Постанова

від 18.12.2013 по справі 2а-13180/12/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2013 року м. Київ К/800/38025/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників сторін:

позивача - Кравцова І.В.,

відповідача - Мильнікової М.М.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013

у справі № 2а-13180/12/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Студія Картлі" (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про:

визнання неправомірними дій ДПІ щодо проведення документальної позапланової перевірки Товариства з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету ПДВ з придбання товарів (робіт, послуг) у товариства з обмеженою відповідальністю «Мастергільдія», товариства з обмеженою відповідальністю «Ріп», товариства з обмеженою відповідальністю «Лавіконт-М», товариства з обмеженою відповідальністю «Астана К», товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторго-Ком» та товариства з обмеженою відповідальністю «Соло-25» за період з 01.01.2011 по 31.08.2012, оформленої актом від 02.11.2012 № 3986/22-222-35012072;

скасування наказу від 18.10.2012 № 1620 про проведення вказаної перевірки;

скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2012 № 0001222220 та № 0001212220.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013, позов задоволено повністю.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові акти обох попередніх інстанцій та прийняти нове рішення по суті спору, яким у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити касаційні вимоги ДПІ виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що податковою інспекцією було направлено позивачеві запити від 18.10.2012 № 12435/10/22-211 та від 24.10.2012 № 12794/10/22-211 з вимогою надати пояснення та їх документальні підтвердження щодо взаємовідносин товариством з обмеженою відповідальністю «Мастергільдія», товариством з обмеженою відповідальністю «Ріп», товариством з обмеженою відповідальністю «Лавіконт-М», товариством з обмеженою відповідальністю «Астана К», товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторго-Ком» та товариством з обмеженою відповідальністю «Соло-25».

У зв'язку з невиконанням Товариством вимог, викладених у цьому запиті, начальником податкової інспекції було видано наказ від 18.10.2012 № 1620 про проведення позапланової виїзної перевірки платника.

На підставі цього наказу ДПІ було проведено оспорювану податкову перевірку Товариства, результати якої викладено в акті від 02.11.2012 № 3986/22-222-35012072.

Скасовуючи зазначений наказ та визнаючи неправомірними дії податкового органу з проведення зазначеної перевірки, суди обох попередніх інстанції виходили з того, що позивачем було надано податковій інспекції витребувану інформацію та необхідні первинні документи у повному обсязі.

Втім такий висновок судів не ґрунтується на наявних у матеріалах справи доказах, позаяк з відповіді Товариства за спірні запити, викладеної у листі від 29.10.2012 № 6-10/12, не вбачається факту подання платником первинних документів на вимогу податкової інспекції. Таким чином, здійснена судами правова оцінка відповіді платника на запит податкового органу не відповідає змісту цієї відповіді.

До того ж, слід наголосити, що дії податкової інспекції з проведення виїзної перевірки не можуть бути предметом оскарження в адміністративному суді. Адже такі дії є, по суті, процедурним заходом у рамках здійснення податковим органом збору доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни; ці дії самі по собі не породжують будь-яких правових наслідків для платника, позаяк не змінюють стану його суб'єктивних прав та обов'язків, а відтак не є юридично значущими діями, які можуть виступати предметом оскарження в адміністративному суді.

У разі невиконання податковим органом умов та порядку допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки платник вправі недопустити цих осіб до перевірки, як це передбачено статтею 81 Податкового кодексу України.

Крім того, слід зазначити, що у межах розгляду даних позовних вимог у судів попередніх інстанцій були відсутні підстави для надання правового аналізу висновкам ДПІ, викладеним в акті від 02.11.2012 № 3986/22-222-35012072. Адже ці висновки є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки, а тому не створюють жодних юридичних наслідків для платника; відповідні висновки підлягають правовій оцінці лише під час перевірки правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі таких висновків.

Наведене обумовлює необхідність скасування оскаржуваних судових актів в частині визнання неправомірними дій ДПІ щодо проведення спірної перевірки та скасування наказу від 18.10.2012 № 1620 про проведення вказаної перевірки із прийняттям нового рішення у відповідній частині про відмову у позові.

У той же час Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо незаконності оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, ДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «А.НЕТ» (далі - ТОВ «А.НЕТ») за період з 01.01.2011 по 31.08.2012. Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 18.09.2012 № 2976/22-222-35012072. За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 28.09.2011 № 0001222220, згідно з яким Товариству визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 248 450 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 28.09.2011 № 0001212220 про донарахування позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 263 389 грн. (у тому числі 216 042 грн. за основним платежем та 47347 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для зазначених донарахувань стало невизнання податковим органом права Товариства на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат за операціями з придбання робіт по виробництву аудіо, відео та аудіовізуальної продукції в рамках господарських правовідносин з ТОВ «А.НЕТ» на підставі договору від 28.05.2011 № 28-05. На обґрунтування своєї правової позиції по справі ДПІ посилається на факт реєстрації названого контрагента на підставну особу, яка не мала жодного відношення до діяльності цього підприємства; крім того, ДПІ зазначає, що первинні документи (у тому числі податкові накладні) від імені ТОВ «А.НЕТ» підписані невстановленою особою, а відтак ці документи не відповідають критеріям достовірності та не можуть слугувати підставою для формування даних податкового обліку Товариства.

Наведені обставини було розцінено відповідачем як доказ укладення позивачем правочину без мети настання відповідних йому правових наслідків та як свідчення участі позивача у штучній схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг є витратами операційної діяльності, які в силу вимогу пункту 138.2 цієї ж статті Кодексу враховуються для визначення об'єкта оподаткування та визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення сприятливих наслідків у податковому обліку платника.

Втім, як вірно зазначили суди, у даному разі існування відповідних обставин податковою інспекцією не доведено.

Адже такі факти, як фіктивність реєстрації ТОВ «А.НЕТ» та підписання від його імені первинних документів невстановленими особами самі по собі, не у зв'язку з іншими обставинами справи, не можуть слугувати об'єктивними ознаками недобросовісності платника та підтверджувати отримання ним необґрунтованої податкової вигоди. Зазначені обставини є свідченням порушень, допущених постачальником платника як третьої особою.

Платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності, на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

Доказів того, що особи, які підписали спірні документи від імені названих контрагентів, не мали відповідних повноважень, а також того, що про ці обставини було відомо або мало бути відомо Товариству, податковою інспекцією не представлено.

Інших доводів щодо безтоварності розглядуваних операцій між Товариством та ТОВ «А.НЕТ» податковою інспекцією не представлено.

А відтак суди, встановивши, що реальність поставки позивачеві робіт з виготовлення аудіо, відео та аудіовізуальної продукції в рамках господарських правовідносин з ТОВ «А.НЕТ» підтверджується необхідними для даного виду господарської операції первинними документами (актом виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями), а також фактом подальшого використання позивачем результатів цих робіт у правовідносинах з третіми особами під час провадження власної господарської діяльності, дійшли неспростовуваного доводами касаційної скарги про відсутність підстав для донарахування Товариству оспорюваних сум податкових зобов'язань та правомірно скасували зазначені податкові повідомлення-рішення.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 225, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 у справі № 2а-13180/12/2070 змінити в частині визнання неправомірними дій державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Студія Картлі» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету ПДВ з придбання товарів (робіт, послуг) у товариства з обмеженою відповідальністю «Мастергільдія», товариства з обмеженою відповідальністю «Ріп», товариства з обмеженою відповідальністю «Лавіконт-М», товариства з обмеженою відповідальністю «Астана К», товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторго-Ком» та товариства з обмеженою відповідальністю «Соло-25» за період з 01.01.2011 по 31.08.2012, оформленої актом від 02.11.2012 № 3986/22-222-35012072 та в частині скасування наказу від 18.10.2012 № 1620 про проведення вказаної перевірки.

У цій частині позовних вимог відмовити.

3. В решті постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 у справі № 2а-13180/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько