Рішення

від 20.06.2013 по справі 922/1505/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2013 р.Справа № 922/1505/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.

розглянувши матеріали справи

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Приватного підприємства "МИР", м. Київ про та за зустрічним позовом до про розірвання договору оренди землі Приватного підприємства "МИР", м. Київ Харківської міської ради, м. Харків затвердження пункту договору за участю представників сторін:

позивача (за первісним позовом) - Бабич О.Є.(дов.№ 08-11/101/2-13 від 03.01.2013 р.)

відповідача (за первісним позовом) - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківська міська рада, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про: - розірвання договору оренди землі від 11.12.2008 р., укладеного між Позивачем та Приватним підприємством "МИР" (надалі - Відповідач), що зареєстрований в державному реєстрі земель 13.01.2009 р. за № 140967100003;

- зобов'язання Відповідача звільнити земельну ділянку загальною площею 0,2298 га по вул. Клочківській, ріг узвозу Халтуріна у м. Харкові, що надавалася згідно з договором оренди землі від 11.12.2008 р., укладеного між Позивачем та Відповідачем, що зареєстрований в державному реєстрі земель 13.01.2009 р. за № 140967100003.

Також Позивач просить суд покласти витрати що сплати судового збору на Відповідача.

Від Відповідача 01 червня 2013 року за вхідним № 19871 надійшла зустрічна позовна заява, де просить суд затвердити пункт 8 Договору оренди землі від 11 грудня 2008 року (зареєстрованого у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в Державному реєстрі земель 13 січня 2009 року за № 140967100003) в новій редакції: "Договір укладено строком: на період будівництва до 31.12.2020 року (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації), на період експлуатації до 01.10.2029 р. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію". Також просить суд покласти на Харківську міську раду судові витрати.

Зустрічний позов прийнятий до розгляду разом з первісним позовом, як такий, що не суперечить чинному законодавству ухвалою суду від 04 червня 2013 року по справі № 922/1505/13.

Суд досліджує матеріали справи та запитує у сторін щодо наявності заяв або клопотань до початку розгляду справи по суті.

Від Позивача (за первісним позовом) заяв та клопотань не надійшло.

Представник Відповідача (за первісним позовом) у судове засідання не з'явився, надав до суду додаткові пояснення, які суд долучає до матеріалів справи. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд переходить до початку розгляду справи по суті.

Представник Позивача (за первісним позовом) у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі, стосовно зустрічних позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення присутніх представників, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням Харківської міської ради від 03.10.2007 року № 186/07 року ПП "МИР" надано в оренду земельну ділянку по вул. Клочківській, ріг узвозу Халтуріна загальною площею 0,2298 га для будівництва торговельно-офісного центру з об'єктом громадського харчування та гостьовою автостоянкою.

Відповідно до вищевказаного рішення між Харківською міською радою та ПП "МИР" укладено договір оренди земельної ділянки від 11.12.2008 р. № 140967100003 на період будівництва до 31.12.2010 року (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації), на період експлуатації до 01.10.2029 р.

За договором оренди землі № 140967100003 від 11.12.2008 р. земельна ділянка була надана Відповідачу для будівництва торговельно-офісного центру з об'єктом громадського харчування та гостьовою автостоянкою.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки №2540/12 від 24.07.2012р., складеного головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління земельних відносин Харківської міської ради, встановлено, що земельна ділянка загальною площею 0,2298 га не огороджена, будівництво не розпочато та у строки, визначені рішенням виконавчого комітету, дозвіл на виконання будівельних робіт Відповідачем отримано не було, будівельні роботи не розпочато.

Зазначений договір оренди землі не направлений на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та з метою настання яких його було укладено.

Відповідно до вищезазначеного рішення виконавчого комітету Харківської міської ради Відповідачу земельна ділянка надавалася для будівництва житлового будинку до 31.12.2012р. (а.с. 22).

Відповідно до п. 8 договору між Позивачем та Відповідачем виникло зобов'язання, згідно якого останній зобов'язувався у термін до 31.12.2010 року закінчити будівництво та здати об'єкт будівництва до експлуатації.

Відповідно до ст. 40 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником на підставі відповідного договору до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Такий договір Відповідачем з Позивачем не укладено, кошти, на отримання яких розраховував Позивач у разі належного виконання Відповідачем своїх обов'язків, до місцевого бюджету не було перераховано.

Як зазначає Відповідач у своєму зустрічному позові, що договір було зареєстровано в січні 2009 року, тобто в період коли розпочалася криза в економіці в цілому та в будівельній галузі, що охопило Україну, але й більшість країн світу.

Про неможливість виконання зобов'язання щодо будівництва об'єкту в період кризи Відповідач повідомляв Позивача. це підтверджується Рішенням 43 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про продовження строків будівництва об'єктів" від 29.04.2010 р. №62/10 та п.п.15 Додатку №1 до цього рішення, яким строк періоду "будівництва" Об'єкту по Договору було продовжено до 31.12.2012 року.

Відповідач зазначає, що зважаючи на затяжний характер світової кризи, яка впливає і на Україну, і на сьогоднішній день є неможливим розпочати будівництво Об'єкту. Інвестори в період кризи перестали інвестувати кошти не те що в новобудови, але й в незавершене будівництво. Лише після закінчення кризових явищ в економіці і після відродження попиту на ринку на продукти будівельної галузі стане можливим пропозиція від інвесторів під будівництво Об'єкту.

На підставі чого Орендар звернувся до Орендодавця з письмовою пропозицією щодо внесення змін до Договору та направив Орендодавцю з супровідним листом №2 від 23.04.2013 року проект додаткової угоди №1 до Договору в 2-х примірниках, підписаних Орендарем.

Орендар пропонував Орендодавцю затвердити нову редакцію п.8 Договору, а саме: "Договір укладено строком: на період будівництва до 31.12.2020 року (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації), на період експлуатації до 01.10.2029 р. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію".

До теперішнього часу сторонами не надано доказів щодо затвердження внесення змін до Договору стосовно пролонгування періоду будівництва.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача (за первісним позовом) підлягають задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову Відповідача (за первісним позовом) слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 40 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з п. а ч. 1 ст. 96 Земельного Кодексу України землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням. У свою чергу орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди - ст. 24 Закону України "Про оренду землі".

Згідно ст. 416 ЦК України право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд. На теперішній час трьохрічний термін забудови земельної ділянки сплив.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Статтею 143 Земельного кодексу України визначено, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є одним з різновидів підстав для примусового припинення прав на земельну ділянку, що здійснюється в судовому порядку.

Слід зазначити, що положення ст. 144 ЗК України не застосовуються в порядку судового припинення права користування земельною ділянкою, що використовується не за цільовим призначенням, оскільки в порядку ст. 144 ЗК України право користування земельною ділянкою припиняється на підставі рішення відповідного органу державної влади або місцевого самоврядування за зверненням державного інспектора по використанню та охороні земель.

Земельний кодекс України, зокрема, ст. 19 Кодексу не містить чіткого визначення поняття цільового призначення земельної ділянки, оскільки з тексту ст. 19 ЗК України випливає поняття основного цільового призначення та не основного цільового призначення земельної ділянки.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням - це, у тому числі, невикористання земельної ділянки, фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню тощо.

Таким чином, під використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням слід розуміти, у тому числі, використання земельної ділянки з порушенням умов договору оренди землі.

Вказана позиція знайшла своє відображення в практиці Верховного суду України та Вищого господарського суду України.

Відповідно до п. 8 Постанови пленуму Верховного суду України від 16.04.2004р. №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" питання про дострокове припинення користування землею на умовах оренди вирішується шляхом пред'явлення позову про розірвання договору, а в разі закінчення строку оренди переважне право орендарів на поновлення договору поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду.

Постановою Верховного суду України від 12.02.2008р. №39/136пд у справі за позовом виконавчого комітету Донецької міської ради до ТОВ "Південно-Східна промислова компанія" про розірвання укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та не виконання Відповідачем умов договору щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (не здійснення у визначений термін будівництва), що і стало підставою для розірвання договору оренди землі.

Вказана позиція Верховного суду знайшла своє відображення в постановах Вищого господарського суду України від 12.08.2004р. по справі №33/544-03 за позовом виконавчого комітету Лозівської міської ради до МП "Мустанг", постанові від 26.04.2005р. по справі №46/345-04 за позовом Харківської міської ради до СПД ФО К.Я.І. про розірвання договору оренди землі та інших судових рішеннях.

А також у практиці з розгляду справ зазначеної категорії, це: постанова Вищого господарського суду України у справі №58/261-09 від 22.03.2010р., №54/91-09 від 06.04.2010р. та у справі №5023/6629/11 від 13.03.2012р.

Частиною першою ст. 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний (визнаний нечинним) за рішенням суду в разі не виконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст. 24, 25 цього Закону та умовами договору.

Згідно ст. 783 Цивільного кодексу України на вимогу наймодавця (орендодавця) договір найму (оренди) підлягає розірванню у разі, якщо наймач (орендар) користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду є істотною умовою договору оренди землі, тобто Відповідачем було порушено істотні умови договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 28, п. 37 Договору Позивач має право вимагати від орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням та припиняти дію договору оренди у разі порушення землекористувачем Земельного кодексу України, інших державних актів та умов Договору.

Враховуючи викладене, вказаний договір оренди землі підлягає розірванню у судовому порядку у зв'язку з порушенням Відповідачем умов рішення виконкому Харківської міської ради про надання земельної ділянки в оренду, порушенням умов договору оренди землі та вимог чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 34 ЗУ "Про оренду землі" У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Згідно із ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Обраний спосіб захисту обраний Відповідачем у зустрічному позові не відповідає змісту статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України, а тому у задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Враховуючи, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку встановлених законодавством України, та враховуючи те, що Відповідачі не надали до суду жодного документу, що спростовували викладене у первісному позові, тому суд визнає вимоги Позивача (за первісним позовом) належно обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню, а у задоволені зустрічного позову слід відмовити.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 6, 11, 15, 16, 416, 526, 530, 610, 611, 638, 651, 783 Цивільного кодексу України, статтями 96, 124, 125, 141 Земельного кодексу України, статтями 1, 174, 180, 193, 509, Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди землі від 11.12.2008 р., укладений між Харківською міською радою (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) та Приватним підприємством «МИР» (03680, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 103, код ЄДРПОУ 30652923), що зареєстрований в держаному реєстрі земель 13.01.2009р. за №140967100003.

Зобов'язати Приватне підприємство «МИР» (03680, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 103, код ЄДРПОУ 30652923) звільнити земельну ділянку загальною площею 0,2298 га по вул. Клочківській, ріг узвозу Халтуріна у м. Харкові, що надавалася згідно з договором оренди землі від 11.12.2008 р., укладеного між Харківською міською радою (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) та Приватним підприємством «МИР» (03680, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 103, код ЄДРПОУ 30652923), що зареєстрований в держаному реєстрі земель 13.01.2009р. за №140967100003.

Стягнути з Приватного підприємства «МИР» (03680, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 103, код ЄДРПОУ 30652923) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) судовий збір у розмірі 1 147,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В зустрічному позові відмовити.

Повне рішення складено 21.06.2013 р.

Суддя Жигалкін І.П.