Постанова

від 14.06.2013 по справі 801/4346/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 червня 2013 р. (о 12:47) Справа №801/4346/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Лотакова А.О., представників сторін:

від позивача - Андруцький О.М.;

від відповідача - Гончаров В.М.;

від прокуратури - Бекірова Д.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного виробничо-комерційного сільськогосподарського підприємства «Агрокапітал» до

Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища

за участю Сімферопольської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері

про визнання протиправними дій,

Обставини справи: Приватне виробничо-комерційного сільськогосподарське підприємства «Агрокапітал» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища (далі - відповідач) про визнання протиправними дій Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища щодо складання акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Приватним виробничо-комерційним сільськогосподарським підприємством «Агрокапітал» від 02.10.2012; визнання протиправними дій Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища щодо проведення розрахунку та визначення розміру шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства Приватним виробничо-комерційним сільськогосподарським підприємством «Агрокапітал».

Позовні вимоги мотивовані тим, що перевірка проведена із порушенням чинного законодавства, без повідомлення уповноважених осіб підприємства про проведення перевірки та вручення направлення на проведення перевірки. Позивач зазначає, що розрахунок розміру шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів, здійснений за відсутності підстав, оскільки здійснений за 2 місяці до проведення перевірки та встановлення факту порушення природоохоронного законодавства з боку позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного Автономної Республіки Крим від 22.04.2013 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засідання 23.05.2013 представником позивача надана заява про уточнення адміністративного позову, відповідно до якої позивач просить визнати протиправними дії Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища щодо проведення 02.10.2012 позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Приватним виробничо-комерційним сільськогосподарським підприємством «Агрокапітал», за наслідками якої було складено акт від 02.10.2012; визнати протиправними дії Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища щодо проведення розрахунку та визначення розміру шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства Приватним виробничо-комерційним сільськогосподарським підприємством «Агрокапітал» в розмірі 146714,70 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.05.2013 від відповідача витребувані докази; за клопотанням представника відповідача, у зв'язку з необхідністю надання додаткових документів провадження у справі зупинено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.06.2013 провадження у справі поновлено.

Представник позивача у судових засіданнях підтримав уточнені позовні вимоги з підстав, зазначених в позовній заяві, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача під час розгляду справи проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що перевірка була проведена Сімферопольською міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері з залученням державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища на підставі постанови - повідомлення про проведення перевірки суб'єкта підприємства, під час якої були виявлені об'єми відходів, які розміщені позивачем на земельній ділянці, у зв'язку з чим складений акт перевірки. Представник відповідача також зазначив, що на підставі вказаного акту перевірки визначений розрахунок розміру шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів. Крім того, представник відповідача також зазначив, що акт перевірки та розрахунок розміру шкоду не є рішенням суб'єкту владних повноважень, отже не може бути предметом судового розгляду, та позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений КАС України.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові пояснення.

Представник Сімферопольської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що перевірка проведена з дотриманням вимог діючого законодавства, та розрахунок завданої шкоди здійснений у зв'язку з встановленими порушеннями природоохоронного законодавства з боку позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, відповідача, прокуратури, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне виробничо-комерційне сільськогосподарське підприємство «Агрокапітал» є юридичною особою, зареєстрованою Сакською районною державною адміністрацією АР Крим 21.02.2000.

Судом встановлено, що Сімферопольською міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері прийнята постанова - повідомлення про проведення перевірки суб'єкта підприємства від 01.10.2012.

З матеріалів справи вбачається, що головним спеціалістом відділу екоінспекції Західно-Кримського регіону держінспектором ОНПС АР Крим Сінько С.О. із залученням ст. прокурор Сімферопольської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, ст. о/у УДСБЄЗ УМВС України в АР Крим, землевпорядника Суворовської с/р відповідно до ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та згідно наказу Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища від 01.10.2012 №623 проведена позапланова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства Приватним виробничо-комерційним сільськогосподарським підприємством «Агрокапітал», за наслідками якої складений акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 02.10.2012 (надалі акт перевірки).

За результатами перевірки згідно вказаного акту встановлено, що з північної сторони підприємства маються порушення правил розміщення відходів, а саме: на земельній ділянці, що примикає до території підприємства розміщений курячий послід площею 110 х 115, h= 0,7 м. Правовстановлюючі документи не надані, від підпису представник підприємства відмовився.

Згідно розрахунку розміру шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства ПВ КСП «Агрокапітал» від 10.08.2012, встановлений розмір шкоди у сумі 146714,70 грн.

Не погодившись з діями відповідача щодо проведення перевірки та складання розрахунку розміру шкоди, позивач звернувся до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позивних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка позивача проведена згідно постанови - повідомлення про проведення перевірки суб'єкта підприємства від 01.10.2012 Сімферопольської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V дія цього Закону не поширюється, зокрема, на відносини, що виникають під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року №1789-XII предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, зокрема, додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право: вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз.

А відтак, норми Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Згідно акту від 02.10.2012 перевірка проведена службовою особою відповідача на підставі ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та згідно наказу Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища від 01.10.2012 №623.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року № 1264-XII (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) управління охороною навколишнього природного середовища полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослідження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності.

Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим і уповноважені нею органи, Ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій.

Згідно п. б ч. 1 ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року № 1264-XII до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать, державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі, а також за додержанням норм екологічної безпеки.

Отже, виходячи з наведених норм діючого законодавства та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що перевірка проведена саме службовою особою відповідача на підставі Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Відтак посилання представника відповідача на ту обставину, що перевірка проведена Сімферопольською міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері з залученням державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища, суд вважає безпідставними такими, що спростовуються матеріалами справи та актом перевірки.

Процедура проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів визначена нормами Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 року №464, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2009 р. за №18/16034 (надалі Порядок в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Вказаний Порядок поширюється на державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища, Державної екологічної інспекції в областях, містах Києві та Севастополі, Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, Державної екологічної інспекції Азовського моря, Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції (далі - органи Мінприроди) та суб'єктів господарювання (юридичних та фізичних осіб) (п. 1.3 Порядку).

Відповідно до п. 3.5 Порядку позаплановою перевіркою є перевірка, яка не передбачена планом роботи органу Мінприроди.

Згідно п. 3.8 Порядку позапланова перевірка проводиться за наказом органу Мінприроди та направленням на проведення перевірки керівника органу Мінприроди або його заступника.

Пунктом 4.3 Порядку встановлено, що перед початком перевірки державні інспектори зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі направлення на перевірку та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу Мінприроди, і надати копію направлення.

Державні інспектори проводять перевірки об'єкта в присутності керівника суб'єкта господарювання або уповноважених ним осіб (п. 4.9 Порядку).

Відповідно до 4.11 Порядку перевірка проводиться за оригіналами або належним чином оформленими копіями документів, наданими керівником або уповноваженою ним особою суб'єкта господарювання, щодо якого здійснюється перевірка.

З акту перевірки вбачається, що перевірка проведена головним спеціалістом відділу екоінспекції Західно-Кримського регіону держінспектором ОНПС АР Крим Сінько С.О. із залученням ст. прокурор Сімферопольської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, ст. о/у УДСБЄЗ УМВС України в АР Крим, землевпорядника Суворовської с/р.

Згідно пояснень представника позивача уповноважені особи підприємства під час перевірки присутні не були, копії направлення на проведення перевірки не отримували. Акт перевірки отримали як додаток до позовної заяви про стягнення шкоди.

Відповідачем не надані докази, що копія направлення на проведення перевірки була вручена уповноваженому представнику підприємства, уповноважена особа підприємства брала участь під час проведення перевірки, не зазначено про це і в акті перевірки. Стосовно посилання в акті перевірки про відмову від підпису акту перевірки з боку представника підприємства, то суд зауважує, що акт перевірки не містить посилання на ту обставину, яка уповноважена особа підприємства брала участь у проведенні перевірки та хто відмовився від підпису.

З тих же міркувань суд вважає неспроможними доводи представника прокурора, що керівник підприємства відмовився від присутності під час прокурорської перевірки та огляду міста події, які проводилися з 01.10.2012, оскільки вказана перевірка та огляд місця події, який здійснений в межах КПК України, не має відношення до перевірки відповідача, правомірність дій щодо проведення якої є предметом спору у суді.

Той факт, що під час огляду місця події 01.10.2012 директор ПВКСП «Агрокапітал» був присутній та за його участю був складений протокол огляду місця події від 01.10.2012 із застосуванням фотозйомки, під час складення якого зафіксовано факт розміщення підприємством відходів - пташиного посліду на недозволеному місці - земельній ділянці сільськогосподарського призначення поряд з пташником, зафіксоване кількість та розташування посліду, не змінює характер спірних правовідносин та не підтверджує дотримання відповідачем вимог діючого законодавства під час проведення перевірки 02.10.2012, ознайомлення уповноваженої особи позивача з направленням на проведення перевірки та вчинення інших дій, передбачених вимогами Порядку.

Суд вважає неспроможними доводи представника відповідача, що позивач фактично допустив до проведення перевірки, оскільки будь-яких доказів на підтвердження зазначеної обставини відповідач суду не надав. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що перевірка проведена за межами території підприємства, отже є незрозумілим, яким чином представники відповідача були допущені позивачем до проведення перевірки земельної ділянки, яка розташована за межами підприємства, за відсутністю належних та допустимих доказів ознайомлення уповноваженої особи позивача з направленням на проведення перевірки, складання акту або іншого документу про відмову від ознайомлення з направленням на проведення перевірки, тощо.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача -орган публічної влади (суб'єкта владних повноважень), який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відтак, враховуючи наведені норми діючого законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов в висновку, що перевірка проведена з порушеннями вимог Порядку, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища щодо проведення 02.10.2012 позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Приватним виробничо-комерційним сільськогосподарським підприємством «Агрокапітал», за наслідками якої було складено акт від 02.10.2012 суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову в частині визнання протиправними дій Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища щодо проведення розрахунку та визначення розміру шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства Приватним виробничо-комерційним сільськогосподарським підприємством «Агрокапітал» в розмірі 146714,70 грн., суд зважає на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до розрахунку розміру шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства ПВ КСП «Агрокапітал» від 10.08.2012 встановлений розмір шкоди у сумі 146714,70 грн.

Позивач не погоджується з діями щодо проведення розрахунку та визначення розміру шкоди, оскільки акт перевірки не містить посилань на спричинення розташуванням матеріалів тваринного походження будь-яких негативних наслідків, як то забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків. Крім того, вказаний розрахунок складений 10.08.2012, тобто за два місяці до проведення перевірки.

Відповідно до п. 1.2. Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України Про затвердження Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства № 171 від 27 жовтня 1997 року (далі -Наказ № 171 в редакції на час виникнення спірних правовідносин), методика встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності.

Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. (п. 3.2. Наказу № 171).

Відповідно до п. 3.3. п. 3.2. Наказу № 171 факти забруднення (засмічення) встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

При виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди. Об'єм відходів (куб. м), що спричинили засмічення, встановлюють за об'ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням. (п. п. 3.5.1. п. 3.5. Наказу № 171).

Згідно п. 5.1. Наказу № 171 розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.

Таким чином, виходячи з наведених норм діючого законодавства, розмір шкоди визначається на підставі відповідних документів, якими встановлені факти засмічення земель.

Водночас, як вбачається з розрахунки заподіяної шкоди, останній складений 10.08.2012, тобто за два місяця до встановлення факту засмічення земель.

Під час розгляду справи представником відповідача зазначено, що вказаний розрахунок складений на підставі акту перевірки від 02.10.2012. Ухвалою суду від 23.05.2013 від відповідача витребувані пояснення та докази, на підставі яких документів складений розрахунок. Разом з тим будь-яких доказів складання вказаного розрахунку на підставі акту перевірки від 02.10.2012 або інших документів представником відповідача не надано. Не надано доказів, що визначення дати складання розрахунку є технічною помилкою, опискою.

Суд зауважує, що вказаний розрахунок є документом, що визначає розмір заподіяної шкоди, тому він повинен бути складений на підставі належних доказів на підтвердження засмічення земель саме з боку винної особи, що кореспондується з вимогами Наказу №171 та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють спірні правовідносини.

Водночас ані під час перевірки, ані під час розгляду справи у суді відповідачем та представником прокуратури не надано належних доказів розміщення відходів саме позивачем, що є підставою для складання розрахунку шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських правовідносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

При цьому слід враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Застосування принципу вини, як умови відповідальності, пов'язане з необхідністю доведення протиправної поведінки винної особи.

Так, пункт 3.2. Наказу №171 встановлено, що землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Згідно статті 42 Закону України «Про відходи» особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть відповідальність за порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків.

Відповідно до статті 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, діяльність яких погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засміченням промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Згідно статті 211 Земельного кодексу України юридичні особи несуть відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, в тому числі за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Отже, виходячи з системного аналізу наведених норм діючого законодавства, можливо дійти висновку, що підставами для визначення розміру шкоди, спричиненої засміченням земель, є насамперед встановлення особи, винними діями якої спричинені збитки та фіксація вказаної обставини під час перевірки у відповідних документів, що згодом є підставою для складання розрахунку заподіяної шкоди.

Водночас ані в акті перевірки, ані в інших документах, які можуть бути підставою для складання розрахунку заподіяної шкоди, відсутні висновки про встановлення винної особи в розміщенні відходів з порушенням вимог природоохоронного законодавства.

Суд вважає неспроможними доводи представника прокуратури, що вказані обставини встановленні на підставі листів міськрайонного управління Держкомзему у м. Саки та Сакському районі, пояснень директора та працівників підприємства, фототаблицею, та зазначає наступне.

В листах, на які посилається представник прокурора, зазначено про місце розташування земельної ділянки, віднесення її до певної категорії, отже вказані листи не мають будь-якого відношення щодо встановлення факту засмічення земель саме підприємством позивача.

Щодо посилання прокурора на пояснення осіб, які були відібрані під час прокурорської перевірки та огляду місця події, то суд зауважує, що вказані пояснення не є належними та допустимими доказами у розумінні приписів ст. 69 КАС України. Суд зауважує, що зазначені пояснення не можливо оцінювати окремо від інших доказів, оскільки ним у подальшому буде надана оцінка у сукупності з іншими доказами в межах кримінальної справи.

Крім того, суд звертає увагу представника прокуратури, що виходячи з предмету спору та нормативно - правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини, вказані документи не можуть бути підставою для складання розрахунку розміру заподіяної шкоди засміченням земель, адже документи, складені під час огляду місця події у відповідності до КПК України та прокурорської перевірки не підміняють документи, на підставі яких відповідно до наведених норм законодавства повинен бути складений розрахунок розміру шкоди засміченням земель.

З тих же міркувань суд не приймає до уваги фототаблиці, складені під час прокурорської перевірки та огляду місця події, та зауважує, що вказані фотографії не містять доказів розміщення небезпечних відходів саме позивачем.

Посилання представника прокуратури на ту обставину, що виключно підприємством позивача у цьому районі здійснюється господарська діяльність з вирощування курок та на цій території працював трактор, який належить позивачу, що свідчить про розміщення відходів саме позивачем, є, на думку суду, припущенням з боку представника прокуратури, оскільки на даний час відсутні належні та допустимі докази розміщення відходів саме позивачем.

Суд зауважує, що вину позивача у розміщенні небезпечних відходів з порушенням вимог природоохоронного законодавства можливо довести через встановлення вини посадових осіб позивача в межах кримінальної справи або справи про адміністративне правопорушення. А відтак за відсутністю вироку суду або інших безперечних доказів розміщення відходів позивачем, у відповідача були відсутні підстави для складання розрахунку розміру шкоди засміченням земель.

Суд зауважує, що виходячи з наведених правових норм, законодавець не пов'язує необхідність заподіяння реальних збитків засміченням земель саме під час розміщення відходів, оскільки спричинення таких збитків можливо і у майбутньому, водночас підставою для здійснення розрахунку є все ж таки наявність винної поведінки особи та причинного зв'язку між такою поведінкою та можливістю заподіяння шкоди.

Суд вважає безпідставними твердження представника прокурора, що рішенням Господарського суду АР Крим з позивача стягнути збитків, оскільки вказане рішення не має преюдиціальне значення для розгляду вказаної справи у розумінні ст. 72 КАС України виходячи з наступного.

Так відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Водночас, вказане рішення, на яке посилається представник прокуратури, не набрало чинності. Крім того, предметом спору у господарському суді є наявність підстав для стягнення збитків, ані правомірність дій відповідача під час перевірки та складання розрахунку розміру шкоди заподіяної засміченням земель.

Суд також зауважує, що у листі ВАСУ від 14.11.2012 р. N 2379/12/13-12 викладена наступна думка «… передбачене частиною першої статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що розрахунок складений з порушенням вимог діючого законодавства, без встановлення на час його складання фактів засмічення земель з боку позивача.

Відтак, приймаючи до уваги встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що дії Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища щодо проведення розрахунку та визначення розміру шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства Приватним виробничо-комерційним сільськогосподарським підприємством «Агрокапітал» в розмірі 146714,70 грн., вчинені з порушенням основних принципів адміністративної процедури, передбачених ст. 2 КАС України, отже є протиправними.

Відтак в цій частині адміністративний позов підлягає задоволенню.

Суд вважає неспроможними твердження представника відповідача, що акт перевірки від 02.10.2012 та розрахунок заподіяної шкоди не є актом індивідуальної дії, у зв'язку з чим, на його думку, спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, та зазначає наступне.

Суд звертає увагу представника відповідача, що предметом спору є дії відповідача як суб'єкта владних повноважень щодо проведення перевірки та складання розрахунку заподіяної шкоди.

Суд зазначає, що п. 4 ч.1 ст.3 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство це діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд зазначає, що юрисдикція адміністративних судів, щодо розгляду та вирішення адміністративних справ, встановлена статтею ч.1 ст. 17 КАС України, відповідно до якої компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Відтак здійснення судового захисту особи, чиє право порушено органами державної влади чи місцевого самоврядування внаслідок порушення ними положень Конституції та законів України у спосіб, що відповідає визначеним у законодавстві способам захисту порушеного права, є здійснення судом його повноважень органу судової влади у межах Конституції та законів України.

Таким чином, враховуючи, що предметом спору є правомірність дій відповідача під час проведення перевірки та складання розрахунку заподіяної шкоди, які вчинені ним під час виконання владних-управлінських функцій та на виконання покладених на нього законами та іншими нормативно-правовим актами повноважень, приймаючи до уваги, що інший порядок оскарження вказаних дій не передбачений нормами діючого законодавства, а також ту обставину, що дії відповідача, які є предметом оскарження, пов'язані з певними правовими наслідками для прав та обов'язків позивача, вказаний спір є справою адміністративної юрисдикції та підлягає розгляду в порядку КАС України.

Щодо посилання представника відповідача та прокурора на пропуск строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України, то суд зважає на наступне.

Згідно до положень ст. 99 КАС України в редакція, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З огляду на неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта, тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку, про що вказано, зокрема у листі Вищого адміністративного суду України від 05.07.2011 р. N 945/11/13-11.

Таким чином, стає зрозумілим, що вирішальним при встановленні початку перебігу відповідного процесуального строку є встановлення факту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно пояснень представника позивача підприємство дізналося про порушення своїх прав після отримання копії позову від 19.11.2012 вих. №2201 про стягнення шкоди.

Відповідачем не надано доказів, що підприємство дізналося або повинно було дізнатися про проведення перевірки та складання розрахунку раніше.

Суд вважає неспроможним посилання представника відповідача, що копія акта перевірки була спрямована на адресу позивача та отримана останнім 06.10.2012 р, та зазначає, що на підтвердження зазначеної обставини представником відповідача наданий супровідний лист та копія поштового повідомлення про отримання поштового відправлення. Водночас суд погоджується з доводами представника позивача, що вказані документи не є належними доказами на підтвердження отримання акту перевірки позивачем, оскільки у цьому випадку належними доказами є опис вкладання, яка засвідчує які-саме документи були спрямовані на адресу відповідача.

Більш того, предметом спору є в тому числі дії щодо складання розрахунку розміру шкоди, при цьому доказів, що позивач дізнався або повинен був дізнатися та коли дізнався про наявність вказаного розрахунку відповідач суду не на надав.

Слід зазначити, що суд не має повноваження керуватися припущенням, в тому числі при визначенні початку перебігу строку звернення до суду.

Відтак, враховуючи зазначені обставини, суд вказує, що строк звернення позивача до суду не пропущений.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.

У судовому засіданні 14.06.2013 оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова складена у повному обсязі 19.06.2013.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища щодо проведення 02.10.2012 позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Приватним виробничо-комерційним сільськогосподарським підприємством «Агрокапітал», за наслідками якої було складено акт від 02.10.2012;

3. Визнати протиправними дії Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища щодо проведення розрахунку та визначення розміру шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства Приватним виробничо-комерційним сільськогосподарським підприємством «Агрокапітал» в розмірі 146714,70 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного виробничо-комерційного сільськогосподарського підприємства «Агрокапітал» (ідентифікаційний код 30762163) судові витрати у сумі 34,41 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Г.Л.Тоскіна