Постанова

від 20.06.2013 по справі 801/6086/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2013 р. Справа №801/6086/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Габової Н.Г., за участю

представника позивача - Барбаховської О.М.,

представника відповідача - Лук'янець О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова торгівельна фірма "Агросервіс"

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АРК Державної податкової служби

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова торгівельна фірма "Агросервіс" до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АРК ДПС про визнання незаконними та скасування:

1) податкового повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції від 30.05.2013 року № 000301502, яким до ТОВ "Агропромислова торгівельна фірма "Агросервіс" визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 38 589 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 9647,25.

2) податкового повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції від 11.03.2013 р. №0000281501, яким ТОВ "Агропромислова торгівельна фірма "Агросервіс" визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 34646 грн.

Адміністративний позов мотивований тим, що 11.03.2013 р. до ТОВ «АПТФ Агросервіс» надійшло податкове повідомлення-рішення Сімферопольської МДПІ від 11.03.2013 р. №0000301502, яким товариству визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 42742 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 10685, 50 грн. та від 11.03.2013 р. №0000281501, яким товариству визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 34646 грн.

19.03.2013 р. рішення від 11.03.2013 р. №0000301502 та від 11.03.2013 р. №0000281501 оскаржено ТОВ «АПТФ Агросервіс» до ДПС в АРК .

За результатами розгляду первинної скарги ДПС в АРК скасувало податкове повідомлення-рішення Сімферопольським МДПІ від 11.03.2013 р. №0000301502, та оформило нове податкове повідомлення-рішення, яке ТОВ «АПТФ Агросервіс» отримало 03.06.2013 р., зокрема: податкове повідомлення-рішення Сімферопольської МДПІ від 30.05.2013 р. № 0003281502, яким товариству визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 38589 грн. та застосовано фінансові санкції у сумі 9647,25 грн.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту перевірки Сімферопольської МДПІ від 01.03.2013 р. № 378/15.2/30645722 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «АПТФ Агросервіс» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово- господарських операцій по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Украсвіт» за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2011 р.».

Ревізором було встановлено, що в період з 01.07.2011 р. по 31.12.2011 р. ТОВ «АПТФ Агросервіс» мало взаємовідносини з ПП «Украсвіт» у якого, згідно акту перевірки від 21.05.12 р. №214/22-4/36945173, господарська діяльність мала наступні ознаки нереальності здійснення: відсутні основні фонди , технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою. На підставі цих обставин ревізор зробив висновок про те, що угоди про постачання ПП «Украсвіт» в адресу ТОВ «АПТФ Агросервіс» товарів мають ознаки «безтоварних», у зв'язку з чим право на податковий кредит по ПДВ в сумі 44183 грн та формування валових витрат у ТОВ «АПТФ Агросервіс» в сумі 220911 грн. не виникає, так як при цьому не дотримані обов'язкові вимоги для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, як передбачено ст.. 185,188, 200, 138, 139 Податкового кодексу України.

До того ж, представник позивача наголошує, що позивач не повинен нести відповідальність за діяльність або бездіяльність продавця, чи сплачені ним податки тощо та не повинен зазнавати негативні наслідки з цього

З урахуванням викладеного, позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 10 червня 2013 року було відкрите провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 10 червня 2013 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та пояснив наступне.

З урахуванням акту від 21.05.2012 р. №214/22-4/36945173 «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП «Украсвіт» щодо здійснення господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.0.2011 по 30.11.2011 року» з питань визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень, жовтень та листопад 2011 року та результатів проведення перевірки зазначеного контрагента з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року свідчать, що зазначені операції з поставки товарів ТОВ «АПТФ «Агросервіс» мають ознаки «нікчемності», - операції з постачання товарів мають ознаки «безтоварних», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, - право на податковий кредит з податку на додану вартість та віднесення до валових витрат у ТОВ «АПТФ «Агросервіс» не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено ст.. 185, 188, 200 Податкового кодексу України та п.п.138.1.1 п.138.1 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 с.139 Податкового кодексу України.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.

Отже, Сімферопольська міжрайонна державна податкова інспекція АРК ДПС є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АРК ДПС є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо скасування податкових повідомлень-рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи являлися правомірними дії відповідача у зв'язку прийняттям таких повідомлень -рішень, чи дотримані порядок, строки та підстави проведення перевірки.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що ТОВ «АПТФ Агросервіс» є юридичною особою, яке 12.11.1999 р. зареєстровано Сімферопольською районною державною адміністрацією АР Крим, що підтверджується Випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії ААВ №632572.

Суд зазначає, що ТОВ «АПТФ Агросервіс» взято на облік платника податків та являється платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 200114143 від 04.10.2000 року.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «АПТФ Агросервіс» являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що відповідачем 13.02.2013 року прийнятий наказ № 138 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АПТФ Агросервіс» щодо питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам з ПП «Украсвіт».

З акту перевірки вбачається, що копія наказу від 13.02.2013 р. № 138 та повідомлення від 13.02.2013 р. № 8/15.2 були направлені 13.02.2013 р. поштою з повідомленням про вручення та вручені 18.02.2013 р. під розписку директору ТОВ «АПТФ Агросервіс» Гах Руслану Івановичу.

Судом встановлено, що Сімферопольською МДПІ АР Крим ДПС на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) та наказу Сімферопольської МДПІ АР Крим ДПС «про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АПТФ Агросервіс»» від 13.02.2013 р. № 133, та Наказу Сімферопольської МДПІ АР Крим ДПС від 15.02.2013 р. №155 «Про внесення змін до Наказу Сімферопольської МДПІ АР Крим ДПС від 13.02.2013р. №138» проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, за результатами якої складено Акт за №378/15.2/30645722 від 01.03.2013 року.

Згідно акту перевірка проводилася в період з 18.02.2013 р. по 22.02.2013 р.

В Акті перевірки зазначено, що перевірку проведено у приміщенні Сімферопольської МДПІ, перевірка проводилась з відома керівника ТОВ «АПТФ Агросервіс».

Судом встановлено, що при проведенні перевірки використані наступні документи:

- реєстри виданих податкових накладних;

- податкові накладні, акти надання послуг, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг);

- реєстри отриманих податкових накладних;

- декларації з податку на додану вартість з додатками;

- Акт «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП «Украсвіт» (код ЄДРПОУ 36945173) щодо здійснення господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2011 р. по 30.11.2011 р.»

- особисті розрахунки з ПДВ;

- декларації з податку на прибуток;

- документи банку;

- договори;

- податкові накладні, видаткові накладні;

В акті перевірки відносно взаємовідносин ТОВ «АПТФ Агросервіс» та ПП «Украсвіт» зазначено, що у ПП «Украсвіт» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, та підприємство не знаходится за юридичною адресою згідно до ч. 1.5 ст. 203, п. 1.2 ст 215, ст.. 228 Цивільного кодексу України, угоди, укладені між постачальниками та покупцями за період з 01.09.2011 р. по 30.11.2011 р. має ознаки нікчемності.

Як зазначено в акті перевірки, перевіркою неможливо було підтвердити факт реального здійснення господарських операцій, встановлено невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства.

З урахуванням Акту від 21.02.2012 р. №214/22-4/36945173 «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП «Украсвіт» щодо здійснення господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2011 р. по 30.11.2011 р.» з питань визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень, жовтень та листопад 2011 року та результатів проведення перевірки зазначеного контрагента з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року свідчать, що зазначені операції з поставки товарів ТОВ «АПТФ Агросервіс» мають ознаки «нікчемних», - операції з постачання товарів мають ознаки «безтоварних», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, - право на податковий кредит з податку на додану вартість та віднесення до валових витрат у ТОВ «АПТФ Агросервіс» не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування.

Перевіркою взаємовідносин ТОВ «АПТФ Агросервіс» з ПП «Украсвіт» за період, що перевіряється встановлено, що за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року ТОВ «АПТФ Агросервіс» отримувало у приватного підприємства «Украсвіт» товарно-матеріальні цінності, згідно договору куплі-продажу № 000105 від 01.04.11 р.

В акті перевірки зазначено, що про те, як саме здійснювалося транспортування придбаного товару не встановлено, так як товарно-транспортні накладні за формою, затвердженою наказом Мінтранспорту від 29.12.95р. №488/346 щодо здійснення автоперевезень автопідприємством Замовнику (від вантажовідправнику та/або вантажоодержувачу) із зазначенням необхідних реквізитів первинної транспортної документації як учасника транспортного процесу до перевірки не надані.

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлені наступні порушення:

1) ст..134, 135, п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, п. 138.6, п.138.8, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст..139 Податкового кодексу України та п.5.1, п.п.5.2.1 п 5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997 р. із змінами і доповненнями у результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, у загальній сумі 34646 грн., у тому числі за: 2-3 квартали 2011 року в сумі 24875 грн., 2-4 квартали 2011 року в сумі 34646 грн.

2) п.185.1 ст.185, п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання у сумі 42 742 грн., в тому числі по періодам: за вересень 2011 р. у суму 21 631 грн., за жовтень 2011 р. у суму 20 596 грн., за листопад 2011 р. у суму 515 грн.

Згідно з п.п.54.3.2 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.123.1. ст.123 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Судом встановлено, що на підставі акту перевірки №378/15.2/30645722 від 01.03.2013 року було прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 0000281501 від 11.03.2013 р., яким ТОВ «АПТФ Агросервіс» на підставі п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на 34646 гривень, у тому числі за основним платежем на суму 34646 грн.;

- № 0000301502 від 11.03.2013 року яким ТОВ «АПТФ Агросервіс» на підставі п.п. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) на 53427 грн. 50 коп.., у тому числі за основним платежем на суму 42742 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 10685, 5 грн.

Позивач, не погодившись з податковими повідомленнями - рішеннями оскаржив їх до ДПС в АР Крим. За результатами розгляду первинної скарги ДПС в АР Крим скасувало податкове повідомлення-рішення Сімферопольської МДІ АР Крим ДПС №0000301502, прийняте стосовно ТОВ «АПТФ Агросервіс», у частині визначення грошового зобов'язання у сумі 5191,25 грн. (4153,00 грн. - податок на додану вартість і 1038, 25 грн. - штрафні санкції), а первинну скаргу - в іншій частині не задовольнило, про що свідчить Рішення про результати розгляду первинної скарги ДПС в АР Крим №4316/7/10.2-12 від 14.05.2013 р.

Суд встановив, що на підставі акту перевірки №378/15.2/30645722 від 01.03.2013 року, з урахуванням Рішення про результати розгляду первинної скарги ДПС в АР Крим №4316/7/10.2-12 від 14.05.2013 р. було прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 0003281502 від 30.05.2013 р., яким ТОВ «АПТФ Агросервіс» на підставі п.п. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та ч.1 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 48236 грн. 25 коп., у тому числі за основним платежем на суму 38589 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 9647, 25 грн.

Позивач, не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями Сімферопольської МДПІ АРК ДПС №0003281502 від 30.05.2013 р. та № 0000281501 від 11.03.2013 р., звернувся до суду.

Перевіряючи обґрунтованість зазначених висновків акту перевірки, судом встановлено наступне.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки спірні правовідносини виникли між позивачем та відповідачем за період з липня по грудень 2011 року, суд перевіряє їх відповідність нормам Податкового кодексу України.

З акту перевірки вбачається, що перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2011 р. встановлено його заниження, яке підлягає сплаті до бюджету усього на 42742 грн., в тому числі за вересень 2011 р. на суму 21 631грн., за жовтень 2011 р. на суму 20596 грн., за листопад 2011 р. на суму 515 грн.

Крім того, згідно акту перевірки позивачем в порушення ст..134, 135, п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, 138.6, 138.8, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України занижено подток на прибуток у загальній сумі 34646 грн., у тому числі за 2-3 квартали 2011 року в сумі 24875 грн., за 2-4 кватали 2011 року в сумі 34646 грн.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Перевіряючи дотримання позивачем вимог Податкового кодексу України, судом встановлено наступне.

Суд зазначає, що ТОВ «АПТФ «Агросервіс» є юридичною особою, яке 12.11.1999 року зареєстроване Сімферопольською районною державною адміністрацією АР Крим, що підтверджується Випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії ААВ №632572.

ТОВ «АПТФ Агросервіс» взято на облік платника податків та являється платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 200114143 від 04.10.2000 року.

Суд зазначає, що ПП «Украсвіт» є юридичною особою, яке18.01.2010 року зареєстровано Виконавчим комітетом Херсонської міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №617690.

ПП «Украсвіт» взято на облік платника податків та являється платником податку на додану вартість з 01.04.2011 року, що підтверджується Свідоцтвом №100327626 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Таким чином, ПП «Украсвіт», виступаючі у якості продавця товарів, мають право виписувати податкові накладні, на підставі яких покупець ТОВ «АПТФ Агросервіс» може формувати податковий кредит, але за умовою, що операції, по яким придбаються товари, здійснюються з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що 01.04.2011 р. між позивачем та ПП «Украсвіт» укладений договір купівлі-продажу №ДГ-000105 на придбання товарно-матеріальних цінностей.

Щодо реального виконання договору купівлі-продажу №ДГ-000105 від 01.04.2011 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.1 договору ПП «Украсвіт» зобов'язується передати у власність ТОВ «АПТФ Агросервіс» товарно-матеріальні цінності, а ТОВ «АПТФ Агросервіс» зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість згідно з умовами цього договору.

Відповідно з п.1.2 Договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю виміру, термін поставки, а також інші умови, зазначені в додатках, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.2.2 договору ТОВ «АПТФ Агросервіс» проводить оплату за товар шляхом перерахування коштів у розмірі суми договору на розрахунок ПП «Украсвіт». Термін сплати вказаний у відповідній графі додатку.

Згідно з п.8.4 договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до виконання сторонами своїх обов'язків.

Договір купівлі-продажу №ДГ-000105 від 01.04.2011 року підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Судом встановлено, що на виконання зазначеного договору ПП «Украсвіт» здійснило позивачу дві поставки хімікатів Актелік, Аргумент, Фурадан, Дамаск, Том, Джагер, Тюдор, Конор у вересні 2011 р., факт придбання яких підтверджується:

1) - рахунком-фактурою №СФ-0000877 від 01.09.2011 р. на придбання хімікатів Актелік, Аргумент, Фурадан, Дамаск,Том, Джагер,Тюдор на загальну суму 33462,60, у т.ч. ПДВ 5577, 10 грн.;

- видатковою накладною № РН-000767 від 01.09.2011 р. на загальну суму 33462,60, у т.ч. ПДВ 5577, 10 грн.;

- податковою накладною №23 від 01.09.2011 р. на загальну суму 33462,60, у т.ч. ПДВ 5577, 10 грн.;

2) - рахунком-фактурою №СФ-0000881 від 05.09.11 р. на придбання хімікатів Джагер, Конор на загальну суму 96320,88, у т.ч. ПДВ 16053,48 грн.;

- видатковою накладною № РН-000772 від 05.09.2011 р. на загальну суму 96320,88, у т.ч. ПДВ 16053,48 грн.;

- податковою накладною №50 від 05.09.2011 р. на загальну суму 96320,88, у т.ч. ПДВ 16053,48 грн.

Також, на виконання договору купівлі-продажу ПП «Украсвіт» здійснило позивачу дві поставки хімікатів Дамаск, Фурадан, Джагер, Тюдор, Конор, Дуглас, Супер Бізон у жовтні 2011 р., факт придбання яких підтверджується:

1) - рахунком-фактурою №СФ-0000970 від 03.10.2011 р. на придбання хімікатів Дамаск, Фурадан, Джагер, Тюдор, Конор на загальну суму 116397,30 грн., у т.ч. ПДВ 19399,55 грн.;

- видатковою накладною № РН-000831 від 03.10.2011 р. на загальну суму 116397,30 грн., у т.ч. ПДВ 19399,55 грн.;

- податковою накладною №18 від 03.10.2011 р. на загальну суму 116397,30 грн., у т.ч. ПДВ 19399,55 грн.;

2) - рахунком-фактурою №СФ-000982 від 18.10.2011 р. на придбання хімікатів Конор, Дуглас, Супер Бизон на загальну суму 15823,68 грн., у т.ч. ПДВ 2637,28 грн.

- видатковою накладною № РН-000890 від 18.10.2011 р. на загальну суму 15823,68 грн., у т.ч. ПДВ 2637,28 грн.;

- податковою накладною №94 від 18.10.2011 р. на загальну суму 15823,68 грн., у т.ч. ПДВ 2637,28 грн..

На виконання договору купівлі-продажу ПП «Украсвіт» здійснило позивачу одну поставку хімікатів Роденфос(порошок), Конор у листопаді 2011 р., факт придбання яких підтверджується:

- рахунком-фактурою №СФ-0001084 від 8.11.2011 р. на придбання хімікатів Роденфос(порошок), Конор на загальну суму3088,80 грн., у т.ч. ПДВ 514,80 грн.;

- видатковою накладною № РН - 000993 від 08.11.2011 р. на загальну суму3088,80 грн., у т.ч. ПДВ 514,80 грн.;

- податковою накладною №40 від 08.11.2011 р. на загальну суму3088,80 грн., у т.ч. ПДВ 514,80 грн.

Оплата позивачем отриманих товарів згідно рахунків за договором купівлі-продажу № ДГ-000105 від 01.04.2011 року здійснена в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою від 19.03.2012 р.

Суд зазначає, що відповідач в акті перевірки обґрунтовував безтоварність операцій відсутністю відповідних товаро-транспортних накладних.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що поставки були в невеликих обсягах та здійснювалися або попутним транспортом або послугами "Нової пошти".

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" № 996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно п. 2.7 ."Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 № 88 (із змінами та доповненнями) „Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм".

Відповідно до розділу 1 „Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України", затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського та податкового обліку.

„Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в України" не містять посилання на Наказ Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.95 № 488/346, який встановлює типову форму товарно - транспортної накладної.

Крім того, вимога відносно визначення товарно - транспортної накладної як бланка суворої звітності скасована, про що у п. 11.2 „Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України" внесені зміни Наказом Міністерства транспорту України №493 від 22.05.2006.

Також, Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207 (у редакції від 21.05.2009 р. N 515) "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні" передбачено обов'язковість застосування наступних первинних документів:

" 1. Для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах:

- товарно-транспортна накладна;

2. Для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб:

- накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж".

Як вбачається з вище перелічених нормативних документів, наявність товарно - транспортной накладної є обов'язковим тільки, якщо перевезення товару здійснюється підприємством - перевізником.

Таким чином, суд не погоджується з доводами відповідача, що відсутність товаро-транспортних накладних свідчить про безтоварність операцій та нікчемність угод.

Перевіряючи факт використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, судом встановлено, що ТОВ «АПТФ Агросервіс» здійснює оптову торгівлю хімічними продуктами за кодом КВЕД 46.75, що підтверджується актом перевірки від 01.03.2013 року, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ААВ № 632572 та ліцензією Міністерства аграрної політики України серії АБ №368162.

Суд встановив, що товар, отриманий від ПП «Украсвіт» у вересні-листопаді 2011 року, в подальшому був реалізований позивачем наступними контрагентами, згідно доказів, досліджених в судовому засіданні:

- договір купівлі-продажу №41 від 04.05.11 р. та видаткова накладна №РН-0000145 від 01.09.11 р. ЗАТ «Таргет Сервіс Агро» на суму 6500,10 грн.,;

- договір купівлі-продажу № 25 від 01.04.11 р. та видаткова накладна № РН-0000146 від 07.09.11 р. ТОВ АФ «Новий вік» на суму 17 172,48 грн.;

- договір купівлі-продажу № 20 від 21.03.та видаткова накладна № РН-0000150 від 19.09.11 р. ФГ «Ісіда» на суму 14 401,80 грн.;

- видаткова накладна № РН-0000153 від 28.09.11 р. ДКСП ім.. Чапаєва ВАТ «КМК» на суму 1200,00 грн.;

- договір купівлі-продажу № 25 від 01.04.11 р. та видаткова накладна № РН-0000154 від 28.09.11 р. ТОВ АФ «Новий вік» на суму 87420,42 грн.;

- договір купівлі-продажу № 36 від 04.05.11 р. та видаткова накладна № РН-0000164 від 30.09.11 р. ФГ «Драгмі» на суму 20599,44 грн.;

- договір купівлі-продажу № 36 від 04.05.11 р. та видаткова накладна № РН-0000165 від 03.10.11 р. ФГ «Драгмі» на суму 450, 00 грн.;

- договір купівлі-продажу № 22 від 21.03.11р. та видаткова накладна № РН-0000167 від 03.10.11 р. ТОВ «АФ Еліта» на суму 67096,32 грн.;

- договір купівлі-продажу № 15 від 21.03.11р.та видаткова накладна № РН-0000166 від 03.10.11 р. ЧСП «За Мир» на суму 51960,00 грн.;

- договір купівлі-продажу № 25 від 01.04.11 р. та видаткова накладна № РН-0000169 від 18.10.11 р. ТОВ АФ «Новий вік» на суму 22 050,00 грн.;

- договір купівлі-продажу № 44 від 01.09.11р. та видаткова накладна № РН-0000178 від 15.12.11 р. ТОВ «Вінал люкс» на суму 1620,00 грн.;

- договір купівлі-продажу № 25 від 01.04.11 р. та видаткова накладна № РН-0000175 від 17.11.11 р. ТОВ АФ «Новий вік» на суму 2370,00 грн.

Суд зазначає, що рух товарів, їх отримання позивачем від ПП «Украсвіт», оприбуткування та подальша реалізація підтверджується також карткою рахунку №281 за період з 01 вересня 2011 р. по 07 січня 2012 р., що досліджувалися в судовому засіданні.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про підтвердження факту отримання товарів за договором купівлі-продажу №ДГ - 000105 від 01.04.2011 року, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача та правомірність формування позивачем у вересні - листопаді 2011 року податкового кредиту в сумі 38589 гривень та валових витрат в сумі 34646 гривень.

Судом встановлено, що за вересень-листопад 2011 року по вказаному договору купівлі-продажу № ДГ-000105 від 01.04.11 року відповідачем донараховано позивачу податкове зобов'язання:

- з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 38589 гривень та згідно розрахунку штрафних (фінансових санкцій) застосовані фінансові санкції в розмірі 9647,25 гривень (38589 х 25%);

- з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 34 646 гривень, фінансові санкції за вересень-листопад 2011 року з податку на прибуток до позивача не застосовувалися.

Оскільки суд визнав правомірним формування позивачем податкового кредиту на суму 38589 гривень, застосування відповідачем фінансових санкцій в розмірі 9647,25 гривень є необґрунтованим, а тому податкове повідомлення-рішення Сімферопольської МДПІ АРК ДПС №0003281502 від 30.05.2013 р. є протиправним та підлягає скасуванню в частині визначення грошового зобов'язання на суму 48 236, 25 гривень, у тому числі за основним платежем на суму 38589 гривень, та 9647,25 гривень фінансових санкцій.

Також, враховуючи, що суд визнав неправомірним донарахування відповідачем податку на прибуток в розмірі 34646 гривень, податкове повідомлення-рішення Сімферопольської МДПІ АРК ДПС №0000281501 від 11.03.2013 р. є протиправним та підлягає скасуванню в частині визначення грошового зобов'язання на суму 34646 гривень.

Суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладеного позивачем з ПП «Украсвіт» договора на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

При цьому суд виходить з наступного.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ч. 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів купівлі-продажу, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що Сімферопольською МДПІ АРК ДПС належними доказами не доведено, в чому полягає неспрямованість укладеного позивачем з ПП «Украсвіт» правочину на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що спірний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнан, а відтак є дійсним, направленим на настання реальних наслідків.

Суд також не визнає належними та допустимими доказами акт податкових органів про неможливість проведення перевірки ПП «Украсвіт», оскільки вказаним актом не підтверджується безтоварність операцій з ТОВ «АПТФ Агросервіс», а також відсутність між контрагентами взаємовідносин.

Такі висновки відповідача спростовані доказами, що досліджені в судовому засіданні.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Відповідно до ч.2 ст.. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання незаконним та скасування податкових повідомлень-рішень, а ні про визнання їх протиправними та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частині вийти за межі позовних вимог.

Крім того, позивач допустив помилку при зазначенні номера податкового повідомлення-рішення від 30.05.2013 року.

Судом встановлено, що належний номер податкового повідомлення рішення від 30.05.2013 р., яким до ТОВ «АПТФ «Агросервіс» визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 38 589 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 9647,25 грн. є №0003281502, а позивач помилково зазначив номер 000301502.

Суд вважає можливим в цій частини також вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим ДПС від 30.05.2013 року №0003281502, яким до ТОВ "Агропромислова торгівельна фірма "Агросервіс" визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 48 236 гривень 25 копійок, у тому числі за основним платежем в розмірі 38 589 гривень (17478+20596+515) та штрафні (фінансові) санкції у сумі 9647 гивень 25 копійок (4369,50+5149+128,75) є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції від 11.03.2013 р. №0000281501, яким до ТОВ "Агропромислова торгівельна фірма "Агросервіс" визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 34646 гривень є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно квітанції № 38 від 05.06.2013 року позивач сплатив судовий збір в сумі 828,02 гривень.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, витрати на проведення судової експертизи підлягають стягненню із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

Приймаючи до уваги, що суд повністю задовольнив позовні вимоги, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 828,82 грн. із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 20.06.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 24.06.2013 року.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим ДПС від 30.05.2013 року №0003281502, яким ТОВ "Агропромислова торгівельна фірма "Агросервіс" визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 48236 гривень 25 копійок, у тому числі за основним платежем в розмірі 38 589 гривень та штрафні (фінансові) санкції у сумі 9647 гривень 25 копійок.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АРК ДПС від 11.03.2013 р. №0000281501, яким ТОВ "Агропромислова торгівельна фірма "Агросервіс" визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 34646 гривень

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова торгівельна фірма "Агросервіс" (ЄДРПОУ 30645722) судовий збір в розмірі 828,82 гривень шляхом їх безспірного списання із рахунку Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АРК ДПС.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.