Постанова

від 17.06.2013 по справі 813/2656/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2013 року № 813/2656/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді Потабенко В.А.

за участю секретаря судового засідання Гойни Є.А.,

представників сторін:

від позивача - Кульчицького Н.М., згідно довіреності,

від відповідача - Цицик О.І., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Сіамбуд" до Державної податкової інспекції в Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ПП "Сіамбуд" звернулося до суду з позовом до ДПІ в Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ в Залізничному районі м. Львова) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000321540 від 29.03.2013 року.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що висновки акта ДПІ у Залізничному районі м. Львова, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту відповідно до податкової накладної, отриманої від контрагента, цілком обґрунтовано нормами законодавства, зокрема Законом України "Про податок на додану вартість", який діяв на момент здійснення господарської операції. Позивач зазначає, що операція, по якій сформовано податкове зобов'язання з податку на додану вартість, пов'язана з його власною господарською діяльністю, також дана операція повністю оформлена первинними бухгалтерськими документами, що видані у відповідності до вимог законодавства, складені належним чином. Водночас, позивач зазначає, що органом державної податкової служби при проведенні перевірки в основу своїх висновків було покладено матеріали перевірки контрагента - ПП "МКМ-Сервіс", а не первинні бухгалтерські документи ПП "Сіамбуд". Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято неправомірно та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивач підтримав позовні вимоги, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила повністю з підстав, наведених у запереченні на позов від 03.06.2013 року, суть якого зводиться до наступного. У контрагента позивача відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує на неможливість здійснення господарської діяльності між підприємствами. Крім того, контрагент не перебуває за своїм місцезнаходженням. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах неповні, недостовірні та (або суперечливі), є наслідком укладення нікчемних правочинів тощо. Відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась, і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним податкового кредиту. З наведеного вважає, що позивачем безпідставно включено до податкового кредиту суму ПДВ по взаєморозрахунках з ПП "МКМ-Сервіс" за період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року у звітному податковому періоді. В зв'язку з наведеним у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Приватне підприємство зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради 27.10.2004 року за адресою м. Львів, вул. Патона, 9/95, ЄДРПОУ 33252269, перебуває на обліку в ДПІ в Залізничному районі м. Львова, є платником ПДВ з 09.02.2005 року.

За результатами позапланової невиїзної перевірки ПП "Сіамбуд" з питань підтвердження відображення у податкових деклараціях з ПДВ податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах із ПП "МКМ-Сервіс" за період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року, оформленої актом № 636/15-402/33252269 від 18.03.2013 року, ДПІ в Залізничному районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000321540 від 29.03.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 9883,00 грн., в тому числі за основним платежем - 9883,00 грн.

Так, в акті перевірки зазначено, що позивачем, в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5. п.7.4, п.п.7.5.1. п.7.5., п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, не підтверджено реальності здійснення господарських відносин із ПП "МКМ-Сервіс" за період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року та завищено суму податкового кредиту в декларації з ПДВ за листопад 2010 року в сумі 9883,00 грн., що стало причиною завищення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за листопад 2010 року на 9883,00 грн.

В основу акта перевірки ПП "Сіамбуд" було покладено висновки акта ДПІ в Галицькому районі м. Львова від 23.06.011 року № 1649/23-209/35383180 "Про результати позапланової виїзної перевірки ПП "МКМ-Сервіс" з питань правил обчислення і своєчасності сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету за 01.04.2008 року по 16.06.2011 року", відповідно до яких у ПП "МКМ-Сервіс" встановлено відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, на думку податкового органу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто, такі угоди містять фіктивних характер.

З наведеного вбачається, що при складенні акта перевірки ПП "Сіамбуд" підставами для формування відповідних висновків перевірки стала наявна у відповідача інформація про те, що операції позивача із ПП "МКМ-Сервіс" за період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року не мають достатньої доказовості, а тому, ПП "Сіамбуд", на думку перевіряючих, безпідставно включено до податкового кредиту суми ПДВ по взаєморозрахунках з ПП "МКМ-Сервіс" за вказаний період.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП "Сіамбуд" (покупець) та ПП "МКМ-Сервіс" (продавець) було укладено договір поставки будівельних матеріалів, за наслідками виконання якого ПП "МКМ-Сервіс" надано позивачу видаткову накладну № РН-11-0140 від 01.11.2010 року на суму 59299,545 грн., в тому числі, ПДВ 9883,26 грн., на постачання таких товарів, як єврорубероїд верхній, нижній, праймер бітумний, герметик клей, капельник, цемент, пісок, дюбелі.

Довіреність на отримання товару не оформлялась, оскільки такий був отриманий директором ПП "Сіамбуд" особисто.

Податковий кредит листопада 2010 року позивачем було сформовано на підставі податкової накладної, виданої ПП "МКМ-Сервіс", за № 1101000018 від 01.11.2010 року на суму 59299,545 грн., в тому числі ПДВ 9883,26 грн.

У податкового органу не було зауважень щодо оформлених як видаткової, так і податкової накладної. Факт реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не заперечувався, так само як і факт реєстрації ПП "МКМ-Сервіс" платником ПДВ.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що повна оплата отриманого товару здійснилася позивачем згідно платіжних доручень № 6 від 11.02.2011 року на суму 19299,55 грн. (в т.ч. ПДВ 3216,59 грн.), № 21 від 11.03.2011 року на суму 40000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6666,67 грн.), що також підтверджується копіями відповідних банківських виписок.

З пояснень представника позивача, даних ним в судовому засіданні, вбачається, що ПП "Сіамбуд" самостійно перевозив придбані у ПП "МКМ-Сервіс" будівельні матеріали.

Так, про наявні у ПП "Сіамбуд" можливості для транспортування вищевказаних ТМЦ від ПП "МКМ-Сервіс" свідчить наявна в матеріалах справи копія свідоцтва НОМЕР_4 про реєстрацію 02.11.2006 року на позивача транспортного засобу - фургона малотоннажного-в марки ГАЗ 2705-14, д.н.з. НОМЕР_3 2006 р.в. Крім того, подорожнім листом вантажного автомобіля ГАЗ 2705-14, д.н.з. НОМЕР_3 оформлено документально його роботу (водій ОСОБА_4) з 08.00 по 18.00 год. з 01 по 30 листопада 2010 року.

Наявність приміщень для зберігання придбаних у ПП "МКМ-Сервіс" ТМЦ підтверджено наявною в матеріалах справи копією договору № 02о/10 від 12.01.2010 року на оренду позивачем складських приміщень площею 100,00 м2 за адресою м. Львів, вул. Конюшинна, 5 з строком дії до 31.12.2010 року.

Відповідно до поданої представником позивача до матеріалів справи копії ліцензії ІДАБК у Львівській області серії АВ № 516462, виданої ПП "Сіамбуд" 08.04.2010 року, останнє здійснює господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури (в тому числі і будівельно-монтажні роботи).

Факт використання у власній господарській діяльності придбаних ТМЦ підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними договорами про виконання робіт з проведення будівельних робіт, ремонту покрівель та ін., в ціну яких входить вартість матеріалів. Дані договори підписано замовниками та ПП "Сіамбуд" та виконані відповідно до актів приймання виконаних робіт.

Також в матеріалах справи наявні докази придбання аналогічних ТМЦ позивачем від інших постачальників, що свідчить про періодичну потребу ПП "Сіамбуд" у придбаних ТМЦ згідно переліку у видатковій накладній.

При вирішенні спору по суті судом враховано положення ст. 72 КАС України, відповідно до якої обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, в матеріалах справи наявна копія ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 року № 103519/12 за позовом ТзОВ "ТБО Львівбуд" до ДПІ у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000512321 та № 0000502321 від 21.02.2012 року, якою постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.05.2012року по справі № 2а-1651/12/1370 залишено без змін, спірні ППР скасовано. В ході судового розгляду встановлено реальність господарських операцій, укладених між ТзОВ "ТБО Львівбуд" та ПП "МКМ-Сервіс" за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року. Крім того, встановлено, що ТзОВ "ТБО Львівбуд" та його контрагент ПП "МКМ-Сервіс" на час вчинення господарських операцій (05.10.2010 року) зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Також, в матеріалах справи наявна копія ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від22.03.2013 року № 123128/12/9104 у справі за позовом ПП "ВС-Техно" до ДПІ у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.01.2012 року №0000172321, якою постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2012 року по справі № 2а- 1616/12/1370 залишено без змін, спірне ППР скасовано. В ході судового розгляду встановлено реальність господарських операцій за період січень, лютий 2011 року по взаєморозрахунках між ПП "ВС-Техно" з ПП "МКМ-Сервіс". Колегія суддів апеляційного суду погодилася з висновком суду першої інстанції, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "МКМ-Сервіс" підтверджена.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Так, виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008 року №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

До набрання чинності Податковим кодексом України правовідносини з приводу справляння податку на додану вартість регулював Закон України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) (зі змінами та доповненнями, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до вимог пункту 2.2. статті 2 якого платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

У відповідності до п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: 1) або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; 2) або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.п.7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

У відповідності до п.п.7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем як умову для формування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я по-батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без урахування податку; з) ставка податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Виходячи із приписів вищевказаної імперативної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Водночас, наявність податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, його оплата, використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного місяця.

Первинні та інші документи, що були надані в ході судового розгляду на підтвердження позовних вимог, зокрема, підтверджують зв'язок понесених витрат позивача по придбанню ТМЦ з його господарською діяльністю щодо здійснення будівельних робіт. Зазначені документи в силу приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", є первинними документами та містять необхідні реквізити та інформацію. Доказів того, що вказані первинні (видаткові накладні, податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи) не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними представником відповідача не надано.

А, отже, такі первинні бухгалтерські документи є підставою для формування податкового кредиту.

Як вбачається з акта документальної перевірки № 636/15-40/33252269 від 18.03.2013 року, підставою для висновку про безтоварність господарських операцій позивача з ПП "МКП-Сервіс" став акт перевірки останнього, у якому йдеться про неможливість реального здійснення господарських операцій та нікчемність укладених цим підприємством договорів. На думку суду, зазначені обставини безпідставно були наведені перевіряючими в акті від 18.03.2013 року, без жодного зазначення того, яким саме чином вони перешкоджали здійсненню реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Крім того, зазначені обставини жодним чином не перешкоджають контрагенту позивача провадити господарську діяльність силами інших суб'єктів підприємницької діяльності за плату на підставі відповідних угод.

В акті перевірки ПП "МКМ-Сервіс", на який покликались ревізори в своїх висновках, та копію якого було отримано в судовому засіданні, питання можливості здійснення таких операцій силами інших суб'єктів підприємницької діяльності податковим органом не досліджувались, а висновок щодо відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності не може заслуговувати на увагу, оскільки чинне законодавство України не визначає норми необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, у зв'язку з чим доводи інспекторів податкової служби щодо відсутності таких умов мають виключно оціночний характер та базуються на припущеннях. Відсутність у податкового органу можливості перевірки суб'єкта підприємницької діяльності теж не може слугувати беззаперечним доказом наявності фіктивності такого підприємства.

Суд також вказує на те, що в акті від 18.03.2013 року податковим органом не досліджувались первинні бухгалтерські документи, якими була оформлена операція з ПП "МКМ-Сервіс", а лише акт перевірки контрагента.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затв. наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З врахуванням вищевикладеного, акт перевірки від 18.03.2013 року, що є предметом дослідження, не відповідає вимогам вищезгаданого Порядку та складений без об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених позивачем і ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій.

Наведене також підтверджується листом заступника ДПА України від 29.09.2010 року, адресованого головам державних податкових адміністрацій в областях, АРК, містах Києві та Севастополі.

Тобто, висновки ДПІ у Залізничному районі м. Львова спираються не на дослідженнях та аналізі первинних документів, що були надані для проведення документальної перевірки, а є похідними від висновків акта невиїзної перевірки, складеного іншим податковим органом.

Слід також зазначити, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) або його недобросовісна податкова поведінка при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Дана позиція суду викладена також у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) в якому суд зазначив, що такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушить справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Зважаючи на ці обставини, виходячи з приписів ст.70 КАС України, суд приходить до висновку, що акт ДПІ в Галицькому районі м. Львова від 23.06.011 року № 1649/23-209/35383180 "Про результати позапланової виїзної перевірки ПП "МКП-Сервіс" з питань правил обчислення і своєчасності сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету за 01.04.2008 року по 16.06.2011 року" не може вважатись допустимим доказом.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що, в свою чергу, зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наслідками розгляду справи суд погоджується з твердженнями позивача про відсутність порушення ним норм податкового законодавства, описаних в акті перевірки від 18.03.2013 року.

Висновки відповідача, як органу державної податкової служби, про нереальність укладеного позивачем з ПП "МКМ-Сервіс" договору не є обґрунтованими, не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами та ґрунтуються на припущеннях.

Водночас, доказування не може базуватись на припущеннях в силу ст.ст. 69-70 КАС України.

Враховуючи наведене, в суду відсутні правові підстави вважати правомірним спірне податкове повідомлення-рішення, яким ПП "Сіамбуд" збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

Звідси, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова № 0000321540 від 29.03.2013 року підлягає скасуванню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 115,00 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України в користь ПП "Сіамбуд".

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 33-35, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби 29.03.2013 року № 0000321540.

Стягнути з Державного бюджету України в користь приватного підприємства "Сіамбуд" (ЄДРПОУ 33252269) 115,00 грн. сплаченого при подачі позову до суду судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 25.06.2013 року.

Суддя Потабенко В.А.