Ухвала

від 19.08.2013 по справі 801/6086/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/6086/13-а

19.08.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова торгівельна фірма "Агросервіс" - Барбаховська Олена Миколаївна, довіреність № 1 від 01.02.13

представник відповідача, Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби - Лук'янець Олена Юріївна, довіреність № 27/10.25 від 25.04.13

розглянувши матеріали справи №801/6086/13-а за апеляційною скаргою Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р. ) від 20.06.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова торгівельна фірма "Агросервіс" (11 км Московського шосе, смт. Молодіжне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97501)

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Белова, 2, м. Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.06.13р. задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова торгівельна фірма "Агросервіс" до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим ДПС від 30.05.2013 року №0003281502, яким ТОВ "Агропромислова торгівельна фірма "Агросервіс" визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 48236 гривень 25 копійок, у тому числі за основним платежем в розмірі 38 589 гривень та штрафні (фінансові) санкції у сумі 9647 гривень 25 копійок.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АРК ДПС від 11.03.2013 р. №0000281501, яким ТОВ "Агропромислова торгівельна фірма "Агросервіс" визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 34646 гривень

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова торгівельна фірма "Агросервіс" (ЄДРПОУ 30645722) судовий збір в розмірі 828,82 гривень шляхом їх безспірного списання із рахунку Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АРК ДПС.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.06.13 та прийняти нове рішення по справі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.06.13р. без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.06.13р. та прийнятті нового рішення.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова торгівельна фірма "Агросервіс" (далі - позивач, ТОВ "АПТФ "Агросервіс") звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АРК ДПС про визнання незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.05.2013 року №000301502, яким до позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 38 589 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 9647,25 та визнання незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2013 р. №0000281501, якимпозивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 34646 грн.

ТОВ «АПТФ Агросервіс» є юридичною особою, яке 12.11.1999 р. зареєстровано Сімферопольською районною державною адміністрацією АР Крим, що підтверджується Випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії ААВ №632572. (а.с.7)

ТОВ «АПТФ Агросервіс» взято на облік платника податків та являється платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 200114143 від 04.10.2000 року. (а.с.8)

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам з Приватним підприємством "Украсвіт (ЄДРПОУ 3645173) за період з 01.07.2011р. по 31.12.2011р.

За результатами перевірки складено Акт за №378/15.2/30645722 від 01.03.2013 року. (а.с.12-21) (далі - Акт перевірки)

При проведенні перевірки використані наступні документи: реєстри виданих податкових накладних; податкові накладні, акти надання послуг, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); реєстри отриманих податкових накладних; декларації з податку на додану вартість з додатками; Акт «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП «Украсвіт» (код ЄДРПОУ 36945173) щодо здійснення господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2011 р. по 30.11.2011 р.» особисті розрахунки з ПДВ; декларації з податку на прибуток; документи банку; договори; податкові накладні, видаткові накладні.

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлені наступні порушення:

1) ст..134, 135, п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, п. 138.6, п.138.8, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст..139 Податкового кодексу України та п.5.1, п.п.5.2.1 п 5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997 р. із змінами і доповненнями у результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, у загальній сумі 34646 грн., у тому числі за: 2-3 квартали 2011 року в сумі 24875 грн., 2-4 квартали 2011 року в сумі 34646 грн.

2) п.185.1 ст.185, п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання у сумі 42 742 грн., в тому числі по періодам: за вересень 2011 р. у суму 21 631 грн., за жовтень 2011 р. у суму 20 596 грн., за листопад 2011 р. у суму 515 грн.

На підставі акту перевірки №378/15.2/30645722 від 01.03.2013 року винесено податкові повідомлення-рішення, а саме: № 0000281501 від 11.03.2013 р., яким позивачу на підставі п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на 34646 гривень, у тому числі за основним платежем на суму 34646 грн.; № 0000301502 від 11.03.2013 року яким позивачу на підставі п.п. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) на 53427 грн. 50 коп.., у тому числі за основним платежем на суму 42742 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 10685, 5 грн.

В акті перевірки відносно взаємовідносин ТОВ «АПТФ Агросервіс» та ПП «Украсвіт» зазначено, що у ПП «Украсвіт» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, та підприємство не знаходиться за юридичною адресою згідно до ч. 1.5 ст. 203, п. 1.2 ст 215, ст.. 228 Цивільного кодексу України, угоди, укладені між постачальниками та покупцями за період з 01.09.2011 р. по 30.11.2011 р. має ознаки нікчемності.

В акті перевірки відповідач вказує на неможливість підтвердити факт реального здійснення господарських операцій, встановлено невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства, посилаючись на акт від 21.02.2012 р. №214/22-4/36945173 «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП «Украсвіт» щодо здійснення господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2011 р. по 30.11.2011 р.» .

Встановлено, що за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року ТОВ «АПТФ Агросервіс» отримувало у ПП «Украсвіт» товарно-матеріальні цінності, згідно договору купівлі-продажу № 000105 від 01.04.11 р.

Відповідач вказує на відсутність товаро-транспортної накладної, отже не встановлено як саме здійснювалося транспортування придбаного товару.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України (далі - ПК України), який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Пунктом 198.1 ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (п.198.6 ст.198 ПК України)

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2011 р. між позивачем та ПП «Украсвіт» укладений договір купівлі-продажу №ДГ-000105 на придбання товарно-матеріальних цінностей. (а.с.29) Відповідно до п. 1.1 договору ПП «Украсвіт» зобов'язується передати у власність ТОВ «АПТФ Агросервіс» товарно-матеріальні цінності, а ТОВ «АПТФ Агросервіс» зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість згідно з умовами цього договору. Відповідно до п.2.2 договору ТОВ «АПТФ Агросервіс» проводить оплату за товар шляхом перерахування коштів у розмірі суми договору на розрахунок ПП «Украсвіт». Термін сплати вказаний у відповідній графі додатку.

Встановлено, що на виконання зазначеного договору ПП «Украсвіт» здійснило позивачу дві поставки хімікатів Актелік, Аргумент, Фурадан, Дамаск, Том, Джагер, Тюдор, Конор у вересні 2011 р., факт придбання яких підтверджується: рахунком-фактурою №СФ-0000877 від 01.09.2011 р. на придбання хімікатів Актелік, Аргумент, Фурадан, Дамаск,Том, Джагер,Тюдор на загальну суму 33462,60, у т.ч. ПДВ 5577, 10 грн. (а.с.30); видатковою накладною № РН-000767 від 01.09.2011 р. на загальну суму 33462,60, у т.ч. ПДВ 5577, 10 грн. (а.с.30 зворот); податковою накладною №23 від 01.09.2011 р. на загальну суму 33462,60, у т.ч. ПДВ 5577, 10 грн. (а.с.31); рахунком-фактурою №СФ-0000881 від 05.09.11 р. на придбання хімікатів Джагер, Конор на загальну суму 96320,88, у т.ч. ПДВ 16053,48 грн. (а.с.32); видатковою накладною № РН-000772 від 05.09.2011 р. на загальну суму 96320,88, у т.ч. ПДВ 16053,48 грн. (а.с.32 зворот); податковою накладною №50 від 05.09.2011 р. на загальну суму 96320,88, у т.ч. ПДВ 16053,48 грн. (а.с.33)

Також, на виконання договору купівлі-продажу ПП «Украсвіт» здійснило позивачу дві поставки хімікатів Дамаск, Фурадан, Джагер, Тюдор, Конор, Дуглас, Супер Бізон у жовтні 2011 р., факт придбання яких підтверджується: рахунком-фактурою №СФ-0000970 від 03.10.2011 р. на придбання хімікатів Дамаск, Фурадан, Джагер, Тюдор, Конор на загальну суму 116397,30 грн., у т.ч. ПДВ 19399,55 грн. (а.с.34); видатковою накладною № РН-000831 від 03.10.2011 р. на загальну суму 116397,30 грн., у т.ч. ПДВ 19399,55 грн. (а.с.34 зворот); податковою накладною №18 від 03.10.2011 р. на загальну суму 116397,30 грн., у т.ч. ПДВ 19399,55 грн. (а.с.35); рахунком-фактурою №СФ-000982 від 18.10.2011 р. на придбання хімікатів Конор, Дуглас, Супер Бизон на загальну суму 15823,68 грн., у т.ч. ПДВ 2637,28 грн. (а.с.36) видатковою накладною № РН-000890 від 18.10.2011 р. на загальну суму 15823,68 грн., у т.ч. ПДВ 2637,28 грн. (а.с.36 зворот); податковою накладною №94 від 18.10.2011 р. на загальну суму 15823,68 грн., у т.ч. ПДВ 2637,28 грн. (а.с.37)

На виконання договору купівлі-продажу ПП «Украсвіт» здійснило позивачу одну поставку хімікатів Роденфос(порошок), Конор у листопаді 2011 р., факт придбання яких підтверджується: рахунком-фактурою №СФ-0001084 від 8.11.2011 р. на придбання хімікатів Роденфос(порошок), Конор на загальну суму3088,80 грн., у т.ч. ПДВ 514,80 грн. (а.с.38); видатковою накладною № РН - 000993 від 08.11.2011 р. на загальну суму3088,80 грн., у т.ч. ПДВ 514,80 грн. (а.с.38 зворот); податковою накладною №40 від 08.11.2011 р. на загальну суму3088,80 грн., у т.ч. ПДВ 514,80 грн. (а.с.39)

Оплата позивачем отриманих товарів згідно рахунків за договором купівлі-продажу № ДГ-000105 від 01.04.2011 року здійснена в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою від 19.03.2012 р.

Щодо посилань податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних при поставці товарів.

Товарно-транспортна накладна (далі ТТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для (п.1 14.Наказу Мінтрансу від 14.10.1997 р. №363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" (далі Наказ №363)): списання товарно-матеріальних цінностей (здійснюється під час відвантаження товарів на складі вантажовідправника); обліку на шляху їх переміщення (здійснюється перевізником під час транспортування); оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку (здійснюється у вантажоодержувача під час отримання товару); для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (здійснюється між автопідприємством та замовником перевезення).

Отже, ТТН не призначена для обліку використання транспортованих товарів у господарській діяльності вантажоодержувача (покупця), а відтак наявність (відсутність) ТТН не може бути підставою для висновку про відсутність зв'язку придбаних товарів із господарською діяльністю покупця.

Більш того, складання ТТН не є обов'язковим у разі здійснення перевезень власними силами без залучення перевізника.

Вимоги щодо обов'язкового складання ТТН під час перевезень автомобільним транспортом встановлені Наказом №363, але вказаний Наказ розповсюджується лише на взаємовідносини, що виникають між перевізниками та замовниками перевезень (преамбула Наказу №363).

Отже на перевезення, які здійснюються власними силами підприємства без залучення перевізника, вимоги вказаного Наказу №363 не розповсюджуються.

Більш того, сам по собі факт відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність господарських операцій з придбання товару без врахування умов виконання договору щодо поставки товару та передачі його у власність покупця. При цьому необхідно врахувати, що договір поставки товару не є договором про перевезення вантажу, а тому його реальне виконання не обов'язково має бути підтверджено товарно-транспортними накладними.

Таким чином, посилання податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних як на підтвердження відсутності реального виконання умов договору та права на формування податкового кредиту є необґрунтованими, оскільки відсутність товарно-транспортної накладної, за умови наявності інших первинних документів, та відсутності у даному випадку підстав для оформлення товарно-транспортних накладних, не може бути беззаперечним доказом обґрунтованості викладених висновків відповідача.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалах ВАСУ від 18.04.2012 р. у справі К/9991/74763/11, від 02.02.2012 р. у справі К-20170/09.

Щодо використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, встановлено, що ТОВ «АПТФ Агросервіс» здійснює оптову торгівлю хімічними продуктами за кодом КВЕД 46.75, що підтверджується актом перевірки від 01.03.2013 року, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ААВ № 632572 та ліцензією Міністерства аграрної політики України серії АБ №368162.

Отриманий від ПП «Украсвіт» у вересні-листопаді 2011 року, в подальшому реалізований позивачем наступними контрагентами, що підтверджено наступним: договір купівлі-продажу №41 від 04.05.11 р. та видаткова накладна №РН-0000145 від 01.09.11 р. ЗАТ «Таргет Сервіс Агро» на суму 6500,10 грн. (а.с.41), договір купівлі-продажу № 25 від 01.04.11 р. та видаткова накладна № РН-0000146 від 07.09.11 р. ТОВ АФ «Новий вік» на суму 17 172,48 грн. (а.с.45,46); договір купівлі-продажу № 20 від 21.03.11 та видаткова накладна № РН-0000150 від 19.09.11 р. ФГ «Ісіда» на суму 14 401,80 грн. (а.с.48,49); видаткова накладна № РН-0000153 від 28.09.11 р. ДКСП ім.. Чапаєва ВАТ «КМК» на суму 1200,00 грн. (а.с.52); договір купівлі-продажу № 36 від 04.05.11 р. та видаткова накладна № РН-0000164 від 30.09.11 р. ФГ «Драгмі» на суму 20599,44 грн. (а.с.57,58); договір купівлі-продажу № 22 від 21.03.11р. та видаткова накладна № РН-0000167 від 03.10.11 р. ТОВ «АФ Еліта» на суму 67096,32 грн. (а.с.62,63); договір купівлі-продажу № 15 від 21.03.11р.та видаткова накладна № РН-0000166 від 03.10.11 р. ЧСП «За Мир» на суму 51960,00 грн. (а.с.66,67); договір купівлі-продажу № 44 від 01.09.11р. та видаткова накладна № РН-0000178 від 15.12.11 р. ТОВ «Вінал люкс» на суму 1620,00 грн. (а.с.71,72); договір купівлі-продажу № 25 від 01.04.11 р. та видаткова накладна № РН-0000175 від 17.11.11 р. ТОВ АФ «Новий вік» на суму 2370,00 грн.

Рух товарів, їх отримання позивачем від ПП «Украсвіт», оприбуткування та подальша реалізація підтверджується також карткою рахунку №281 за період з 01 вересня 2011 р. по 07 січня 2012 р., (а.с.102-107).

Сумуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку про підтвердження факту отримання товарів за договором купівлі-продажу №ДГ - 000105 від 01.04.2011 року, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача та правомірність формування позивачем у вересні - листопаді 2011 року податкового кредиту в сумі 38589 гривень та валових витрат в сумі 34646 гривень.

також встановлено, що за вересень-листопад 2011 року по вказаному договору купівлі-продажу №ДГ-000105 від 01.04.11 року відповідачем донараховано позивачу податкове зобов'язання: з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 38589 гривень та згідно розрахунку штрафних (фінансових санкцій) застосовані фінансові санкції в розмірі 9647,25 гривень (38589 х 25%); з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 34 646 гривень, фінансові санкції за вересень-листопад 2011 року з податку на прибуток до позивача не застосовувалися.

Оскільки встановлено правомірне формування позивачем податкового кредиту на суму 38589 гривень, застосування відповідачем фінансових санкцій в розмірі 9647,25 гривень є необґрунтованим, а тому податкове повідомлення-рішення Сімферопольської МДПІ АРК ДПС №0003281502 від 30.05.2013 р. є протиправним та підлягає скасуванню в частині визначення грошового зобов'язання на суму 48 236, 25 гривень, у тому числі за основним платежем на суму 38589 гривень, та 9647,25 гривень фінансових санкцій.

Також, неправомірним є донарахування позивачу податку на прибуток в розмірі 34646 гривень, податкове повідомлення-рішення Сімферопольської МДПІ АРК ДПС №0000281501 від 11.03.2013 р. є протиправним та підлягає скасуванню в частині визначення грошового зобов'язання на суму 34646 гривень.

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.06.13р. по справі№801/6086/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 серпня 2013 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко