Постанова

від 06.08.2013 по справі 905/3779/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.08.2013 р. справа №905/3779/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А. при секретарі судового засіданняПрилуцьких М.І. за участю представників сторін: від позивача: Міхєєва Л.І. за довіреністю №14/20-48-13 від 14.01.2013р. від відповідача:Гаргач С.Я. за довіреністю №3 від 05.08.2013р. від прокурора:Русланова Г.М. за посвідченням розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті», м.Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від 25.06.2013р. по справі№905/3779/13 (суддя Попков Д.О.) за позовомПрокурора м. Донецька в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті», м.Донецьк прозобов'язання відповідача повернути техніку - екскаватор - навантажувач «Борекс-2201» зав. № 199362

В С Т А Н О В И В:

Прокурор м. Донецька в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті», м.Донецьк про зобов'язання відповідача повернути техніку - екскаватор-навантажувач «Борекс-2201» зав. № 199362.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.06.2013р. позовні вимоги задоволені. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Інфініті", м. Донецьк протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили повернути Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", м. Київ за актом приймання-передачі предмет лізингу - техніку - екскаватор-навантажувач "Борекс-2201" зав.№199362.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням суду від 25.06.2013р., звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить судове рішення скасувати та припинити провадження у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не було розглянуто заяву відповідача про неможливість прийняття участі у судовому засіданні. Зазначає, що на день розгляду справи остання сума заборгованості за лізинговими платежами сплачена, що, на його думку, свідчить про відсутність підстав для задоволення позову, а звернення прокурора з даним позовом є передчасним.

Представник відповідача у судове засідання прибув, підтримав доводи апеляційної скарги.

Прокурор у судове засідання прибув, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник позивача у судове засідання прибув, надав відзив на апеляційну скаргу, проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.04.2001р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №354 про створення Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" і затверджено її статут, за змістом якої 100% акцій Компанії закріплюється у державній власності із забороненям їх відчуження, використання для формування статутних фондів будь-яких суб'єктів господарювання, передачі управління будь-яким особам на період до прийняття окремого рішення щодо приватизації Компанії; Компанія підпорядкована Кабінету Міністрів України.

11.10.2007р. між позивачем (Лізингодавець) та відповідачем (Лізінгоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №5-07-671фл, згідно умов пунктів 1, 8.1. якого Лізингодавець передає Лізингоодержувачу у користування на 5 років екскаватор-навантажувач Борекс-2201 загальною вартістю 195318 грн., який набувається ним у власність у постачальника на визначений у додатку №1, що є специфікацією предмету лізингу, а Лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору, зі строком дії договору - до закінчення строку лізингу.

Згідно розділу 4 договору умови грошових зобов'язання відповідача перед Лізингодавцем визначені наступним чином: до складу лізингових платежів входить відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу та винагороду в розмірі 7% річних від залишкової невідшкодованої вартості предмету лізингу; черговість сплати лізингових платежів кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом підписання тристороннього акту, подальші платежі - через кожні три місяці; розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється згідно "Графіку оплати лізингових платежів" (додаток №2 до договору).

До зобов'язань Лізингоодержувача, серед іншого, за пунктом 3.5.4. договору віднесено повернення Лізингодавцю на його вимогу предмет лізингу разом з технічною документацією, одержаною від Постачальника, згідно акту приймання-передачі в технічно справному та комплектному стані у разі часткової або повної несплати лізингових платежів протягом 30 днів або порушення правил утримання чи використання Предмета лізингу. Відповідно до 3.1.2 договору, Лізингодавець має право повернення предмета лізингу переданого в лізинг, якщо Лізингоодержувач не сплатив частково або повністю лізингові платежі більше 30 календарних днів.

Пунктом 5.6 договору встановлено, що в разі належного виконання протягом усього строку дії договору зобов'язань щодо сплати всіх лізингових платежів, в тому числі повної вартості предмета лізингу, та інших передбачених договором зобов'язань, Лізингоодержувач має право одержати у власність предмет лізингу, яке переходить до нього на підставі додаткового договору та акту приймання-передачі.

Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

За приписами статей 1, 11, 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», фінансовим лізингом є вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

01.11.2007р. на виконання умов пунктів 2.2 та 3.2.1. договору фінансового лізингу, придбане Лізингоодержувачем майно за договором №07-09 від 07.05.2007р. було передано в користування Відповідачу, про що сторонами був складений відповідний акт приймання-передачі №13 від 01.11.2007р.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.12.2012р. у справі №5006/43/143/2012 позовні вимоги Прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", м. Київ до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті", м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 16 940,94грн., з яких 16 601,94грн. - сума основного боргу, 282,37грн. - пені та 56,63грн. - 3% річних від суми боргу задоволені у повному обсязі. На виконання цього рішення після набрання ним законної сили 04.01.2013р. було видано відповідний наказ.

Зазначені факти не потребують доведенню в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки за змістом цієї статті факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

14.03.2013р. позивач надіслав відповідачу вимогу №14/590 про повернення предмету лізингу протягом 10 календарних днів з дня її отримання, через припинення строку дії договору 01.11.2012р., через незадоволення якої Прокурор звернувся до суду із розглядуваним позовом, який позивач підтримав у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача за договором складає 16 601,64 грн., що підтверджується довідкою за підписом голови правління та головного бухгалтера №1/6 від 06.06.2013р. та актом звіряння розрахунків станом на 10.06.2013р.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як визначено частиною 1статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статті 610 Цивільного кодекс у України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що у додатку №1 до договору фінансового лізингу встановлено строк лізингу 5 років, який відповідно до пункту 2.2 договору відраховується з моменту акту приймання-передачі, а також - волевиявлення Орендодавця, викладене в листі №14/590 від 14.03.2013р., колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов правильного висновку про припинення таких правовідносин датою закінчення строку дії розглядуваного договору - 01.11.2012р., що цілком узгоджується із застосовуваними згідно з частиною 2 статті 806 Цивільного кодексу України до даних правовідносин положеннями частини 2 статті 291 Господарського кодексу України.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Отже, відповідач не мав правових підстав ухилятися від повернення позивачеві всього отриманого ним в перебігу лізингових правовідносин майна згідно з пунктами 3.5.4 і 3.5.6 договору фінансового лізингу №5-07-671фл від 11.10.2007р., адже встановлений в межах справи №5006/43/143/2012 преюдиціальний у розумінні частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факт порушення грошових зобов'язань зі здійснення лізингових платежів унеможливлює набуття Лізингодавцем предмету лізингу у власність в порядку пункту 5.6. договору фінансового лізингу №5-07-671фл від 11.10.2007р.

Невиконання відповідачем вказаних вище зобов'язань з повернення предмету лізингу за відсутністю будь-яких належних доказів існування інших правових підстав для подальшого правомірного утримання цього майна, є порушенням відповідного зобов'язання у розумінні статті 610 Цивільного кодексу України, що зумовлює відновлення судом захищуваних прав позивача як кредитора у такому зобов'язанні шляхом спонукання до їх примусового виконання.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним задоволення вимог про повернення предмету лізингу.

Стосовно ствердження апелянта про відсутність у прокурора підстав для подання даного позову, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що однією з підстав порушення справ у господарських судах є позовна заява прокурора чи його заступника, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини 3 цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійснені прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави в суді у випадках, передбачених законом.

Відповідно до пунктів 1, 18 Статуту Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2001р. №354 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.2011р. №951), НАК «Украгролізинг» (Компанія) утворена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2001р. №354. Засновником Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України, який здійснює повноваження щодо управління корпоративними правами Компанії.

Згідно пункту 5 Статуту Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», метою діяльності Компанії є сприяння реалізації державної політики утворено в сфері агропромислового комплексу, забезпечення ефективного функціонування і розвитку виробництва шляхом передачі товаровиробникам на умовах лізингу технічних засобів для зазначеного комплексу, надання виробничих послуг, організації технічного сервісу, отримання прибутку.

Відповідно до Указу Президента №111 від 23.02.2001р. «Про додаткові заходи щодо подальшого розвитку лізингу в аграрному секторі економіки» одним із основних завдань Національної акціонерної компанії «Украгролізинг» є сприяння залученню інвестицій для виконання державних програм у галузі інженерного та матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарського виробництва. Національну акціонерну компанію «Украгролізинг» передано у користування об'єкти державного майна та фінансування заходів, пов'язаних із закупівлею вітчизняної сільськогосподарської техніки на умовах фінансового лізингу, за рахунок коштів, передбачених на відповідні цілі у Державному бюджеті України.

Статтею 116 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, а також виконання затвердженого Державного бюджету, тощо.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1904 від 10.12.2003р. «Про порядок використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу та заходи по операціях фінансового лізингу» Національної акціонерної компанії «Украгролізинг» надано повноваження щодо оперативного управління коштами державного лізингового фонду, а також покладено функції контролю за використанням коштів державного лізингового фонду та її поверненням до Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 4 абзацу 1 статті 13 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 рік у частині кредитування є повернення коштів у частині відшкодування вартості сільськогосподарської техніки, переданої суб'єктам господарювання на умовах фінансового лізингу. Аналогічні норми встановлені і в законах про державний бюджет України на попередні роки.

Отже, несплата лізингових платежів позбавляє Національну акціонерну компанію «Украгролізинг» забезпечувати поповнення державного лізингового фонду, що спричиняє збитки державному бюджету.

В рішенні Конституційного Суду України № З-рп/99 від 08.04.1999р. у справі 1-1/99 визначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Конституційний Суд України визначив, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Відповідно до статті 121 Конституції України на органи прокуратури покладається обов'язок представляти інтереси держави в суді.

Статею 20 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Підставами представництва прокурором інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Таким чином, пред'явлення позовної заяви прокурором м. Донецька в інтересах держави з метою поповнення її бюджету в особі Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», як органу, створеного вищим органом у системі виконавчої влади - Кабінетом Міністрів України, саме для реалізації державної політики в агропромисловій сфері, не протирічить діючому законодавству та є правом прокурора, яким він скористався виходячи з приписів статей 20, 36 Закону України «Про прокуратуру» та статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Питання неповернення лізингових платежів зачіпає інтереси держави, оскільки на законодавчому рівні визначено орган (Національну акціонерну компанію «Украгролізинг»), на який покладено обов'язок по поверненню до державного бюджету прострочених лізингових платежів.

Стосовно доводів скаржника про те, що не було розглянуто заяву відповідача про неможливість прийняття участі у судовому засіданні колегія суддів вважає наступне.

В наявних матеріалах справи відсутня письмова заява про відкладання розгляду справи з викладанням обставин та обґрунтувань підстав відкладання розгляду справи.

Відповідно до частини 2 статті 82 господарського процесуального кодексу України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно з частиною 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи.

Отже, рішення виноситься за всіма обставинами справи у їх сукупності.

Таким чином, господарський суд правомірно прийняв рішення за результатами оцінки доказів виходячи з приписів статей 4-2, 4-3, 4-7, 82 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 25.06.2013р. у справі №905/3779/13 підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті», м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 25.06.2013р. у справі №905/3779/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 25.06.2013р. у справі №905/3779/13 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано 7 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3-4. Прокурору

5. У справу;

6. ДАГС;

7. ГСДО.