Рішення

від 17.06.2013 по справі 922/1937/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2013 р.Справа № 922/1937/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Агро-Плант", м. Слов"янськ до ФОП ОСОБА_2, м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Лучко А.В., за дов.

відповідача - ОСОБА_4 за адвокатською угодою (після перерви не з'явилась)

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога ТОВ "Агро-Плант" про стягнення з ФОП ОСОБА_2 загальної суми заборгованості у розмірі 185 491,72 грн.

17.06.2013 року позивач звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення суми неустойки у зв"язку із її перерахуванням у відповідності до вимог ч.6 ст.232 ГК України та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 101 270,00 грн., суму процентів у розмірі 58 848,86 грн., неустойку в сумі 8 593,23 грн. та інфляційні в сумі 932,93 грн.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд приймає заяву позивача про зменшення суми позовних вимог до розгляду.

В судовому засіданні 12.06.2013 року оголошувалась перерва до 17.06.2013 року для надання можливості відповідачу подати письмовий відзив на позов.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення суми позовних вимог в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, надав витребувані ухвалою суду документи (загальний розрахунок ціни позову) які долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання після перерви не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне:

10 червня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СКВ-АГРО» (Постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Покупець, відповідач по справі) був укладений договір постачання товару № 10/06/1А.

Предметом даного договору було, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СКВ-АГРО» (Постачальник) здійснює фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 (Покупцю) постачання Товару - насіння та засобів захисту рослин на умовах, що зазначені у Договорі та Додатках до нього, які є невід'ємною частиною Договору.

У відповідності до п. 2.1. Договору асортимент Товару, його кількість, ціна, визначаються у Додатках до Договору та накладних документів на відпуск Товару, що є невід'ємними частинами Договору.

Згідно з п. 3.4. Договору терміни постачання Товару визначаються сторонами у Додатках до Договору.

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що терміни оплати Товару зазначаються сторонами у підписаних Додатках до Договору.

На підставі Договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «СКВ-АГРО» і відповідачем 10.06.2011 року був підписаний Додаток № 1 до договору постачання товару №10/06/1А від 10.06.2011 року, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю «СКВ-АГРО» зобов'язалося здійснити відповідачу постачання засобів захисту рослин на загальну суму 89 430, 00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СКВ-АГРО» належним чином виконало взяті на себе зобов'язання за Договором та в узгоджені терміни здійснило постачання ФОП ОСОБА_2 всього Товару, зазначеного у Додатку № 1 до Договору, що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

У Додатку № 1 до Договору ТОВ «СКВ-АГРО» та ФОП ОСОБА_2 у відповідності до п. 3.4. Договору був узгоджений термін оплати поставленого Товару, а саме зазначено: «Оплата товару проводиться наступним чином: 89430,00 грн. з ПДВ - до 01 жовтня 2011 року.

На підставі Договору між ТОВ «СКВ-АГРО» і відповідачем 01.10.2012 року був підписаний Додаток № 2 до договору постачання товару №10/06/1А від 10.06.2011 року, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю «СКВ-АГРО» зобов'язалося здійснити відповідачу постачання засобів захисту рослин на загальну суму 21 840,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «СКВ-АГРО» належним чином виконало взяті на себе зобов'язання за Договором та в узгоджені терміни здійснило постачання ФОП ОСОБА_2 всього Товару, зазначеного у Додатку № 2 до Договору, що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

У Додатку № 2 до Договору ТОВ «СКВ-АГРО» та ФОП ОСОБА_2 у відповідності до п. 3.4. Договору був узгоджений термін оплати поставленого Товару, а саме зазначено: «Оплата товару проводиться наступним чином: 21840,00 грн. з ПДВ - до 01 листопада 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково здійснив оплату за обладнання, що призвело до утворення заборгованості у сумі 101 270,00 грн.

17 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СКВ-АГРО» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-ПЛАНТ» (Новий кредитор) на підставі статей 512-519 Цивільного кодексу України був укладений Договір про відступлення права вимоги, згідно з п. 1.1. якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги здійснення платежу, належне Первісному кредиторові у відповідності до Договору постачання товару № 10/06/1А від 10 червня 2011 року (Основний договір), укладеного між первісним кредитором та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Боржник).

За Договором про відступлення права вимоги (п.1.2. Договору) Новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошових коштів в розмірі 101270,00 грн., як це визначено умовами договору постачання товару № 10/06/1А від 10 червня 2011 року, Додатком № 1 від 10 червня 2011 року та Додатком № 2 від 01 жовтня 2012 року.

Згідно з п. 1.3. Договору про відступлення права вимоги, право вимоги, щодо сплати Боржником грошових коштів, яке набуває Новий кредитор відповідно до цього Договору, здійснюється Новим кредитором виключно на умовах та у строки, визначені Основним договором та Додатками до нього, укладеним Первісним кредитором та Боржником. До Нового кредитора також переходить право на стягнення штрафних санкцій за порушення Основного договору Боржником.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

У відповідності до п. 4.2. Договору про відступлення права вимоги, підписання уповноваженим представником Боржника цього Договору вважається належним інформуванням Боржника про уступку права вимоги по Основному договору, відповідно до умов цього Договору.

Відповідач - ФОП ОСОБА_2 підписала Договір про відступлення права вимоги, таким чином вона у відповідності до вимог чинного законодавства та вказаного договору була належним чином письмово повідомлена про заміну кредитора у зобов'язанні та про виникнення у неї зобов'язання сплачувати суми заборгованості за Основним договором на користь нового кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ПЛАНТ».

Надаючи правову оцінку вище викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості за поставлений товар не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Враховуючи, що сума основного боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення заборгованості, а також, враховуючи, що відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 101 270,00 грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6. ст. 232 Господарсько Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 8.2. Договору за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати Товару Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого (не своєчасно оплаченого) Товару за кожен день прострочення.

Враховуючи, що сума боргу в частині стягнення пені відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення суми боргу, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 8 593,23 грн. обґрунтованими, такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Згідно ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем (ч.5 ст.694 ЦК України).

Відповідно до п. 5.4. Договору Постачальник має право нарахувати та вимагати сплати Покупцем процентів відповідно до ст.ст. 536, 694 ЦК України у розмірі 0,1 % від несплаченої суми платежу за кожен день прострочення платежу, починаючи з дня, коли Товар повинен бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Загальна сума процентів нарахованих відповідно до п.5.4 договору згідно наданого позивачем розрахунку складає 58 848,86 грн.

Враховуючи, що сума боргу в частині стягнення процентів відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про своєчасне погашення суми основного боргу та нарахованих від несплаченої суми процентів, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення процентів в сумі 58 848,86 грн. обґрунтованими та такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми. За таких обставин, позовні вимоги позивача в розмірі 932,93 грн. інфляційних обґрунтовані, відповідають вимогам діючого законодавства та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 512, 514, 526, 530, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України,суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ПЛАНТ» (Юридична адреса: вул. Чубаря, буд. 4, кімн. 2, місто Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 38344233, р/р 26007996107349 у відділенні №1 ПАТ ПУМБ м.Слов*янськ, МФО 334851) суму основного боргу за договором постачання товару № 10/06/1А від 10 червня 2011 року у розмірі 101 270,00 грн., 0,1 % від несплаченої (несвоєчасно сплаченої) суми платежу за кожен день прострочення платежу, починаючи з дня, коли товар повинен бути оплачений у розмірі 58 848,86 грн., пеню в сумі 8 593,23 грн., інфляційні в сумі 932,93 грн., судовий збір в сумі 3 392,90 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.06.2013 р.

Суддя Прохоров С.А.

справа №922/1937/13