Постанова

від 20.06.2013 по справі 914/825/13-г

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2013 р. Справа № 914/825/13-г

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Матущака О.І.

суддів Дубник О.П.

Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат» м.Львів

на рішення господарського суду Львівської області від 11.04.2013р.

у справі № 914/825/13-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю» «Науково-виробниче об'єднання «Ю БІ СІ-ПРОМО» м.Харків

до відповідача публічного акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат» м.Львів

про стягнення 253 369,55 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Височанська Н.Й. - представник за довіреністю від 20.05.2013 р.

від відповідача: Возняк В.А. - представник за довіреністю №83 від 17.01.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.04.2013 р. (суддя Ділай У.І.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Львівський холодокомбінат» на користь ТОВ «Ю БІ СІ ЛАЙТ» (правонаступник - ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Ю БІ СІ-ПРОМО») 250 697, 40 грн., з яких: 225 685,00 грн. боргу, 25 012, 40 грн. пені;

5 013, 95 грн. судового збору. В частині стягнення 9, 96 грн. пені в позві відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем на виконання умов договору поставки було поставлено відповідачу продукцію, що підтверджується підписаними видатковими накладними. Натомість, відповідач неналежно виконав договірні зобов'язання в частині оплати товару, у зв'язку з чим у нього виникла основна заборгованість перед позивачем 225 685,00 грн., а також пеня за прострочення виконання зобов'язання. У зв'язку зі здійсненим перерахунком, суд відмовив в задоволенні позову в частині стягнення пені у сумі 9, 96 грн.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого суду в частині стягнення пені в сумі 25 012,40 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині. Скаржник в своїй апеляційній скарзі в цілому посилається на те, що позивач виконав своє зобов'язання щодо поставки продукції з порушенням строків, встановлених договором. Крім цього, відповідач стверджує, що ним було направлено лист №2887 від 09.12.2012 р. з запропонованим графіком погашення заборгованості. Оскільки позивач не відреагував на вказаний лист та жодним чином не заперечив проти пропозиції, відповідач вважає, що сторонами було змінено істотні умови договору щодо строків погашення суми заборгованості, тому підстави нарахування та стягнення пені, відсутні.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення позивач обґрунтовує тим, що сторонами обумовлено, строк поставки продукції протягом 45 календарних днів з моменту затвердження сторонами макету продукції. Дата затвердження макету продукції 02.04.2012 р. Окрім цього, позивач вказує, що за взаємною домовленістю сторін всі партії продукції відповідач забирав самостійно, а відтак, заяви про прострочення поставки продукції є безпідставними.

В судовому засіданні скаржником викладено доводи апеляційної скарги, просить рішення частині стягнення пені в сумі 25 012,40 грн. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині, з підстав зазначених в апеляційній скарзі. Представник позивача просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав викладених у рішенні суду та у відзиві.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 01.03.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №26, відповідно до п.1.1. якого, позивач зобов'язується виготовити та поставити відповідачу торгівельне обладнання, в асортименті, кількості та по ціні згідно специфікацій, що є невід'ємними частинами договору, а відповідач у свою чергу зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її в порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідно до п.п.2.1.,2.4., 3.4. вказаного договору, виготовлення продукції здійснюється партіями відповідно до наданих покупцем і затверджених сторонами макетів продукції.

Поставка здійснюється силами та за рахунок постачальника на адресу покупця. Термін поставки продукції зазначений в специфікації.

Строки оплати продукції визначаються відповідними специфікаціями до договору.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що на виконання договірних зобов'язань позивач згідно специфікації № 1 від 01.03.2012 р. (додаток № 1 до договору) та макету продукції (додаток № 2 до договору) поставив відповідачу візок під холодильники з навісом в кількості 300 шт., вартістю 1 251,25 грн. за шт., на загальну суму 450 450,00 грн.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено апеляційним господарським судом, факт здійснення поставка товару, підтверджується видатковими накладними, а саме:

№ Л-00000278 від 24.04.2012 р. на суму 30 030,00 грн.; № Л-00000338 від 10.05.2012 р. на суму 30 030,00 грн.; № Л-00000418 від 18.05.2012 р. на суму 225 225,00 грн.; № Л-00000471 від 29.05.2012 р. на суму 37 537,50 грн.; № Л-00000499 від 06.06.2012 р. на суму 127 627,50 грн.

Вказані видаткові накладні підписані сторонами без зауважень, відповідають вимогам бухгалтерських документів та містяться в матеріалах справи (а.с. 20, 22, 24, 26).

Однак, станом на день розгляду справи в суді першої інстанції та розгляду апеляційної скарги, відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, в частині здійснення розрахунків за отриманий товар в повному обсязі, внаслідок чого, утворилась заборгованість в сумі 225 685 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України .

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з вищевикладеного, господарський суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо стягнення заборгованості з відповідача за поставлений товар на загальну суму 225 685 грн.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.5.3. договору, у випадках порушення покупцем строків здійснення оплати, визначених у відповідних специфікаціях, постачальник має право вимагати від покупця оплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення оплати.

Відтак, місцевий господарський суд, здійснивши перерахунок уточненої позивачем суми пені, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 25 012, 40 грн. пені.

Разом з тим, необхідно зазначити наступне.

У відповідності до п.8.3. договору, будь-які зміни і доповнення до договору мають силу лише в тому випадку, якщо вони оформлені в письмовому вигляді і підписані сторонами.

В матеріалах справи відсутні будь-які письмові домовленості про зміну строків погашення заборгованості. А тому, твердження скаржника про те, що сторонами змінено істотні умови договору щодо строків погашення заборгованості, а відтак і відсутні підстави стягнення пені є безпідставними та необґрунтованими.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 11.04.2013 р. у справі

№ 914/825/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.06.2013 р.

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Судді Дубник О.П.

Скрипчук О.С.