Постанова

від 20.06.2013 по справі 812/4562/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2013 року Справа № 812/4562/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Кравцової Н.В.,

при секретарі: Волковій С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно - промислова компанія «Регіон - Восток» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000072270 від 22 березня 2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

17 травня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно - промислова компанія «Регіон - Восток» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000072270 від 22 березня 2013 року.

20 червня 2013 року ухвалою суду замінено найменування відповідача - Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби на Ленінську об'єднану державну податкову інспекцію у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Торгівельно - промислова компанія «Регіон - Восток», код за ЄДРПОУ 31995209, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.10 по 30.09.12, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.10 по 30.09.12. За результатами перевірки складено акт №121/22-700/10/31995209 від 20.02.2013.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000072270 від 22 березня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 123224,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 1,00 грн..

Позивач вважає висновки акту безпідставними, такими, що не відповідають фактичним обставинам, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення незаконним.

Просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000072270 від 22 березня 2013 року, Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просили задовольнити позов у повному обсязі та стягнути судові витрати з відповідача.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали пояснення, аналогічні викладеним у запереченні проти позову, просили відмовити у задоволенні позову повністю, наполягали на тому, що висновки акту є обґрунтованими, встановленими під час перевірки, а тому, прийняте податкове повідомлення - рішення є законним.

Вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно - промислова компанія «Регіон - Восток» перебуває на податковому обліку в Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби та є платником податку на додану вартість.

На підставі направлень від 05.02.13 №91, від 05.02.13 №89, від 05.02.13 №87, від 05.02.13 №90, від 05.02.13 №92, від 05.02.13 №88, від 04.02.13 №86, від 05.02.13 №85, згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та наказу Ленінської МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС від 04.02.13 №135 відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Торгівельно - промислова компанія «Регіон - Восток», код за ЄДРПОУ 31995209, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.10 по 30.09.12, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.10 по 30.09.12. На підставі вказаної перевірки складено акт №121/22-700/10/31995209 від 20.02.2013 (Т. 1 а.с. 7-152).

Висновками акту перевірки встановлено порушення:

1) п.5.1, п.п.5.2.1, п.п.5.2.9 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5, п.п.7.3.5 п.7.3 ст.7 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.137 ст.137, п.138.1, п.138.2, п.138.8, п.п.138.1.1 п.138.1, п.п.138.8.1 п.138.8, п.п.138.10.2, п.п.138.10.3, п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 1035680 грн., у тому числі:

- за 1 квартал 2011 року заниження на 944544 грн.;

- за 2 квартал 2011 року заниження на 311079 грн.;

- за 2-3 квартали 2011 року заниження на 328007 грн.;

- за 2-4 квартали 2011 року заниження на 232337 грн.;

- за 1 квартал 2012 року завищення на 42201 грн.;

- за півріччя 2012 року завищення на 121041 грн.;

- за 3 квартали 2012 року завищення на 141201 грн.

2) п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1120606 грн., а саме:

- за травень 2011 року на суму 800083 грн.;

- за червень 2011 року на суму 320523 грн.

п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198Податкового кодексу України, завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 1243831 грн., у тому числі за січень 2011 року в сумі 2583 грн., за лютий 2011 року в сумі 2714 грн., за травень 2011 року в сумі 928929 грн., за червень 2011 року в сумі 309605 грн., що на порушення п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України призвело до заниження податку на додану вартість за період з 01.10.2010 по 30.09.2012 на суму 123224 грн.

3) п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.1, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8, ст.17, п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п.163.1.1, п.163.1 ст.163, п.п.164.2.19 п.164.2 ст.164, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, п.177.8 Податкового кодексу України, п.119.2 ст.119 розділу ІІ п.п.»б», п.176.2 ст.176 розділу ІУ Податкового кодексу України та «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку» додаткового нараховано податку з доходів фізичних осіб та податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 701,75 грн., у тому числі за 2010 рік - 101,75 грн., за 2011 рік - 135,00 грн., за 2012 рік - 465,00 грн.

4) Перевіркою встановлені порушення п.2.11 глави 2 та п.3.1, п.3.2 глави 3 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, а саме, проведення готівкових розрахунків без подання о одержувачем коштів (підзвітною особою) платіжних документів, які б підтверджували сплату готівкових коштів у сумі 378,30 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 12.03.2013 винесено податкове повідомлення-рішення: №0000072270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем - 123224,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,00 грн. (Т.1 а.с. 153-154).

Згідно п. 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно п. 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Згідно п. 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п. 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України 198.2 датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 196 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України 201.8 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.п 54.3.2 п. 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно абз. 1 п. 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Із системного аналізу вказаних норм закону вбачається, що податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок або надати висновок про правомірність формування податкового кредиту, або визначити суму податкового зобов'язання із застосуванням штрафних санкцій.

Як встановлено у судовому засіданні, позивачем було подано до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області податкові декларації з податку на додану вартість (з реєстрами отриманих та виданих податкових накладних) за період січень, лютий, травень, червень 2011 року (Т. 1 а.с. 207-239).

Судом встановлено, що позивачем були здійснені господарські операції: з ТОВ «Вісан» у період - січень, лютий 2011 року; ТОВ «ЛКФ «Сапсан» у період -травень 2011 року; ТОВ «БК «МКС Донстройсервіс» у період - червень 2011 року та сформовано за відповідні періоди податковий кредит.

Під час розгляду справи позивачем було надано суду первинні документи, які є документами первинного бухгалтерського обліку, та які підтверджують правомірність формування податкового кредиту по деклараціям з податку на додану вартість по контрагентам: ТОВ «Вісан» у період - січень, лютий 2011 року; ТОВ «ЛКФ «Сапсан» у період - травень 2011 року; ТОВ «БК «МКС Донстройсервіс» у період - червень 2011 року.

1. Так, 28.01.2011 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «Вісан» (Постачальник) було укладено договір № 28-01 із специфікаціями та додатковою угодою № 1 від 28.01.2011 (Т. 2 а.с. 14-20).

Згідно п. 1.1 Постачальник зобов'язується поставити вугільну продукцію, далі за текстом Вугілля, в асортименті, за реквізитами та з якісними характеристиками, вказаними у договорі та специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 2.1 Умови поставки: EXW - франко склад Продавця (м. Ровеньки, вул.. Щастя, 45) в редакції Інкотермс 2000 (якщо інше не зазначено у специфікації), згідно міжнародних правил тлумачення торгових термінів «Інкотермс» в редакції 2000 р., в частині, що не суперечить умовам договору. Поставка вугілля здійснюється автомобільним транспортом.

На підставі додаткової угоди № 1 від 28.01.2011 до вказаного договору була змінена редакція п. 2.1 та викладена в наступній редакції: «п. 2.1 Постачання Вугілля здійснюється на склад ТОВ «ТПК «Регіон-Восток» (м. Ровеньки, вул.. Счастья, 45) з відповідального зберігання, згідно договору складського зберігання № 01-10 від 01.10.2010, укладеного між ТОВ «Вісан» та ТОВ «ТПК «Регіон-Восток». (Т. 2 а.с. 20).

На підтвердження факту отримання товару по договору, позивачем були надані податкові накладні та видаткові накладні (Т. 2 а.с. 21-24). Здійснення розрахунків за отриманий товар, підтверджується виписками з рахунків банку (Т. 2 а.с. 25-30).

Фактичне надходження товару до позивача підтверджується договором складського зберігання № 01-10 від 01.10.2010, укладеного між позивачем (Товарний склад) та ТОВ «Вісан» (Поклажодавець) з якого вбачається, що за цим договором Товарний склад зобов'язується за оплату зберігати протягом 2010-2011 року вугільну продукцію, передану йому Поклажодавцем (надалі іменуються «товари») і повернути ці товари у схоронності, за адресою: Луганська область, м. Ровеньки, вул. Щастя, 45 ( Т. 3 а.с. 217). На підтвердження руху вугільної продукції під час господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Вісан» по договору № 1 від 28.01.2011, позивачем надані акти про прийняття на зберігання та передачу зі складу зберігання вугільної продукції ( Т. 4 а.с. 29-56).

Також фактичне знаходження товару на зберіганні у позивача від ТОВ «Вісан» та отримання позивачем вугільної продукції від ТОВ «Вісан» підтверджуються наступними бухгалтерськими документами: витягом з рахунку № 023, звітом про рух матеріальних цінностей, які знаходяться на відповідальному зберіганні за січень-лютий 2011 року, журналами надходження вугільної продукції на зберіганні за січень-лютий 2011 року; журналом обліку аналізів вугільної продукції за 1 півріччя 2011 року ( Т. 3 а.с. 193-196, 242-252, Т. 4 а.с. 1-28).

Крім того, на підтвердження надання позивачем послуг ТОВ «Вісан» по договору № 23-02 від 23.02.2011 по погруз ці вугільної продукції до матеріалів справи додані: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладані (Т. 2 а.с. 33-36).

2. 01.04.2011 року між позивачем (Комісіонер) та ТОВ «ЛКФ «Сапсан» (Комітент) було укладено договір комісії на продаж за № 01-04/1К та договір комісії № 29-04 від 29.04.2011 (Т. 2 а.с. 37-41, 67,68).

Згідно п. 1 договору Комісіонер зобов'язується за дорученням комітента укласти від свого імені одну або декілька угод щодо продажу вугільної продукції в асортименті та на умовах, викладених у Додатках (Специфікаціях) до цього Договору.

Згідно п. 4 Поставка Товару здійснюється за рахунок Комітента на склад Комісіонера, що знаходиться за адресами, викладеними у Додатках (Специфікаціях) до цього Договору.

На підтвердження виконання Комітентом умов зазначеного договору, позивачем надані наступні документи: звіт комітента № 3 від 31.05.2011, № 4 від 31.05.2011, видаткові накладні на комісію, рахунки - фактури, податкові накладні, акти надання послуг комісії, акти на комісію здачі прийняття-робіт, звіт комітента № 2 від 31.05.2011, журнал обліку аналізів вугільної продукції за 1 півріччя 2011 року, а також витяг з банку про перерахування коштів (Т. 2 а.с. 45-58, 60-68, 69-81).

3. 01.06.2011 між позивачем (Покупець) та ТОВ «БК «МКС Донстройсервіс» (Постачальник) було укладено договір постачання вугілля № 0106/7-ПУ (Т. 2 а.с. 82-93).

Згідно п. 1.1 договору Постачальник поставляє Покупцю вугільну продукцію (далі вугілля) в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі.

Згідно Специфікації № 1 від 01.06.2011 до договору № 0106/7-ПУ від 01.06.2011 Вантажовідправником та залізничної станції вказано - ТОВ ЦОФ «Донецька», ст.. Торез Донецької з.д., а Вантажоотримувачем зазначено - ПАТ «Донбасенерго».

На підтвердження факту отримання товару по договору постачання, позивачем були надані: видаткові накладні, рахунки-фактури, акт приймання-передачі відвантажених вугілля, результати хімічного аналізу, квитанції про приймання вантажу, витяг з рахунку банку ( Т. 2 а.с. 94-149).

Також представниками позивача під час розгляду справи були надані документи, які підтверджують наявність виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, господарські можливості щодо виконання умов договорів, а саме: договір оренди на земельну ділянку від 11.07.2011; свідоцтво про права власності на адміністративно-побутову нежитлову будівлю; довідка про знаходження на балансі підприємства хімічної лабораторії; свідоцтво про атестацію № РЬ 002/2012, яке видано Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики; програма перевірки вимірювальної (вуглехімічної) лабораторії; експертний висновок за результатами експертизи документації, наданої вимірювальною лабораторією ТОВ «ТПК «Регіон-Восток»; дозвіл на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки за переліком згідно додатку № 390.12.09-51.51.1; дозвіл на виконання роботи підвищеної небезпеки, а саме: зварювальні роботи № 391.12.09-51.51.1; штатний розклад на 2011 рік про кількість працюючих працівників (Т. 1 а.с. 240-252, Т. 2 а.с. 1-11, Т. 3 а.с. 181-191, 199).

Крім того, у судовому засіданні було встановлено подальшу реалізацію позивачем придбаного товару на адресу інших підприємств, з якими позивач уклав відповідні договори та інші документи бухгалтерського обліку, що підтверджується документами бухгалтерського обліку ( Т. 2 а.с. 15-250, Т. 3 а.с. 1-96).

Також, суд зазначає, що не заперечувалося представником відповідача, що на момент здійснення відповідних господарських операцій контрагенти позивача ТОВ «Вісан», ТОВ «ЛКФ «Сапсан», ТОВ «БК «МКС Донстройсервіс» були зареєстровані платниками податків та мали відповідні свідоцтва. Під час здійснення планової виїзної перевірки зауважень до документів бухгалтерського обліку з боку податкового органу до позивача по господарським операціям з вказаними контрагентами не було.

Щодо посилання у акті перевірки на те, що на момент здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Вісан», у останнього свідоцтво платника ПДВ було анульовано-08.06.2011, з причин надання декларацій про відсутність поставок, суд до уваги не бере, оскільки вказане свідоцтво ПДВ було анульовано податковим органом після здійснення господарських операцій, а тому на час видачі податкових накладних та інших первинних документів ТОВ «Вісан» на адресу позивача, вказане підприємство було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість, що давало право позивачу на формування податкового кредиту.

Таким чином, судом було встановлено, що на момент здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Вісан», ТОВ «ЛКФ «Сапсан», ТОВ «БК «МКС Донстройсервіс», останні були зареєстровані платниками податків, а тому у позивача були законні підстави для віднесення сум до податкового кредиту по господарським відносинам з зазначеними контрагентами.

В наслідок чого, у судовому засіданні було встановлено реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Вісан», ТОВ «ЛКФ «Сапсан», ТОВ «БК «МКС Донстройсервіс», та як наслідок підтверджено фактичне отримання позивачем товару (послуг) від вказаних контрагентів.

Щодо посилання представника відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, які підтверджують транспортування продукції, отриманої позивачем за вищевказаними договорами, суд зазначає наступне.

Щодо постачання товару від ТОВ «Вісан» до ТОВ «ТПК «Регіон-Восток», то як вже було вище зазначено судом, фактична передача товару відбулася на складі позивача (Луганська область, м. Рубіжне, вул.. Щастя, 45) на підставі умов договору зберігання № 01-10 від 01.10.2010, а тому, в даному випадку, наявність товарно-транспортних накладних взагалі не передбачено умовами постачання.

Щодо постачання вугілля від ТОВ «БК «МКС Донстройсервіс» за договором постачання вугілля № 0106/7-ПУ, то суд зазначає, що згідно специфікації № 1 від 01.06.2011 до договору Вантажовідправником та залізничної станції вказано - ТОВ ЦОФ «Донецька», ст.. Торез Донецької з.д., а Вантажоотримувачем зазначено - ПАТ «Донбасенерго». Під час розгляду справи позивачем були надані суду посвідчення про якість вугілля, результати хімічного аналізу та квитанції про приймання вантажу, що підтверджують перевезення вугілля за вказаним договором.

Щодо наявності товаро - транспортних накладних по господарським взаємовідносинам з ТОВ «ЛКФ «Сапсан», то суд зазначає, що умовами договору комісії взагалі непередбачено наявність у Комісіонера вказаних документів на підтвердження виконання своїх зобов'язань за дорученням Комітента.

Крім того, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 передбачені правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в України та не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). Таким чином, товаро-транспортна накладана не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а тому не може бути єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання товару та його транспортування. Тобто, ненадання такого документу не можу бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

Не приймає суд і до уваги посилання відповідача на акти перевірок ТОВ «Вісан», ТОВ «ЛКФ «Сапсан», ТОВ «БК «МКС Донстройсервіс», оскільки вказаними актами взагалі не надана оцінка господарським операціям, здійснених між позивачем та його контрагентами. Також є безпідставним посилання податкового органу в акті перевірки позивача на лист Червоногвардійського РВ Макіївського МВ ГУ ГУМВС України в Донецькій області щодо знаходження в розшуку директора ТОВ «БК «МКС Донстройсервіс» ОСОБА_1, що вказує на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «БК МКС «Донстройсервіс», оскільки норми Податкового кодексу України визначають, що порушення норм податкового законодавства платником податків породжує наслідки та відповідальність саме відносно даного платника податків і ніяким чином не тягне наслідків для його контрагентів.

Також є безпідставним посилання податкового органу у своїх поясненнях на те, що надання такого виду послуг як зберігання, не передбачено Статутом ТОВ «ТПК «Регіон-Восток», оскільки згідно редакції Статуту підприємства (на момент господарських операцій) у розділі 2 «Мета і предмет діяльності товариства» вказано, що предметом діяльності товариства, зокрема, є складське господарство (а.с. Т. 3 а.с. 228-240).

Також суд вважає недоведеним і доводи відповідача про те, що акти приймання вугілля на відповідальне зберігання підписані не уповноваженою особою, а саме, керівником підприємства, а не матеріально - відповідальною особо, оскільки посадовою інструкцією директора ТОВ «ТПК «Регіон-Восток» передбачено, що керівник підприємства може виконувати обов'язки кладовища, а тому має право підписувати зазначені документи (Т. 3 а.с. 241-242).

Щодо посилання податкового органу на те, що угоди, укладені між ТОВ «ТПК «Регіон-Восток» та ТОВ «Вісан», ТОВ «ЛКФ «Сапсан», ТОВ «БК «МКС Донстройсервіс» є нікчемними та не мають на меті реальних наслідків, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст.215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, положення ст.ст. 207 - 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані ст. 208 ГК України.

Так, згідно ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

Таким чином, для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним умисел суб'єктів господарювання на вчинення такого правочину (господарського зобов'язання); намір сторін угоди на ухилення від оподаткування прибутків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, безтоварність операції, тощо.

Відповідно до п. 4 - п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010, передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Натомість, суд зазначає, що акт перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення був складений без врахування усіх фактичних обставин, взагалі без дослідження первинної бухгалтерської документації щодо господарських операцій між позивачем та ТОВ «Вісан», ТОВ «ЛКФ «Сапсан», ТОВ «БК «МКС Донстройсервіс», без надання їм правової оцінки, що потягло за собою необґрунтовані висновки та безпідставне рішення податкового органу. Висновки акт перевірки ТОВ «ТПК «Регіон-Восток» ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу, оскільки акти перевірок контрагентів та відомості правоохоронного органу відносно директора ТОВ «БК «МКС Донстройсервіс» не є належними доказами щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства. Висновки акту перевірки щодо відсутності у позивача товаро -транспортних накладних на інших документів, які підтверджують транспортування вугілля не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні та були спростовані документами бухгалтерського обліку, які були надані позивачем.

Також суд зауважує, що податковий орган не враховує, що порядок формування податкового кредиту регламентований нормами Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, згідно яких платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

У судовому засіданні відповідачем не було доведено фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Таким чином, виходячи із системного аналізу норм Закону вбачається, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження сплати податку зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді зменшення податкового кредиту за відповідний період у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару (робіт, послуг).

З урахуванням документів первинного бухгалтерського обліку та інших документів, які були надані позивачем під час судового розгляду справи, суд приходить до висновку, що правові наслідки за вищенаведеними договорами настали, позивачем та його контрагентом виконані договірні обов'язки, податкові накладні оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Вісан», ТОВ «ЛКФ «Сапсан», ТОВ «БК «МКС Донстройсервіс» та визначення податкових зобов'язань.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів; докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Аналізуючи викладені обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельно - промислова компанія «Регіон - Восток» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 123224,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,00 грн., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Питання щодо судових витрат вирішено у відповідності до вимог статті 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 94, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно - промислова компанія «Регіон - Восток» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000072270 від 12 березня 2013 року задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби №0000072270 від 12 березня 2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 123224,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 1,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 1232,25 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21 червня 2013 року.

Суддя Н.В. Кравцова