Рішення

від 25.06.2013 по справі 905/3779/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.06.2013р. Справа № 905/3779/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», м. Київ, ідентифікаційний код 30401456

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті», м. Донецьк, ідентифікаційний код 33135702

про: зобов'язання Відповідача повернути техніку-екскаватор-навантажувач «Борекс-2201» зав. №199362

за участю уповноважених представників :

від Прокурора - не з'явився;

від Позивача - Шкляр М.В. (за довіреністю №14/20-49-13 від 14.01.2013р.);

від Відповідача - не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 11.06.2013р. на 25.06.2013р.

У судовому засіданні 25.06.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Прокурор м. Донецька (далі - Заявник) в інтересах Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», м. Київ (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті», м. Донецьк (далі - Відповідач) зобов'язання Відповідача повернути техніку -е кскаватор-навантажувач «Борекс-2201» зав. №199362.

В обґрунтування заявлених вимог Прокурор посилався на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу №5-07-671фл від 11.10.2007р. та зобов'язань з повернення предмету лізингу після спливу строку дії договору, внаслідок чого порушуються державні інтереси в особі Позивача.

На підтвердження вказаних обставин Заявник позову надав договір фінансового лізингу №5-07-671фл від 11.10.2007р. з додатками, акт приймання-передачі сільськогосподарської техніки №13 від 01.11.2007р., довідку з ЄДРПОУ, постанову кабінету міністрів України від 11.04.2001р., лист-вимогу №14/590 від 14.03.2013р. з доказами надсилання.

Нормативно свої вимоги Заявник позову обґрунтував ст.ст.113, 116, 117 Конституції України, ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру", ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. 599 Цивільного кодексу України, ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач надав документи для долучення до матеріалів справи (а.с.а.с.25-66, 75-95), у тому числі - письмові пояснення №6 від 05.06.2013р., якими підтримав вимоги прокурора у повному обсязі, зазначивши, що Відповідач не виконував свої обов'язки зі сплати лізингових платежів, у зв'язку із чим ним було направлено лист -вимогу від 14.03.2013р. про повернення предмету лізингу.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, своєї позиції до відома суду не довів, надавши лише клопотання від 03.06.2013р. (а.с.68) про відкладення розгляду справи, у зв'язку із відрядженням директора до 12.06.2013р., доказів відсутності спірних зобов'язань чи їх припинення будь-яким передбаченим діючим законодавством способом не представив, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

У світлі правової позиції, приведеної в абз. 2 п.3.9.1. Постави Пленуму ВХСУ №18 від 26.12.2011р., таке повідомлення вважається належним.

У судовому засіданні 25.06.2013р. представник Позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, вказуючи на відсутність будь-яких доказів на її обґрунтування.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Прокурора та представника Відповідача та ненадання ними окремих документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не вливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого відкладання вирішення справи.

Дійсно, всім учасникам справи було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті розглядуваного спору з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

11.04.2001р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №354 (а.с.22) про створення Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Украгролізинг» і затверджено її статут, за змістом якої 100% акцій Компанії закріплюється у державній власності із забороненям їх відчуження, використання для формування статутних фондів будь-яких суб'єктів господарювання, передачі управління будь-яким особам на період до прийняття окремого рішення щодо приватизації Компанії; Компанія підпорядкована Кабінету Міністрів України.

11.10.2007р. між Позивачем (Лізингодавець) та Відповідачем (Лізінгоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №5-07-671фл (а.с.а.с.10-16), згідно умов п.п. 1, 8.1. якого Лізингодавець передає Лізингоодержувачу у користування на 5 років екскаватор-навантажувач Борекс-2201 загальною вартістю 195318 грн., який набувається ним у власність у постачальника на визначений у додатку №1 (а.с. 17), що є специфікацією предмету лізингу, а Лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору, зі строком дії договору - до закінчення строку лізингу.

Згідно розділу 4 договору умови грошових зобов'язання Відповідача перед Лізингодавцем визначені наступним чином:

- до складу лізингових платежів входить відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості Предмету лізингу та винагороду в розмірі 7% річних від залишкової невідшкодованої вартості Предмету лізингу;

- черговість сплати лізингових платежів кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом підписання тристороннього акту, подальші платежі - через кожні три місяці;

- розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється згідно «Графіку оплати лізингових платежів» (додаток №2 до договору - а.с.18);

До зобов'язань Лізингоодержувача, серед іншого, за п. 3.5.4. договору віднесено повернення Лізингодавцю на його вимогу предмет лізингу разом з технічною документацією, одержаною від Постачальника, згідно акту приймання-передачі в технічно справному та комплектному стані у разі часткової або повної несплати лізингових платежів протягом 30 днів або порушення правил утримання чи використання Предмета лізингу. Відповідно до 3.1.2 договору, Лізингодавець має право повернення предмета лізингу переданого в лізинг, якщо Лізингоодержувач не сплатив частково або повністю лізингові платежі більше 30 календарних днів.

Як встановлено п. 5.6 договору, в разі належного виконання протягом усього строку дії договору зобов'язань щодо сплати всіх лізингових платежів, в тому числі повної вартості Предмета лізингу, та інших передбачених договором зобов'язань, Лізингоодержувач має право одержати у власність предмет лізингу, яке переходить до нього на підставі додаткового договору та акту приймання-передачі.

01.11.2007р. на виконання до умов п. 2.2 та п. 3.2.1. договору фінансового лізингу, придбане Лізингоодержувачем майно за договором №07-09 від 07.05.2007р. (а.с.а.с.28-32), було передано в користування Відповідачу, про що сторонами був складений відповідний акт приймання-передачі №13 від 01.11.2007р. (а.с.19).

В перебігу лізингових відносин задля забезпечення виконання зобов'язань Позивачем складались рахунки - фактури та рахунки на оплату (а.с.а.с.84-88, 89-95).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.12.2012р. у справі №5006/43/143/2012 (а.с.а.с.76-78) позовні вимоги Прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», м. Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 16 940,94грн., з яких 16 601,94грн. - сума основного боргу, 282,37грн. - пені та 56,63грн. - 3% річних від суми боргу задоволені у повному обсязі. На виконання цього рішення після набрання ним законної сили 04.01.2013р. було видано відповідний наказ (а.с.79).

14.03.2013р. Позивач надіслав Відповідачу (а.с.24) вимогу №14/590 (а.с.23) про повернення предмету лізингу протягом 10 календарних днів з дня її отримання, через припинення строку дії договору 01.11.2012р., через незадоволення якої Прокурор звернувся до суду із розглядуваним позовом, який Позивач підтримав у повному обсязі.

Відповідач процесуальним правами, передбаченими ст.ст.22, 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, своєї позиції по суті спору до відома суду не довів.

Як вибачається із наданої Позивачем довідки за підписом голови правління та головного бухгалтера №1/6 від 06.06.2013р. (а.с.37) та акту звіряння розрахунків станом на 10.06.2013р. (а.с.а.с.80-81) заборгованість Відповідача за договором складає 16 601,64 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Прокурора такими, що підлягають задоволенню , враховуючи наступне:

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи у тому числі - за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до суду в інтересах держави. Прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Зазначене процесуальне право прокурора на позов відповідає його повноваженням, закріпленим ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» і завданням органів прокуратури, визначеним ст.121 Конституції України.

За змістом ч. 2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття судом позовної заяви прокурора, визначений ним орган набуває статусу позивача.

Разом із тим, за змістом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України обов'язковою умовою застосування судом будь-якого способу судового захисту є наявність порушення певного суб'єктивного права/інтересу позивача іншою особою - відповідачем.

Отже, огляд діючого законодавства вказує на необхідність наступної сукупності умов для можливості задоволення господарським судом позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі певного органу (позивача):

- наявність у позивача статусу органу, уповноваженого державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- наявність у позивача певного суб'єктивного права (інтересу) у спірних правовідносинах із відповідачем, а реалізації якого (права/інтересу) полягає держаний інтерес, захищуваний прокурором;

- наявність порушення з боку відповідача відповідного суб'єктивного права (інтересу) позивача у спірних правовідносинах, і як - наслідок порушення державних інтересів.

Виходячи із правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99, органом - позивачем, який визначається прокурором, може бути орган державної влади (орган місцевого самоврядування), а захищувані державні інтереси, які є оціночним поняттям, відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин і в їх основі є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Зважаючи на наведені у позовній заяві мотиви її подання, сутність порушуваних державних інтересів та прав Позивача визначається Прокурором у неналежному виконанні Відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу з повернення державного майна.

Так, відповідно до ст. 116 Конституції України реалізація державних програм Кабінету Міністрів України здійснюється через створені національні компанії. Засновником Національної акціонерної компанії «Украгролізинг» є Кабінет Міністрів України, тобто органом управління майном позивача є Кабінет Міністрів України, а майно підприємства є державною власністю. Таким чином, неповернення Відповідачем предмету лізингу порушує інтереси держави

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір фінансового лізингу №5-07-671фл від 11.10.2007р. є належною підставою для виникнення у останнього зобов'язань, визначених його умовами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.

За змістом ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України закінчення строку дії договору, який визначається як проміжок часу, протягом якого сторони управнені здійснювати свої права та обов'язки, зумовлює і припинення можливості здійснювати відповідні права учасником договору, в розглядуваному випадку - права Лізингоодержувача володіти та користуватися предметом лізингу.

Враховуючи, що у додатку №1 до договору фінансового лізингу (а.с.17) встановлено строк лізингу 5 років, який відповідно до п 2.2 договору відраховується з моменту акту приймання-передачі, а також - волевиявлення Орендодавця, викладене в листі №14/590 від 14.03.2013р. (а.с.23), суд дійшов висновку про припинення таких правовідносин датою закінчення строку дії розглядуваного договору - 01.11.2012р., що цілком узгоджується із застосовуваними згідно ч.2 ст.806 Цивільного кодексу України до даних правовідносин положеннями ч.2 ст.291 Господарського кодексу України.

Відповідно до п.7 ч.2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

За таких обставин Відповідач не мав правових підстав ухилятися від повернення Позивачеві всього отриманого ним в перебігу лізингових правовідносин майна згідно п. 3.5.4 і 3.5.6 договору фінансового лізингу №5-07-671фл від 11.10.2007р., адже встановлений в межах справи №5006/43/143/2012 (а.с.а.с.76-78) преюдиціальний у розумінні ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факт порушення грошових зобов'язань зі здійснення лізингових платежів унеможливлює набуття Лізингодавцем предмету лізингу у власність в порядку п.5.6. договору фінансового лізингу №5-07-671фл від 11.10.2007р.

Невиконання Відповідачем вказаних вище зобов'язань з повернення предмету лізингу за відсутністю будь-яких належних доказів існування інших правових підстав для подальшого правомірного утримання цього майна, є порушенням відповідного зобов'язання у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, що зумовлює відновлення судом захищуваних прав Позивача як кредитора у такому зобов'язанні шляхом спонукання до їх примусового виконання.

Викладене зумовлює задоволення вимог про повернення предмету лізингу, для здійснення чого судом в порядку ст. 84 Господарського кодексу України встановлюється строк тривалістю в 10 календарних днів з моменту набрання цим рішенням законної сили.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору стягуються з Відповідача на користь бюджету, оскільки Заявник позову звільнений від сплати судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», м. Київ (ідентифікаційний код 30401456) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті», м. Донецьк (ідентифікаційний код 33135702) про зобов'язання Відповідача повернути техніку - екскаватор-навантажувач «Борекс-2201» зав.№199362 задовольнити повному обсязі

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфініті», м. Донецьк (ідентифікаційний код 33135702) протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили повернути Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», м. Київ (ідентифікаційний код 30401456) за актом приймання-передачі предмет лізингу - техніку-екскаватор-навантажувач «Борекс-2201» зав.№199362.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті», м. Донецьк (ідентифікаційний код 33135702) на користь бюджету судовий збір у розмірі 1147 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 25.06.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.06.2013р.

Суддя Д.О. Попков