Ухвала

від 05.12.2013 по справі 810/1492/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1492/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

05 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопас-К» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопас-К» звернулись до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС, в якому просили визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.03.2013 форми «Р» № 0000202202.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2013 року зазначений адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2013 року. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Плюс-Ойл» за жовтень 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт від 23.01.2013 року № 3/222/31463906 згідно висновків якого підприємством порушено п. 198.1, 198.3., 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в жовтні 2012 року в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення право чинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.03.2013 Форма «Р» № 0000202202, яким підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 37 056,58 грн. та визначено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 9 264,15 грн., що разом складає 46 210,73 грн.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено обставин та підстав, які б унеможливлювали формування позивачем сум податкового кредиту за вказаними операціями.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Автопас-К» і ТОВ «Плюс-Ойл» було укладено договір поставки №022801 від 28.02.2012, згідно п. 1.1. якого постачальник зобов'язувався поставити в обумовлений термін, а покупець прийняти у власність і оплатити товар (дизельне паливо ЕН-590).

На виконання вказаного договору 08.10.2012 позивачу поставлено товар (дизельне паливо ЕН-590) у кількості 11 130,00 літрів на загальну суму 106 068,90 грн., в тому числі ПДВ - 17 678,15 грн., який позивачем оплачено постачальнику ТОВ «Плюс-Ойл».

Також 22.10.2012 позивачу поставлено товар (дизельне паливо ЕН-590) у кількості 20 105,00 літрів на загальну суму 197 632,15 грн., в тому числі ПДВ - 32 938, 69 грн., який позивачем оплачено постачальнику ТОВ «Плюс-Ойл», що не заперечувалось податковим органом.

Факт здійснення поставки товару (дизельне паливо ЕН-590) за договором поставки №022801 від 28.02.2012 підтверджується товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів від 08.10.2012 та від 22.10.2012.

Розрахунки між ТОВ «Автопас- К» і ТОВ «Плюс-Ойл» за відвантажений товар проводились в безготівковій формі згідно рахунків-фактури № СФ-0000346 від 08.10.2012, №СФ-0000366 від 22.10.2012.

ТОВ «Автопас-К» перерахувало грошові кошти в повному обсязі на рахунок ТОВ «Плюс-Ойл», що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку.

За наслідками виконання вказаного правочину ТОВ «Автопас-К» отримало від ТОВ «Плюс-Ойл» видаткові накладні: № РН-0000389 від 08.10.2012, № РН-0000402 від 22.10.2012; та податкові накладні №19 від 08.10.2012 на суму 106 068,90 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 678,15 грн.), № 41 від 22.10.2012 на суму 197 632,15 грн. (в т.ч. ПДВ - 32 938,69 грн., на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.

Отже, первинні документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено факт здійснення господарських операцій належними первинними документами, дослідженими апеляційної інстанцій, копії яких наявні в матеріалах справи та які відповідають як за змістом, так і за своєю формою вимогам чинного законодавства, тому, бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2013 року - залишити без задоволення .

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.