Постанова

від 20.06.2013 по справі 811/975/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

20 червня 2013 року Справа № 811/975/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Трансбуд-Система СКД» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання недійсними (протиправними) та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Трансбуд-Система СКД» (далі по тексту - позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати недійсними (протиправними) та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.10.2012 року №0001500225 про сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 565 703 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 282 852 грн.; від 31.10.2012 року №0001510225 про сплату грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 650 558 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 0,00 грн..

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 13 листопада 2012 року отримано податкові повідомлення рішення відповідача від 31 жовтня 2012 року №0001500225 про сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 565 703,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції у сумі 282 852,00 грн. (разом 848 555,00 грн.) та від 31 жовтня 2012 року №0001510225 про сплату грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 650 558,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції у сумі 0,00 грн.. Податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем за матеріалами документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Трансбуд-Система СКД» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування доходів та витрат з податку на прибуток з ТОВ «Хімагроцентр-2000» за період з 01.12.11 по 31.12.11 р. (акт від 15.10.2012 року №147/22-5/37059383).

Згідно з висновками акту перевірки, ПП «Трансбуд-Система СКД» порушено:

- ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП«Трансбуд-Система СКД» з ТОВ «Хімагроцентр 2000»;

- п.138.2, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2011 рік в сумі 650 558,00 грн.;

- п.198.2, п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 565 703,00 грн., в т.ч. за грудень 2011 року на суму 565 703 грн..

Позивач не погоджується з висновками акту та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити. Щодо розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Відповідачем до суду подано письмові заперечення проти заявлених вимог, згідно яких вбачається, що Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПП «Трансбуд-Система СКД» в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування доходів та витрат з податку на прибуток з ТОВ «Хімагроцентр 2000» за період з 01.12.2011 по 31.12.2011 року. Встановлено, що ТОВ «Хімагроцентр 2000» (код ЄДРПОУ 36927683) не відображено в деклараціях з ПДВ податкового зобов'язання від взаємовідносин з підприємствами-покупцями, а також ненадання (відсутність) ТОВ «Хімагроцентр 2000» (код ЄДРПОУ 36927683) підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

В ході аналізу податкової звітності встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фактично, згідно податкової звітності у ТОВ «Хімагроцентр 2000» (код ЄДРПОУ 36927683) відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Відповідно висновку судово-почеркознавчої експертизи №196 від 09.02.2011 р., проведеної науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Головного управління МВС України в м. Києві встановлено, що підписи на первинних документах (податковій звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток ТОВ «Хімагроцентр 2000») виконані різними особами. Отже, не встановлені слідством особи створили з метою прикриття незаконної діяльності ТОВ «Хімагроцентр 2000» (код ЄДРПОУ 36927683) та підробили документи зазначеного підприємства.

Згідно акту від 01.10.2012р. №4023/22-10/36927683 встановлено, що податкове зобов'язання ТОВ «Хімагроцентр 2000» за грудень 2011 року складає 180 989 грн., тоді як податковий кредит ПП «Трансбуд-система СКД» згідно податкових накладних виписаних ТОВ «Хімагроцентр 2000» у грудні 2011 році складає 565 703 грн..

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за грудень 2011р. встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету у сумі 565 703 грн. в результаті порушень податкового та іншого законодавства, що відображено в розділі 3 акта перевірки.

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги задоволенню не підлягають /а.с.67-68/.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечення підтримав, просив в задоволенні позову відмовити. Щодо розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Дослідивши подані сторонами документи, об'єктивно оцінивши докази, що мають важливе значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Приватне підприємство «Трансбуд-Система СКД», зареєстроване виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 27.04.2010 р. як юридична особа, з 29.04.2010 р. перебуває на обліку в органах податкової інспекції за №9929. З 01.07.2010 р. є платником податку на додану вартість /а.с.8-12/.

Встановлено, що посадовою особою відповідача, на підставі службового посвідчення серії КГ №098819, відповідно до наказу начальника Кіровоградської ОДПІ від 15.10.2012 року №1839, керуючись п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2 ст.79, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75. Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Приватного підприємства «Трансбуд-Система СКД» (код 37059383) в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування доходів та витрат з податку на прибуток з ТОВ «Хімагроцентр 2000» (код 36927683) за період з 01.12.2011 по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено Акт №147/22-5/37059383 від 15.10.2012 року /а.с.17-30/.

Перевіркою встановлено порушення ПП «Трансбуд-Система СКД»:

1) ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Трансбуд-Система СКД» з ТОВ «Хімагроцентр 2000»;

2) п.138.2, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-ІУ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2011 рік в сумі 650 558 грн., в т.ч. за 4 квартал 2011 року в сумі 650 558 грн.;

3) п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 565 703 грн., в т.ч. за грудень 2011 року 565 703 грн..

У зв'язку з цим, 31 жовтня 2012 року відповідачем винесено:

- податкове повідомлення-рішення №0001510225, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 650 558 грн., в тому числі 650 558 грн. основного платежу, 0 грн. штрафних (фінансових) санкцій /а.с.31/;

- податкове повідомлення-рішення №0001500225, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 848 555 грн., в тому числі 565 703 грн. основного платежу, 282 852 грн. штрафних (фінансових) санкцій /а.с.32/.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 р. №2. З огляду на зазначену вище норму, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам. Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Надаючи оцінку оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суд зазначає таке.

Як вбачається з акту перевірки позивача, останнім в порушення п.138.2, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України завищено витрати по податку за 2011 рік в розмірі 2 828 515 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 р. в сумі 2 828 515 грн.. У зв'язку з цим, занижено податок на прибуток за 2011 рік в сумі 650 558 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 р. в сумі 650 558 грн..

Крім того, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року встановлено його завищення всього у сумі 565 703 грн., в частині взаємовідносин із ТОВ «Хімагроцентр 2000», в тому числі за грудень 2011 р. у сумі 565 703 грн., чим порушено п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

До вказаних висновків відповідач прийшов взявши до уваги акт ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки СГ ТОВ «Хімагроцентр 2000» (36927683) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Трансбуд-Система СКД» (37059383)», яким встановлено наступне. Зокрема встановлено, що ТОВ «Хімагроцентр 2000» (код 36927683) не відображено в деклараціях з податку на додану вартість податкового зобов'язання від взаємовідносин з підприємствами-покупцями, а також ненадання (відсутність) ТОВ «Хімагроцентр 2000» (код36927683) підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

В ході аналізу податкової звітності встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фактично, згідно податкової звітності у ТОВ «Хімагроцентр 2000» (код 36927683) відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Також, на думку відповідача, позивачем допущено порушення вимог ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Трансбуд-Система СКД» з ТОВ «Хімагроцентр 2000».

Проте, з акту перевірки позивача не зазначено жодного порушення, допущеного саме ним, а не його контрагентом. Із даного слідує, що до позивача застосовано відповідальність за порушення норм податкового законодавства, допущеного не ним, як платником податків, а ТОВ «Хімагроцентр 2000», як його контрагентом.

Суд не погоджується з даною позицією відповідача.

По-перше, згідно п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

ТОВ «Хімагроцентр» (код 36927683) зареєстроване як юридична особа, відомості про дане підприємство внесено до Єдиного державного реєстру /а.с.59-61/.

Згідно договору постачання №33 від 02.12.2011 року позивач (за договором - Покупець) придбава товар (будівельні матеріали) у ТОВ «Хімагроцентр 2000» (за договором - Продавець), що підтверджується: видатковими накладними: №0014 від 02.12.2011 р., №0015 від 02.12.2011 р., №0017 від 03.12.2011 р., №0018 від 03.12.2011 р., №22 від 05.12.2011 р., №0023 від 05.12.2011 р., №0024 від 05.12.2011 р.; податковими накладними: №14 від 02.12.2011 р., №15 від 02.12.2011 р, №17 від 02.12.2011 р., №18 від 03.12.2011 р., №22 від 05.12.2011 р., №23 від 05.12.2011 р., №24 від 05.12.2011 р. /а.с.89-113/.

Розрахунок за отриманий товар згідно додаткової угоди №1 від 03.02.2012 р. проведено векселем серія АА №0901770 /а.с.114-116/.

Перевезення товару здійснювалось ФОП «ОСОБА_1», що підтверджується: заявкою на перевезення вантажу від 01.12.2012 р., товарно-транспортною накладною №31211 від 03.12.2012 р., товарно-транспортна накладна №61211 від 06.12.11 р., платіжним дорученням №963 від 02.12.11 р., свідоцтвом про реєстрацію серії В02 №520419, ліцензією серії АВ №336722, свідоцтвом про сплату єдиного податку серії Ж №815642 /а.с.117-123/.

Придбаний позивачем товар (будівельні матеріали) використано у власній господарській діяльності шляхом подальшої реалізації СГ ФОП ОСОБА_2, що підтверджується: договором №01/04-2012 від 02.04.2012 р., видатковими накладними №359 від 14.09.2012 р., №251 від 02.08.2012 р., №189 від 21.06.2012 р., №85 від 07.06.1012 р., №54 від 03.05.2012 р., №35 від 24.04.2012 р., податковими накладними: №182 від 24.04.2012 р., №8 від 03.05.2012 р., №29 від 07.06.2012 р., №133 від 21.06.2012 р., №28 від 02.08.2012 р., №88 від 14.09.2012 р., довіреності: №208 від 07.09.2012 р., №179 від 01.08.2012 р., №125 від 21.06.2012 р., №101 від 07.06.2012 р., №73 від 03.05.2012 р., №61 від 24.04.2012 р. та виписки банку, які підтверджують отримання коштів за проданий товар /а.с.124-164/.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є сам факт придбання таких товарів та послуг з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності (або подальшої реалізації).

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши вартість придбаного товару, отримавши податкові і видаткові накладні, складені належним чином, в зв'язку з чим ним сформовано валові витрати та податковий кредит у періоді, що перевірявся, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності формування ним таких витрат і податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Хімагроцентр 2000».

По-друге, суд не погоджується з позицією відповідача про порушення позивачем вимог ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Трансбуд-Система СКД» з ТОВ «Хімагроцентр 2000».

Так, згідно до ч.2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 ст.203 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Складений відповідачем акт №147/22-5/37059383 не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України.

Крім того, з урахуванням положень пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентом не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності фактів того, що укладені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Згідно ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст.627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що договір, сторонами яких є позивач та ТОВ «Хімагроцентр 2000» був укладений з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Відтак, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що посилання податкового органу на акт перевірки як на підставу визнання договору нікчемним та порушення позивачем, як платником податків, вимог ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України є абсурдним, оскільки не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Отже, господарська операція між позивачем, як покупцем, та ТОВ «Хімагроцентр», як продавцем, мала реальний фінансово-господарський характер. Укладений між сторонами цивільно-правових відносин договір постачання №33 від 02.12.2011 р. у встановленому порядку нікчемним не визнано, факт придбання-транспортування-отримання-подальше використання товару підтверджено відповідними первинними документами, а тому суд приходить до висновку про безпідставність висновків відповідача, як контролюючого органу, в частині заниження податку на прибуток за 2011 рік в сумі 650 558 грн. (в т.ч. за 4 квартал 2011 р. в сумі 650 558 грн.) та заниження суми податку на додану вартість в розмірі 565 703 грн. (в т.ч. за грудень 2011 р. в сумі 565 703 грн.).

Згідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зміст зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем не доведено наявність фактів допущення позивачем, як платником податків, порушень податкового законодавства, зміст яких викладено в акті перевірки №147/22-5/37059383 від 15.10.2012 року.

Всупереч ст.71 КАС України відповідач не надав суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень. З огляду на зміст доказів в їх сукупності, а також враховуючи відсутність з боку відповідача додаткових аргументів в обґрунтування своєї позиції, у судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарської операції, здійсненої позивачем, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з п.п.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

На підставі викладеного, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2294,00 грн. підлягає присудженню з державного бюджету шляхом його безспірного списання з рахунків відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 31 жовтня 2012 року №0001510225.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 31 жовтня 2012 року №0001500225.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача - Приватного підприємства «Трансбуд-Система СКД» (код 37059383) судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 2294,00 грн., шляхом їх безспірного списання із рахунка Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько