Постанова

від 24.07.2013 по справі 822/2456/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/2456/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судового засідання: Лукашик М.О.

представника позивача: Цапіва І.М.

представника відповідача (апелянта): Карповича В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вежа Плюс" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Вежа Плюс» (ТОВ «Вежа Плюс») звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (ДПІ у м. Хмельницькому) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01 березня 2013 року №0000102203/339, №0000092203/340.

13 червня 2013 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про порушення судом норм матеріального права.

Разом з тим апеляційним судом задоволено клопотання представника відповідача про заміну відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Хмельницькому Державної податкової служби у Хмельницькій області на її правонаступника згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року №229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" на Державну податкову інспекцію у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що ДПІ у м. Хмельницькому проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Вежа Плюс» щодо підтвердження відомостей, отриманих від ТОВ «Соло 25» за лютий-травень 2012 року та ПП «Унісон Дизайн» за серпень-жовтень 2012 року, за результатами якої складено акт від 15 лютого 2013 року №610/22-3/35305364.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст.200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками лютого-листопада 2012 року та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2012 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 9918 грн.

На підставі акта перевірки, 01 березня 2013 року ДПІ у м. Хмельницькому прийняті податкові повідомлення-рішення №0000102203/339, яким ТОВ «Вежа Плюс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 109721 грн., з яких за основним платежем в сумі 73147 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 36574 грн. та №0000092203/340, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9918 грн.

Не погодившись з такими рішеннями позивач оскаржив їх до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи вказані податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що ТОВ «Вежа Плюс» відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» документально підтвердив реальність господарських операцій, а відтак податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Насамперед колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які полягають у застосуванні судом Закону України «Про податок на додану вартість», який втратив чинність 31 грудня 2010 року, тоді як дані спірні відносини виникли на протязі 2012 року застосуванням до яких необхідно було Податковий кодекс України, який набрав чинності 01 січня 2011 року.

Так, відповідно до ст. 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно ст. 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує включення покупцем податку на додану вартість в ціну товару та сплату або обов'язок сплатити його продавцю.

Стаття 198.6 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

Пункт 187.1 ст.187 ПК України визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків нарахованих платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього розділу протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у томи числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 201.10 ст.201 ПК України визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як встановлено з матеріалів справи та судом першої інстанції, за перевіряє мий період ТОВ «Вежа Плюс» мало взаємовідносини з ТОВ «Соло 25» та ПП «Унісон Дизайн».

Факт здійснення господарських операцій між ТОВ «Вежа Плюс» та ТОВ «Соло 25» підтверджується лише податковими і видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що ні в матеріалах справи, ні в ході розгляду справи в суді першої інстанції та апеляційної інстанції, ТОВ «Вежа Плюс» не надано жодних розрахункових, платіжних та інших документів у підтвердження проведення розрахунків ТОВ «Вежа Плюс» з його контрагентом - ТОВ «Соло 25», що свідчить про відсутність будь-яких змін у фінансовій та господарській діяльності позивача.

Також, під час проведення перевірки ревізору не надано акти приймання-передачі товару, документи, що засвідчують використання ТМЦ у господарській діяльності позивача, що є необхідною умовою для надання їм юридичної сили і доказовості та підтвердження реальності здійснення господарської операції.

Крім того, в матеріалах справи наявна товарно-транспортна накладна №2 від 02 березня 2012 року, згідно якої перевезення ТМЦ здійснювалось автомобілем Fiat Ducato фургоном малолітражним. При цьому, товар перевозився згідно видаткової накладної №376 від 02 березня 2012 року в якій серед 20 найменувань товару є пісок кількістю 8 куб.м. та цегла в кількості 156 штук, що в даному випадку є не можливим в залежності технічними та експлуатаційними можливостями автомобіля Fiat Ducato, а також те, що товарно-транспортна накладна виписана датою раніше ніж дата складення видаткової накладної.

Крім того, в матеріалах справи наявні пояснення засновника та директора ТОВ «Соло-25» - ОСОБА_4, в яких останній зазначив про те, що він за винагороду у розмірі 180 доларів США погодився зареєструвати на своє ім'я підприємство ТОВ «Соло 25», однак жодних звітних документів та документів фінансово-господарської діяльності підприємства він не підписував. Метою реєстрації даного підприємства була отримання прибутку. Тобто, діяльність ТОВ «Соло 25» була фіктивною.

Факт здійснення господарських операцій між ТОВ «Вежа Плюс» та ПП «Унісон Дизайн» підтверджуються податковими і видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та платіжними дорученнями.

Однак, під час проведення перевірки ревізору не надано акти приймання-передачі товару, що є необхідною умовою для надання їм юридичної сили і доказовості та підтвердження реальності здійснення господарської операції.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що у всіх товарно-транспортних накладних водієм зазначено ОСОБА_5, який є директором ТОВ «Вежа Плюс», однак перевіряючим не було надано накази на відрядження та журнал реєстрації посвідчень про відрядження ОСОБА_5

Крім того, в матеріалах справи наявний договір оренди транспортного засобу від 24 лютого 2012 року, згідно умов якого Орендавець - ОСОБА_5 надає ТОВ «Вежа Плюс» (Орендар) в строкове платне користування транспортний засіб - Fiat Ducato. Даний договір підписано як зі стороним Орендодавця так зі сторони Орендаря - ОСОБА_5, що на думку колегії суддів, свідчить про те, що даний правочин не містить в собі розумних економічних цілей.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що договори між позивачем та його контрагентами укладені без мети їх реального виконання, а відповідачем надано докази, які підтверджують, що дані договори не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів та приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки органу державної податкової служби щодо взаємовідносин між ТОВ "Вежа Плюс" та ТОВ «Соло 25» та ПП «Унісон Дизайн», викладені в акті перевірки, є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а відтак підстави для скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень відсутні.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України вказує, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області задовольнити .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Вежа Плюс" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "30" липня 2013 р. .

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.