Постанова

від 17.06.2013 по справі 810/1492/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2013 року № 810/1492/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лапія С.М.,

при секретарі - Пилипчук В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопас-К» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

ТОВ «Автопас-К» звернулось до суду з позовом до Броварської ОДПІ Київської області ДПС, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.03.2013 форми «Р» № 0000202202.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, прийнятим з перевищенням службових повноважень та порушенням законодавства України, тому підлягає скасуванню.

Представники сторін до судового засідання не з'явились.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача звернувся до суду з письмовою заявою про розгляд справи за його відсутності, проти позову заперечував.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

ТОВ «Автопас-К» зареєстроване як юридична особа 11.06.2001 року, ідентифікаційний код 31463906, юридична адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Металургів, 22, як платник податків перебуває на обліку в Броварській ОДПІ Київської області ДПС та зареєстроване платником податку на додану вартість.

Посадовими особами Броварської ОДПІ Київської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Плюс-Ойл» за жовтень 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт від 23.01.2013 року № 3/222/31463906 згідно висновків якого підприємством порушено п. 198.1, 198.3., 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в жовтні 2012 року в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення право чинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.03.2013 Форма «Р» № 0000202202, яким підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 37 056,58 грн. та визначено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 9 264,15 грн., що разом складає 46 210,73 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його оскарження.

Як встановлено судом, основним видом діяльності ТОВ «Автопас-К» є використання пасажирського наземного транспорту міського та приміського сполучення, тому підприємство має постійну необхідність в придбанні дизельного палива для здійснення перевезень.

Між ТОВ «Автопас-К» і ТОВ «Плюс-Ойл» було укладено договір поставки №022801 від 28.02.2012, згідно п. 1.1. якого постачальник зобов'язувався поставити в обумовлений термін, а покупець прийняти у власність і оплатити товар (дизельне паливо ЕН-590).

На виконання вказаного договору 08.10.2012 позивачу поставлено товар (дизельне паливо ЕН-590) у кількості 11 130,00 літрів на загальну суму 106 068,90 грн., в тому числі ПДВ - 17 678,15 грн., який позивачем оплачено постачальнику ТОВ «Плюс-Ойл», що не заперечувалось податковим органом.

Також 22.10.2012 позивачу поставлено товар (дизельне топливо ЕН-590) у кількості 20 105,00 літрів на загальну суму 197 632,15 грн., в тому числі ПДВ - 32 938, 69 грн., який позивачем оплачено постачальнику ТОВ «Плюс-Ойл», що не заперечувалось податковим органом.

Факт здійснення поставки товару (дизельне паливо ЕН-590) за договором поставки №022801 від 28.02.2012 підтверджується товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів від 08.10.2012 та від 22.10.2012.

Розрахунки між ТОВ «Автопас- К» і ТОВ «Плюс-Ойл» за відвантажений товар проводились в безготівковій формі згідно рахунків-фактури № СФ-0000346 від 08.10.2012, №СФ-0000366 від 22.10.2012.

ТОВ «Автопас-К» перерахувало грошові кошти в повному обсязі на рахунок ТОВ «Плюс-Ойл», що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку.

За наслідками виконання вказаного правочину ТОВ «Автопас-К» отримало від ТОВ «Плюс-Ойл» видаткові накладні: № РН-0000389 від 08.10.2012, № РН-0000402 від 22.10.2012; та податкові накладні №19 від 08.10.2012 на суму 106 068,90 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 678,15 грн.), № 41 від 22.10.2012 на суму 197 632,15 грн. (в т.ч. ПДВ - 32 938,69 грн., на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.

Висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні господарських взаємовідносин з ТОВ «Плюс-Ойл» ґрунтуються на обставинах, вказаних в Акті № 5725/22-9/37507079 від 26.12.2012, складеному ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС України, про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Плюс-Ойл».

Відповідно до п.73.5. ст. 73 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Таким чином, Відповідачем могли бути використані під час перевірки лише результати проведеної зустрічної звірки щодо ТОВ «Плюс-Ойл».

В акті перевірки відповідач дійшов висновку, що в зв'язку з відсутністю у ТОВ «Плюс-Ойл» основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торговельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів здійснення основного виду діяльності не є можливим. Фінансово-господарські відносини між ТОВ «Плюс-Ойл» та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цими правочинами. Правочини, укладені ТОВ «Плюс-Ойл» з вищезазначеними контрагентами, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів робіт/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріпленою печаткою (за наявності) податкову накладну.

З викладеного слідує, що законодавством визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця, фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів, податкових накладних або видача їх юридичною особою, яка не є платником ПДВ. В свою чергу пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037 визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту - якщо вона заповнена юридичною особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Водночас статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 2 цієї статті та пунктів 2.4., 2.5., 2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

Підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою операцією.

При дослідженні факту здійснення господарських операцій оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тих операцій, на підставі яких сформовані дані податкового обліку.

Як встановлено судом, факти здійснення поставки позивачу товару (дизельне паливо ЕН-590) та оплати його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено позивачем у податковому обліку та у податковій звітності; суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість сформовано та заявлено до відшкодування позивачем правомірно.

Згідно п. 14.1.36. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи.

ТОВ «Автопас-К» замовило товари у ТОВ «Плюс-Ойл», а ТОВ «Плюс-Ойл» поставило товари у повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними та іншими документами, складеними між сторонами, та здійсненою оплатою за товари у повному обсязі. Таким чином, сторони здійснювали господарську діяльність з дотриманням законодавства України.

Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем Державної податкової служби або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують того, що в дійсності товари чи послуги позивачем у контрагентів не придбавались.

Відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження висновків, визначених в Акті перевірки про безтоварність вказаної господарської операції, які покладено в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а фізичні, технічні та технологічні можливості ТОВ «Автопас-К» на вчинення дій, що становлять зміст господарських операцій, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, наявність відповідних ліцензій, відповідачем не перевірялись, оскільки відповідач здійснював документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Автопас-К».

Невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є. Отже, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є необґрунтованими.

Будь-яких доказів на підтвердження неможливості здійснення контрагентом позивача вказаних господарських операцій податковим органом суду не надано.

Суд також зазначає, що відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність цін за вказаними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки продукції, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Під час розгляду справи відповідачем не наведено обставин, які б перешкоджали наданню цих доказів.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обставин та підстав, які б унеможливлювали формування позивачем сум валових витрат та податкового кредиту за вказаними операціями.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Станом на час здійснення позивачем вказаних господарських операцій з ТОВ «Плюс-Ойл» останнє було належним чином зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ, що не заперечувалось в ході проведення перевірки.

Верховним Судом України 31.01.2011 винесено ухвалу по справі № 21-47а10, прийняту за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Відповідно до вимог частини 1 статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи носить індивідуальний характер.

Зобов'язання по сплаті податків також має індивідуальний характер, оскільки відповідно до пп. 16.1.4 п 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

Нормами закону не встановлено відповідальності суб'єкта підприємницької діяльності за дії або бездіяльність його контрагентів - платників податків.

Необхідно зазначити, що у випадку коли податковим органом отримано відомості про порушення платником податків вимог законодавства, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки від таких дій на інших осіб (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності, і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню, а висновки податкового органу про нікчемність вказаного правочину є безпідставними та непідтвердженими жодними доказами.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 463,21 грн. (платіжне доручення № 163 від 19.03.13 р.), які підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 122, 158-163, 167, 257 КАС України, суд, -

п ос т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС від 04.03.2013 року форми «Р» №0000202202,

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопас-К» (ідентифікаційний код 31463906) судові витрати в сумі 463 (чотириста шістдесят три) грн. 21 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.