Ухвала

від 20.06.2013 по справі 805/2374/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Грищенко Є.І.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року справа №805/2374/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Шишова О.О., Жаботинської С.В., Сіваченка І.В., секретарі судового засідання Сульженко А.В., за участю представників відповідача Поліщука С.В., Перуманіної С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Красногвардейська нефтебаза» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року у справі № 805/2374/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Красногвардейська нефтебаза» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Красногвардейська нефтебаза» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень рішень від 22.01.2013 року за № 0000701542 та №0000381540.

З рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та звернувся з апеляційною скаргою у якій вказав, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначили, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми податкового законодавства при вирішенні вказаного спору. Вважали, що реальність господарських операцій з контрагентами підтверджена первинними документами, податковий кредит сформований правильно. Просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача вказав, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, просив суд відкласти розгляд справи у зв'язку з находженням директора у відрядженні а представника у відпустці. Ураховуючи, що позивач належним чином повторно не прибув у судове засідання, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, які не з'явилися.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Красногвардейская нефтебаза» є юридичною особою (а.с. 234), перебуває на податковому обліку в Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, є платником податку на додану вартість.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби у розумінні Кодексу в розумінні адміністративного судочинства України у даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень.

Керуючись підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу ДПІ у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 19.12.2012 року № 1029, повідомлення №161 від 19.12.2012р. головним державним податковим ревізором-інспектором відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю інспектором податкової служби ІІ рангу, Перуманіною С.О., старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю інспектором податкової служби ІІІ рангу, Кононовою І.І., пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп. 78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Красногвардейская нефтебаза» код за ЄДРПОУ 32091827 з питання визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ТОВ «ДНС ТРАСТ» код ЄДРПОУ 38264462, ТОВ «ІГ «Каспій-Дон» код за ЄДРПОУ 35270735 за період з 01.05.2012р. по 30.09.2012 року.

Результати вказаної перевірки були відображені в акті перевірки № 5/22-4/32091827 від 03.01.2013р (а. с. 63-79).

В зазначеному акті перевірки посадові особи відповідача дійшли висновку про порушення ТОВ «Красногвардейская нефтебаза»:

1) п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення право чинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

2) п. 44.1 ст. 44, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 23.12.20 №2856-VI встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій та невідповідність первинних документів нормам законодавства в результаті чого підприємством ТОВ «Красногвардейская нефтебаза» занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 106 042 грн., в т.ч. по податковим періодам: травень 2012р. в сумі 9 750 грн., червень 2012р. - 37 947 грн., серпень 2012р. - 27 345 грн., вересень 2012р. - 31 000 грн.

3) п. 138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755 - VІ із змінами та доповненнями, встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій та невідповідність первинних документів нормам законодавства що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 111 344 грн., у т.ч.: за 1 півріччя 2012 року на суму 47697, за 9 місяців 2012 року на суму 111 344 грн.

Позивач не погодився із висновками акту перевірки та написав відповідачу заперечення від 08.03.2013 року (а. с. 14-15).

Вказані заперечення були розглянуті відповідачем та акт документальної перевірки був залишений без змін (а. с. 92-94).

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.01.2013 року за № 0000701542, яким за порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.3 ст. 198 ПК України до позивача по податку на додану вартість застосована фінансова санкція на загальну суму 132 553 грн (а.с. 16).

Крім того, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.01.2013 року за № 0000381540, яким за порушення п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України до позивача по податку на прибуток застосована фінансова санкція на загальну суму 139 180 грн (а.с. 18).

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до Державної податкової служби у Донецькій області.

За результатами розгляду поданих позивачем скарг першим заступником голови Державної податкової служби у Донецькій області прийнято рішення від 08.02.2013 року № 1291/10/10-212-5, яким скарга позивача була залишена без розгляду (а.с. 61-62).

Позивач не погодившись із результатами розгляду скарги звернувся до суду із зазначеним позовом.

Прийняті відповідачем рішення є правовими актами індивідуальної дії, правомірність винесення якого здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини першої статті 9 КАС України.

Спірними обставинами у справі є правомірність висновку суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій позивача з ТОВ «ДНС ТРАСТ», ТОВ «ІГ «Каспій-Дон», правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту, сформованого у травні-вересні 2012 року, сум згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ «ДНС ТРАСТ», ТОВ «ІГ «Каспій-Дон» та віднесення витрати на придбання товарів у вказаних контрагентів до скалду валових витрат, правильність визначення податку на додану вартість та податку на прибуток за перевіряємий період, та, як наслідок, правомірність збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, податку на прибуток та застосування штрафних санкцій до позивача оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Як слідує з акту перевірки, підставою для прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень стало встановлення у ході проведення перевірки господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «ДНС ТРАСТ», ТОВ «ІГ «Каспій-Дон», що не спрямовані на отримання доходу, тобто здійснені не для використання у власній господарській діяльності, внаслідок чого позиваем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 106 042 грн. та з податку на прибуток на загальну суму 111 344 грн.

Під час розгляду справи встановлено, що 25 серпня 2012 року між позивачем та ТОВ «ДНС ТРАСТ» було укладено договір поставки № 8 (а.с. 20). Відповідно до вказаного договору ТОВ «ДНС ТРАСТ» поставляє, а позивач приймає товар по вартості, кількості та марки, найменуванню та асортименту відповідно до специфікацій, рахунків та накладних (п. 1.1-1.1.2 Договору).

5 вересня 2012 року сторонами була підписана угода про внесення змін та доповнень в договір поставки № 8 від 25 серпня 2012 року (а.с. 23). Згідно вказаної угоди був змінений предмет договору (п.1.1. Договору) на поставку будівельних та сипучих матеріал, інших товарно-матеріальних цінностей. Крім того, сторони домовились про те, що постачальник виконає будівельні, монтажні, обробні роботи та інші роботи по завданню покупця (а.с. 23).

На виконання умов вказаних договорів ТОВ «ДНС ТРАСТ» на адресу ТОВ «Красногвардейская нефтебаза» 30.08.2012 року були поставлені наступні товари:

1) фундаментні блоки для стін ФБС 24.6.6-Т у кількості 85 штук на суму 55250 грн. (у тому числі податок на додану вартість (ПДВ) у розмірі 9208,33 грн.)

2) шлакоблок М100 у кількості 5500 штук на загальну суму 55000 грн. (у тому числі податок на додану вартість (ПДВ) у розмірі 9166,67 грн.)

Також ТОВ «ДНС ТРАСТ» 31.08.2012 року поставив:

1) цемент М40 у кількості 9,8 тонн на загальну суму 14700 грн (у тому числі податок на додану вартість (ПДВ) у розмірі 2450 грн.)

2) плити перекриття 6 м у кількості 6 штук на загальну суму 39120 грн (у тому числі податок на додану вартість (ПДВ) у розмірі 6520 грн.)

У суді першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору після внесення відповідних змін до предмету договору ТОВ «ДНС ТРАСТ» 27.09.2012 року були виконані наступні роботи:

1) виготовлення та монтаж обмежувача на залізничному тупіку та звільнення території від вредоносного буряну на території 0,08 га на загальну суму 42000 грн (у тому числі податок на додану вартість (ПДВ) у розмірі 7000 грн.).

2) ремонт даху приміщення, для чого ТОВ «ДНС ТРАСТ» були того ж дня поставлений рубіроїд рулонний 15 м у кількості 50 штук та шлак пековий у кількості 25 тонн. Загальна вартість виконаних робіт по ремонту даху разом із поставленими для цього матеріалами склала 44000 грн. (у тому числі податок на додану вартість (ПДВ) у розмірі 7333,33 грн.).

28.09.2012 року ТОВ «ДНС ТРАСТ» виконав:

1) ремонт ємностей проти течії у кількості 1 штуки на загальну суму 25000 грн (у тому числі податок на додану вартість (ПДВ) у розмірі 4166,67 грн.)

2) зачистку та обробку антикором бензостійким ємності 400 м куб. у кількості 1 шт. на загальну суму 25000 грн (у тому числі податок на додану вартість (ПДВ) у розмірі 4166,67 грн.)

3) зачистку та обробку антикором бензостійким ємності 400 м куб. у кількості 2 шт. на на загальну суму 50000 грн (у тому числі податок на додану вартість (ПДВ) у розмірі 8333, 33 грн.).

Крім того, судом було встановлено, що між ТОВ «Красногвардейская нефтебаза» та ТОВ «ІГ «Каспій-Дон» укладено договір від 25.05.2012р. №5, згідно якого ТОВ «ІГ «Каспій-Дон» (Постачальник) у порядку та на умовах, передбачених цим договором, зобов'язується передавати ТОВ «Красногвардейская нефтебаза» (Покупець), а Покупець сплачувати та приймати товар (Продукція) згідно умовам, визначеним цим договором. Поставка продукції здійснюється Постачальником шляхом відвантаження Покупцю, або особі, вказаній Покупцем у якості Отримувача, зі складу Постачальника. Найменування продекції, її асортимент, кількість, строки поставки оформлюються специфікаціями та додатковими угодами. (а.с. 44)

Згідно додаткової угоди №1 від 28.05.2012р. до договору поставки продукції №5 від 25.05.2012р., Постачальник зобов'язується виконати роботи згідно кошторису та передати у власність, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити роботи (чистка, ґрунтовка, покраска резервуарів для нафтопродуктів) згідно фактичного акту приймання-передачі робіт на загальну суму на загальну суму 120000 грн (у тому числі податок на додану вартість (ПДВ) у розмірі 20000 грн.) (а.с. 46).

Позивач зазначив, що на виконання умов вказаних договорів ТОВ «ІГ «Каспій-Дон» були поставлені на адресу ТОВ «Красногвардейская нефтебаза» 25.05.2012 року, 26.05.2012 року, 26.06.2012 року були зроблені поставки нафтопродуктів та будівельних матеріалів.

Так 25.05.2012 року ТОВ «ІГ «Каспій-Дон» було поставлено дизельне паливо УКТ ЗЕД 2710194110 у кількості 4235 літрів на суму 35997, 7 грн. (у тому числі податок на додану вартість (ПДВ) у розмірі 5999,58 грн.).

26.05.2012 року ТОВ «ІГ «Каспій-Дон» було поставлено шлак отвальний у кількості 15 тонн на загальну суму 22500 грн. (у тому числі податок на додану вартість (ПДВ) у розмірі 5999,58 грн.).

26.06.2012 року ТОВ «ІГ «Каспій-Дон» було поставлено бензин А80 у кількості 6734 літрів та дизельне паливо у кількості 4385 літрів на суму 107684, 27 грн. (у тому числі податок на додану вартість (ПДВ) у розмірі 17947, 38 грн.).

Крім того, позивач зазначив, що на виконання умов додаткової угоди ТОВ «ІГ «Каспій-Дон» 29.06.2012 року були виконані роботи по зачистки ґрунтовки, покраски резервуарів для нафтопродуктів у кількості 1 шт. на загальну суму 120000 грн (у тому числі податок на додану вартість (ПДВ) у розмірі 20000 грн.).

У податкових деклараціях з податку на додану вартість за травень-вересень позивач визначив суму податку на додану вартість у сумі 106 042 грн., в тому числі:

за травень 2012р. - 9 750,00 грн.;

за червень 2012р. - 37 947,00 грн.;

за серпень 2012р. - 27 345,00 грн.;

за вересень 2012р. - 31 000,00 грн.

Дослідженням обставин формування позивачем податкового періоду за травень-вересень 2012 року встановлено, що податковий кредит сформованим позивачем на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «ДНС ТРАСТ», ТОВ «ІГ «Каспій-Дон».

Згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до положень підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За приписами пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до положень пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, законодавством визначено дві підстави для виникнення права на податковий кредит, а саме: фактична сплата коштів постачальнику в оплату придбаних товарів, в тому числі і податку на додану вартість та факт отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів, в якій зазначено суми податку на додану вартість.

Крім того, в податковій декларації на прибуток за 9 місяців 2012 року позивач включив до складу валових витрат витрати по придбанню товарів у ТОВ «ДНС ТРАСТ», ТОВ «ІГ «Каспій-Дон» на загальну суму 111334 грн.

Відповідно до положень п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України 138.1. Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п.139.1.9 п. 139.1ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

При вирішенні питання про правомірність відображення позивачем в податковому обліку наслідків здійснення певних господарських операцій суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до вимог пункту 8 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 41 від 25 січня 2011 року, дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно статті 1 цього Закону, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність являє собою бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Отже, підставою відображення в бухгалтерському та податковому обліку наслідків здійснення певної господарської операції є реальне відбуття такої господарської операції, а тому питання щодо правомірності відображення наслідків певних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку має вирішуватися за умови встановлення реального відбуття постачання товарно-матеріальних цінностей чи надання послуг. При вирішенні питання правомірності формування податкового кредиту позивачем, а також включення сум до складу валових витрат суд також виходить з того, що сам по собі факт наявності у платника податку (позивача у справі) виданих йому постачальниками товару/послуг податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства є безумовною, проте, недостатньою умовою для формування податкового кредиту певного податкового періоду та включення валових витрат. Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку в первинних документах. Тобто у разі встановлення безтоварності (відсутності реального виконання) операцій визначення податкового кредиту та, відповідно, включення витрат на здійснення таких операцій до складу валових витрат підприємства є безпідставним.

Доказами реального виконання спірних операцій, окрім видаткових накладних, з постачання товарно-матеріальних цінностей є, наприклад, товарно-транспортні накладні, що підтверджують фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей, документи щодо виконання вантажно-розвантажувальних робіт, приймання товарів за якістю та кількістю, інші документи, що підтверджують зберігання та подальший продаж товарів.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Щодо реальності господарських операцій позивача з ТОВ «ДНС ТРАСТ» суд першої інстанції зазначив наступне.

Відповідно до п. 1.1-1.1.2. умов договору поставки № 8 від 25.08.2012 року, ТОВ «ДНС ТРАСТ» поставляє, а позивач приймає товар по вартості, кількості та марки, найменуванню та асортименту відповідно до специфікацій, рахунків та накладних. Крім того, відповідно до п. 3.3. вказаного договору постачальник зобов'язаний подавляти товар разом із паспортом якості виробника.

Позивачем було зазначено, що 30.08.2012 року, 31.08.2012 року та 27.09.2012 року ТОВ «ДНС ТРАСТ» на виконання умов цього договору були поставлені фундаментні блоки для стін ФБС 24.6.6-Т у кількості 85 штук, шлакоблок М100 у кількості 5500 штук, цемент М40 у кількості 9,8 тонн, плити перекриття 6 м у кількості 6 штук, рубіроїд рулонний 15 м у кількості 50 штук та шлак пековий у кількості 25 тонн.

На підтвердження вказаних поставок позивачем були надані: специфікація від 30.08.2012 року до договору поставки № 8 від 25.08.2012 року ( з.б. а.с. 25), рахунок- фактура № СФ-1195 від 30.08.2012 року (а.с. 24), видаткова накладна № РН-1195 від 30.08.2012 року (з.б. а.с. 24 ), податкова накладна № 1195 від 30.08.2012 року (а.с. 25), специфікація від 30.08.2012 року до договору поставки № 8 від 25.08.2012 року (а.с. 27), видаткова накладна № РН-1196 від 30 серпня 2012 року (а.с. 26), податкова накладна № 1196 від 30.08.2012 року (з.б. а.с. 27), специфікація від 31.08.2012 року до договору поставки № 8 від 25.08.2012 року (з.б. а.с. 30), рахунк-фактура № СФ-63 від 31.08.2012 року (а.с. 28), видаткова накладна № РН-63 від 31.08.2012 року (а.с. 29), податкова накладна № 1263 від 31.08.2012 року (а.с.30), специфікація від 31.08.2012 року до договору поставки № 8 від 25.08.2012 року (з.б. а.с. 32), видаткова накладна № РН-01318 від 31.08.2012 року (а.с. 31), податкова накладна № 1318 від 31.08.2012 року (а.с.32), специфікація від 27.09.2012 року до договору поставки № 8 від 25.08.2012 року (а.с. 37) рахунк - фактура № СФ від 27.09.2012 року (а.с. 35), видаткова накладна № РН від 27.09.2012 року (з.б. а.с. 35), податкова накладна № 1086 від 27.09.2012 року (а.с.36) та договірна ціна (з.б. а.с. 36)

Разом з тим, під час розгляду справи позивачем не було надано доказів, які б підтверджували фактичне перевезення зазначених вище товарно-матеріальних цінностей, документи щодо виконання вантажно-розвантажувальних робіт, приймання товарів за якістю та кількістю, інші документи, що підтверджують зберігання та подальше використання товарів у своїй господарській діяльності.

Як пояснив у суді першої інстанції директор ТОВ «Красногвардейская нефтебаза» ці документи у нього відсутні, оплата вказаного товару здійснена не була.

Крім того, позивачем не були надані відповідні паспорти якості на товар, що є обов'язковою умовою договору (п. 3.3). Під час розгляду справи, представником позивача було пояснено, що зазначені паспорти також відсутні.

5 вересня 2012 року між ТОВ «Красногвардейская нефтебаза» та ТОВ «ДНС ТРАСТ» була підписана угода про внесення змін та доповнень в договір поставки № 8 від 25 серпня 2012 року, згідно якої був змінений предмет договору (п.1.1. Договору) на поставку будівельних та сипучих матеріал, інших товарно-матеріальних цінностей. Крім того, сторони домовились про те, що постачальник виконає будівельні, монтажні, обробні роботи та інші роботи по завданню покупця (а.с. 23).

Позивачем було зазначено, що на виконання умов договору після внесення відповідних змін до предмету договору ТОВ «ДНС ТРАСТ» 27.09.2012 року та 28.09.2012 року були виконані роботи з виготовлення та монтажа обмежувача на залізничному тупіку та звільнення території від вредоносного буряну на території 0,08 га, ремонт даху приміщення, ремонт ємностей проти течії у кількості 1 штуки, зачистка та обробку анти кором бензостійким ємності 400 м куб. у кількості 1 штуки, зачистка та обробка антикором бензостійким ємності 400 м куб. у кількості 2 штук.

На підтвердження вказаних поставок позивачем були надані: акт виконаних робіт № ОУ- 1087 (з.б. а.с. 33), рахунок-фактура № СФ-1087 від 27.09.2012 року (а.с. 33), податкова накладна № 1087 від 27.09.2012 року (а.с.34), договірна ціна (з.б. а.с. 34), специфікація від 27.09.2012 року до договору поставки № 8 від 25.08.2012 року (а.с. 37), рахунок - фактура № СФ від 27.09.2012 року (а.с. 35), видаткова накладна № РН від 27.09.2012 року (з.б. а.с. 35), податкова накладна № 1086 від 27.09.2012 року (а.с.36), договірна ціна (з.б. а.с. 36), акт виконаних робіт № ОУ- 1171 (з.б. а.с. 38), рахунк- фактура № СФ-1171 від 28.09.2012 року (а.с. 38), податкова накладна № 1171 від 28.09.2012 року (а.с.39), договірна ціна (з.б. а.с. 39), актом виконаних робіт № ОУ (з.б. а.с. 40), рахунк- фактура № СФ від 28.09.2012 року (а.с. 40), податкова накладна № 1173 від 28.09.2012 року (а.с.41), договірна ціна (з.б. а.с. 40), акт виконаних робіт № ОУ (з.б. а.с. 42), рахунок- фактура № СФ від 28.09.2012 року (а.с. 42), податкова накладна № 1172 від 28.09.2012 року (а.с.43), договірна ціна (з.б. а.с. 43).

Разом з цим суд першої інстанції зазначив, що відповідно до довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 548815 від 05.07.2012 року підприємство ТОВ «ДНС ТРАСТ» здійснює наступні види діяльності за КВЕД:

46.71 Оптова торгівля твердими, рідкими, газоподібним паливом і подібними продуктами

46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами;

46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням;

46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього;

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (а.с.230)

Таким чином, види послуг, які ніби-то були надані позивачу з боку ТОВ «ДНС ТРАСТ» щодо виготовлення та монтажу обмежувача на залізничному тупіку, звільнення території від вредоносного буряну на території 0,08 га, ремонт даху приміщення, ремонт ємностей проти течії, зачистка та обробку антикором бензостійким ємності 400 м куб не пов'язані з видами господарської діяльності, що здійснює ТОВ «ДНС ТРАСТ», що ставить під сумнів можливості надання таких послуг. На матеріали, що були поставлені позивачу ТОВ «ДНС ТРАСТ» для виконання відповідних ремонтних робіт позивачем не надано доказів, які б підтверджували фактичне перевезення зазначених вище товарно-матеріальних цінностей, документи щодо виконання вантажно-розвантажувальних робіт, приймання товарів за якістю та кількістю. На самі матеріали відсутні паспорти якості, як це передбачено договором. Оплата за виконані роботи позивачем сплачена не була.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції вважав, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку не підтверджується факт того, що досліджений правочин з ТОВ «ДНС ТРАСТ» набув реального настання тих правових наслідків, на настання яких він був спрямований. Суд також приходить до висновку про безтоварність договору поставки від 25.05.2012 року № 8, що укладалися між позивачем та його контрагентом.

Щодо реальності господарських операцій позивача з ТОВ «ІГ «Каспій-Дон» суд першої інстанції зазначив наступне.

Відповідно до умов договору поставки 25.05.2012р. №5, згідно якого ТОВ «ІГ «Каспій-Дон» (Постачальник) у порядку та на умовах, передбачених цим договором, зобов'язується передавати ТОВ «Красногвардейская нефтебаза» (Покупець), а Покупець сплачувати та приймати товар (Продукція) згідно умовам, визначеним цим договором. Поставка продукції здійснюється Постачальником шляхом відвантаження Покупцю, або особі, вказаній Покупцем у якості Отримувача, зі складу Постачальника. Найменування продукції, її асортимент, кількість, строки поставки оформлюються специфікаціями та додатковими угодами. Відповідно до п. 5.1 договору він вступає в силу з моменту підписання.

Згідно додаткової угоди №1 від 28.05.2012р. до договору поставки продукції №5 від 25.05.2012р., постачальник зобов'язується виконати роботи згідно кошторису та передати у власність, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити роботи (чистка, ґрунтовка, покраска резервуарів для нафтопродуктів) згідно фактичного акту приймання-передачі робіт на загальну суму на загальну суму 120000 грн. (у тому числі податок на додану вартість (ПДВ) у розмірі 20000 грн.)

Позивачем було зазначено, що на виконання умов вказаного договору ТОВ «ІГ «Каспій-Дон» на адресу ТОВ «Красногвардейская нефтебаза» 25.05.2012 року, 26.05.2012 року, 26.06.2012 року були зроблені поставки нафтопродуктів та будівельних матеріалів.

Так 25.05.2012 року ТОВ «ІГ «Каспій-Дон» було поставлено дизельне паливо УКТ ЗЕД 2710194110 у кількості 4235 литри на суму 35997, 7 грн. (у тому числі податок на додану вартість (ПДВ) у розмірі 5999,58 грн.). На підтвердження вказаної поставки позивач надав суду рахунок-фактуру № СФ-0250512 від 25.05.2012 року (а.с. 48), видаткову накладну № РН-0052512 від 25.05.2012 року (з.б. а.с. 48 ), податкову накладну № 177 від 25.05.2012 року (а.с. 49), товарно-транспортну накладну № 15 від 25.05.2012 року (а.с. 50), сертифікат відповідності № 472458 (а.с. 51) та паспорт якості № 9726/10 (а.с. 52).

26.05.2012 року ТОВ «ІГ «Каспій-Дон» було поставлено шлак отвальний у кількості 15 тонн на загальну суму 22500 грн. (у тому числі податок на додану вартість (ПДВ) у розмірі 5999,58 грн.). На підтвердження вказаної поставки позивач надав суду рахунок-фактуру № СФ-0260512 від 26.05.2012 року ( з.б. а.с. 53), видаткову накладну № РН-0052612 від 26.05.2012 року ( а.с. 53 ), податкову накладну № 181 від 26.05.2012 року (а.с. 54).

26.06.2012 року ТОВ «ІГ «Каспій-Дон» було поставлено бензин А80 у кількості 6734 літри та дизельне паливо у кількості 4385 літри на суму 107684, 27 грн. (у тому числі податок на додану вартість (ПДВ) у розмірі 17947, 38 грн.), На підтвердження вказаної постанки позивач надав суду рахунок-фактуру № СФ-026062012 від 26.06.2012 року (а.с. 55), видаткову накладну № РН-26062012 від 26.06.2012 року (з.б. а.с. 55 ), податкову накладну № 501 від 26.06.2012 року (а.с. 56), товарно-транспортні накладні № 18 та 20 від 26.06.2012 року (а.с. 57,58), паспорти якості № 383 та 150.

Крім того, позивач зазначив, що на виконання умов додаткової угоди ТОВ «ІГ «Каспій-Дон» 29.06.2012 року були виконані роботи по зачистки ґрунтовки, фарбування резервуарів для нафтопродуктів у кількості 1 шт. на загальну суму 120000 грн. (у тому числі податок на додану вартість (ПДВ) у розмірі 20000 грн.), що підтверджується відповідним актом виконаних робіт № ОУ-561 (з.б. а.с. 59), рахунком-фактурою № СФ-29-062012 від 29.06.2012 року (а.с. 59), податковою накладною № 561 від 29.06.2012 року (а.с.60).

Відповідно до Положення про Міністерство палива та енергетики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2006 року № 1540, та з метою встановлення єдиного порядку організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за № 805/15496) затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція від 20 травня 2008 року).

Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів.

Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб-підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Приписами Інструкції від 20 травня 2008 року передбачено, що приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо (далі - договір).

Перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, та ГОСТ 27352-87 «Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования».

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом.

Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

На всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 7-НП (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною. Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації).

Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких:

перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності. ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства. Заміну однієї марки та виду нафти або нафтопродукту іншою або дописування у ТТН нових найменувань і марок нафтопродуктів заборонено.

ТТН на відпущені зі складу нафту або нафтопродукти здаються до бухгалтерської служби не пізніше першої половини наступного дня разом з реєстром, який складається у двох примірниках. Реєстр підписують начальник цеху (старший оператор) та бухгалтер.

На відпущені нафту або нафтопродукти за заданою дозою на автоматизованих системах наливання ТТН оформлюється після завершення наливання за фактичними показниками лічильних механізмів.

Облік руху нафтопродуктів на АЗС здійснюється в одиницях об'єму.

Приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. Приймання нафтопродуктів здійснюється відповідно до вимог робочої інструкції оператора АЗС та інструкції з охорони праці, які повинні бути затверджені керівником підприємства, якому належить АЗС. Перед зливанням нафтопродуктів з автоцистерни оператору АЗС необхідно: перевірити наявність і непошкодженість пломб; переконатись у справності резервуара і його обладнання, технологічних трубопроводів і правильності функціонування запірної арматури; виміряти рівень нафтопродукту в резервуарі; переконатись у наявності і справності засобів пожежогасіння, правильності заземлення автоцистерн і справності її зливального пристрою; переконатись у наявності та придатності до застосування жорсткого буксира для відбуксирування автоцистерни в разі пожежі; ужити заходів щодо запобігання розливанню нафтопродукту; переконатись, що двигун автоцистерни вимкнено (під час зливання самопливом або під тиском); проконтролювати рівень наповнення автоцистерни; визначити за свідоцтвом про повірку автоцистерни об'єм автоцистерни і перевірити одержаний результат на відповідність об'єму, зазначеному в ТТН: відібрати пробу з автоцистерни в тару відповідно до ДСТУ 4488, виміряти густину і температуру нафтопродукту. Опечатати пробу за підписами своїм та водія автоцистерни, надати номер і зберігати її протягом 10 діб; проконтролювати наявність в автоцистерні підтоварної води.

Одержані результати вимірювань густини і температури нафтопродукту зазначаються у ТТН та журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. Сторінки журналу необхідно пронумерувати, прошнурувати і скріпити печаткою суб'єкта підприємницької діяльності.

Зливання нафтопродукту має контролюватись оператором і водієм від його початку і до завершення. Забороняється приймати нафтопродукти на АЗС у разі: відсутності пломб вантажовідправника, їх порушення (у випадках пломбування автоцистерни) або невідповідності відбитка, що вказані в ТТН; відсутності свідоцтва про повірку автоцистерни; несправності зливного пристрою автомобільної цистерни; несправності заземлювального пристрою; під час грози; неналежного оформлення або відсутності ТТН; наявності підтоварної води і механічних домішок в нафтопродукті; невідповідності якості нафтопродукту вимогам нормативного документа; відсутності паспорта якості на нафтопродукт або неналежного його оформлення (відсутність номера, марки та виду, заповнення не за всіма показниками якості); відсутності копії сертифіката відповідності.

У разі відсутності розходження між фактично прийнятою кількістю нафтопродукту і кількістю, зазначеною у ТТН, оператор проставляє час надходження автоцистерни на АЗС і власним підписом в накладній засвідчує її приймання. Один примірник ТТН залишається на АЗС, а два повертаються водієві, який поставляв нафтопродукт.

У разі виявлення невідповідності фактично виміряної температури, густини і кількості нафтопродукту значенням, наведеним у ТТН, дозволяється за погодженням вантажовідправника його зливання до резервуара за умови відсутності підтоварної води в автоцистерні. У такому разі приймання нафтопродуктів здійснюють за фактично виміряними результатами за різницею об'ємів нафтопродукту, виміряних в резервуарі до і після його зливання. У разі виявлення розходження кількості нафтопродукту, виміряної в резервуарі, з даними ТТН складається акт довільної форми за підписами працівників АЗС та водія в чотирьох примірниках, з яких перший додається до змінного звіту під час передавання його в бухгалтерську службу підприємства, другий - надається представнику вантажовідправника, третій - водію, а четвертий - залишається на АЗС. Про фактично прийнятий нафтопродукт робиться відповідна позначка на всіх примірниках ТТН. В акті повинні бути зазначені рівні нафтопродукту в резервуарі до і після зливання, об'єм прийнятого нафтопродукту, густини за ТТН і за вимірюваннями в резервуарі після зливання, приведені до 20°C за ГОСТ 3900, та кількість нестачі нафтопродукту. При визначенні нестачі нафтопродуктів повинна враховуватись відтворюваність результатів вимірювання густини відповідно до ГОСТ 3900. Установлена нестача підлягає відшкодуванню вантажовідправником відповідно до чинного законодавства України.

На підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.

Отже, з аналізу наведених норм Інструкції від 20 травня 2008 року вбачається: якщо ПММ надійшли від постачальників у цистернах, приймання здійснюється операторами за марками та видами згідно з даними супровідних документів: товарно-транспортних накладних, паспортів якості, копій сертифікату відповідності.

Оскільки рух ПММ на АЗС обліковують в одиницях об'єму, то приймання ПММ здійснюється шляхом заміру ПММ і в цистерні, і в резервуарі до і після зливання, а також шляхом заміру густини ПММ і його температури. За відсутності розбіжності між фактично прийнятою кількістю ПММ і кількістю, зазначеною у ТТН, оператор проставляє час надходження автоцистерни на АЗС і власним підписом у накладній засвідчує її приймання. Якщо виявлено розбіжність кількості ПММ, виміряної у резервуарі, з даними ТТН, складається акт довільної форми за підписами працівників АЗС та водія у чотирьох примірниках.

У ТТН наводяться дані про фактично прийняті ПММ, рівень ПММ у резервуарі до і після зливання, об'єм прийнятих ПММ, густину за ТТН та кількість нестачі ПММ. Установлена нестача підлягає відшкодуванню вантажовідправником - він або привозить решту ПММ, або повертає сплачені за них авансом кошти, залежно від того, про що домовляться АЗС і постачальник.

На підставі ТТН і акта приймання, якщо він складається, оператор АЗС оприбутковує отримані ПММ шляхом запису про їх надходження до журналу за формою № 13-НП.

Під час розгляду справи позивачем не було надано доказів, які б підтверджували, приймання нафтопродуктів за якістю та кількістю, відбирання ії проб інші документи, що підтверджують зберігання та подальше використання у господарській діяльності.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до умов договору поставка продукції здійснюється Постачальником шляхом відвантаження Покупцю, або особі, вказаній Покупцем у якості Отримувача, зі складу Постачальника. Найменування продукції, її асортимент, кількість, строки поставки оформлюються специфікаціями та додатковими угодами. Відповідно до п. 5.1 договору він вступає в силу з моменту підписання.

Разом з тим, жодних специфікацій та додаткових угод по поставці, де зазначено найменування продукції, її асортимент, кількість, строки поставки позивачем надано не було ні під час проведення відповідачем перевірки ні під час розгляду справи. Також суд першої інстанції звернув увагу на те, що у виданий податкових накладних зазначений інший правочин-договір складського зберігання, а не договір поставки. Крім того, відповідно до умов договору, він набирає сили з моменту підписання. Вказаний договір був підписаний сторонами 28.05.2012 року, проте перша поставка була здійснена 25.05.2012 року, тобто до його підписання.

Судом першої інстанції правильно не прийнято до уваги у якості доказу надані позивачем фотографії, щодо підтвердження факту виконаних контрагентами послуг, оскільки дійсність правочину підтверджується документами бухгалтерського та податкового обліку, а тому він не є належним доказом в розумінні ст.69 КАС України.

Посилання позивача на невірність обраного способу проведення відповідачем перевірки суд першої інстанції оцінив критично, оскільки правомірність дій податкового органу при перевірки «Красногвардейская нефтебаза» узгоджується з приписами Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції вважав, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку не підтверджується факт того, що досліджений правочин набув реального настання тих правових наслідків, на настання яких він був спрямований.

Наявність у позивача рахунків-фактур, податкових накладних, видаткових накладних, не може бути доказом фактичного здійснення господарської операції з поставки, оскільки за даних обставин ці документи не є достатніми для формування податкового кредиту платником податків та включення валових витрат.

Зважаючи на встановлені обставини у справі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем зроблені обґрунтовані висновки стосовно безтоварності господарської операції з контрагентами ТОВ «ДНС ТРАСТ», ТОВ «ІГ «Каспій-Дон», тому правомірно відповідачем у відношенні позивача на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України застосовані штрафні санкції у розмірі у розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що Державна податкова інспекція у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби довела правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень, таким чином позовні вимоги позивача про скасування податкових повідомлень рішень від 22.01.2013 року за № 0000701542 та №0000381540 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Повний текст ухвали складений 21 червня 2013 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Красногвардейська нефтебаза» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року у справі № 805/2374/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року у справі № 805/2374/13-а - залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Рішення може бути оскаржена протягом двадцяти днів після складення постанови в повному обсязі.

Колегія суддів: О.О.Шишов

І.В.Сіваченко

С.В.Жаботинська