Постанова

від 13.06.2013 по справі 822/2456/13-а

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/2456/13-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2013 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіСалюка П.І. при секретарі Репецькій І. Ю. за участі:представників сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вежа Плюс" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вежа Плюс" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що обґрунтування стягнення податку на додану вартість та накладення штрафних санкцій, викладені в акті перевірки, не відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000102203/339 та №0000092203/340 від 01.03.2013 р.

В судовому засіданні представник позивача надав ґрунтовні пояснення стосовно спірних податкових повідомлень-рішень посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Позовні вимоги просили задоволити у повному обсязі.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, надавши суду пояснення. Детально позицію відповідача стосовно заявлених позовних вимог викладено у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи. У задоволенні позовних вимог представники податкового органу просили відмовити у повному обсязі.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази у їх єдності, взаємному зв'язку та сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі направлення №003548 від 06.02.2013 р., виданого ДПІ у м. Хмельницькому, та відповідно до наказу ДПІ у м. Хмельницькому від 06.02.2013 р. №345 посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Вежа Плюс" (код ЄДРПОУ 35305364) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ "Соло 25" (код ЄДРПОУ 30399950) за лютий-травень 2012 р. та ПП "Унісон Дизайн" (код ЄДРПОУ 34795572 за серпень-жовтень) 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт від 15.02.2013 р. №610/22-3/35305364 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Вежа Плюс" (код ЄДРПОУ 35305364) з питань підтвердження відомостей, отриманих від ТОВ "Соло 25" (код ЄДРПОУ 30393350) за лютий-травень 2012 року, та ПП "Унісон Дизайн" (код ЄДРПОУ 34795572 за серпень-жовтень 2012 року)".

Проведеною перевіркою встановлено наступні порушення:

1. На порушення п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, ТОВ "Вежа Плюс" занижено суму податку на додану вартість, яка піддягає сплаті в бюджет за підсумками лютого-листопада 2012 року на суму 73147 грн.;

2. На порушення п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, ТОВ "Вежа Плюс" завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту з ПДВ за листопад 2012 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду (р.19 та р. 20.2 декларації з ПДВ за листопад 2012 р.) на суму ПДВ 9918 грн.;

3. На порушення п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2, п. 200.3, абз. "б" п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, ТОВ "Вежа Плюс" завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду (р. 24 декларації з ПДВ за листопад 2012 р.) на суму ПДВ 4452 грн..

На підставі вказаного Акту, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 01.03.2013 р. №0000102203/339, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Вежа Плюс" за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 109721 грн., із яких за основним платежем - 73147 грн., за штрафними санкціями 36574 грн.; та податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 01.03.2013 р. №0000092203/340, яким ТОВ "Вежа Плюс" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9918 грн.

Не погоджуючись із винесеними рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Так, у ході проведення перевірки, було встановлено, що операції по взаємовідносинах ТОВ "Вежа Плюс" з ТОВ "Соло 25" та ПП "Унісон дизайн" щодо постачання ТМЦ не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке економічно необхідне для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по бухгалтерських регістрах.

По взаємовідносинах із ТОВ "Соло 25", судом встановлено, що 27.02.2012 р. між Продавцем - ТОВ "Соло 25" та Покупцем ТОВ "Вежа Плюс" було укладено договір поставки, у відповідності до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах Договору Товар. Відповідно до п. 1.2. цього договору, документами, які Постачальник передає Покупцю є видаткова та податкова накладні.

При дослідженні взаємовідносин ТОВ "Вежа Плюс" з ТОВ "Соло 25" проаналізовано видаткові накладні: №303 від 01.03.2012 р., №376 від 02.03.2012 р., №512 від 02.04.2012 р., 1194 від 15.05.2012 р., №1087 та податкові накладні №60 від 27.02.2012 р., № 5 від 01.03.2012 р., №24 від 02.03.2012 р., №7 від 02.04.2012 р., №19 від 15.05.2012 р.,

17.05.2012 р. між ТОВ "Соло 25" (Первісний кредитор) та ТОВ "Унісон Дизайн" (Новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого Первісний кредитор передає Новому кредитору, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором на договором поставки б/н від 27.02.2012 р. На момент підписання договору, кредиторська заборгованість ТОВ "Вежа Плюс" перед первісним кредитором становила 138152,92 грн., відповідно даного Договору, новий кредитор отримав право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за Основним договором.

Відносини між ТОВ "Вежа Плюс" та ПП "Унісон Дизайн" побудовано на підставі договору від 01.08.2012 р., за яким Постачальник - ПП "Унісон Дизайн" та покупець ТОВ "Вежа Плюс". Відповідно до даного договору постачання товару, продавець зобов'язується систематично постачати і передавати у власність Покупцю певний товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах Договору. Предметом постачання визначено товар, зазначений у рахунку Продавця та у товаросупровідних документах.

На підтвердження вказаного договору, позивачем надано видаткові накладні №1087 від 09.08.2012 р., №1200 від 06.08.2012 р., №2131 від 20.09.2012 р., від 24.09.2012 р., №2339 від 26.09.2012 р., №2614 від 28.09.2012 р., №2678 від 23.10.2012 р. та податкові накладні №212 від 06.08.2012 р., №111 від 09.08.2012 р., №171 від 20.09.2012 р., №647 від 28.09.2012 р., №499 від 24.09.2012 р., №377 від 26.09.2012 р., №13 від 23.10.2012 р..

На виконання умов договору б/н від 01.08.2012 р., згідно платіжних доручень №107 від 14.08.2012 р., №120 від 28.08.2012 р., №123 від 30.08.2012 р., №152 від 12.10.2012 р., №163 від 18.10.2012 р., №170 від 31.10.2012 р., №175 від 06.11.2012 р., №184 від 12.11.2012 р., ТОВ "Вежа Плюс" сплачено ПП Унісон Дизайн 357940,72 грн.

21.11.2012 р. між ТОВ "Унісон Дизайн" (Первісний кредитор) та ТОВ "Будівельна компанія Стройбуд" (Новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги, згідно якого Первісний кредитор передає Новому кредитору, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредиторові і стає Кредитором за договором постачання товару б/н від 01.08.2012 р., укладеним між первісним кредитором та ТОВ "Вежа Плюс" у сумі 29012,52 грн. та за Договором про відступлення права вимоги від 17.05.2012 р., укладеним між ТОВ "Унісон Дизайн" та ТОВ "Соло 25" у сумі 138152,92 грн. Загальна кредиторська заборгованість ТОВ "Вежа Плюс" перед Первісним кредитором по вищевказаних договорах становить 167165,44 грн. За цим Договором, Новий кредитор отримав право замість первісного кредитора вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов'язань за основними договорами.

На виконання умов даного договору, ТОВ "Вежа Плюс" сплачено ТОВ "Будівельна компанія "Стройбуд" кошти у сумі 120000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №293 від 29.05.2013 р., платіжне доручення від 04.06.2013 р. №298 свідчить про сплату позивачем ТОВ "Будівельна компанія "Стройбуд" 47165,44 грн..

Відповідно до реєстрів отриманих податкових накладних ТОВ «Вежа Плюс», вищенаведені податкові накладні, виписані ТОВ "Соло 25" та ПП "Унісон Дизайн" включені до складу податкового кредиту у відповідному періоді.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є, для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товаро транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до товарно-транспортних накладних №12 від 06.08.2012 р., №13 від 09.08.2012 р., №14 від 20.09.2012 р., №15 від 24.09.2012 р., №17 від 28.09.2012 р., №16 від 26.09.2012 р., №18 від 23.10.2012 р., ТОВ "Соло 25" відвантажено, а водієм ОСОБА_4, який є директором ТОВ "Вежа Плюс" отримано та відтранспортовано товарно-матеріальних цінностей за адресою: пункт навантаження - м. Київ, вул. Артема, 37-41, пункт розвантаження - м. Хмельницький, вул. Свободи, 4.

Товарно-транспортні накладні №1 від 01.03.2012 р., №2 від 01.03.2012 р., №3 від 02.04.2012 р., №4 від 15.05.2012 р., свідчать про те, що водієм ТОВ "Вежа Плюс" здійснювалось вантажне перевезення ТМЦ від ТОВ "Соло 25" (м. Київ, вул. Павла Пестеля, 11) вантажоотримувачу "Вежа Плюс" (м. Хмельницький, вул. Свободи, 4). Вказані товарно-транспортні накладні скріплені печатками та підписами відповідальних осіб контрагентів.

Представником позивача у судовому засіданні відмічено, що як пояснює директор ТОВ «Вежа Плюс» ОСОБА_4, отримання товару від контрагентів у м. Києві відбувалось власне директором - ОСОБА_4 та подальше транспортування ТМЦ у м. Хмельницький здійснювалось транспортом - автомобілем марки Fiat Ducato, вантажного типу, кузов - фургон малотонажний, що був наданий Орендодавцем - ОСОБА_4 Орендарю ТОВ "Вежа Плюс" на умовах Договору оренди транспортного засобу від 24.02.2012 р.. Такий спосіб доставки товару не заборонений чинним законодавством та не потребує документального підтвердження його шляхом виписки товарно-транспортних накладних.

У даній ситуації документами на вантаж при отриманні його особисто директором підприємства є накладні на отримання у контрагентів товарно-матеріальних цінностей. Вищевказані документи підтверджують законність отримання товару і згідно із законом є достатніми документами для здійснення перевезень вантажів на особистому транспорті в межах України.

Довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей уповноваженими особами позивача відсутні, оскільки отримання та транспортування товарів здійснювалось безпосередньо самим директором ТОВ "Вежа Плюс" - ОСОБА_4, тобто, особою, яка наділена повним спектром прав та обов'язків стосовно представництва юридичної особи - ТОВ "Вежа Плюс", а відтак, операції по отриманню товару директор здійснює без довіреності на отримання ТМЦ.

Суд звертає увагу та той факт, що довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей не є первинним бухгалтерським документом, так як не підтверджує факт проведення господарської операції, а лише дає право уповноваженій особі здійснити таку дію, оскільки Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» довіреність не віднесена до первинних бухгалтерських документів. Наявність довіреності на отримання не беззаперечним доказом щодо проведення чи відсутності проведення господарської операції, а тільки вказує на бажання однієї сторони провести таку операцію.

Подальше використання придбаних ТМЦ знайшло своє відображення у господарській діяльності позивача.

Так, за договором поставки №7508 від 21.11.2011 р., ДП Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" - Покупець та ТОВ "Вежа Плюс" - постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити одяг гумовий у кількості, асортименті і ціні відповідно до специфікації №1, 2, що є невід'ємною частиною договору. Здійснення даного правочину підтверджується видатковими накладними №РН-0000042 від 27.02.2012 р., №РН0000043 від 01.03.2012 р., довіреностями на отримання ТМЦ по даному договору, платіжними дорученням №1807 від 27.03.2012 р., №2100 від 06.04.2012 р., №2189 від 11.04.2012 р., №2190 від 11.04.2012 р..

На підставі договору №8 на виконання робіт від 20.11.2012 р., ТОВ "Вежа Плюс" здійснено капітальний ремонт Хмельницької міської державної лікарні ветеринарної медицини (благоустрій), а Замовник зобов'язується сплатити вартість виконаних робіт. Актом №1 приймання виконаних робіт, засвідчено факт здійснення ремонтних робіт Хмельницької міської державної лікарні ветеринарної медицини. Платіжні доручення від 27.11.2012 р., 03.12.2012 р., 11.12.2012 р., 06.04.2012 р. свідчать про сплату Хмельницькою міською державною лікарнею ветеринарної медицини коштів за виконані роботи за договором №8 від 20.11.2012 р..

На підставі договору №22/03 від 07.04.2012 р. ТОВ "Вежа Плюс" виконано поточний ремонт вентиляційного обладнання, де Замовник - Хмельницька міська об'єднана стоматологічна поліклініка. Актом №2 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2012 року засвідчено виконання повного комплексу виконаних робіт. Сплата за виконання умов вказаного договору відбулась відповідно до платіжного доручення від 06.04.2012 р.

У травні 2012 року ТОВ "Вежа Плюс" на виконання умов договору №11052012 р. у ролі субпідрядника виконано монтаж чотирьох кондиціонерів (Акт №ОУ-0000005 здачі-прийняття робіт (наданих послуг), також дана обставина підтверджується видатковою накладною РН-0000045 від 15.05.2012 р.. Сплата за виконані роботи відбулась згідно платіжних доручень №343 від 15.05.2012 р., №532 від 17.07.2012 р., №680 від 05.09.2012 р., №762 від 09.10.2012 р.

За договором поставки №01/07 від 01.07.2012 р. Постачальником (ТОВ "Вежа Плюс") було здійснено ряд дій щодо поставки Покупцю (ТОВ "Гранд Мотор") товару окремими партіями. Видаткова накладна РН-0000081 від 24.10.2012 р. та платіжне доручення №6926 від 19.10.2012 р. підтверджують факт виконання даного правочину.

На умовах договору купівлі-продажу від 10.08.2012 р., Хмельницькій міській лікарні продано кондиціонер MIDEA MSR-09HR (видаткова накладна РН-0000070 від 10.08.2012 р.).

У якості субпідрядника, ТОВ "Вежа Плюс" за договором №1810 Підряду (субпідряду) від 18.10.2011 р. виконано ряд робіт з монтажу приточно-витяжної вентиляції на об'єкті будівництва палатного корпусу з дитячим відділенням та дитячою консультацією по вул. Горького, 7 в м. Дунаївці Хмельницької області. Актом б/н приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року та платіжними дорученнями №263 від 11.10.2012 р., №440 від 30.08.2012 р., №430 від 29.08.2012 р., №299 від 03.07.2012 р., №238 від 29.05.2012 р., № 121 від 27.04.2012 р. підтверджується факт реальності виконання робіт по даному договору.

Згідно Акту №1 приймання виконаних робіт за вересень 2012 року, ТОВ "Вежа Плюс" у якості субпідрядника за договором субпідряду на виконання робіт по улаштуванню вентиляції від 14.06.2012 р. виконано роботи по улаштуванню вентиляції на об'єкті : Загальноосвітня школа в с. Скарженці, Ярмолинецького району, Хмельницької області. Вартість виконаних робіт становить 144200 грн., яка у відповідності до платіжних доручень №148 від 11.10.2012 р., №43 від 08.08.2012 р. була сплачена замовником послуг.

Як свідчить рахунок-фактура №СФ-0000051, видаткова накладна РН-0000052 ТОВ "Юніпром-Поділля" було надано обладнання у вигляді припливних установок, сплата за які відбулась згідно платіжного доручення №76 від 28.08.2012 р..

Згідно п.1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Аналіз наведених норм дає підстави для визначення таких обов'язкових ознак господарської діяльності, як: провадження такої діяльності суб'єктами господарювання; здійснення її у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Приписами ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції і посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні бухгалтерські документи, а саме, накладні та податкові накладні, надані ТОВ «Вежа Плюс» відповідають вимогам вищевказаного закону і підтверджують проведення господарської операції.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з його контрагентами є належні первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій.

Документальне оформлення договірних відносин між ТОВ "Вежа Плюс" та контрагентами, зокрема податкові та видаткові накладні, договори на виконання робіт, подальше використання придбаних цінностей у своїй господарській діяльності, акти здачі-приймання робіт, дозволяють зробити висновок про реальну сутність послуг, що надавались та порядок визначення їх вартості.

На підставі належним чином оформлених постачальниками послуг податкових накладних, позивач включив до податкового кредиту з ПДВ податок на додану вартість, сплачений в ціні наданих послуг.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі, при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із аналізу статей Закону №168/97-ВР слідує, що підставою зарахування сплаченого податку до податкового кредиту відповідного звітного періоду, та при наявності умов, визначених пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону 168/97-ВР, а також підставою бюджетного відшкодування суми ПДВ в наступному періоді, є наявність передбачених законом бухгалтерських документів, що підтверджують факти отримання товару (послуг, робіт) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуг, робіт), пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг, робіт) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону №168/97-ВР платника податку визначено, як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.10.2 ст.10 Закону №168/97-ВР платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Також, необхідно зазначити, що пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку стороною договору (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту його контрагентом.

Натомість, досліджені судом докази свідчать про те, що сторони договору: позивач та його контрагенти: ТОВ "Соло 25" та ПП "Унісон Дизайн" не лише вчинили всі дії, необхідні для забезпечення реального виконання договірних відносин, а й виконали їх належним чином, у строки та у порядку, обумовлені сторонами. Зазначене підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які свідчать про отримання позивачем наданих послуг.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року №755-IV установлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Отже, укладаючи договори із своїми контрагентами, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагента договору (здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність, тощо). Судом також не встановлено та не доведено відповідачем, що укладаючи договори, позивач та його контрагенти, діяли з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства.

Твердження представників податкового органу стосовно відсутності необхідних умов для здійснення основного виду діяльності у контрагентів ТОВ "Вежа Плюс", а саме: відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, основні фонди, згідно штатних розкладів на підприємствах працює мала кількість працівників вважаються судом недоведеними, оскільки податковими органами не досліджено тих обставин, що роботи на підприємствах крім постійних працівників можуть виконувати наймані працівники на підставі цивільно-правових угод. Відповідно, твердження податкового органу про відсутність трудових ресурсів у підприємств-постачальників ТМЦ є непідтвердженим, а тому не може бути доказом про неможливість проведення господарських операцій.

Відповідач не довів, а суд не встановив наявність будь-яких визначених нормативно-правовими актами конкретно визначеної кількості працюючих, необхідної для укладання певних видів господарських договорів. Тому висновки відповідача щодо відсутності достатньої кількості працюючих осіб суперечать ст.ст.6, 12 Господарського кодексу України, а тому суд критично ставиться до даних доводів відповідача.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Слід зазначити, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Аналогічно, що законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, суд вважає за необхідне визнати обґрунтованим застосування цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку в галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві. Статті Законів №168/97-ВР та №334/94-ВР, так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. (ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.11.2010 р. у справі №К-23404/07, від 28.10.2010 р. у справі №К-19470/07, від 08.07.2010 р. у справі №К-23280/07).

За законом, платник податків, не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (ст.8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності - тобто, що відповідати має саме той, хто припустився порушення (ст.61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст.129 Конституції України).

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту (рішення Верховного Суду України від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (рішення Верховного Суду України від 31.01.2011 р. у справі № 21-47а10).

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (контрагентами контрагентів позивача), в тому числі ненарахування і несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст.9 Конституції України. Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права". Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" вiд 23.02.2006 року №3477-IV є джерелом права. Так, у п. 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, указавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування" отримати ефективне здійснення свого майнового права. У рішенні в справі Щокін проти України (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст.1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп.50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст.1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні". Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону. Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується численними рішеннями Європейського суду з прав людини. Так, п.71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності". Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. У п.23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч.1 ст.2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У Акті перевірки зроблено висновок про те, що податкові накладні №60 від 27.02.2012 р., №19 від 15.05.2012 р., виписані ТОВ "Соло 25" та податкова накладна №111 від 09.08.2012 р., виписана ПП "Унісон Дизайн" не зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних. Однак, у судовому засіданні, на спростування даного факту, представником позивача було надано Витяги з Єдиного реєстру податкових накладних, у відповідності із якими, зазначені податкові накладні зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, представник відповідача не заперечував проти даної обставини, доказів спростування даного факту суду не надав.

Посилання позивача на факт порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_6 - засновника ТОВ "Техно", яке співпрацювало із контрагентами ТОВ "Вежа Плюс", суд вважає недоведеними та до уваги не приймає, оскільки до винесення вироку по справі, обвинувачені особи, відповідно до принципу презумпції невинуватості вважаються невинуватими у вчиненні злочинів, а тому, дана обставина не може вважатись судом беззаперечним доказом правоти відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до переконання, що податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди, а тому, позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що знайшли своє достатнє підтвердження у судовому засіданні, відтак, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 8, 9, 11, 14, 71, 86, 104, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задоволити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому №0000102203/339 форми "Р" від 01.03.2013 р., №0000092203/340 форми "В4" від 01.03.2013 р..

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 17 червня 2013 року

Суддя "Згідно з оригіналом" Суддя П.І. Салюк