Постанова

від 24.04.2012 по справі 2а-3575/11/0170/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2012 р. 17:43 Справа №2а-3575/11/0170/15

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., при секретарі судового засідання Кисельовій А.Є., за участю:

від позивача - Нанікашвілі І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромснаб»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання протиправними дії

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромснаб» (далі позивач) до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач) з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0001452301/0 від 02.03.2011 року, № 0001432301/0 від 02.03.2011 року; визнання протиправними дії ДПІ в м. Сімферополі в частині зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування у сумі 134414 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Позивач зазначає, що висновки відповідача щодо відсутності підстав для формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з тим, що контрагент позивача не знаходиться за юридичною адресою та не сплачує податкові зобов'язання, не ґрунтуються на нормах матеріального права, оскільки товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ціррус ЛТД», ТОВ «Сомет» підтверджується первинними бухгалтерськими документами та наступним використанням отриманого товару в господарської діяльності позивача з метою отримання прибутку. Позивач зазначає, що ним було вірно відображені в податковому обліку відсотки за користування кредитом, сплата яких пов'язана з господарською діяльністю позивача. Позивач також вказує, що висновки відповідача щодо зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток є необґрунтованим, податковим органом в порушення норм Податкового кодексу України не винесено податкове повідомлення - рішення, у зв'язку з чим, дії відповідача щодо зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, позивач вважає протиправними.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.04.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Під час розгляду справи від позивача надійшла заява про зміну предмета адміністративного позову, відповідно до якої позивач просить скасувати податкові повідомлення - рішення №0002782301 від 08.04.2011 року, № 0002802301 від 08.04.2011 року, №0002792301 від 08.04.2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.06.2011 року по справі призначено судово-бухгалтерську експертизу, зупинено провадження у справі до одержання її результатів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.03.2012 року провадження по справі поновлено.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог, з урахуванням заяви про зміну предмету адміністративного позову, посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

Представник відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що в ході проведеної перевірки позивача були виявлені порушення податкового законодавства, що й стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромснаб» є юридичною особою (ідентифікаційний код юридичної особи -30395605), що підтверджується довідкою АА №012048 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Згідно вказаної довідки основними видами діяльності ТОВ «Агропромснаб» по КВЕД є:

51.210 - оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин;

15.41.0 - виробництво нерафінованих олії та жирів ;

01.11.0 - вирощування зернових та технічних культур.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в податковому органу платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на додану вартість та податку на прибуток.

Таким чином, ТОВ "Агропромснаб" являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язано виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на підставі направлення № 132/23-7 від 27.01.2011, наказу №09 від 06.01.2011 р. та направлення №255/23-7 від 09.02.2011 року, наказу №355 від 09.02.2011 року проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Агропромснаб» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 1373/23-7/від 23.02.2011 року, за висновками якого встановлено порушення:

- п. 1.32 ст.1 п.5.1., п.п. 5.2.1. п.5.2. п.п.5.3.9 п.5.3. п.п. 5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України від 22.05.97 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями донараховано податку на прибуток у сумі - 90685,0 грн. у т.ч. 2 кв.2010 р. - 79956,0 грн.,3 кв.2010 року - 10729,0 грн. Зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 9 місяців 2010 р. у сумі - 134414,0 грн.

- п.п.7.2.1. п.7.2. п.п.7.4.4. п.7.4. ст.7 «Закону України „Про податок на додану вартість"

донараховано ПДВ на загальну суму 35467,0грн., а саме: липень 2010р. -20100,0 грн.,серпень 2010р.-15367,0грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.03.2011 року:

- №0001452301/0 від 02.03.2011 року про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств 113356,25 грн., в тому числі: за основним платежем - 90685 грн., за штрафними санкціями - 22671,25 грн.;

- №0001452301/0 від 02.03.2011 року про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 44333,75 грн., в тому числі: за основним платежем - 35467 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8866,75 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржував їх в адміністративному порядку.

За результатом розгляду скарги, відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення:

- №0002782301 від 08.04.2011 року про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств 113356,25 грн., в тому числі: за основним платежем - 90685 грн., за штрафними санкціями - 22671,25 грн.;

- №0002802301 від 08.04.2011 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 134414,00 грн.;

- №0002792301 від 08.04.2011 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 44333,75 грн., в тому числі: за основним платежем - 35467 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8866,75 грн.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позивних вимог, суд зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій під час формування позивачем податкового кредиту у липні, серпні 2010 року були визначені в Законі України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі Закон).

Суд зазначає, що згідно з підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

За пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності такого платника податку, виникає виключно по факту нарахування (уплати) такого податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Відповідно до п.3.4 ст. 3 наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. за №250/2054, із змінами, що діяли у вказаному періоді, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

За висновками акту перевірки ДПІ в м. Сімферополі АР Крим № 1373/23-7/від 23.02.2011 року ТОВ «Агропромснаб» були порушені п.п.7.2.1. п.7.2. п.п.7.4.4. п.7.4. ст.7 «Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим, донараховано ПДВ на загальну суму 35467,0грн., а саме: липень 2010р. -20100,00 грн.,серпень 2010р.-15367,0грн.

Висновок зроблено на підставі того, що в ході перевірки встановлено відсутність необхідних умов для здійснення основного виду діяльності : відсутні трудові ресурси, транспортні засоби, складські та виробничі приміщення, тобто відсутня фінансова - господарча діяльність. В ході перевірки згідно наявних документів не виявлено документів, по яких відбувався рух товару, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товарів, у зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) актів приймання - передачі пального, документів, що засвідчують транспортування пшениці та зроблено висновок, що операція з оприбуткування пшениці не відбувалась.

Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, а також висновком експертного дослідження, проведеного на їх підставі, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту.

По епізоду виключення зі складу податкового кредиту за липень 2010 р. ПДВ 20100,00 грн. по операціях з придбання послуг щодо організації експедиційного обслуговування ТОВ «НП Сомет», судом встановлено наступне.

20.07.2010 р. ТОВ «Агропромснаб» уклав з ТОВ «НП Сомет» договір на організацію експедиційного обслуговування № 20/07-10.

Згідно договору на організацію експедиційного обслуговування № 20/07-10 від 20.07.2010 р. ТОВ «НП «Сомет» («Виконавець») зобов'язався здійснити ТОВ «Агропромснаб» («Замовник») роботи з експедиційного обслуговування вантажів Замовника за наступними умовами:

п.1.2 Організувати роботи пов'язані з організацією експедиційного обслуговування вантажу ;

п.2 Обов'язки сторін :

Замовник зобов'язаний:

п.2.1.1 Повідомити Виконавця про необхідність експедирування вантажів не пізніше ніж за 3 дні до бажаної дати здійснення перевезення.

п.2.1.2 Представити заявку-замовлення Виконавцю, згідно якої передбачено надання послуг з експедируванням товару (вантажу), що ввірений Замовником.

п.2.1.6 Після прибуття товару до місця призначення та виконання повного комплексу робіт по експедируванню товару (вантажу) підписати відповідний акт прийому - передачі виконаних робіт (надання послуг), що є підставою для оплати у повному обсягу за послуги Виконавця.

Виконавець зобов'язаний:

п.2.2.1 Протягом строку дії Договору здійснювати експедирування вантажів, наданих Замовником згідно умов, викладених в замовленні.

п.2.2.3 Нести матеріальну відповідальність за збереженість вантажу з моменту прийняття його до експедирування і до моменту вручення його вантажоодержувачу, при цьому обов'язковим є оформлення передбаченої чинним законодавством документації.

п.2.2.4 Вважається, що Виконавець виконав свої зобов'язання по експедируванню вантажу належним чином з моменту підписання акту прийому - передачі робіт (наданих послуг).

3. Умови розрахунку.

п.3.1 Оплата вартості робіт Виконавця, що виконуються ним за даним Договором здійснюється на підставі виставленого рахунку - фактури, та після підписання Сторонами Акту прийому - передачі робіт (надання послуг).

27.07.2010 року ТОВ «Агропромснаб» перерахувало ТОВ «НП Сомет» в безготівковій формі грошові кошти у сумі 120600 грн., у т.ч. ПДВ 20100,00 грн., з призначенням платежу «оплата за послуги згідно договору №20/07/-10 від 20.07.2010 року, що підтверджується випискою Банку за 27.07.2010 р., у зв'язку з чим, по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату послуг відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 у ТОВ «Агропромснаб» виникло право на податковий кредит в сумі 20100,00 грн.

Відповідно, 27.07.2010 року по даті зарахування на банківський рахунок коштів від покупця (ТОВ «Агропромснаб») в оплату послуг, що підлягають поставці, відповідно до п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону №168 у ТОВ «НП Сомет» виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 20100.00 грн.

Згідно п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону №168 27.07.2010 року ТОВ «НП Сомет» (продавець) виписало та передало ТОВ «Агропромснаб» (покупець) податкову накладну №220 на суму ПДВ 20100,00 грн., яка була зареєстрована позивачем в Реєстрі податкових накладних.

Продавець - ТОВ «НП Сомет» відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 мав право виписки податкових накладних станом на 27.07.2010 р., так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Судом встановлено, що податкова накладна №220 від 27.07.2010 р. на суму ПДВ 20100,00 грн. містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168.

На підставі отриманої податкової накладної №220 від 27.07.2010 р. на суму ПДВ 20100,00 грн. відповідно до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону №168 ТОВ «Агропромснаб» нарахувало в липні 2010 р. податковий кредит у сумі 20100,00 грн. та включило його до податкової декларації за липень 2010 р.

Отримання послуг, щодо яких ТОВ «Агропромснаб» по факту оплати був нарахований податковий кредит з ПДВ за липень 2010 р. у сумі 20100,00 грн., підтверджується Актом здачі - приймання робіт (надання послуг) № б/н від 26.07.2010 р. про виконання договору на організацію експедиційного обслуговування № 20/07-10 від 20.07.2010 р. ТОВ «Агропромснаб» загальною вартістю 120 600,00 грн. у т.ч. ПДВ - 20 100,00 грн. та товарно-транспортним накладними, згідно яких було здійснено доставку вантажів, а саме пшениці на зерновий термінал стівідорної компанії ЗАТ «СК «Авліта» у м.Севастополь.

Доставка пшениці на зерновий термінал згідно ТТН підтверджується печаткою стівідорної компанії ЗАО «СК «Авліта» на товарно-транспортних накладних.

ПДВ в сумі 20100,00 грн., включений ТОВ «Агропромснаб» до складу податкового кредиту за липень 2010 р., відповідає вимогам п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 та, сплачений у складі витрат на отримання послуг, з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ТОВ «Агропромснаб», виходячи з наступного.

Термін «господарська діяльність» не встановлений Законом №168, але п.1.15. ст.1 Закону №168 передбачено, що «Інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування».

Пунктом 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334 встановлено, що «Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах».

Договір з ТОВ «НП «Сомет» було укладено з метою виконання умов п.5.1 Договорів № 12230 від 21.07.2010 р., № 12323 від 23.07.2010 р., укладених між ТОВ «Агропромснаб» і ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» на поставку пшениці, а саме :

«п.5.1 Постачальник зобов'язаний :

а) заключити з організацією - перевізником за власний рахунок на звичайних умовах

договір перевезення Товару до узгодженого в даному Договорі пункту ;

б) відвантажити за свій рахунок, обговорену у п.2.1, кількість Товару згідно з наступними реквізитами: станція призначення : ст..Мекензієві гори, Придніпровської з/д ; отримувач : ЗАТ СК «Авліта» для ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна».

Таким чином, послуги за операцією з придбання яких ТОВ «Агропромснаб» в липні 2010 р. нарахувало податковий кредит у сумі 20100,00 грн., були використані в оподатковуваних операціях (нараховані податкові зобов'язання з ПДВ за липень 2010 р.) межах господарської діяльності ТОВ «Агропрмснаб» з метою поставки пшениці на замовлення ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна».

По епізоду виключення зі складу податкового кредиту за серпень 2010 р. ПДВ 15367,0грн. по операціях придбання пшениці у ТОВ «Ціррус» ЛТД, судом встановлено наступне.

04.08.2010 р. ТОВ «Агропромснаб» уклав з ТОВ «Ціррус ЛТД» договір купівлі-продажу пшениці № 04/08-20.

Згідно договору купівлі-продажу № 04/08-20 від 04.08.2010 р. ТОВ «Ціррус ЛТД» («Продавець») зобов'язався продати ТОВ «Агропромснаб» («Покупець») пшеницю за наступними умовами:

п. 1.1 «Продавець» продає «Покупцю» товар - пшеницю 6 класу ;

п.2.1 Ціна за 1 тону - 1 507,50 грн. в т.ч. ПДВ ;

п.2.2 Загальна вартість товару - 92 200,00 в т.ч. ПДВ ;

п.3.1 Покупець здійснює оплату на розрахунковий рахунок Продавця ;

п.3.2 Сплата за товар здійснюється Покупцем шляхом 80% передплати згідно рахунку - фактури Продавця;

п.4.1 Продавець зобов'язаний передати весь обсяг товару в період з «05» серпня 2010р. до «09» серпня 2010р.;

п.4.2 Місце передачі товару - М.Бахчисарай ;

п.4.3 Продавець зобов'язаний надати Покупцю з кожною поставкою Товару наступні документи : видаткову накладну, податкову накладну, якісне посвідчення.

п.4.4 Кількість Товару визначається згідно видаткових накладних наданих Продавцем.

Сплату за пшеницю 6 класу в кількості 61,161 т згідно договору № 04/08-10 від 04.08.2010 р. здійснено ТОВ «Агропромснаб» на підставі рахунку № 0208 від 04.08.2010 р. у сумі 92 200,00 грн., у т.ч. ПДВ - 15 366,67 грн.

11.08.2010 року ТОВ «Агропромснаб» перерахувало ТОВ «Ціррус ЛТД» в безготівковій формі грошові кошти у сумі 92200 грн., у т.ч. ПДВ 15366,67 грн., з призначенням платежу «оплата пшениці згідно рахунку №0208 від 02.08.2010 року», що підтверджується випискою Банку за 11.08.2010 р., у зв'язку з чим, по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату товару відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 у ТОВ «Агропромснаб» виникло право на податковий кредит в сумі 15366,67 грн.

Відповідно, 11.08.2010 року по даті зарахування на банківський рахунок коштів від покупця (ТОВ «Агропромснаб») в оплату товару, що підлягають поставці, відповідно до п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону №168 у ТОВ «Ціррус ЛТД» виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 15366,67 грн.

Згідно п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону №168 27.07.2010 року ТОВ «Ціррус ЛТД» (продавець) виписало та передало ТОВ «Агропромснаб» (покупець) податкову накладну №588 від 11.08.2010 року на суму ПДВ 15366,67 грн., яка була зареєстрована позивачем в Реєстрі податкових накладних.

Продавець - ТОВ «Ціррус ЛТД» відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 мав право виписки податкових накладних станом на 11.08.2010 р., так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Судом встановлено, що податкова накладна №588 від 11.08.2010 р. на суму ПДВ 15366,67 грн. містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168.

На підставі отриманої податкової накладної №588 від 11.08.2010 р. на суму ПДВ 15366,67 грн. відповідно до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону №168 ТОВ «Агропромснаб» нарахувало в серпні 2010 р. податковий кредит у сумі 15366,67 грн. та включило його до податкової декларації за серпень 2010 р.

Отримання товару, щодо яких ТОВ «Агропромснаб» по факту оплати був нарахований податковий кредит з ПДВ за серпень 2010 р. у сумі 15366,67 грн., підтверджується накладною №588 від 06.08.2010 р. на постачання ТОВ «Агропромснаб» згідно договору № 04/08-10 від 04.08.2010 р. пшениці 6 класу в кількості 61,161 т. на суму 92 200,00 грн.. в т.ч. ПДВ - 15 366,67 грн. (без ПДВ -76 833,33 грн.), яку було отримано по довіреності ТОВ «Агропромснаб» № 60 від 04.08.2010.

Отримання товару у с. Теністе Бахчисарайського району підтверджується листом ТОВ «Ціррус ЛТД» від 04.08.2010 р. №7, доставка товару до ВАТ «Бахчисарайський комбікормовий завод» підтверджується товарно-транспортними накладними від 05.08.2010 року в обсязі 120,9 т.

Передача пшениці підтверджується Актом здачі-приймання товару між представниками «Покупця» та «Продавця» від 05.08.2010 р. та її оприбуткування - складською квитанцією №607 від 06.08.2010 р. серія АУ № 160184 в обсязі 62,560 т (пшениця 3 класу), №614 від 06.08.2010 року серії АУ №160191 в обсязі 58,340 т. (пшениця 6 класу) ВАТ «Бахчисарайський комбікормовий завод».

ПДВ в сумі 15 366,67 грн., включений ТОВ «Агропромснаб» до складу податкового кредиту за серпень 2010 р., відповідає вимогам п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 та, сплачений у складі витрат на отримання товару, з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ТОВ «Агропромснаб» виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що договір з ТОВ «Ціррус ЛТД» було укладено з метою виконання умов пп.1.1, 2.1, 4.2 Договору № 12845 від 04.08.2010 р., укладеного між ТОВ «Агропромснаб» і ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна», а саме :

«п.1.1 Постачальник зобов'язався поставити і передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити українську пшеницю 4, 5 класів групи Б та фуражну пшеницю 6 класу врожаю 2010 року, іменовану в подальшому «Товар» на умовах «Франко - елеватор постачальника» на елеваторі ВАТ «Бахчисарайський комбікормовий завод».

п.2.1 - Загальна кількість Товару в заліковій вазі становить 300 тон +/- 5%, п.2.4 - кількість Товару визначається відповідно до складських документів на Товар, що видані Елеватором, який здійснює зберігання Товару.

п.4.2 Право власності на Товар у Покупця виникає з моменту його передачі Постачальником. Передача Постачальником Товару Покупцеві у власність підтверджується передачею Покупцеві оригіналів складських квитанцій на Товар в повному обсязі, виданими на ім'я Покупця Елеватором».

Факт передачі цієї пшениці ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» підтверджується листом ТОВ «Агропромснаб» (Вих.09/08-10 від 09.08.2010 р.) в адресу ВАТ «Бахчисарайський комбікормовий завод» щодо переоформлення пшениці 6 класу в обсязі 58,151 т на ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» та складською квитанцією № 638 від 09.08.2010 р. серія АУ № 229965. Цією складською квитанцією підтверджується, що зерновий склад ВАТ Бахчисарайський комбікормовий завод» прийняв на зберігання від ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» пшеницю 6 класу фізичної ваги 58,151 т, яку було переоформлено від ТОВ «Агропромснаб».

Таким чином, товари, за операцією з придбання яких ТОВ «Агропромснаб» в серпні 2010 р. нарахувало податковий кредит у сумі 15 366,67 грн., були використані в оподатковуваних операціях (нараховані податкові зобов'язання з ПДВ за серпень 2010 р. дод.5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за серпень 2010 р.) у межах господарської діяльності ТОВ «Агропрмснаб» з метою поставки пшениці на замовлення ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна».

А відтак, судом встановлено виконання позивачем зобов'язань за угодами з контрагентами - ТОВ «НП Сомет» та ТОВ «Ціррус ЛТД», прийняття и оплати товарів, послуг підтверджено первинними документами (податковими, видатковими, товарно-транспортними накладними), оплата за договорами з ТОВ «НП Сомет» здійснена в сумі 120600,00 грн., у тому числі податку на додану вартість - 20100,00 грн., з ТОВ «Ціррус ЛТД» - здійснена в сумі 92200,00 грн., у тому числі податку на додану вартість - 15366,67 грн., підтверджено банківськими виписками позивача.

Використання товарів та послуг, отриманих від ТОВ «НП Сомет» та ТОВ «Ціррус ЛТД», в господарській діяльності підприємства у липні 2010 року та серпні 2010 року. пов'язано з їх продажем, документально підтверджені первинними документами ТОВ «Агропромснаб», а саме: податковими накладними, видатковими накладними, оформлених у відповідності до вимог п.2 ст.9 Закону про бухгалтерський облік, п.2.4 ст.2 Положення №88, п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та висновком №92/11 судово-економічної експертизи по адміністративній справі №2а-3575/11/0170/15 від 29.02.2012 року.

Перевіряючи правомірність прийняття Державною податковою інспекцією в АР Крим податкових повідомлень - рішень - №0002782301 від 08.04.2011 року про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств 113356,25 грн., в тому числі: за основним платежем - 90685 грн., за штрафними санкціями - 22671,25 грн.; №0002802301 від 08.04.2011 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 134414,00 грн.; суд зазначає наступне.

Згідно акту ДПІ в м. Сімферополі АР Крим № 1373/23-7/від 23.02.2011 року ТОВ «Агропромснаб» були порушені п. 1.32 ст.1 п.5.1., п.п. 5.2.1. п.5.2. п.п.5.3.9 п.5.3. п.п. 5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України від 22.05.97 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", донараховано податку на прибуток у сумі - 90685,0 грн. у т.ч. 2 кв.2010 р. - 79956,0 грн.,3 кв.2010 року - 10729,0 грн. Зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 9 місяців 2010 р. у сумі - 134414,0 грн.

Відповідно акту перевірки, суми валових витрат, які відображаються у рядку «04» - «Валові витрати Декларації з податку на прибуток становлять: за 1 кв.2010 р. - 232 616 грн. (17 124 731 - 16 892 115) за півріччя 2010 р. -319 822 грн. (17 308 990-16 989 168) за 3 кв.2010 р. - 497 155 грн. (18 771 023-18 273 868) та утворилися в результаті того, що податковим органом виключені зі складу валових витрат: за 1 кв.2010 р. - 232 616 грн., рядок 04.13 Декларації (16 381 748 - 16 149 132), сума відсотків по кредитному договору № 1001/041/2594 від 09.02.2010 р., укладеному між ТОВ «Агропромснаб-та АКБ «ЧБРР»; за півріччя 2010 р. - 319 822 грн. (232 616 + 87 206), рядок 04.13 Декларації (16 063 734 -15 743 912), сума відсотків по кредитному договору № 1001/041/2594 від 09.02.2010 р., укладеному між ТОВ «Агропромснаб» та АКБ «ЧБРР»; за 3 кв.2010 - 497 155 грн., в т.ч. (232 616 + 87 206), рядок 04.13.Декларації (16 772 299 -16 452 477), сума відсотків по кредитному договору № 1001/041/2594 від 09.02.2010 р., укладеному між ТОВ «Агропромснаб» та АКБ «ЧБРР» та 177 333 рядок 04.1 Декларації (1 629 217 - 1 451 884» витрати у сумі 76 833 грн. з придбання пшениці по Договору № 04/08-10 від 04.08.2010 р., укладеному між ТОВ «Агропромснаб» та ТОВ «Ціррус ЛТД» і 100 500 грн. за експедиційні послуги по Договору № 20/07-10 від 20.07.2010 р., укладеному між ТОВ «Агропромснаб» та ТОВ «НП «Сомет».

У ході проведення документальної перевірки встановлено, що в результаті порушень описаних у п.3.1.2 «Валові витрати» ТОВ «Агропромснаб» донараховано податку на прибуток у сумі 90 685,00 грн. (232 616,00+87 205,90+177 333,33 - 134 414,00) х25%, в т.ч. 2 кв.2010року -79956,00 грн. (232 616,00+87 205,90) х25%, 3 кв.2010 р. - 10 729,00 грн. (177 333 134 414,00)х25%, також зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 9 міс.2010 р. на суму 134 414,00 грн.

Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, а також висновками експертного дослідження, проведеного на їх підставі, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми валових витрат та як слідство правомірність нарахування податку на прибуток та зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

При дослідженні суми витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат ТОВ «Агропромснаб» по взаємовідносинах з ТОВ «НП Сомет» та ТОВ «Ціррус ЛТД», судом встановлено наступне.

Відповідно до п.п. 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, обов'язковими умовами включення витрат платника податків до складу валових витрат є їх пов'язаність з веденням господарської діяльністю, а також підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

При цьому, згідно з п.1.32 ст. 1 Закону під господарською діяльністю слід розуміти будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно зі ст.1 Закону бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 року, витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема як витрати на дослідження ринку (маркетинг).

Матеріали справи свідчать, що постачальниками ТОВ «Агропромснаб» у перевіряємому періоді були ТОВ «НП Сомет» та ТОВ «Ціррус ЛТД».

Як було зазначено вище між позивачем та ТОВ «НП Сомет» був укладений договір на організацію експедиційного обслуговування № 20/07-10. Від 20.07.2010 року, з ТОВ «Ціррус ЛТД» - договір купівлі-продажу пшениці № 04/08-20 від 04.08.2010 року.

На виконання умов договору ТОВ «НП Сомет» у липні 2010 року був надані послуги з на організацію експедиційного обслуговування (доставка пшениці) на загальну суму 120600,00 грн., у тому числі ПДВ 20100 грн. (100500,00 грн. без ПДВ), ТОВ «Ціррус ЛТД» поставлений товар (пшениці 6 сорту у кількості 61,161 тон) на загальну суму 92200,00 грн., в тому числі ПДВ - 15366,67 грн. (76833,33 грн. без ПДВ)

Отримання та оплата товару підтверджується податковими, видатковими, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками.

Суд зазначає, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) згідно із п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334/94-ВР вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно п.11.1 ст.11 Закону №334/94-ВР для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Податковий

Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.

Згідно із п.16.2 ст.16 Закону №334/94-ВР податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 цього Закону, а саме у розмірі 25% від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованому згідно з пунктом 3.1 цього Закону.

Відповідно до п.1.5. Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №143 від 29.03.2003р., узгодженого рішенням Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності №06-10/239 від 31.03.2003р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003р. за №271/7592, із змінами (далі - Порядок №143) податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується за правилами, встановленими п.11.1 ст.11 і п.16.4 ст.16 Закону №334/94-ВР, наростаючим підсумком з початку звітного календарного року.

Пунктом1.6 Порядку визначено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності) платника податку.

За даними податкового обліку позивача до складу валових витрат підприємства по господарським операціям з придбання послуг від ТОВ «НП Сомет» за договорами на організацію експедиційного обслуговування № 20/07-10 від 20.07.2010 року віднесена сума 100500,00 грн. без ПДВ., з придбання товару від ТОВ «Ціррус ЛТД» за договором купівлі-продажу пшениці № 04/08-20 від 04.08.2010 року - 76833,33 грн. без ПДВ

З матеріалів справи вбачається, що валові витрати ТОВ «Агропромснаб» по господарським операціям з ТОВ «НП Сомет», ТОВ «Ціррус ЛТД», відображені в податковому обліку за правилом першої події, документально підтверджені податковими, видатковими, товарно-транспортними накладними, актом здачі-приймання робіт ТОВ «НП Сомет», ТОВ «Ціррус ЛТД», оформленими у відповідності до вимог п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР, п.2 ст.9 Закону про бухгалтерський облік, п.2.4 ст.2 Положення №88, і відповідають вимогам первинного документу, що містять відомості про господарську операцію й підтверджують її здійснення.

З матеріалів справи вбачається, що отримані товари та послуги були придбані при здійсненні господарської діяльності підприємства з метою виконання умов пп.1.1, 2.1, 4.2 Договору № 12845 від 04.08.2010 р., укладеного між ТОВ «Агропромснаб» і ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» (ТОВ «Ціррус ЛТД»), п.5.1 Договорів № 12230 від 21.07.2010 р., № 12323 від 23.07.2010 р., укладених між ТОВ «Агропромснаб» і ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» на поставку пшениці (ТОВ «НП Сомет»).

Таким чином, обґрунтованість включення позивачем до складу валових витрат підприємства витрат з придбання товарів, послуг від ТОВ «НП Сомет» за період липня 2010р., ТОВ «Ціррус ЛТД» за період серпня 2010р. первинними документами ТОВ «Агропромснаб» встановлена в сумі 100500,00 грн. без ПДВ (липень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «НП Сомет»), 76833,33 грн. (серпень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Ціррус ЛТД»).

А відтак, будь-яких порушень позивачем п. 1.32 ст.1 п.5.1., п.п. 5.2.1. п.5.2. п.п.5.3.9 п.5.3. п.п. 5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України від 22.05.97 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" при здійсненні господарських операцій з придбання товарів, послуг від ТОВ «НП Сомет», ТОВ «Ціррус ЛТД» не встановлено. Таким чином, придбання товарів, послуг позивачем підтверджено документально, їх використаних в господарській діяльності пов'язано з продажем товарів.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та висновком №92/11 судово-економічної експертизи по адміністративній справі №2а-3575/11/0170/15 від 29.02.2012 року.

За таких умов, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів податкового органу про те, що витрати за переліченими господарськими операціями не пов'язані зі здійсненням підприємством господарської діяльності.

А відтак, позивачем обґрунтовано до складу валових витрат у 3 кварталі 2010 року було віднесено суму у розмірі 100500,00 грн. без ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «НП Сомет», 76833,33 грн. без ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Ціррус ЛТД».

Суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про відсутність права позивача на формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «НП Сомет» та ТОВ «Ціррус ЛТД» у зв'язку з тим, що за результатами опрацювання бази даних звітній форми «Деталізована інформація по платникам ПДВ про результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту» встановлено, що вище перелічені підприємства мають стан платника «23» - місцезнаходження не встановлено та Декларації з податку на прибуток за 1 кв.2010 р., півріччя 2010 р., 9 міс.2010 р. до ДПІ не надані, тобто у періоді коли ТОВ «Ціррус ЛТД» була продана пшениця ТОВ «Агропромснаб», сума отриманого доходу не увійшла до складу валового доходу ТОВ «Ціррус ЛТД»; у періоді коли ТОВ «НП Сомет» були надані експедиторські послуги ТОВ «Агропромснаб», сума отриманого доходу не увійшла до складу валового доходу ТОВ «НП Сомет, що стало підставою для надання податковим органом висновку про нікчемності укладених угод, та зазначає наступне.

Суд зауважує, що посилання податкового органу на дані результату автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є безпідставним, оскільки, такі дані не можуть бути покладені в основу висновків про завищення позивачем податкового кредиту, адже відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В свою чергу, п.5.2. Порядку передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В той же час, дані автоматизованого співставлення даних податкової звітності у розрізі контрагентів, на які посилається податковий орган в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, про нікчемність укладеного позивачем з ТОВ «НП Сомет», ТОВ «Ціррус ЛТД» договору з тих підстав, що постачальник позивача не має необхідних умов для здійснення господарської діяльності, а саме: основних фондів, виробничих потужностей та транспортних засобів, виходячи з встановленої товарності господарської операції між позивачем та його контрагентами, та зазначає наступне.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку між ТОВ «НП Сомет», ТОВ «Ціррус ЛТД» та позивачем була вчинені господарські операції щодо отримання товарів та послуг. Матеріали справи підтверджують отримання товарів та послуг для подальшого використання в господарської діяльності. Оплата за договорами була здійсненна позивачем в повному обсязі.

Зазначене свідчить про те, що господарські операції між позивачем та його постачальниками була спрямована на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарської операції, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Таким чином, викладене спростовує висновок відповідача, що правочини є нікчемним та суперечить інтересам держави та суспільства.

Суд зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ТОВ «НП Сомет», ТОВ «Ціррус ЛТД» правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд зауважує, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

При цьому, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним, направлений на настання реальних наслідків.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з отримання товарів та послуг від ТОВ «НП Сомет», ТОВ «Ціррус ЛТД», на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були. Крім того, відповідачем не надані докази, що вказані товари, послуги були придбані у інших постачальників.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (по ланцюгу), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Звідси власне відсутність доказів сплати постачальниками позивача до бюджету не може слугувати достатньою підставою для зменшення податкового кредиту при відсутності обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника ПДВ.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

А відтак, висновки відповідача щодо завищення задекларованих позивачем показників рядку 04.1 декларацій «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11.» на суму 177333,00 грн., у тому числі у 3 кварталі 2010 року - 177333,00 грн., спростовуються матеріалами справи та встановленими судом обставинами.

По епізоду встановлення завищення валових витрат у сумі 319822,00 грн., в тому числі: 1 квартал 2010 року - 232616,00 грн., 2 квартал 2010 року - 87206,00 грн., щодо включення позивачем до валових витрат відсотків за борговими зобов'язаннями по кредитному договору № 1001/041/2594 від 09.02.2010 р. з АКБ «ЧБРР», суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.5.1. п. 5.5. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Таким чином, за змістом пункту 1.32 статті 1 та підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону N 334/94-ВР обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на сплату відсотків за користування кредитом до складу валових витрат є зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника. Необхідною ж умовою ведення господарської діяльності є здійснення господарських операцій (як прибуткових, так і збиткових), тобто дій або подій, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно п. 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пп. 1.11.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» фінансовий кредит - це кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Агропромснаб» була укладена кредитна угода №1001/041/2594 від 09.02.2010 р. з АКБ «ЧБРР». Згідно угоди Банк відкрив «Позичальнику» - ТОВ «Агропромснаб» кредитну лінію для закупівлі продукції, оплати робіт, послуг, сировини та матеріалів. Ліміт кредитної лінії складав - 1 000 000 доларів США. Кредитна лінія відкривалась на строк до 06.08.2010 р. Згідно умов договору, за користування кредитними коштами ТОВ «Агропромснаб» сплачував Банку 14% річних.

02.03.2010 року додатковою угодою до кредитного договору № 1001/041/2594 від 09.02.2010 р. ліміт кредитної лінії було збільшено до 2 000 000 доларів США.

Згідно виписки банку по рахунку судної заборгованості № 20624000130405 видача кредиту здійснювалось на загальну суму 2 000 000,00 доларів США,

Вказані грошові кошти були використані для оплати соняшникової олії за договором купівлі-продажу № 009/02-МП від 09.02.2010 р. з ТОВ «Южцентр Торг».

Згідно договору купівлі - продажу № 009/02-МП від 09.02.2010 р., Продавець - ТОВ «Южцентр Торг» зобов'язується поставити та передати у власність Покупця - ТОВ «Агропромснаб» олію соняшникову нерафіновану 1-го сорту. Розрахунки по дійсній угоді здійснюються за рахунок внесення Покупцем 100% передоплати за товар після підписання сторонами відповідної специфікації. Продавець зобов'язаний не пізніше ніж 30.04.2010 р. (після отримання передоплати) передати товар Покупцю, за свій рахунок довести якість продукції до показників ДОСТу.

Згідно наданих банківських виписок по поточному рахунку № 2600 5 000430405 встановлено, що ТОВ «Агропромснаб» перерахував за лютий - березень 2010 року на поточний рахунок ТОВ «Южцентр торг» коштів на загальну суму 17 957 584,53 грн., у т.ч. 15957584,53 грн. за рахунок кредиту в доларах США (екв. 2 000 000 доларів США) відповідно до кредитного договору № 1001/041/2594 від 09.02.2010 р. і додатковій угоді до нього від 02.03.2010 р. та 2000000 грн. за рахунок кредиту в гривні згідно кредитного договору № 10/04/277 від 13.07.2006р.

Судом встановлено, що позивачем здійснена оплата на підставі специфікацій до договору № 09/02-МП від 09.02.2010р.: № 1 від 09.02.2010 р. на 2 600+/-5% тон масла соняшникового нерафінованого за ціною 6 900 грн. за тону, загальною вартістю 17 940 000 грн. у т.ч. ПДВ -2990000 грн.; № 2 від 17.02.2010 р. на 2,548 тон масла соняшникового нерафінованого за ціною 6900 грн. за тону, загальною вартістю 17 584,53 грн. у т.ч. ПДВ - 2 930,75 грн.

Судом встановлено, що у зв'язку з невиконанням п.3.1 додаткової угоди №1 до Договору № 09/02-МП від 09.02.2010р. щодо строків поставки олії соняшникової, 15.03.2010 р. ТОВ «Агропромснаб» було направлено вимогу ТОВ «Южцентр Торг» відносно повернення внесеної передплати у розмірі 17 957 584,53 грн. відповідно до п.4.4 Договору та сплати 732 551,38 грн. відповідно до п.4.5 Договору штрафних санкцій у розмірі 4,1% від суми недопоставленого товару.

ТОВ «Южцентр Торг» повернуто кошти ТОВ «Агропромснаб» в березні - червні 2010 року в загальній сумі 18 690 135,91 грн., в тому числі: 02.06.2010 року в рахунок сплати штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору № 09/02-МП від 09.02.10 року - 587 050,19 грн., 07.07.2010 року - 145 501,19 грн.

У період користування кредитними коштами АКБ «ЧБРР» нарахував ТОВ «Агропромснаб» згідно банківської виписки по рахунку № 2068 0 000130405 відсотки усього за лютий 2010 року - 6 173,61 доларів США, за березень 2010 року - 23 138,89 доларів США, квітень 2010 року - 11 002,65 доларів США, які було сплачено : у лютому 2010 року - 6 173,61 доларів США, що еквівалентно 49240,71 грн.; березні 2010 року - 23 138,89 доларів США, що еквівалентно 183 375,70 грн., у квітні 2010 року - 11 002,65 доларів США, що еквівалентно 87205,90 грн.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Агропромснаб» було сплачено по кредитному договору № 1001/041/2594 віл 09.02.2010 р. Банку відсотків та віднесено на витрати і включено у склад валових витрат в загальній сумі - 319 822,31 грн., у т.ч. :1 квартал 2010 р. у сумі - 232 616,41 грн., 2 квартал 2010 р. у сумі - 87 205,90 грн., що відображено у податковому обліку позивача.

Таким чином, використання кредитних коштів здійснювалося відповідно до цільового призначення з ціллю досягнення господарського результату - придбання олії соняшникової. Той факт, що контрагентом ТОВ «Агропромснаб» не було виконано належним чином свої зобов'язання за договором і не зважаючи на те, що договір № 09/02-МП від 09.02.2010 р. не було виконано з боку Продавця - ТОВ «Южцентр Торг», а грошові кошти повернуто ТОВ «Агропромснаб», вказана операція мала для ТОВ «Агропромснаб» позитивні фінансові наслідки в сумі 412 729,38 грн. (732 551,38 - 319 822,00) у вигляді сплати ТОВ «Южцентр Торг» на користь ТОВ «Агропромснаб» штрафних санкцій у розмірі 732 551,38 грн., які було зараховано до складу валових доходів, а відтак призвела до зміни активів платника податку.

Суд зазначає, що укладання позивачем договорів купівлі-продажу, навіть при їх наступному розірванні, свідчить про направленість діяльності на отримання доходу, яка визначає останню як господарську та у даному випадку мала позитивний економічний ефект, оскільки позивачем отриманий дохід у вигляді сплачених на його користь штрафних санкцій.

Зазначена позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 28 лютого 2011 року у справі №21-13а11.

А відтак, позивач обґрунтовано включив до складу валових витрат суму відсотків за користування кредитними коштами. Такі дії відповідають приписам підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону N 334/94-ВР.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що витрати по сплаті відсотків за кредитним договором № 1001/041/2594, укладеним 09.02.2010 р. між ТОВ «Агропромснаб» та АКБ «ЧБРР», в податковому обліку позивача відображені вірно.

Таким чином, за наданими первинними документами бухгалтерського обліку ТОВ «Агропромснаб» не встановлено завишення валових витрат у сумі 497 155,00 гри., а саме : за 1 квартал 2010 р. у сумі 232 616 грн. (у т.ч. АКБ «ЧБРР» - 232 616); 2 квартал 2010 р. у сумі 87206 грн. (у т.ч. АКБ «ЧБРР» - 87 206); 3 квартал 2010 р. у сумі 177 333 грн. (у т.ч. ТОВ «Ціррус ЛТД» - 76 833, ТОВ «НП Сомет» -100 500), а також заниження податку на прибуток та донарахування суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 90 685,00 грн. (232 616,00 + 87 205,90 + 177 333,33 - 134 414,001) х 25%, в т.ч. за 2 кв.2010 р. - 79 956,00 грн. (232 616,00+87 205,90)х25%; за 3 кв.2010 р. - 10 729,00 грн. (177 333,33-134 414,00)х25%; зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування за 9 міс.2010 р. на суму 134 414,00 грн.

У зв'язку з цим, також необґрунтованим є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток у розмірі 22671,25 грн., з податку на додану вартість у розмірі 8866,75 грн.

Приймаючи до уваги зазначене вище, суд вважає податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0002782301 від 08.04.2011 року, №0002802301 від 08.04.2011 року, №0002792301 від 08.04.2011 року є такими, що прийняті податковим органом з порушенням основних принципів адміністративної процедури, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, а не про визнання їх протиправними та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Витрати на проведенням судових експертиз віднесено до виду судових витрат, в силу п. 3 ч. 3 ст. 87 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 92 КАС України витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про проведення судової експертизи

Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 5 статті 92 КАС України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" встановлено граничний розмір компенсації витрат пов'язаних із проведенням судової експертизи, який не може перевищувати нормативну вартість проведення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних установах Міністерства юстиції України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 року №710 "Про затвердження Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів" встановлена нормативна вартість однієї експертогодини у науково-дослідних установах судової експертизи Міністерства юстиції України відповідно до ступеня важкості експертизи.

Згідно акту виконаних робіт вартість проведеної експертизи складає 17777,00 грн. Відповідно до платіжного доручення № 2679 від 27.02.2012 року позивачем здійснена оплата проведеної експертизи всього у сумі у сумі 17777,00 грн.

Вартість експертизи відповідає граничним розмірам витрат на її проведення, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590, що підтверджується калькуляцією.

Отже, відповідно до статті 94 КАС України витрати, пов'язані із проведенням судово-економічної експертизи, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 24.04.2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 28.04.2012 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0002782301 від 08.04.2011 року, № 0002802301 від 08.04.2011 року, №0002792301 від 08.04.2011 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромснаб» (ЄДРПОУ 30395605) 3,40 грн. судових витрат та 17777,00 грн. витрат на проведення судово-економічної експертизи шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.