Постанова

від 19.06.2013 по справі 5011-62/3160-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2013 р. Справа№ 5011-62/3160-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Мартюк А.І.

при секретарі Громак В.О.

за участю представників сторін: від позивача - Заніні Д.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився;

від прокуратури - Левицька Н.В.

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2013 року

по справі № 5011-62/3160-2012 (суддя - Любченко М.О.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Перемога»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпарксервіс»

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2012 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Перемога» задоволено повністю. Визнано за Відкритим акціонерним товариством «Перемога» право власності на нежитлову будівлю загальною площею 663,1 кв.м, літера С, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 40.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2012 по справі № 5011-62/3160-2012 та постановити нове, яким в позові відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2013 року відновлено заступнику прокурора міста Києву строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Відкрите акціонерне товариство «Перемога» просить відмовити у задоволені апеляційної скарги прокуратури міста Києва та залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2012 у справі № 5011-62/3160-2012, з підстав викладених у запереченнях на апеляційну скаргу.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 змінено склад колегії.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецпарксервіс» своїх представників в судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Згідно із п.3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, апеляційна скарга розглядається за відсутності представника відповідача, за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

14.05.2003 Головним управлінням комунальної власності міста Києва Відкритому акціонерному товариству «Перемога» видано Свідоцтво про право власності на майновий комплекс загальною площею 1 992,20 кв.м, який розташований у місті Києві по вул. Глибочицькій, 40. /а.с. 13/.

Згідно додатку до Свідоцтва до складу майнового комплексу входять чотирнадцять будівель, в тому числі, і допоміжне приміщення (літера С). /а.с. 14/.

03.07.2003 Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» позивачу видано реєстраційне посвідчення на майновий комплекс, що розташований за адресою: м.Київ, вул.Глибочицька, 40. /а.с. 12/.

16.02.2011 між Відкритим акціонерним товариством «Перемога» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецпарксервіс» (забудовник) був укладений договір про здійснення реконструкції нежитлової будівлі, предметом якого являється реконструкція нежитлової будівлі (літера С) по вул. Глибочицькій, 40 у м. Києві з необхідними інженерними мережами, включаючи проведення внутрішніх оздоблювальних робіт на земельній ділянці згідно із проектною документацією. /а.с. 50-59/.

За умовами договору замовник має наступні права та обов'язки: після прийняття об'єкта укласти договір оренди; здійснювати у будь-який час, не втручаюсь у господарську діяльність забудовника, технічний нагляд за ходом, якістю та обсягами виконаних робіт; надати забудовнику повноваження, достатні для проектування, узгодження проектної документації, будівництва об'єкта з організацією функцій технічного нагляду та контролю за будівництвом та прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, а також право залучення третіх осіб для будівництва; надати забудовнику за актом допуску доступ на будівельний майданчик, придатний для виконання будівельних робіт.

На забудовника положеннями укладеного договору покладено виконання наступних зобов'язань: забезпечити виконання всіх робіт та заходів, пов'язаних із будівництвом, у строки і порядку відповідно до умов наданого договору, проектної документації та чинного законодавства України; забезпечити фінансування витрат по будівництву об'єкта в повному обсязі; у разі укладення договорів щодо будівництва об'єкту з третіми особами, проводити розрахунки по укладених договорах та нести у зв'язку із цим повну відповідальність за їх невиконання; на протязі одного місяця укласти з замовником договір оренди об'єкту; забезпечити виконання всіх робіт відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації.

Пунктом 5.1. договору забудовником та замовником узгоджено, що після належного виконання сторонами своїх зобов'язань, замовник отримує 100 відсотків збудованої загальної площі за актом приймання-передачі, що підписується належним чином уповноваженими представниками сторін.

По акту передачі об'єкту реконструкції від 12.12.2011 забудовник передав, а замовник прийняв реконструйовану нежитлову будівлю по вулиці Глибочицька, 40 у м. Києві, а саме: під літерою «С» - загальна площа 663,1 кв.м. /а.с. 48-49/.

При цьому, сторонами в акті зазначено, що приміщення повністю задовольняють замовника та забудовника, сторони претензій відносно своєчасного та повного виконання кожним зобов'язань по договору не мають.

У матеріалах справи міститься висновок Київської незалежної судово-експертної установи №0178 від 28.03.2012 експертного будівельно-технічного дослідження. /а.с. 91-105/.

На розгляд експерту було поставлено наступні питання: чи відповідає технічний стан та будівельна готовність будівлі за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 40 вимогам нормативної документації в галузі будівництва?

Чи є будівля за адресою: м. Київ, вул.. Глибочицька, 40 об'єкмто нерухомого майна?

В результаті експертного дослідження було встановлено, що технічний стан та будівельна готовність будівлі за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 40 відповідає вимогам нормативної документації в галузі будівництва.

Будівля за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 40 є об'єкатом нерухомого майна.

Приймаючи оскаржуване рішення Господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що предметом договору від 16.02.2011 було проведення реконструкції належного позивачу на праві власності нерухомого майна, враховуючи зміст положень укладеного між сторонами договору від 16.02.2011 стосовно власника реконструйованого об'єкту та відповідність останнього будівельним нормам, в результаті чого Відкрите акціонерне товариство «Перемога» набуло право власності на нежитлову будівлю, що розташована за адресою: м.Київ, вул.Глибочицька, 40.

А невизнання відповідачем права власності позивача на спірне майно, Відкрите акціонерне товариство «Перемога» мало право на звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується та зазначає наступне.

Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.

За змістом ст.86 Цивільного кодексу Української РСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

За приписами ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Разом з цим, відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вже зазначалось, пунктом 5.1. Договору після належного виконання Сторонами своїх зобов'язань Замовник отримує 100 (сто) відсотків збудованої загальної площі Об'єкта за актом приймання-передачі, що підписується належним чином уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Як стверджує відповідач, внаслідок здійснення будівництва ним було створено новий об'єкт нерухомості, право власності на який ним набуто на підставі статті 144 Господарського кодексу України.

Однак, зазначене не відповідає вимогам, укладеного між сторонами договору, оскільки він передбачає, що Замовник зобов'язаний після отримання повідомлення Забудовника про закінчення будівництвом Об'єкта, у встановлені законодавством строк і порядку надати Замовнику всі необхідні документи у відповідності до вимог чинного законодавства України, які необхідні для приймання в експлуатацію та оформлення права власності на Об'єкт Замовником.

Після належного виконання Сторонами своїх зобов'язань Замовник отримує 100 (сто) відсотків збудованої загальної площі Об'єкта за актом приймання-передачі, що підписується належним чином уповноваженими представниками Сторін.

Згідно п. 5.5. Договору протягом 1 (одного) місяця після оформлення права власності на Об'єкт за Замовником, Забудовник укладає з Замовником нотаріальний договір оренди Об'єкту строком на 10 років на пільгових умовах, а саме загальна вартість оренди всього Об'єкту складатиме 1,00 грн. без урахування ПДВ, Забудовник сплачує усі експлуатаційні витрати на утримання Об'єкту самостійно та без права передачі об'єкту у суборенду.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заперечень апелянта, то Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

У відповідності до статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

За статтею 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

До 22.09.2005 згідно положень Земельного кодексу України, якими передбачається право постійного користування земельною ділянкою (право володіння і користування земельною ділянкою без встановлення строку), якого набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності, і пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, згідно з якими громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні були до 01 січня 2008 переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Рішенням Конституційного суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005 «Положення пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України та пункту 6 Постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу», визнані неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення».

Матеріалами справи підтверджено, що позивач як землекористувач земельної ділянки сплачує податок на землю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи, колегія суддів приходить до висновку, що Господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

З наведених у даній постанові обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2012 у справі № 5011-62/3160-2012.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2012 у справі № 5011-62/3160-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи № 5011-62/3160-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі та прокуратурі міста Києва.

Головуючий суддя Чорна Л.В.

Судді Смірнова Л.Г.

Мартюк А.І.