Ухвала

від 12.06.2013 по справі 820/2246/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 р.Справа № 820/2246/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2013р. по справі № 820/2246/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Пей Термінал"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Пей Термінал", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000902210 від 11.03.2013 р. на суму 388870,00 грн. у повному обсязі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Пей Термінал" - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000902210 від 11.03.2013 р. на суму 388870,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, банк ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, рахунок 31217206784011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Пей Термінал" (61166, м. Харків, вул. Новгородська, 11, код ЄДРПОУ 36035462) судові витрати у розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів пп. 14.1.179, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 198.6, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Альфа Пей Термінал" зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 13.10.2008 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 088708, має код ЄДРПОУ 36035462 (т. 1 а.с. 166), перебуває на обліку в органах державної податкової служби з 14.10.2008 р. за №35117 (т. 1 а.с. 171). Позивач є платником ПДВ, згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 200050736, індивідуальний податковий номер 360354620307 (т. 1 а.с. 170).

Згідно довідки серії АА № 675725, виданої Головним управлінням статистики у Харківській області, позивач має наступні види діяльності за КВЕД-2010: 64.19 Інші види грошового посередництва; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, 62.03 Діяльність із керування комп'ютерним устаткуванням; 66.19 Інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення (т. 1 а.с. 168).

У період з 31.01.2013 року по 13.02.2013 року фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Альфа Пей Термінал" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р., за результатами якої складено акт від 27.02.2013 р. № 769/22.1-14/36035462 (т. 1 а.с. 12-57).

Згідно висновків акту перевірки, встановлено порушення позивачем: п.п. 14.1.179, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та занижено податок на додану вартість в сумі 336245,00 грн., в тому числі: за березень 2010 року в сумі 28019 грн., за вересень 2010 року в сумі 35977 грн., за листопад 2010 року в сумі 32472 грн., за грудень 2010 року в сумі 37000 грн., за січень 2011 року 29333 грн., за березень 2011 року в сумі 5667 грн., за травень 2011 року в сумі 46500 грн., за червень 2011 року в сумі 44250 грн., за липень 2011 року в сумі 24167 грн., за серпень 2011 року в сумі 41583 грн., за травень 2012 у сумі 11227 грн. (а.с. 56).

На підставі висновків акту, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 11.03.2013 р. № 0000902210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 388870,00 грн., у тому числі 336245,00 грн. - за основним платежем та 52625,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 11).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Колегія суддів зазначає, що оскільки спірні правовідносини щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту виникли у березні, вересні, листопаді, грудні 2010 року, застосуванню при наданні оцінки правомірності формування таких показників податкового обліку підлягають положення Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". При цьому, формування податкового кредиту у січні, березні, травні-серпні 2011 року, травні 2012 року регламентовано Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підставою для нарахування податкового кредиту згідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Загальний порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість як для юридичних, так і для фізичних осіб, зареєстрованих платниками ПДВ, регламентується пунктом 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР .

Згідно з підпунктом 7.4.1 цього пункту, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, одним з визначальних факторів для формування податкового кредиту при придбанні товарів або та послуг господарським суб'єктом, зареєстрованим як платник ПДВ, є їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону).

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI, який відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно з п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Колегія суддів зауважує, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції, у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ПП "ОЛСЕН", ТОВ "Костарика-10", ТОВ "Вікар-11", ТОВ "Кірін", ТОВ "Інформ-прогрес сервіс", ТОВ "Ружик-70".

26.02.2010 року, між ТОВ "Альфа Пей Термінал" (Замовник) та ПП "ОЛСЕН" (Виконавець) 26.02.2010 р. укладено договір № 26/02/10 надання послуг по заміні корпусів, придбаних Замовником, на 30 терміналах поповнення БЕК, проведення профілактичного огляду терміналів, підготовка обладнання до експлуатації (т. 1 а.с. 117-119).

На виконання умов укладеного договору, позивач отримав послуги від ПП "ОЛСЕН" на суму 168114,00 грн., в тому числі ПДВ - 28019,00 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2010 р. (т. 1 а.с. 120).

За фактом проведення господарської операції позивачем була отримана від ПП "ОЛСЕН" податкова накладна № 1814 від 31.03.2010 р. на суму 168114, 00 грн., в тому числі ПДВ - 28019,00 грн. (т. 1 а.с.121). Отримані послуги були сплачені позивачем у повному обсязі безготівковим шляхом, що підтверджується платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 122, 123).

03.12.2010 р. між ТОВ "Альфа Пей Термінал" та ТОВ "Костарика-10" укладено договір надання послуг № КР-031210 по обслуговуванню терміналів та ін. (т. 1 а.с. 132-133). На виконання умов укладеного договору позивач отримав послуги від ТОВ "Костарика-10" на суму 194829,60 грн., в тому числі ПДВ - 32471,60 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт від 30.12.2010 р. (т. 1 а.с. 134). Позивач отримав від ТОВ "Кострика-10" податкову накладну № 3012003 від 30.12.2010 р. на суму 194829,60 грн., в тому числі ПДВ - 32471,60 грн. (т. 1 а.с.135). Отримані послуги були сплачені позивачем у повному обсязі безготівковим шляхом, що підтверджується платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 136-137).

Крім того, позивачем у ТОВ "Кострика-10" було придбано товар - картки Mifare 1К, що підтверджується рахунками-фактурами: № СФ-231110 від 24.11.2010 р.; № СФ-201210 від 20.12.2010 р. (т. 1 а.с. 125, 129), та видатковими накладними: № РН-КР000007 від 24.11.2010 р. на суму 133200, 00 грн., в тому числі ПДВ - 22200,00 грн. (т. 1 а.с. 124); № РН-КР000048 від 20.12.2010 р. на суму 88800,00 грн., в тому числі ПДВ - 14800,00 грн. (т. 1 а.с. 128). За фактом проведення господарської операції позивач отримав від ТОВ "Кострика-10" податкові накладні: № 2411001 від 24.11.2010 р. на суму 133200,00 грн., в тому числі ПДВ - 22200,00 грн. (т. 1 а.с.126); № 2012005 від 20.12.2010 р. на суму 88800, 00 грн., в тому числі ПДВ - 14800, 00 грн. (т. 1 а.с.130). Товар був сплачений безготівковим шляхом (т. 1 а.с. 127-131).

01.09.2011 р. між ТОВ "Альфа Пей Термінал" та ТОВ "Кострика-10" укладено договір доручення № Д01-10 (т. 2 а.с. 58-62). На виконання умов укладеного договору ТОВ "Костарика-10" надано позивачу акт по прийому платежів № 630 від 30.09.2011 р. на суму 6720,77 грн., в т.ч. ПДВ - 1120,13 грн.; акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 629 від 30.09.2011 р. на суму 15441,49 грн., в т.ч. ПДВ - 2573,58 грн. (т. 2 а.с. 65,66). Позивач отримав від ТОВ "Кострика-10" податкові накладні: № 3009006 від 30.09.2011 р. на суму 6720,77 грн., в т.ч. ПДВ - 1120,13 грн.; № 3009007 від 30.09.2011 р. на суму 15441,49 грн., в т.ч. ПДВ - 2573,58 грн. (т. 2 а.с. 67, 68). Товар був сплачений безготівковим шляхом (т. 2 а.с. 69-72).

Згідно реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за листопад, грудень 2010 року та даних податкових декларацій, позивачем збільшено податковий кредит по податковим накладним, отриманим від ТОВ "Костарика-10": у листопаді 2010 року в сумі 22200 грн. (т. 1 а.с.79, 77), у грудні 2010 року - в загальній сумі 47271,60 грн. (т. 1 а.с. 85, 83). Також позивачем було віднесено до складу податкового кредиту у вересні 2011 року суму ПДВ у загальному розмірі 3693,71 грн. за податковими накладними, отриманими від ТОВ "Костарика-10", що відповідає даним податкової декларації за вересень 2011 року (т. 1 а.с. 229).

Крім того, 18.01.2011 року між ТОВ "Альфа Пей Термінал" та ТОВ "Вікар-11" укладено договір про надання послуг № 18/02 по обслуговуванню терміналів самообслуговування та підключення до мережі інтернет: ремонт та обслуговування комп'ютерів та інше (а.с. 138).

На виконання умов укладеного договору позивач отримав послуги від ТОВ Вікар-11", що підтверджується актами надання послуг: № ОУ-28/01-1 від 28.01.2011 р., № ОУ-31/03-8 від 31.03.2011 р., № ОУ-31/05-06 від 31.05.2011 р., № ОУ-30/06-8 від 30.06.2011 р., № ОУ-29/07-7 від 29.07.2011 р., № ОУ-31/08-7 від 31.08.2011 р. (т. 1 а.с. 139, т. 2 а.с. 83-87).

Від ТОВ "ВІКАР-11" позивачем отримано податкові накладні: № 2 від 28.01.2011 р. на суму 176000,00 грн., в тому числі ПДВ - 29333,33 грн.; № 134 від 31.03.2011 р. на суму 34000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5666,67 грн.; № 224 від 31.05.2011 р. на суму279000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 46500,00 грн.; № 351 від 30.06.2011 р. на суму 265500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 44250,00 грн.; № 264 від 29.07.2011 р. на суму 145000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 24166,67 грн.; № 272 від 31.08.2011 р. на суму 249500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 41583,33 грн. (т. 1 а.с.140, т. 2 а.с. 88-92). Отримані послуги були сплачені позивачем у повному обсязі безготівковим шляхом (т. 1 а.с.141-142, т. 2 а.с. 93-96).

Вказані суми ПДВ позивачем віднесено до складу податкового кредиту за березень 2011 року у розмірі 5666,67 грн., за травень 2011 року у розмірі 46500,00 грн., за червень 2011 року у розмірі 44250,00 грн., за липень 2011 року у розмірі 24166,67 грн., за серпень 2011 року у розмірі 41583,33 грн., що відповідає даним податкових декларацій за відповідні періоди.

18.05.2012 року між позивачем та ТОВ "Кірін" укладено договір надання юридичних послуг № 18/05 2012 (а.с. 143-150). На виконання умов укладеного договору позивач отримав відповідні послуги, що підтверджується актом приймання-передачі виконаної роботи від 31.05.2012 р. та калькуляцією до акту від 31.05.2012 р. (т. 1 а.с. 151-152). Позивачем отримано від ТОВ "Кірін" податкову накладну № 54 від 31.05.2012 р. на суму 50000,00 грн., в тому числі ПДВ - 8333,33 грн. (т. 1 а.с. 153). Послуги сплачені безготівковим шляхом (т. 1 а.с. 163).

03.05.2012 року між позивачем - ТОВ "Альфа Пей Термінал" та ТОВ "Інформ-прогрес сервіс" укладено договір № ПР-03/05-2012 виконання робіт з прибирання в приміщеннях за адресою: м. Харків, вул. Механічна, 5 (т. 1 а.с. 154-158).

Позивач отримав послуги від ТОВ "Інформ-прогрес сервіс" на суму 17663,00 грн., в тому числі ПДВ - 2943,83 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 1/05-12 від 31.05.2012 р. (т. 1 а.с. 159); № 2/05-12 від 31.05.2012 р. (т. 1 а.с. 161).

Отримані послуги сплачені безготівковим шляхом (т. 1 а.с. 163). Позивачем отримані від ТОВ "Інформ-прогрес сервіс" податкові накладні: № 50 від 31.05.2012 р. на суму 6116,00 грн., в тому числі ПДВ - 1019,33 грн. (т. 1 а.с. 160); № 49 від 31.05.2012 р. на суму 11547,00 грн., в тому числі ПДВ - 1924,50 грн. (т. 1 а.с.162).

29.08.2011 року між позивачем та ТОВ "Ружик-70" укладено договір № 29/08 про надання послуг з технічного обслуговування терміналів (т. 2 а.с. 73-76). Позивач отримав послуги від ТОВ "Ружик-70" на суму 193700,00 грн., в тому числі ПДВ - 32283,33 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 678 від 30.09.2011 р. (т. 2 а.с. 78). Отримані послуги сплачені безготівковим шляхом (т. 2 а.с. 80). Позивачем отримана від ТОВ "Ружик-70" податкова накладна № 678 від 30.09.2011 р. на суму 193700,00 грн., в тому числі ПДВ - 32283,33 грн. (а.с. 79).

На підставі податкової накладної, отриманої від ТОВ "Ружик-70" позивачем віднесено до складу податкового кредиту у вересні 2011 року суму ПДВ у загальному розмірі 32283,33 грн., що відповідає даним податкової декларації за вересень 2011 року (т. 1 а.с. 229).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції за договорами з ПП "ОЛСЕН", ТОВ "Костарика-10", ТОВ "Вікар-11", ТОВ "Кірін", ТОВ "Інформ-прогрес сервіс", ТОВ "Ружик-70", повністю підтверджені відповідними первинними документами.

При цьому, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції, фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про порушення контрагентами позивача ПП "ОЛСЕН", ТОВ "Костарика-10", ТОВ "Вікар-11", ТОВ "Кірін", ТОВ "Інформ-прогрес сервіс", ТОВ "Ружик-70" своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад).

В основу зазначеного висновку ДПІ було покладено відомості з актів про неможливість проведення зустрічної звірки вказаних контрагентів позивача, а саме: акт № 214/18-011 від 28.02.2012 р., акт № 920/18-011/37365226 від 25.11.2011 р., акт № 971/18-011/37365226 від 23.12.2011 р., акт № 294/23-104/37365226 від 24.03.2011 р., акт № 1334/15-208/37363731 від 08.04.2011 р., акт № 525/2204/32870953 від 07.08.2012 р., акт № 550/220/34056721 від 09.11.2012 р.

Згідно висновків зазначених актів, ТОВ "Костарика-10", ТОВ "Вікар-11", ТОВ "Кірін", ТОВ "Інформ-прогрес сервіс" мають ознаки нереальності здійснення фінансово-господарських операцій.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені ТОВ "Альфа Пей Термінал" з ПП "ОЛСЕН", ТОВ "Костарика-10", ТОВ "Вікар-11", ТОВ "Кірін", ТОВ "Інформ-прогрес сервіс", ТОВ "Ружик-70", які виконувались в березні, листопаді, грудні 2010 року, січні, березні, травні, червні, липні, серпні 2011 року, травні 2012 року, є нікчемними.

Інших обставин не здійснення господарської діяльності та мотивів для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при вчиненні правочинів з ПП "ОЛСЕН", ТОВ "Костарика-10", ТОВ "Вікар-11", ТОВ "Кірін", ТОВ "Інформ-прогрес сервіс", ТОВ "Ружик-70", відповідачем в акті перевірки від 27.02.2013 р. № 769/22.1-14/36035462 не вказано.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято такі доводи податкового органу, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" та Податковий кодекс України не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету. Платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Податковий орган не довів при вирішенні справи ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "ОЛСЕН", ТОВ "Костарика-10", ТОВ "Вікар-11", ТОВ "Кірін", ТОВ "Інформ-прогрес сервіс", ТОВ "Ружик-70" не відповідають дійсності, що укладення договорів поставки не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договори укладено з метою безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Таких доказів до суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Колегією суддів встановлено, що спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача. Факт оплати позивачем отриманих у ПП "ОЛСЕН", ТОВ "Костарика-10", ТОВ "Вікар-11", ТОВ "Кірін", ТОВ "Інформ-прогрес сервіс", ТОВ "Ружик-70" товарів та послуг сторонами не заперечується.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає висновок відповідача про нікчемність правочинів, як таких, що не спричиняють реального настання правових наслідків, помилковим, та таким, що спростовується встановленими обставинами та дослідженими у справі доказами.

Крім того, у відповідності до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагентів позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення перевірки відповідачем досліджувались первинні документи ПП "ОЛСЕН", ТОВ "Костарика-10", ТОВ "Вікар-11", ТОВ "Кірін", ТОВ "Інформ-прогрес сервіс", ТОВ "Ружик-70" на підтвердження реальності здійснених правочинів, натомість, усі документи, що підтверджують обставини здійснення зазначеним підприємством господарської діяльності в розрізі відносин з позивачем, наявні в матеріалах справи.

Також матеріали справи не містять податкових повідомлень-рішень, якими б ПП "ОЛСЕН", ТОВ "Костарика-10", ТОВ "Вікар-11", ТОВ "Кірін", ТОВ "Інформ-прогрес сервіс", ТОВ "Ружик-70" були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

Слід відмітити, що як позивач, так і вищевказані контрагенти позивача на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагенти мали відповідний обсяг цивільної право - та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення спірних договорів.

Таким чином, посилання податкового органу на те, що ТОВ "Костарика" має стан "30" - в стані переходу до іншої ДПІ та йому 10.01.2012 року анульовано свідоцтво платника податку від 21.10.2010 року № 100306569, не можуть свідчити про безпідставність формування ТОВ "Альфа Пей Термінал" податкового кредиту по податковим накладним, отриманим від ТОВ "Костарика-10" у листопаді 2010 року, грудні 2010 року та вересні 2011 року.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем в акті перевірки від 27.02.2013 р. № 769/22.1-14/36035462 висновки про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "ОЛСЕН", ТОВ "Костарика-10", ТОВ "Вікар-11", ТОВ "Кірін", ТОВ "Інформ-прогрес сервіс", ТОВ "Ружик-70" викладено без висвітлення конкретних обставин господарських операцій, які свідчать про неможливість факту їх здійснення, та без посилання на будь-які первинні документи, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає такий висновок ДПІ таким, що зроблений з порушенням вимог Порядку № 984.

При цьому, відповідачем в акті перевірки не наведено доказів: неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників; відсутності руху активів у процесі здійснення господарських операцій; відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін правочинів; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цих операцій в інший спосіб; отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених між ТОВ "Альфа Пей Термінал" та ПП "ОЛСЕН", ТОВ "Костарика-10", ТОВ "Вікар-11", ТОВ "Кірін", ТОВ "Інформ-прогрес сервіс", ТОВ "Ружик-70" правочинів, та як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно ч. 2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Так, 31.01.2011р. Верховним Судом України винесена постанова у справі у за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч. 2 ст. 8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, факти вказаних в акті перевірки порушень та донарахування податкових зобов'язань за господарськими операціями з ПП "ОЛСЕН", ТОВ "Костарика-10", ТОВ "Вікар-11", ТОВ "Кірін", ТОВ "Інформ-прогрес сервіс", ТОВ "Ружик-70" належним чином не довів.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення щодо донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2010 року в сумі 28019 грн., за вересень 2010 року в сумі 35977 грн., за листопад 2010 року в сумі 32472 грн., за грудень 2010 року в сумі 37000 грн. необґрунтовано не застосовано, окрім положень Податкового кодексу України, норми Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкове повідомлення - рішення від 11.03.2013 р. № 0000902210, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про його скасування є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2013 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів підтверджує, що, при прийнятті судового рішення у справі в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2013р. по справі № 820/2246/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Дюкарєва С.В. Судді Жигилій С.П. Перцова Т.С.