Рішення

від 19.06.2013 по справі 903/51/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 червня 2013 р. Справа № 903/51/13-г

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Фізичної особи - підприємця Пішак Галини Михайлівни, м.Чернівці

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Край - ЛЦ", с. Зміїнець, Луцький район

про визнання договору концесії від 01.11.2010 року недійсним

Суддя Гончар М.М.

за участю представників сторін :

від позивача : н/з

від відповідача : Гончарук В.В. (довіреність від 06.06.2013р.)

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: позивач - фізична особа - підприємець Пішак Галина Михайлівна звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Край ЛЦ" про визнання договору концесії від 01.11.2010 року недійсним. Позивач зазначає, що договір, місцем укладення якого є м.Луцьк 01.11.2010 року в м.Луцьку позивач не була та не підписувала.

ТзОВ "Наш Край-ЛЦ" подано клопотання від 19.02.2013р. в якому зазначено, що договір комерційної концесії від 01.11.2010 року між позивачем і відповідачем укладений з дотриманням всіх необхідних норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Зазначає, що 01.11.2010р. між позивачем та відповідачем було укладено договір комерційної концесії. За договором комерційної концесії відповідач зобов'язувався надати позивачу за плату право користування комплексом належних відповідачу прав з метою виготовлення, використання, ввезення, пропозиції до продажу, продажу і іншого введення в господарський обіг товарів, надання послуг і виконання робіт з використанням торговельної марки "Наш Край".

Зазначає, що на виконання умов договору комерційної концесій відповідачем було надано позивачу копію документа, що підтверджує право власності на торгову марку, дані про розмір інвестицій, вартість обов'язкового для придбання устаткування та інвентаря, технологію роботи магазина, що включає основні принципи і задачі торгового підприємства, технологічну схему і документообіг, правила функціонування внутрішніх підрозділів (торгового залу, складу, розрахунково-касового вузла, охорони), методи і форми планування і звітності, а також було надано у використання бази постачальників та асортименту товарів.

Відповідач вказує, що він забезпечив: організування ввідного навчання персоналу позивача на базі функціонуючого супермаркету, організовування проведення тренінгів та семінарів для працівників позивача згідно навчальних програм, проведення атестації персоналу, проведення рекламної підтримки як на стадії відкриття магазину, так і в його подальшій роботі (загальна реклама в ЗМІ, проведення різних рекламних акцій у торговому залі магазина), надання юридичної підтримки, консультації, інформування про нововведення, зміни у законодавстві, нормативній документації.

Вказує, що відповідачем була надана допомога позивачу на стадії відкриття магазину в складанні оптимальної планограми торгового залу, схеми розташування відділів, у придбанні обладнання.

Зазначає, що відповідно до умов договору комерційної концесії від 01.11.2010 року відповідач зобов'язувався один рад на місяць впродовж 5 (п'яти) календарних днів наступних за звітним періодом сплачувати позивачеві роялті у розмірі 328, 6 євро по курсу НБУ на день платежу. Роялті сплачується в повному обсязі у національній валюті - гривні. Відповідно до умов договору комерційної концесії від 01.11.2010р.: роялті - щомісячна плата, яку користувач сплачує правоволодільцеві за право використання об'єктів інтелектуальної власності право володільця у порядку та строки вказані в статті 3 цього договору.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 13.03.2013 року по справі №903/51/13-г призначено судову почеркознавчу експертизу, яку доручено провести Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експертизи поставлено наступне питання: чи виконаний підпис на договорі та напис на договорі комерційної концесії №б/н від 01.11.2010 року між ТзОВ "Наш Край - ЛЦ" та ФОП Пішак Галиною Михайлівною в графі "користувач" - Пішак Г.М., або іншою особою? Провадження у справі на час проведення експертизи було зупинено.

Через канцелярію суду Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз направлено висновок експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 29.05.2013р. №2950/2951/13-32 по справі №903/51/13-г.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 04.06.2013р. поновлено провадження у справі №903/51/13-г та призначено розгляд справи на 19.06.2013р. Зобов'язано сторін подати письмові пояснення по суті позовних вимог з врахуванням висновку експертизи.

Позивач в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав. Поштовим повідомленням №4301031632735 підтверджується отримання позивачем 07.06.2013р. копії ухвали суду.

Оскільки в матеріалах справи, є наявні всі документи для розгляду справи, тому відповідно до ст. 75 ГПК України, судом вирішено розгляд справи проводити без участі позивача.

Відповідач письмових пояснень із врахуванням висновків експертизи не подав. В судовому засіданні представник відповідача позов не визнає та зазначив що з моменту укладення договору позивачем постійно здійснювались проплати, тому відсутні підстави для визнання даного договору недійним.

Заслухавши представника відповідача та оглянувши матеріали справи суд, -

встановив:

відповідно до п.2.1. договору комерційної концесії від 01.11.2010 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Наш Край - ЛЦ» та приватним підприємцем Пішак Г. М. відповідач зобов'язувався надати позивачу за плату (роялті) право користування відповідно до встановлених договором вимог комплекс належних правоволодільцю прав інтелектуальної власності з метою виготовлення, використання, ввезення, пропозиції до продажу і іншого введення в господарський обіг товарів, надання послуг і виконання робіт з використанням торговельної марки «Наш Край».

Фізична особа-підприємець Пішак Г.М. звернулась з позовом про визнання даного договору недійсним, посилаючись на те, що нею даний договір не підписувався.

На підставі даного факту судом призначалася судова почеркознавча експертиза для встановлення чи виконаний підпис на договорі та напис на договорі комерційної концесії від 01.11.2010року між ТзОВ «Наш-Край-ЛЦ» та ФОП Пішак Г.М. в графі «користувач» - Пішак Г.М. або іншою особою.

Відповідно до висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 29.05.2013р. №2950/2951/13-32 підписи від імені Пішак Г.М. в графі «користувач» на кожній сторінці та запис «/Пішак Г.М./» в розділі «Реквізити сторін» в графі «Користувач» на 8 сторінці в Договорі комерційної концесії від 01.11.2010 між ТзОВ «Наш Край - ЛЦ» та ФОП Пішак Г.М. виконані не Пішак Г.М., а іншою особою з наслідуванням її підпису та почерку.

Згідно п. п. 1-2 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (ч.1 ст.12 ЦК України).

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

У силу припису ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених ч.1-3, 5, 6, ст. 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину. Такого ж висновку дотримується Пленум Вищого господарського суду України у своїй постанові від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договір) недійсними» у п. 2.6.

Відповідно до вищевказаних норм та оскільки висновком експертизи підтверджено, що договір комерційної концесії ФОП Пішак Г.М. не підписувала, тому є підстави вважати даний договір недійсним.

Подана відповідачем копія рішення господарського суду Чернівецької області від 27.11.2012р. по справі 5027/749/2012 за позовом ТзОВ «Наш Край-ЛЦ» до ФОП Пішак Г.М. про стягнення 71 283, 19 грн. не береться до уваги судом, оскільки воно не набрало законної сили, оскільки ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 року провадження у справі №5027/749/2012 за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Пішак Г.М. на рішення господарського суду Чернівецької області від 27 листопада 2012 року зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №1/903/51/13-г за позовом фізичної особи-підприємця Пішак Г.М. до товариства з обмеженою відповідальністю «Наш Край - ЛЦ» про визнання недійсним договору комерційної концесії від 01 листопада 2010 року, що розглядається господарським судом Волинської області.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача. В межах даної статті на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору у сумі 1 147, 00 грн. та 2 826, 24 грн. - витрати по оплаті експертизи.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 180 Господарського кодексу України,

ст.ст. 12, 203, 207, 215, 626 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 75, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Волинської області,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір комерційної концесії від 01.11.2010р. укладений між ТзОВ «Наш Край-ЛЦ» та ПП Пішак Г.М.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш Край-ЛЦ» (Луцький район, с.Зміїнець, вул. Березова, 22, код ЄДРПОУ 35607079) на користь Фізичної особи -підприємця Пішак Галиним Михайлівни ( м.Чернівці, пр. Незалежності, 121/92, ІПН 2426915201) 1 147 грн. понесених витрат по сплаті судового збору та 2 826, 24 грн. - витрат по оплаті експертизи.

Повне рішення

складено 25.06.2013р.

Суддя М. М. Гончар