Ухвала

від 11.06.2013 по справі 825/213/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/213/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

11 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Федорової Г.Г.,

суддів Вівдиченко Т.Р., Ключковича В.Ю.,

при секретарі Каленюк О.Ю.,

за участю представника позивача Радченко О.О.,

представника відповідача Паншина І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Айлант-бор» до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішеннь,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2013 року ПП «Айлант-бор» (далі - позивач) звернулося до суду першої інстанції із позовом до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 25 грудня 2012 року: №0000602340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 18827,50 грн., з яких 15062,00 грн. за основним платежем та 3765,50 грн. за штрафними санкціями; №0000592340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 2293,00 грн., з яких 1834,00 грн. за основним платежем та 459,00 грн. за штрафними санкціями, а також стягнути з Державного бюджету України на користь ПП «Айлант-бор» судові витрати в сумі 211,21 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року позовні вимоги ТОВ «Айлант-бор» до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеннь задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби від 25 грудня 2012 року №0000602340 та №0000592340.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Айлант-бор» (код ЄДРПОУ 34258518) судові витрати в сумі 211,21 грн.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обгрунтовуючи заявлені вимоги, відповідач вказує, що проведеною перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин позивача з контрагентами: ТОВ «Фарма Трейдімпекс», ТОВ «Верес» та ТОВ «Міранда Груп».

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України , у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПП «Айлант-бор» є юридичною особою, зареєстрованою Чернігівською районною державною адміністрацією Чернігівської області 13.12.2006 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 687914 (а.с. 18 том №1).

Згідно довідки з єдиного державного реєстру АА № 605183 з ЄДРПОУ, видами діяльності ПП «Айлант-бор» за КВЕД є: оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, лісозаготівлі, лісопильне та стругальне виробництво, виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів, виробництво дерев'яної тари, виробництво інших виробів із деревини; виготовлення виробів з корка, соломи та рослинних матеріалів для плетіння (а.с. 20 том №1).

14 листопада 2012 року працівниками Чернігівської МДПІ проведено документальну виїзну перевірку ПП «Айлант Бор» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств за період з 01 вересня 2010 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено акт від 14 листопада 2012 року № 153/22/34258518 (а.с. 28-60, том №1).

В ході проведення перевірки Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області ДПС встановлено порушення позивачем податкового законодавства, в результаті чого встановлено завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинам ПП «Айлант-бор» з ТОВ «Фарма Трейдімпекс», ТОВ «Верес» та ТОВ «Міранда Груп».

На підставі вказаного акту перевірки Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області ДПС прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25 грудня 2012 року: №0000602340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 18827,50 грн., з яких 15062,00 грн. - за основних платежем та 3765,50 грн. - за штрафними санкціями (а.с. 69 том №1), та №0000592340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2293,00 грн., з ним 1834,00 грн. - за основним платежем та 459,00 грн. - за штрафними санкціями (а.с. 70 том №1).

Позивач не погоджується з вищевказаними податковими повідомленнями-рішенями відповідача та вказує на відсутність з його боку порушень норм діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

На момент виникнення спірних правовідносин діяли норми Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість». З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, норми якого в частині визначення податку на додану вартість кореспондуються з нормами Податкового кодексу України. Податковий кодекс України в частині визначення податку на прибуток набрав чинності з 01 квітня 2011 року.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94 -ВР), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону ; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону .

Порядок формування валових витрат підприємства з метою визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток визначений в ст. 5 Закону № 334/94 -ВР.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94 -ВР, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94 -ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94 -ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.12 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону .

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР , податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За приписами п.п. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР , право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг) або отримання податкової накладної в якій зазначені суми ПДВ, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР , не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями .

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Отже, з аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної та здійснення операцій з метою досягнення господарської мети, а також документів, що належним чином підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат, що пов'язані з веденням господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів зазначає, що видані контрагентами на адресу позивача податкові накладні повністю відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 Закону № 168/97-ВР та ст. 201 Податкового кодексу України.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України ) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР , господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 ГК України , пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Підтвердженням проведення позивачем господарських операцій з закупівлі у ТОВ «Фарма Трейдімпекс», ТОВ «Верес» та ТОВ «Міранда Груп» та подальшій реалізації товарно-матеріальних цінностей ПП «Айрон-бор» є договори, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, які містяться у матеріалах справи та були надані позивачем при проведенні перевірки. Всі придбані товарно-матеріальні цінності за результатами операцій з даними контрагентами були використані в господарській діяльності та реалізовані в подальшому покупцям, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

На час здійснення господарських операцій по договорах позивача з контрагентами: ТОВ «Фарма Трейдімпекс», ТОВ «Верес» та ТОВ «Міранда Груп», останні були включені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вищевказані господарські операції мали реальний характер і не були фіктивними, а придбання товару, зазначеного у податкових та видаткових накладних, відбувалось з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях в межах господарської діяльності позивача, що підтверджується документами, які передбачені чинним законодавством при здійсненні вказаних господарських операцій. Матеріали справи містять всі наявні первинні документи, які підтверджують реальність зазначених вище господарських операцій, оскільки вчинені ПП «Айлант-бор» господарські операції спричинили зміни майнового стану платника податку носили реальний характер та були направлені на отримання прибутку, а тому відсутні підстави, що свідчать про порушення позивачем податкового законодавства.

Колегією суддів не приймаються до уваги посилання апелянта на безтоварність операцій позивача з контрагентами: ТОВ «Фарма Трейдімпекс», ТОВ «Верес» та ТОВ «Міранда Груп», з підстав відсутності у них трудових ресурсів, сировини, матеріалів, устаткування, складських приміщень, техніки та інших засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності.

Зазначене не є достовірним доказом фіктивності угод, укладених такими юридичними особами, оскільки чинне законодавство не містить обмежень щодо використання у господарській діяльності лише власних основних засобів, трудових ресурсів шляхом укладання трудових, а не цивільно-правових договорів.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, ч. 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України , правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом , а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно ст. 204 ЦК України , правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо невстановлена законом або якщо він не визнаний судом недійним.

Апелянтом не було надано доказів, які б підтверджували про відсутність наміру сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання угод або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідач не довів правомірності своїх дій по винесенню податкових повідомлень-рішень від 25 грудня 2012 року №0000602340 та №0000592340.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Згідно зі ст. 159 КАС України , судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України , за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160 , 195 , 196 , 198 , 200 , 205 , 206 , 212 , 254 КАС України , суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби залишити без задоволення , а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 лютого2013 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Федорова Г.Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Ключкович В.Ю.

Повний текст ухвали підписаний: 17.06.2013 р.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Ключкович В.Ю.