Ухвала

від 21.05.2013 по справі 820/1651/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 р.Справа № 820/1651/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Шевцової Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2013р. по справі № 820/1651/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Роспринт"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Роспринт", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.05.2012 р. за №0000352201.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Роспринт".

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 21.05.2012 р. за №0000352201.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2013 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, а саме, п.198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Роспринт" зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 28.11.2002 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №507608, має код за ЄДРПОУ 32238903 (т. 1 а.с. 15), перебуває на обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС з 10.12.2002 р. за №3372 (а.с. 18). Позивач зареєстрований платником ПДВ, згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №28750608, індивідуальний податковий номер 322389020319 (т. 1 а.с. 17).

Згідно довідки №8527, виданої Головним управлінням статистики у Харківській області, позивач має наступні види діяльності за КВЕД: 72.50.1 Ремонт і технічне обслуговування офісної техніки; 51.85.0 Оптова торгівля офісною технікою та устаткуванням; 51.90.0 Інші види оптової торгівлі; 72.50.2 Ремонт і технічне обслуговування електронно-обчислювальної техніки; 51.84.0 Оптова торгівля комп'ютерами, периферійними пристроями та програмним забезпеченням; 73.10.2 Дослідження і розробки в галузі технічних наук (т. 1 а.с. 16).

Фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Роспринт" з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Промспец Консалтинг" за період березень, квітень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2011 року та ТОВ "Промтехноопт" за листопад 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 26.03.2012 р. №189/22-106/32238903, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення ТОВ "Роспринт":

- ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Роспринт" з ТОВ "Промспец Консалтинг" за період: березень, квітень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2011 року та ТОВ "Промтехноопт" за листопад 2011 року;

- п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 133987 грн., у т.ч. за березень 2011 року на суму 5240 грн., за квітень 2011 року на суму 19348 грн., за червень 2011 року на суму 27745 грн., за липень 2011 року на суму 13225 грн., за серпень 2011 року на суму 13080 грн., за вересень 2011 року на суму 14189 грн., за жовтень 2011 року на суму 20030 грн., за листопад 2011 року на суму 21130 грн. (т. 1 а.с. 78-94).

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Київському районі м.Харкова прийняте податкове повідомлення - рішення від 21.05.2012 р. за №0000352201, яким ТОВ "Роспринт" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 154401,50 грн., у тому числі: 133987,00 грн. - за основним платежем та 20414,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 8).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки, вважаючи дії відповідача при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення такими, що не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, використання товарів у власній господарській діяльності підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, оформленими у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або відображення його у податковій звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме до щодо цієї особи, що кореспондується з приписами ч.2 ст. 61 Конституції України, яка визначає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Судом не встановлені факти, які б свідчили, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи настуне.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про порушення контрагентами позивача ТОВ "Промспец Консалтинг" та ТОВ "Промтехноопт своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), які ґрунтувалися на відомостях актів перевірки та актів про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "Промспец Консалтинг" та ТОВ "Промтехноопт", складених ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, а саме:

- акт від 01.06.2011 р. № 1253/15-05-14/37091549 за період лютий-березень 2011 року;

- акт від 30.06.2011 р. № 1482/15-05-14/37091549 за період квітень 2011 року;

- акт від 13.09.2011 р. № 10/23-02/37091549 за період червень 2011 року;

- акт від 07.10.2011 р. № 61/23-03-05/37093551 за період липень.2011 року;

- акт від 21.10.2011 р. № 112/23-03-05/37091549 за період серпень 2011 року;

- акт від 13.12.2011 р. № 251/23-03-05/37093551 за період вересень-жовтень 2011 року;

- акт від 26.01.2012 р. № 41/15-02-36/37092055 за період листопад 2011 року.

Згідно висновків вищезазначених актів, ТОВ "Промспец Консалтинг" та ТОВ "Промтехноопт" мають ознаки нереальності здійснення фінансово-господарських операцій.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені ТОВ "Роспринт" з TOB "Промспец Консалтинг" та ТОВ "Промтехноопт", які виконувались в березні, квітні, червні-листопаді 2011 року, є нікчемними.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Встановлено, що ТОВ "Роспринт" в перевіряємому періоді (березень, квітень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2011 року) мав господарські взаємовідносини з TOB "Промспец Консалтинг".

Як свідчать письмові докази, між ТОВ "Роспринт" (Покупець) та TOB "Промспец Консалтинг" (Продавець) 02.09.2010 р. укладено договір купівлі-продажу, згідно якого Продавець зобов'язується передавати у власність товарно-матеріальні цінності: витратні матеріали для друкувальної та копіювальної техніки, побутове обладнання, паяльне обладнання, а Покупець зобов'язується приймати та своєчасно оплачувати ці товарно-матеріальні цінності на умовах даного договору (т. 1 а.с. 19-21).

В подальшому між вказаними сторонами укладено додаткову угоду №1 від 01.12.2010 р., додаткову угоду №2 від 04.01.2011 р., додаткову угоду від 30.11.2011 р. (т. 1 а.с. 22-24).

Згідно п. 3.1 Договору, відвантаження товару здійснюється за рахунок ТОВ "Роспринт".

Переміщення товару здійснювалось орендованими позивачем транспортними засобами: автомобілем марки "VOLKSWAGEN" моделі "CADDY" 2000 року випуску (реєстраційний номер НОМЕР_1), автомобілем марки та моделі "RENAULT Rapid" 1995 року випуску (реєстраційний номер НОМЕР_3), автомобілем марки "HONDA" моделі "CIVIK" 2006 року випуску (реєстраційний номер НОМЕР_2), згідно нотаріально посвідченого договору оренди транспортних засобів від 17.12.2008 р. (т. 1 а.с. 33) та свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу (т. 1 а.с. 125 - 127).

Фізичне переміщення товару підтверджується товарно-транспортними накладними (т. 1 а.с. 134 - 179).

ТОВ "Роспринт" отримано від TOB "Промспец Консалтинг" товар, оформлений видатковими накладними (т. 2 а.с. 64-93, 95-112) та податковими накладними (т. 2 а.с. 12-57).

ТОВ "Роспринт" здійснено оплату придбаного у TOB "Промспец Консалтинг" товару, згідно копій платіжних доручень (т. 1 а.с. 96-121), та передано згідно акта прийому-передачі цінних паперів від 31.05.2012 р. простий вексель АА 1003215 (т. 1 а.с. 26, 124).

Також в перевіряємому періоді (листопад 2011 року) ТОВ "Роспринт" мав взаємовідносини з TOB TOB "Промтехноопт".

Як свідчать письмові докази, між ТОВ "Роспринт" (Покупець) та TOB "Промтехноопт" (Продавець) 01.11.2011 р. укладено договір купівлі-продажу, згідно якого Продавець зобов'язується передавати у власність товарно-матеріальні цінності: витратні матеріали для друкувальної та копіювальної техніки, побутове обладнання, паяльне обладнання, а Покупець зобов'язується приймати та своєчасно оплачувати ці товарно-матеріальні цінності на умовах даного договору (т. 1 а.с. 27-29).

Згідно п. 3.1 Договору, відвантаження товару здійснюється за рахунок ТОВ "Роспринт".

Переміщення товару здійснювалось орендованим позивачем трансопртним засобом: автомобілем марки "VOLKSWAGEN" моделі "CADDY" 2000 року випуску (реєстраційний номер НОМЕР_1), згідно нотаріально посвідченого договору оренди транспортних засобів від 17.12.2008 р. (т. 1 а.с. 33) та свідоцтва про реєстрацію трансопртного засобу (т. 1 а.с. 126).

Фізичне переміщення товару підтверджується товарно-транспортними накладними (т. 1 а.с. 128-133).

ТОВ "Роспринт" отримано від TOB "Промтехноопт" товар, оформлений видатковими накладними (т. 2 а.с. 94, 124-128) та податковими накладними (т. 2 а.с. 58-63).

ТОВ "Роспринт" здійснено оплату придбаного у TOB "Промтехноопт" товару, згідно копії платіжного доручення №1906 від 27.01.2012 р. (т. 1 а.с. 122) та передано згідно акта прийому-передачі цінних паперів від 31.05.2012 р. простий вексель АА 1003216 (т. 1 а.с. 32, 123).

Колегія суддів вважає, що оформлені сторонами договору первинні документи відповідають вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкові накладні - вимогам пп. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено під час перевірки, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Враховуючи, що реальність господарської операцій з придбання позивачем за договорами купівлі-продажу товару повністю підтверджена належними первинними документами, а придбаний товар використаний позивачем у власній господарській діяльності за КВЕД, колегія суддів дійшла висновку, що позивач мав право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об'єкту оподаткування податком на додану вартість, зокрема, формування податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З приводу викладеного в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочину, колегія суддів зазначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

З 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, є виключною компетенцією судових органів.

З огляду на приписи наведених вище норм права, до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Згідно ч. 1 ст. 244 - 2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Так, Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень) зазначено, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів правомірність своїх заперечень проти адміністративного позову, законність та обґрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 71 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача, пов'язані з прийняттям оскаржуваного податкових повідомлення - рішення за №0000352201 від 21.05.2012 р., не кореспондуються з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2013 р. по справі № 820/1651/13-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2013р. по справі № 820/1651/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді (підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Шевцова Н.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.