Ухвала

від 04.06.2013 по справі 2а-13180/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 р.Справа № 2а-13180/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

при секретарі судових засідань - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2013 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Студія Картлі» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання дій незаконними, -

В с т а н о в и л а:

У листопаді 2012 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Студія Картлі» (далі - ТОВ «Студія Картлі»), звернувся до суду з адміністративним позовом, яким (з урахуванням збільшенням позовних вимог) просив визнати неправомірними дії відповідача - Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі -ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Студія Картлі» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету ПДВ з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Мастергільдія», ТОВ «Ріп», ТОВ «Лавіконт-М», ТОВ «Астана К», ТОВ «Техноторг-Ком» та ТОВ «Соло-25» за період з 01.01.2011 року по 31.08.2012 року, за результатами якої було складено акт перевірки від 02.11.2012 року за № 3986/22-222-35012072, скасувати наказ від 18.10.2012 року за № 1620 «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Студія Картлі» (код ЄДРПОУ 35012072), скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 28.03.2012 року за №№ 0001222220 та №0001212220.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на безпідставність посилань ДПІ у Дніпровському районі м. Києва на ненадання в повному обсязі відповіді на запити складені ДПІ від 18.10.2012 року за № 12435/10/22-211 та від 24.10.2012 року за № 12794/10/22-211. Оскільки підприємство на запити складені ДПІ від 18.10.2012 року за № 12435/10/22-211 та від 24.10.2012 року № 12794/10/22-211 про надання пояснень та їх документального підтвердження була надана повна відповідь, яка була отримана ДПІ відповідно до вхідного штампу 05.11.2012 року, разом з додатками - витребуваними документи в повному обсязі. Жодних зауважень щодо надання документів ні в наказі податкового органу, а ні в акті спірної перевірки податковим органом не зазначено.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2013 року позовні вимоги підприємства задоволені, визнано неправомірними дії ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Студія Картлі», з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету ПДВ з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Мастергільдія», ТОВ «Лавіконт-М», ТОВ «Астана К», ТОВ «Техноторг-Ком» та ТОВ «Соло-25» за період з 01.01.2011 року по 31.08.2012 року, за результатами якої було складено акт перевірки від 02.11.2012 року за № 3986/22-222-35012072, скасовано наказ від 18.10.2012 року за № 1620 «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Студія Картлі», скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001222220 від 28.09.2012 року та податкове повідомлення-рішення № 0001212220 від 28.09.2012 року. Стягнути з державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 2179,00 грн.

Судове рішення вмотивоване тим, що податковий кредит сформований позивачем за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено письмовими доказами, отримані послуги безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю підприємства. Документи підприємства з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, тощо оформлені у відповідності до вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України) і Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Підстави для висновку про наявність невідповідності спірних правочинів вимогам закону, існування наміру у будь-якої із сторін згаданих правочинів безпідставно отримати податкову вигоду матеріалами справи не підтверджено. Позивач та його контрагенти позивача за спірними правочинами не є пов'язаними особами, доказів обізнаності позивача та його контрагентів з обставинами ведення господарської діяльності один одним, вчинення ними узгоджених, зловмисних дій, спрямованих на безпідставне отримання податкової вигоди матеріали справи не містять, такі мотиви не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, суд не знайшов підстав для висновку про наявність фактичних даних, котрі б спростовували доброчесність та сумлінність позивача як платника податків.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати зазначену постанову та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Студія Картлі» відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Харківського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення, відповідно до положень ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), слід залишити без змін з наступних підстав.

Стосовно спірного наказу від 18.10.2012 року за № 1620, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, на підставі якого була проведена виїзна документальна позапланова перевірка ТОВ «Студія Картлі» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету ПДВ з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Мастергільдія», ТОВ «Ріп», ТОВ «Лавіконт-М», ТОВ «Астана К», ТОВ «Техноторг-Ком» та ТОВ «Соло-25» за період з 01.01.2011 року по 31.08.2012 року, за результатами якої було складено акт перевірки від 02.11.2012 року за № 3986/22-222-35012072, судова колегія зазначає наступне.

Стаття 75 ПК України визначає, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 78.4 ст. 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до положень пп. 78.1.1 п. 78.1. ст. 78 ПК України за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, проводиться документальна позапланова виїзна перевірка.

Як вбачається зі спірного наказу та змісту акту перевірки, єдиними мотивами, на підставі яких податковий орган виніс спірний наказ є той факт, що позивачем не в повному обсязі була надана відповідь на запити податкового органу від 18.10.2012 року за № 12435/10/22-211 та від 24.10.2012 року № 12794/10/22-211 з витребуваними документами по взаємовідносинами з ТОВ «Мастергільдія», ТОВ «Ріп», ТОВ «Лавіконт-М», ТОВ «Астана К», ТОВ «Техноторг-Ком» та ТОВ «Соло-25» за період з 01.01.2011 року по 31.08.2012 року .

Як вбачається з матеріалів справи на запити складені ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 18.10.2012 року за № 12435/10/22-211 та від 24.10.2012 року № 12794/10/22-211 про надання пояснень та їх документального підтвердження була надана відповідь ТОВ «Студія Картлі», яка була отримана ДПІ у Дніпровському районі м. Києва відповідно до вхідного штампу 05.11.2012 року, в якій на запит органу податкової служби була надана інформація та витребувані документи в повному обсязі. Жодних зауважень щодо наданих документів ані в наказі податкового органу, ані в акті спірної перевірки судом не виявлено.

Стосовно взаємовідносин позивача з контрагентами ТОВ «Мастергільдія», ТОВ «Ріп», ТОВ «Лавіконт-М», ТОВ «Астана К», ТОВ «Техноторг-Ком» та ТОВ «Соло-25» за період з 01.01.2011 року по 31.08.2012 року, судовою колегією встановлено, що згідно зазначеного вище наказу від 18.10.2012 року за № 1620 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва була проведена виїзна документальна позапланова перевірка ТОВ «Студія Картлі» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету ПДВ з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Мастергільдія», ТОВ «Ріп», ТОВ «Лавіконт-М», ТОВ «Астана К», ТОВ «Техноторг-Ком» та ТОВ «Соло-25» за період з 01.01.2011 року по 31.08.2012 року, за результатами якої було складено акт перевірки від 02.11.2012 року за № 3986/22-222-35012072.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного наказу, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 02.11.2012 року № 3986/22-222-35012072, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, судом досліджено документи по взаємовідносинам позивача та ТОВ «Мастергільдія», ТОВ «Ріп», ТОВ «Лавіконт-М», ТОВ «Астана К», ТОВ «Техноторг-Ком» та ТОВ «Соло-25» - копії письмових правочинів, що підтверджують проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами за період з 01.01.2011 року по 31.08.2012 року, на момент укладання правочинів сторони мали правоздатність і дієздатність фізичних осіб, що підтверджується відповідними Витягами та Довідками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тобто суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відсутність підстав для висновку податкового органу про наявність невідповідності спірних правочинів вимогам закону ані за змістом прав та обов'язків сторін, ані за формою договорів, ані за предметом правочинів, ані за обсягом правоздатності та дієздатності сторін, існування наміру у будь-якої із сторін згаданих правочинів безпідставно отримати податкову вигоду матеріалами справи не підтверджено, а, відтак, оглянуті документи належні та допустимі в розумінні ст. 70 КАС України докази вчинення правочинів згідно з ст. 202 Цивільного кодексу України.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач та його контрагенти ТОВ «Мастергільдія», ТОВ «Ріп», ТОВ «Лавіконт-М», ТОВ «Астана К», ТОВ «Техноторг-Ком» та ТОВ «Соло-25» за спірними правочинами не є пов'язаними особами, доказів обізнаності позивача та його контрагентів з обставинами ведення господарської діяльності один одним, вчинення ними узгоджених, зловмисних дій, спрямованих на безпідставне отримання податкової вигоди матеріали справи не містять, такі мотиви не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень..

Підприємство позивача має документи, які повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій. Крім того, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва не встановила порушень позивача щодо відображення в податкових деклараціях сум податкових зобов'язань, а недотримання контрагентами позивача своїх зобов'язань по сплаті податку не тягне відповідальності та негативних наслідків щодо останнього.

Стосовно взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ «А.НЕТ», колегія суддів зазначає наступне: податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку стосовно підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «А.НЕТ» (код ЕДРПОУ 32621457) за період з 01.01.2011 року по 31.08.2012 року, за результатами якої складено акт від 18.09.2012 року № 2976/22-222-35012072.

За даними перевірки встановлено порушення ТОВ «Студія Картлі» - п.п. 139.1,9 п. 139.1. ст. 139 ПК України та п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до заниження податку на прибуток на суму 248450,00 грн., в т.ч. по періодах: II кв. 2011 року на суму 30662.00 грн., Ш кв. 2011 року на суму 121625,00 грн., IV кв. 2011 року на суму 96163,00 грн.; -п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України та п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 216043,00 грн., а саме: за червень 2011 року на суму 26662,00 грн., за липень 2011 року на суму 40406,00 грн., за серпень 2011 року на суму 19072.00 грн., за вересень 2011 року на суму 46282,00 грн., за жовтень 2011 року на суму 32388,00 грн., за листопад 2011 року на суму 24653,00 грн.. за грудень 2011 року на суму 26579,00 грн.; - ст. 203. п. І, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658. ст. 662 ЦК України.

В Акті перевірки зазначено, що недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB «Студія Картлі» з «ТОВ «А.НЕТ» є нікчемними.

Зазначені в Акті перевірки висновки послугували підставою для прийняття ДПІ у Дніпровському районі м. Києва оспорюваний податкових повідомленнь-рішення за № 0001222220 від 28.03.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 248450 грн., податкове повідомлення - рішення за № 0001212220 від 28.09.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах або послугах на суму 263389 грн.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції колегія суддів зазначає, що відповідно до положень 14.1.36 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.2. ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п. 198.3. ст. 98 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду..

У відповідності до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що оглянуті первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 ПК України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій. У ході розгляду як в першій, так і в апеляційній інстанції, відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Досліджені судом документи по взаємовідносинам позивача та контрагента ТОВ «А.НЕТ», а саме, - копії письмових правочинів, які підтверджують, що на час укладання господарських операцій між позивачем та його контрагентом сторони мали правоздатність і дієздатність фізичних осіб; - платіжні доручення, що засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

Внаслідок списання безготівкових коштів з банківських рахунків позивача ТОВ «Студія Картлі» втратило право власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи податковим органом до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Судом встановлено, що позивачем надано до перевірки належним чином оформлено всі первинні документи стосовно фінансово - господарських відносин з ТОВ «А.НЕТ», позивачем надано первинні документи, які повністю підтверджують виконання зобов'язань між сторонами за укладеними між ними правочинами, надані документи не мають дефектів форми, змісту або походження,документи не суперечать вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 201 Податкового кодексу України, Положення № 88, містять визначені законом реквізити, виписані за визначеною законом подією, складені реально існуючими суб'єктами права

Відповідно до норм ПК України судження податкового органу, викладені в акті перевірки, не мають преюдиціального значення, не звільняють суб'єкта владних повноважень від виконання вимог ч. 3 ст. 2 КАС України відносно забезпечення обґрунтованості власних висновків, та в розумінні ст. 70 КАС України не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків податкового правопорушення.

Суд першої інстанції правомірно відзначив, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Судам першої та апеляційної інстанцій відповідачем не надано доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, зробленим за оцінкою викладеного в постанові Шевченківського районного суду м. Києва від 28 вересня 2012 року по кримінальній справі № 2610/21362/2012 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, якою останній звільнений від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ст. 45 КК України, колегія суддів зазначає, що дана постанова не є безумовним доказом нікчемності правочинів, що мали місце між ТОВ «Студія Картлі» і ТОВ «А.НЕТ».

Із змісту зазначеною постави беззаперечно не вбачається, що гр-н ОСОБА_3 мав намір створити суб'єкт підприємницької діяльності (юридичну особу ТОВ «А.НЕТ») з метою прикриття незаконної діяльності. За текстом постанови, - ОСОБА_3 за винагороду погодився зареєструвати на своє ім'я підприємство ТОВ «А.НЕТ». Проте в тексті постанови відсутні дані щодо здійснення чи нездійснення ТОВ «А.НЕТ» господарської діяльності, в тому числі, на виконання правочину з ТОВ «Студія Картлі» та за участі ОСОБА_3 Відсутні дані, які б свідчили про непричетність ОСОБА_3 до укладання такого правочину, оформлення первинних бухгалтерських документів. Експертні висновки, що маються в матеріалах справи, свідчать про непричетність ОСОБА_3 лише до оформлення податкової звітності.

Аналізуючи вищезазначене в його сукупності, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови в задоволені апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби і залишення оскаржуваного судового рішення, відповідно до положень ст. 200 КАС України, без змін.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 10 червня 2013 року.

З оригіналом згідно: Л.В. Мельнікова