Постанова

від 06.09.2013 по справі 922/1937/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2013 р. Справа № 922/1937/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Лучко А.В. (довіреність б/н від 17.04.2013)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків (вх.№ 2362 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від "17" червня 2013 р. по справі № 922/1937/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПЛАНТ", Слов'янськ, Донецька область

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягненя 185 491,72 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 17 червня 2013 року (суддя Прохоров С.А.) у справі № 922/1937/13 позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПЛАНТ" суму основного боргу за договором постачання товару № 10/06/1А від 10.06.2011 р. в розмірі 101270,00 грн., 0,1% від несплаченої суми платежу за кожен день прострочення платежу у розмірі 58848,86 грн., пеню в сумі 8593,23 грн., інфляційні в сумі 932,93 грн., судовий збір в сумі 3392,90 грн.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2013 р. в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в розмірі 932,93 грн., пені в розмірі 8593,23 грн. та процентів за користування чужими грошима в розмірі 58848,86 грн. скасувати.

В обґрунтування викладених вимог відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. При цьому вважає необґрунтованим та незаконним нарахування інфляційних, відсотків, а також пені, посилаючись на невірний розрахунок інфляційних та на те, що позивачем пропущено позовну давність для пред'явлення вимог про стягнення пені за видатковими накладними на загальну суму 89430,00 грн. Крім того, на думку відповідача, розмір процентів, вказаний в договорі, застосовуватись не має, оскільки встановлює розмір процентів, що мають враховуватись на підставі ст. 694 ЦК України, як визначає п. 5.4 договору. Відповідач вважає, що норми ст.ст. 536, 694 ЦК України не можуть застосовуватись до договору постачання, оскільки вказані норми мають відношення до кредитних правовідносин.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними відповідачем доводами не погоджується, вважає їх безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

В судовому засіданні 21.08.2013 оголошено перерву до 04.09.2013.

Позивач надав пояснення по справі, в яких зокрема зазначив про те, що поставка товару відповідачу підтверджується належними доказами, а розрахунок суми заборгованості здійснювався позивачем на підставі первинних документів і виключно за поставками, які фактично відбулися. Також, позивач надав до суду розрахунок суми заборгованості відповідача за договором постачання № 10/06/1А від 10.06.2011, у тому числі інфляційних, процентів за прострочення платежу, та пені.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 10 червня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКВ-АГРО" (Постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Покупець, відповідач по справі) був укладений договір постачання товару № 10/06/1А, відповідно до умов якого постачальник (позивач) здійснює покупцю (відповідачу) постачання товару - насіння та засобів захисту рослин на умовах, що зазначені у договорі та додатках до нього, які є невід'ємною частиною договору.

У відповідності до п. 2.1. договору асортимент товару, його кількість, ціна, визначаються у додатках до договору та накладних документів на відпуск товару, що є невід'ємними частинами договору.

Згідно з п. 3.4. договору терміни постачання Товару визначаються сторонами у додатках до договору.

Пунктом 5.3. договору встановлено, що терміни оплати товару зазначаються сторонами у підписаних додатках до договору.

На підставі договору між позивачем та відповідачем 10.06.2011 року був підписаний додаток № 1 до договору постачання товару №10/06/1А від 10.06.2011 року, згідно з яким позивач зобов'язався здійснити відповідачу постачання засобів захисту рослин на загальну суму 89 430, 00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором та в узгоджені терміни здійснив постачання ФОП ОСОБА_2 всього товару, зазначеного у додатку № 1 до договору, що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

У додатку № 1 до договору сторонами у відповідності до п. 3.4. договору був узгоджений термін оплати поставленого товару, а саме зазначено: "Оплата товару проводиться наступним чином: 89430,00 грн. з ПДВ - до 01 жовтня 2011 року.

Крім того, на підставі між позивачем та відповідачем 01.10.2012 року був підписаний додаток № 2 до договору постачання товару №10/06/1А від 10.06.2011 року, згідно з яким позивач зобов'язався здійснити відповідачу постачання засобів захисту рослин на загальну суму 21 840,00 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором та в узгоджені терміни здійснив постачання ФОП ОСОБА_2 всього товару, зазначеного у додатку № 2 до договору, що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

У додатку № 2 до договору сторонами у відповідності до п. 3.4. Договору був узгоджений термін оплати поставленого Товару, а саме зазначено: "Оплата товару проводиться наступним чином: 21840,00 грн. з ПДВ - до 01 листопада 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково здійснив оплату за обладнання в розмірі 10000,00 грн., в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 101 270,00 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що 17 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКВ-АГРО" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПЛАНТ" (новий кредитор) на підставі статей 512-519 Цивільного кодексу України був укладений договір про відступлення права вимоги, згідно з п. 1.1. якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги здійснення платежу, належне первісному кредиторові у відповідності до договору постачання товару № 10/06/1А від 10 червня 2011 року (основний договір), укладеного між первісним кредитором та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Боржник).

За договором про відступлення права вимоги (п.1.2. договору) новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів в розмірі 101270,00 грн., як це визначено умовами договору постачання товару № 10/06/1А від 10 червня 2011 року, додатком № 1 від 10 червня 2011 року та додатком № 2 від 01 жовтня 2012 року.

Згідно з п. 1.3. договору про відступлення права вимоги, право вимоги, щодо сплати боржником грошових коштів, яке набуває новий кредитор відповідно до цього договору, здійснюється новим кредитором виключно на умовах та у строки, визначені основним договором та додатками до нього, укладеним первісним кредитором та боржником. До нового кредитора також переходить право на стягнення штрафних санкцій за порушення основного договору боржником.

У відповідності до п. 4.2. договору про відступлення права вимоги, підписання уповноваженим представником боржника цього договору вважається належним інформуванням боржника про уступку права вимоги по основному договору, відповідно до умов цього договору.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач - ФОП ОСОБА_2 підписала договір про відступлення права вимоги, таким чином вона у відповідності до вимог чинного законодавства та вказаного договору була належним чином письмово повідомлена про заміну кредитора у зобов'язанні та про виникнення у неї зобов'язання сплачувати суми заборгованості за основним договором на користь нового кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПЛАНТ".

За таких обставин, у відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки товару та його отримання відповідачем, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати поставленого товару або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 101270,00 грн. за отриманий ним товар.

Також, зважаючи на те, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 932,93 грн.

Крім того, позивачем на підставі п. 8.2. договору відповідачу нарахована пеня в розмірі 8593,23 грн. за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати товару

Враховуючи, що сума боргу в частині стягнення пені відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення суми боргу, суд вважав позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 8 593,23 грн. обґрунтованими, такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 5.4. Договору Постачальник має право нарахувати та вимагати сплати Покупцем процентів відповідно до ст.ст. 536, 694 ЦК України у розмірі 0,1 % від несплаченої суми платежу за кожен день прострочення платежу, починаючи з дня, коли товар повинен бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Загальна сума процентів нарахованих відповідно до п.5.4 договору згідно наданого позивачем розрахунку складає 58 848,86 грн.

Враховуючи, що сума боргу в частині стягнення процентів відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про своєчасне погашення суми основного боргу та нарахованих від несплаченої суми процентів, суд першої інстанції вважав позовні вимоги в частині стягнення процентів в сумі 58 848,86 грн. обґрунтованими та такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги були задоволені місцевим господарським судом у повному обсязі, зважаючи на їх доведеність, матеріальну та документальну обґрунтованість.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів встановила наступне.

Так, за своєю суттю між сторонами склалися відносини з поставки товару за договором № 10/06/1А від 10.06.2011.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що одна сторона - постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що кореспондується з положеннями ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Здійснив аналіз наявних матеріалів справи, колегія суддів встановила, що в рамках укладеного договору № 10/06/1А від 10.06.2011 відповідачем було отримано товар на загальну суму 89430,00 грн. зі строком оплати, згідно додатку № 1 до договору, до 01.10.2011, а саме: за видатковими накладними № СК-0001560 від 14.06.2011 на суму 64100,00 грн. та № СК-0001721 від 07.07.2011 на суму 25330,00 грн.

Крім того, в рамках укладеного договору № 10/06/1А від 10.06.2011 відповідачем також було отримано товар за видатковою накладною № СК-0002344 від 04.10.2012 на суму 21840,00 грн. зі строком оплати, згідно додатку № 2 до договору, - до 01.11.2012.

Дослідивши надані позивачем копії видаткових накладних, колегія суддів вважає, що вони повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; посилання на договір; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис осіб, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Таким чином, строк грошового зобов'язання відповідача щодо оплати поставленого товару чітко визначений умовами п. 3.4 договору з урахуванням додатків № 1 та № 2 до договору.

Судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі документів: договору, його додатків, видаткових накладних, платіжних документів достеменно встановлено та відповідачем належними доказами не спростовано, що залишок його заборгованості за поставлену продукцію за договором № 10/06/1А від 10.06.2011 становить 101270,00 грн.

Крім того, в матеріалах справи знаходиться акт звірки взаємних розрахунків, що був підписаний між ТОВ «СКВ-АГРО» (первісним кредитором) та ФОП ОСОБА_2 станом на 05.10.2012, за яким відповідач визнав заборгованість за поставлений товар в розмірі 101270,00 грн.

Оскільки факт поставки та отримання відповідачем товару за видатковими накладними на умовах договору № 10/06/1А від 10.06.2011 є доведеним та підтвердженим належними доказами, тому у відповідача виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару в розмірі 101270,00 грн., в зв'язку з чим позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими та такими, що правомірно визнані судом першої інстанції такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання відповідачем є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача інфляційних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що позивач неправильно розрахував інфляційні в сумі 932,93 грн., а суд безпідставно задовольнив ці вимоги з огляду на те, що нібито у розрахунок інфляційних включена видаткова накладна, поставка за якою взагалі не відбувалася на суму 21840,00 грн.

Колегія суддів вважає наведені відповідачем доводи безпідставними, оскільки факт отримання відповідачем товару за видатковою накладною № СК-0002344 від 04 жовтня 2012 року є доведеним, про що також свідчить підпис від імені відповідача на вказаній видатковій накладній, а також визнається ФОП ОСОБА_2 в акті звірки від 05.10.2012

Перевіривши правильність нарахування інфляційних, колегія суддів констатує, що розрахунок інфляційних зроблений позивачем вірно, на підставі фактичних обставин, підтверджених первинними документами, згідно з вимогами чинного законодавства, і тому позовні вимоги в цій частині задоволені судом законно та обґрунтовано.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що позивачем неправомірно нараховані 0,1 % від несплаченої (несвоєчасно сплаченої) суми платежу за кожен день прострочення платежу, починаючи з дня, коли товар повинен бути оплачений, а судом неправомірно задоволені позовні вимоги в цій частині з огляду на те, що на думку відповідача, до спірних правовідносин не можна було застосовувати ст. 536 та ст. 694 ЦК України та не можна було застосовувати розмір процентів - 0,1 % від несплаченої (несвоєчасно сплаченої) суми платежу за кожен день прострочення платежу, починаючи з дня, коли товар повинен бути оплачений, що визначений сторонами у п. 5.4. Договору.

Колегія суддів вважає, що така позиція відповідача не відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. З ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 694 ЦК України постачання товару відповідачу здійснювалося в кредит, з відстроченням платежу.

Відповідно до ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Розмір процентів погоджений сторонами у договорі.

Так, згідно з п. 5.4. договору у випадку недодержання покупцем термінів оплати товару, зазначених у п. 5.3. даного договору, постачальник має право нарахувати та вимагати сплати покупцем процентів відповідно до ст.ст. 536, 694 ЦК України у розмірі 0,1 % від не сплаченої (несвоєчасно сплаченої) суми платежу за кожен день прострочення платежу, починаючи з дня, коли товар повинен бути оплачений до дня його фактичної оплати.

Виходячи з наведеного, позивач цілком правомірно, на підставі вимог чинного законодавства та умов договору заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів - 0,1 % від не сплаченої (несвоєчасно сплаченої) суми платежу за кожен день прострочення платежу, починаючи з дня, коли товар повинен бути оплачений за кожною накладною, а також з урахуванням часткової оплати відповідачем товару.

Разом з цим, перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми процентів, колегія суддів зазначає, що позивачем не вірно обрахований період нарахування процентів по видатковій накладній № СК-0002344 від 04.10.2012, оскільки позивач починає нараховувати проценти з 01.01.2011, тобто тоді, коли товар ще не було поставлено, тоді як товар був отриманий відповідачем 04.10.2012 та відповідно з умовами договору строк оплати даної накладної визначений 01.01.2012.

Таким чином, здійснивши перерахування процентів, колегія суддів дійшла до висновку, що стягненню підлягають проценти - 0,1 % від не сплаченої (несвоєчасно сплаченої) суми платежу за кожен день прострочення платежу по видатковій накладній № СК-0002344 від 04.10.2012 за період з 02.11.2012 по 22.04.2013 (171 день) в сумі 3734,64, а по видатковим накладним № СК-0001560 від 14.06.2011 та № СК-0001721 від 07.07.2011 - за період з 02.10.2011 по 22.04.2013 в сумі 46987,67 грн. Тобто всього 50722,31 грн.

В частині стягнення з відповідача 8126,55 грн. позивачу слід відмовити, як зайво нарахованих.

В зв'язку з чим рішення господарського суду в частині стягнення процентів в розмірі 8126,55 грн. підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 8593,23 грн., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для її нарахування в зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання з оплати отриманого товару.

Так, згідно ч.1 та ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6. ст. 232 Господарсько Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 8.2. Договору за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати Товару Покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого (не своєчасно оплаченого) Товару за кожен день прострочення.

Таким чином, наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті поставленого товару у розмірі та у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені.

Разом з цим, здійснивши перерахування суми пені, з урахуванням встановленого договором строку оплати товару по кожній накладній, здійснених відповідачем проплат, а також періоду прострочення оплати товару відповідно до вимог ч.6. ст. 232 Господарсько Кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що стягненню з відповідача підлягає сума пені в розмірі 6832,60 грн. за період прострочення по накладним № СК-0001560 від 14.06.2011 та № СК-0001721 від 07.07.2011 з 02.10.2011 по 31.03.2012.

Посилання відповідача на сплив позовної давності за вимогами про стягнення пені за вказаними накладними є безпідставними, оскільки відповідно до п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції та до винесення рішення по справі відповідачем не надано до суду відповідної заяви про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.

Матеріали справи свідчать про те, що з такою заявою відповідач звернувся до господарського суду лише 25.07.2013 (а.с. 92).

Відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, посилання відповідача на застосування позовної давності до вимог про стягнення пені в розмірі 19559,45 грн. за невиконання зобов'язання з оплати товару по видатковим накладним № СК-0001560 від 14.06.2011 та № СК-0001721 від 07.07.2011 є безпідставними.

Що стосується нарахованої позивачем пені в розмірі за прострочення відповідачем оплати товару по накладній № СК-0002344 від 04.10.2012, колегія суддів зазначає про необґрунтованість позовних вимог в зазначеній частині, оскільки період прострочення позивачем визначений з 02.11.2011 по 30.04.2012, тоді як товар був отриманий відповідачем за вказаною накладною 04.10.2012.

В зв'язку з чим в стягненні 1760,63 грн. пені позивачу слід відмовити, як невірно нарахованих, тому рішення господарського суду в частині стягнення пені в розмірі 1760,63 грн. підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін, оскільки господарський суд Харківської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ст. 104, ст. 105 Господарсько процесуального кодексу України судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від "17" червня 2013 р. по справі № 922/1937/13 в частині стягнення процентів в розмірі 8126,55 грн. та пені в розмірі 1760,63 грн. скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПЛАНТ" (84122, м. Слов'янськ, Донецька область, вул. Чубаря, 4, кімн. 2, код ЄДРПОУ 38344233, р/р 26007996107349 у відділенні № 1 ПАТ ПУМБ м. Славянськ, МФО 334851) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1)) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 125,60 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 05 вересня 2013 року.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.