Постанова

від 18.06.2013 по справі 826/5859/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 червня 2013 року 11:44 № 826/5859/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Бабич Г.Ю., за участю представників сторін: представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача Приходька О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень - рішень від 11.04.2013 № 0000431702, №0000441702.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася фізична особа - підприємець ОСОБА_4 з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.04.2013 №0000431702, №0000441702.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначені рішення винесені на підставі помилкового висновку акту перевірки про відсутність у позивача права на формування валових витрат по операціях з підприємством постачальником та віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого контрагенту, до податкового кредиту.

Відповідачем у наданому відзиві позовні вимоги заперечуються повністю з огляду на правомірність прийнятих рішень.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) було проведено виїзну планову документальну перевірку суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце проживання АДРЕСА_1) (далі - позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., за результати якої було складено Акт перевірки від 29.03.2013 року №1012/17.2-2664508242 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138, п. 139.1 ст. 139, п. 176.1 ст. 176, п. 177.2 п.177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України, у зв'язку з чим підлягає до сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 22741,23 грн.;

- п. 198.6 ст. 198, ст.. 201 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 26754,00 грн.

На підставі висновків зазначеного акта перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС прийнято податкові повідомлення - рішення від 11.04.2013:

- №0000431702, яким, позивачу збільшено податкові зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб в сумі 34 111,85 грн. в т.ч. 22 741,23 грн. - основний платіж, 11 370,62 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №0000441702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 40 114,50 грн. в т.ч. 26 743,00 грн. - основний платіж, 13 371,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції

В ході проведення перевірки встановлено, що згідно наданих до перевірки документів протягом 2012р. до складу валових витрат приватним підприємцем віднесено придбаний товар у контрагента ПП. «Агро продовольчий будівельний сервіс» (код ЄДРПОУ 30529604) на суму 133771,92 грн. (без врахування ПДВ). До складу валових витрат приватним підприємцем віднесено придбаний товар (єдиний ваучер) у контрагента ПП. «Агро продовольчий будівельний сервіс» (код ЄДРПОУ 30529604) згідно наданих до перевірки видаткових накладних: №РН - 0000240 від 02.02.2012р. на суму 25164,71 грн. (без урахування ПДВ), №РН - 0000320 від 09.02.2012р. на суму 20760,89 грн. (без ПДВ), №РН-0000321 від 09.02.2012р. на суму 11764,71 грн. (без ПДВ), №РН-0000433 від 20.02.2012р. на суму 14134,32 грн. (без ПДВ), №РН-0000559 від 01.03.2012р. на суму 21390,01 грн. (без ПДВ), №РН-0000570 від 15.30.2012р. на суму 14469,71 грн. (без ПДВ), №РН-0000700 від 26.03.201р. на суму 26087,57 (без ПДВ). У зв'язку з наявністю по вищезазначеному контрагенту актів нікчемних правочинів придбаний товар у даного підприємства не приймається до складу валових витрат.

Також, згідно з поданою ФОП ОСОБА_4 до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС податковою звітністю з ПДВ та за даними «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України»: платником податків задекларовано податковий кредит з контрагентом ПП. «Агро продовольчий будівельний сервіс» в сумі 26754 грн. ПДВ у т. ч. в лютому 2012р. на суму 143 65 грн., у березні 2012р. в сумі 12389 грн.

Також, в аті перевірки вчинено запис, що згідно акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС №3243/22-9/30529604 від 23.08.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Агропродовольчий будівельний сервіс» (код ЄДРПОУ 30529604) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2012р. по 31.03.2012р. встановлено, що дане товариство відсутнє за місцезнаходженням, станом на 23.08.2012р. згідно бази даних АІС ОР стан платника « 3» - прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру), відсутність операцій з придбання товарів (робіт, послуг). В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ПП. «Агро продовольчий будівельний сервіс» підприємствам покупцям, що свідчить про те, що правочини між ПП. «Агро продовольчий будівельний сервіс» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків.

Таким чином, відповідачем зроблено висновок, що договірні відносини між позивачем та ПП «Агропродовольчий будівельний сервіс» носять характер нікчемного, оскільки дані правочини не відповідають ч. 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечать моральним засадам суспільства, волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

На підставі викладеного, актом перевірки сформульовано висновок, що у ФОП ОСОБА_4 відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з вищезазначеними підприємством-постачальником в розумінні ст. 188 Податкового Кодексу України, а тому у позивача відсутнє право на формування валових витрат по операціях з даними контрагентами в розумінні п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, ст. 138 Податкового Кодексу України.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначених договорів, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Зокрема, суд ухвалою від 25.04.2013р. витребував у відповідача копії податкових декларацій контрагентів позивача, докази визначення їм податкових зобов'язань, копії пояснень посадових осіб та інформації про наявні кримінальні справи та всі документи на підставі яких було призначено та проведено перевірку. Натомість, суду вищезазначену інформацію відповідач не надав.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду справи не було встановлено наявність умислу у вищезазначеного контрагенту позивача на укладення угоди, спрямованої на ухилення від сплати податків.

Також, Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентів позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь - які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Відповідно до ст. 22 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до п. 177.2. Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з п. 177.4. Податкового Кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1. Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

Згідно з п. 188.1. Податкового Кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до п. 187.1. Податкового Кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до чинного законодавства України, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичне надання послуг та виконання сторонами умов договору підтверджується первинною документацією, зокрема, податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Актом перевірки підтверджено, що віднесення сум до валових витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам ПП «Агропродовольчий будівельний сервіс» зроблено на підставі первинних документів, а саме: податкових накладних, суми ПДВ, по яким були включені до реєстру отриманих податкових накладних, податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди, що підтверджується актом перевірки.

Оскільки здійснення позивачем господарських операцій та понесені ним валові витрати підтверджуються первинними документами, які передбачені порядком ведення податкового обліку, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірності формування позивачем валових витрат.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-УІ із змінами та доповненнями, встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-УІ із змінами та доповненнями, встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

Положення встановлені у пункті 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, податкові накладні, які зазначені в акті перевірки, видані позивачу його контрагентами у відповідності з порядком, встановленим ст. 201.4 Податкового кодексу України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». ПП «Агропродовольчий будівельний сервіс», на час вчинення правочинів було зареєстровано у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мало право видавати податкові накладні.

Крім того, на вимогу суду позивачем були надані докази на використання придбаних послуг (товарів) у контрагентів у власній господарській діяльності, зокрема передачі отриманого від контрагентів до реалізації через мережу закладів, що належить позивачу.

Крім того, судом не приймаються посилання відповідача в акті перевірки від 29.03.2013 №101/17.2-2664508242 на факт нікчемності угод між позивачем та ПП «Агропродовольчий будівельний сервіс», з висновків, викладених в актах перевірки вищезазначених підприємств, яким встановлено, що усі операції не спричиняють реального настання правових наслідків, отже, є нікчемними в силу закону. Оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС №0000431702 ,№0000441702 від 11.04.2013 року

Судові витрати в сумі 743 (сімсот сорок три) грн. 00 коп. присудити на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян