063 грн.

Відповідно до п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (п.1). Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2).

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7. зазначеного Положення, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Пунктом 3.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Відповідно до п. 3.2. Положення, інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Відповідно до п. 3.5. Положення, перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру її надходження до місця обробки (бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської і статистичної звітності, декларацій і розрахунків.

Відповідно до п. 3.7. Положення, інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів, порядок складання яких встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно до положень частин 1,2 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Абзацом 4 частини 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З урахуванням положень вказаних норм, суд зазначає, що обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в склад матеріальних витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Також суд зазначає, що вказані норми, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до витрат, витрат суб'єкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

З матеріалів справи вбачається, що у ході виконання укладених між позивачем та контрагентом договорів, були створені документи: акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні, які вказані вище. Дані документи в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Відповідачем, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано доказів безтоварності операцій.

Тому суд робить висновок про те, що сума включена до складу скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у розмірі 770676грн. за перевіряє мий період вірно та на підставі первинних документів, які є в матеріалах справи та про які було вище вказано, а тому відповідачем неправомірно зроблено висновок в акті перевірки щодо заниження податку на прибуток в сумі 435063грн.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що висновки щодо заниження позивачем податку на прибуток викладені відповідачем в акті перевірки № 729/22-00/32608017 від 19.03.2013 р. не підтверджується матеріалами справи, а отже у відповідача не було правових підстав для визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 435063грн.

Щодо висновків відповідача стосовно неможливості підтвердження реального придбання ТОВ «Азовчані» послуг (товарів) у зазначених контрагентів, у зв'язку з тим, що останній має ознаки "фіктивності" та спрямовано на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Під господарською діяльністю у статті 3 Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до статті 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Так, позивач та його контрагенти є суб'єктами господарювання, які з положень Конституції України та ст. 6 Господарського Кодексу, знаходяться під охороною держави, яка забороняє незаконне втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, визнаючи свободу підприємницької діяльності у межах, визначених законом та вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України.

Податкова політика, визнана державою відповідно до ст. 10 Господарського кодексу України, спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів, а також дотримання принципу соціальної справедливості та конституційних гарантій прав громадян при оподаткуванні їх доходів.

Суб'єкти господарювання згідно частини першої статті 19 ГК України мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ч. 1 ст. 215 ЦК України визначає, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України є лише підставою для визнання правочинів недійсними. При чому, відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, правочин дійсність якого заперечується, або стороною, або іншою заінтересованою особою може бути визнаний недійсним тільки судом.

Отже, позивачем у зазначених контрагентів був придбаний товар (послуги), які в подальшому були реалізований контрагентам-покупцям, згідно видаткових накладних на отримання товару, податкових накладних, довіреностей на отримання ТМЦ, банківських виписок.

Крім того, зазначені операції знайшли своє відображення в оборотно-сальдових відомостях, які також дослідженні під час розгляду справи.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач позбавлений права самостійно визнавати договори недійсними з підстав недотримання під час їх укладення вимог, що встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним (нікчемним) судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується їх вимоги чи заперечення, крім випадків, передбачених ст. 72 КАС України.

Відповідач, всупереч вимогам ч.ч.1, 2 ст. 72 КАС України, не надав суду доказів того, що правочини між позивачем та ТОВ "Пакра -Україна", ТОВ "Хіял", ТОВ «Прибуткова Справа» , ТОВ "Торгівельний будинок "Статус Агро-Крим", були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Разом з тим, відповідач, визнаючи існування договірних відносин, вважає, що правочин порушує публічний порядок і на цій підставі, керуючись ст. 228 ЦК України, визнав його недійсним (нікчемним).

Твердження відповідача про фактичну відсутність господарських операцій за договорами, укладеними між контрагентами і позивачем спростовуються документами, що знаходяться у матеріалах справи, які свідчать про фактичне виконання правочину, фактичну наявність його результатів та використання отриманих за цим правочином ТМЦ у господарській діяльності позивача.

А саме суд зазначає, що достатнім доказом того, що правочини з наданням товарів (послуг) контрагентами позивачу підтверджується укладеними договорами, платіжними дорученнями, видатковими та податковими накладними, ці первинні документи підтверджують фактичне придбання позивачем товарів.

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою формування податкового кредиту є підставою для його формування та відображення у податковій звітності з податку на додану вартість, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

З огляду на зазначене, відсутні ознаки фіктивності у правочині, укладеному між позивачем з ТОВ «Прибуткова Справа», ТОВ "Пакра -Україна", ТОВ "Хіял", ТОВ "Торгівельний будинок "Статус Агро-Крим", оскільки вказаний правочин має реальний характер, був направлені на досягнення правових наслідків з набуттям сторонами правочину відповідних прав та обов'язків.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що висновки викладені відповідачем в акті перевірки №729/22-00/32608017 від 19.03.2013 р. не підтверджується матеріалами справи, а отже у відповідача не було правових підстав для визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 227354грн. та з податку на прибуток 435063 грн.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Так, судові витрати, сплачені позивачем при зверненні до суду де відповідачем є суб'єкти владних повноважень, стягуються з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків останнього. Отже, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду у розмірі 2294,00грн. підлягає поверненню шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби

У зв'язку зі складністю справи судом 16.05.2013 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 22.05.2013 року постанову складено у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби від 02.04.2013 р. №0004022200.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби від 02.04.2013 р. №0004032200.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовчані" (ЄДРПОУ 32608017) 2294,00грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Латинін Ю.А.