Ухвала

від 25.06.2013 по справі 805/6081/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Голуб В.А.

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2013 року справа №805/6081/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Нікуліна О.А.

суддів: Лях О.П., Попова В.В.

при секретарі судового засідання: Турко І.Б.

за участю:

позивача: не з'явився

представника відповідача : Фінаєва М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року у справі за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Фарм Стандарт» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 14 780,00 грн. та пені у розмірі 20,72 грн., -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2012 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Фарм Стандарт» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 14 780,00 грн. та пені у розмірі 20,72 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

З постановою суду першої інстанції не погодився та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини між сторонами по справі, застосував відповідні норми матеріального та процесуального права та виходив з наступного.

Позивач - Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів - зареєстрований виконавчим комітетом Донецької міської ради 18.07.1991 року, ідентифікаційний код юридичної особи - 13492430, що підтверджується Довідкою АА № 703636 з єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.11).

Відповідач - Приватне підприємство «Фарм Стандарт» - зареєстрований виконавчим комітетом Торезької міської ради Донецької області 05.08.2010 року, ідентифікаційний код юридичної особи - 36893602, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 491000 (а.с. 25).

20 лютого 2013 року відповідачем був наданий звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік форми № 10-ПІ. Згідно звіту в 2012 році на підприємстві відповідача працювало 15 осіб, з них 1 інвалід повинен бути працевлаштований на підприємстві. Фактично на підприємстві у 2012 році не працювало жодного інваліду (а.с. 9).

Як вбачається з матеріалів справи, у 2012 році Приватне підприємство «Фарм Стандарт» інформувало центр зайнятості про вакантні робочі місця для працевлаштування осіб з обмеженою працездатністю шляхом подання звітів про наявність вакансій форми № 3-ПН (а.с. 38-49). Крім того, підприємством розміщувались оголошення в друкованих засобах масової інформації щодо наявності вакансій для інвалідів (а.с. 55-65). Відповідно до відповіді Торезького міського центру зайнятості від 23.05.2012 року № 03-1240 на запит позивача особи з обмеженими фізичними можливостями, які мають спеціальність «фармацевт», «провізор» протягом 2012 року на обліку в центрі зайнятості не перебували (а.с. 66).

Таким чином, відповідачем приймалися заходи щодо працевлаштування інвалідів на вакантні посади у підприємстві.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 3 ст. 181 Закону Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

З положень Закону не вбачається, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування їх на створені робочі місця. Такий обов'язок ст. 18 зазначеного Закону покладено на органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.

Нарахування адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб'єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення.

Суд правильно вважав, що відповідач вимоги закону виконав, та в його діях немає складу правопорушення. У судовому засіданні не встановлено фактів відмови відповідача у працевлаштуванні направлених на вакантні посади інвалідів.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення.

Керуючись ст. 198, 200, 205, 206 КАС України суд ,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року у справі за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Фарм Стандарт» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 14 780,00 грн. та пені у розмірі 20,72 грн. - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення у повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі складена 26 червня 2013 року.

Колегія суддів О.А.Нікулін

О.П.Лях

В.В.Попов