Постанова

від 01.06.2013 по справі 808/3419/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2013 року о/об 11год. 30 хв.Справа № 808/3419/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Колесникової С.Г., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «ПРИМА-ЕН»

до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «ПРИМА-ЕН» (далі - позивач або ПП «ПРИМА-ЕН») до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач або Токмацька ОДПІ Запорізької області ДПС), в якому позивач просив визнати протиправним і скасувати у повному обсязі винесене Токмацькою об'єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області Державної податкової служби щодо приватного підприємства «ПРИМА-ЕН» податкове повідомлення-рішення №0000652200 від 27.12.2012, яким контролюючим органом нараховане податкове повідомлення-рішення за податком на прибуток підприємства у сумі 258 294,00грн., у тому числі за штрафними санкціями 53 059,00грн.; визнати протиправним і скасувати у повному обсязі винесене Токмацькою об'єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області Державної податкової служби щодо приватного підприємства «ПРИМА-ЕН» податкове повідомлення-рішення №0000642200 від 27.12.2012, яким контролюючим органом нараховане податкове зобов'язання за податком на додану вартість у сумі 198 236,00грн., у тому числі за штрафними санкціями 39 647,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не було додержано вимог чинного законодавства при проведенні планової виїзної перевірки ПП «ПРИМА-ЕН», а при оформленні її результатів не було дотримано вимог податкового та цивільного законодавства, висновки акту перевірки мають суттєві недоліки, містять необґрунтовані висновки, базуються на припущеннях і не підтверджуються жодними доказами та даними господарської діяльності позивача та зроблені посадовими та службовими особами контролюючого органу з перевищенням повноважень. Крім того, позивач зазначає, що при проведенні перевірки перевірені, проте не оцінені та не взяті до уваги первинні документи, що підтверджують дійсність господарських відносин між ПП «ПРИМА-ЕН» та ЗАТ «Житлобуд».

Заперечуючи проти позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях аналогічних за змістом до акту перевірки, відповідач зазначає, що в ході перевірки позивача контролюючим органом використано Акт №10/23-509/204866482 від 23.01.2012 ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя про результати документальної позапланової невиїзної перевірки закритого акціонерного товариства «Житлобуд» щодо відсутності фактів реального вчинення господарських операцій та невідповідності документів за період з 01.10.2008 по 30.09.2010. За результатами отриманої інформації з урахування того, що у ЗАТ «Житлобуд» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, податковий орган дійшов висновку про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди підприємствам - вигодонабувачам при операціях через ланцюг підприємств «транзитерів» з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру та здійснення діяльності спрямованої на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, а тому операції з купівлі-продажу не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувачів».

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях, та просив суд відмовити у задоволенні позову.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 01 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Свідоцтва серії А00 №726814 Приватне підприємство «ПРИМА-ЕН» зареєстроване 30.11.2006 Василівською районною державною адміністрацією Запорізької області як юридична особа за адресою: 71611, Запорізька область, Василівський район, смт. Степногірськ, б. 2 А, ідентифікаційний код - 34789278. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100141392 НБ №186215.

На підставі наказу Токмацької ОДПІ Запорізької області ДПС №809 від 08.11.2012 та направлення від 19.11.2012 №384, від 19.11.2012 №386, від 19.11.2012 №385, згідно п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок Токмацьою об'єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області Державної податкової служби проведена планова виїзна перевірка Приватного підприємства «ПРИМА-ЕН» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012.

За результатами перевірки складено Акт №36/23/34789278 від 14.12.2012 згідно висновків якого контролюючим органом встановлено порушення п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 , пп. 11.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 120.1 ст.120, п. 138.1, 138.2 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 205 235,00 грн. у т.ч. по періодам: 4 кв. 2009 року - 49 294 грн., 1 квартал 2010 року у сумі 31 512,00 грн., 1 півріччя 2010 року у сумі 129 470,50 грн., 3 квартали 2010 року - 148 941,00 грн. 9 міс. 2012 року 7 000,00 грн.; п. 1.7ст. 1, пп. 7.4.1, пп.7.4.4п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.1, п.198.3, п. 198.6, п. 201.1, п. 201.11 ст. 201 Податковго кодексу України, п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.10.09 по 30.09.12 на загальну суму 158 589 грн., в тому числі по періодам: листопад 2009 року у сумі 18 033,0 грн., грудень 2009 року у сумі 21402,0 грн., січень 2010 року у сумі 11 141,0 грн., лютий 2010 року у сумі 6400,0 грн., березень 2010 року у сумі 7 669,0 грн., квітень 2010 року у сумі 8 200,0 грн., травень 2010 року у сумі 70 167,0 грн., липень 2010 року у сумі 15 577,00 грн.

На підставі Акту перевірки Токмацькою ОДПІ Запорізької області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0000652200 від 27 грудня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства за основним платежем 205 235,00грн., за штрафними санкціями 53 059,00грн. та податкове повідомлення-рішення №0000642200 від 27.12.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем 158 589,00грн., за штрафними санкціями 39 647,00грн.

Судом встановлено, що між ПП «ПРИМА-ЕН» (Генпідрядник) та ТОВ «Житлобуд» (Субпідрядник) укладено Договір субпідряду №26-1/07 від 07.07.2009 за умовами якого Субпідрядник у межах договірної ціни виконує власними силами і устаткуванням всі передбачені замовленням ремонтно-будівельні роботи на об'єктах будівництва зазначених Генпідрядником, здає в обумовлені строки роботи Генпідряднику, усуває протягом гарантійного строку експлуатації виконаних робіт недоліки, обумовлені неякісним виконанням робіт.

Відповідно до п. 2.1. Договірна ціна робіт, доручених Субпідряднику за даним договором складає 350 000,00грн. в т.ч. ПДВ 20% 58 333,33грн. Договірна ціна розрахована у відповідності до ДБН Д 1.1-1-2000 є динамічною та коректується в процесі робіт по факту. Строк виконання всіх підрядних робіт по дійсному договору складає: початок робіт - з 07.07.2009; кінець робіт - 31.12.2009.

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 31.10.2009 до Договору субпідряду №26-1/07 від 07.07.2009 підрядник виконує власними силами всі передбачені роботи по модернізації морально застарілого обладнання по переробці соняшника на соняшникову олію, розташовану за адресою: територія м'ясокомбінату, вул. Кірова, 170, м.Мелітополь, Запорізька обл.

Відповідно до Додаткової угоди №2 від 30.04.2010 до Договору субпідряду №26-1/07 від 07.07.2009 підрядник виконує власними силами всі передбачені роботи по модернізації морально застарілого обладнання по переробці соняшника та соняшникову олію, розташованого за адресою: територія м'ясокомбінату, вул. Кірова, 170, м. Мелітополь, Запорізька обл., ремонтно-будівельні роботи с. Гюнівка, санаторій «Нива», м.Бердянськ.

На виконання умов договору сторонами підписано Акт №15-05 приймання підрядних робіт за травень 2010 року, №14-07 приймання виконаних підрядних робіт за червень 2010 року, №14-05 приймання виконаних робіт за травень 2010 року, №5-12 приймання виконаних робі за грудень 2009 року, Довідку про вартість виконаних робіт за березень 2010 року, Акт №7-04 приймання виконаних робіт за травень 2010 року, Довідку про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2009 року, Акт №4-11 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2009 року, Акт №13-05 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 року, Акт №12-05 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 року, Акт №09-04 приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2010 року, Акт №03-03 приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2010 року, Довідку про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2009 року, Акт №3-11 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2009 року, Акт №11-05 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 року, Акт №01-01 приймання виконаних підрядних робіт за січень 2010 року.

Крім того, ЗАТ «Житобуд» видано позивачу податкові накладні №14 від 08.07.2010 на суму 93 460,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 15 576,67грн., №45 від 30.11.2009 на суму 67 263,60грн. в т.ч. ПДВ 20% 11 210,60грн., №49 від 31.12.2009 на суму 128 412,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 21 402,00грн., №46 від 30.11.2009 на суму 40 936,40грн., в т.ч. ПДВ 20% 6 822,73грн., №2 на суму 1 201,20грн., в т.ч. 200,20грн., №1 від 29.01.2010 на суму 65 644,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 10 940,67грн., №5 від 31.03.2010 на суму 46 014,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 7 669,00грн., №8 від 30.04.2010 на суму 49 200,00грн., в т.ч. 20% 8 200,00грн., №10 від 31.05.2010 на суму 421 000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 70 166,66грн., №3 від 26.02.2010 на суму 38 400,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 6 400,00грн.

Враховуючи те, що за висновками контролюючого органу позивачем порушено вимоги податкового законодавства за період 2009-2010 року, суд вважає за необхідне застосувати до вказаних відносин приписи Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон №168/97) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону №168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

За змістом пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Водночас, відповідно до ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Як зазначено у ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з п.1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п.2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Як зазначено у п.2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Як зазначено у п.1.1 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів», затверджених 10.01.2007 наказом Міністерства фінансів України №2 (далі - Методичні рекомендації №2), методичні рекомендації можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків та бюджетних установ).

Відповідно п.3.1 Методичних рекомендацій №2 надходження запасів на підприємство оформлюється відповідними документами, типові форми яких затверджуються Державним комітетом статистики України та іншими центральними органами виконавчої влади. Якщо для оформлення господарської операції типові форми первинних документів відсутні, то підприємство складає такі первинні документи, які б містили обов'язкові реквізити, передбачені законодавством та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків - покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат. Крім того, наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Як свідчать матеріали справи перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків, що свідчить про їх неналежність як первинного документу, або порушення порядку їх видачі.

Також слід зазначити, що відповідно до Довідки АБ №575189 від 21.12.2012 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України види діяльності позивача за КВЕД є: 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель; 25.11 - виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; 46.39 - неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.73 - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 43.99 - інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у. Також Запорізькою обласною державною адміністрацією видано позивачу Ліцензію серії АВ №307731 строком дії з 22.03.2007 по 22.03.2012 на ведення будівельної діяльності відповідно до Переліку видів робіт у будівельній діяльності (зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних мереж) на провадження яких надається право ПП «ПРИМА-ЕН» (додаток до ліцензії серії АВ №307731) (т.1 а.с. 12, 14-15).

Здійснення будівельних робіт в межах господарської діяльності позивачем відповідно до вказаних документів підтверджується також Договором підряду №2 від 14.01.2010, Договором підряду №02/01 на виконання будівельних робіт від 20.01.2011, Договором підряду №26 від 08.06.2010, договором підряду №3 від 14.01.2010, Договором підряду №1 від 12.01.2009, Додатковою угодою №6 від 01.09.2010 до Договору підряду №1 від 12.01.2009, Додатковою угодою №3 від 20.10.2009 до Договору підряду №01 від 12.01.2009 та підписаними на виконання вказаних договорів Актами приймання виконаних робіт за лютий 2010 року, Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за травень 2010 року, здачі-приймання робіт (надання послуг) за квітень 2010 року, Дефектним Актом (додаток до Акту здачі-приймання робіт за квітень 2010 року), Договірною ціною на ремонт лікувального корпусу санаторію «Нива» виконаних у 2010 році, локальним кошторисом №2-1-4, розрахунком загальновиробничих витрат до Акту Кб-2в цех 14 корпус №6, довідкою про вартість виконаних робіт за грудень 2009 року, Актом №1 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року, Актом №50 приймання виконаних підрядних робіт за січень 2010 року, Актом №55 приймання виконаних підрядних робіт за березень 2010 року, Актом №2 приймання виконаних підрядних робіт за січень 2010 року, Актом №3 приймання виконаних підрядних робіт за січень 2010 року, Актом №52 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 року, Актом приймання виконаних робіт за січень 2010 року, Актом №48 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року, Актом №56 приймання виконаних підрядних робіт за березень 2010 року, Актом №2 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 року, Актом №10-05 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 року, Актом №59 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 року, Актом №57 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 року, Актом №52 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 року, Актом №57 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 року, Актом №55 приймання виконаних підрядних робіт за березень 2010 року, Актом №59 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 року, Актом №78 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2010 року, Актом №56 приймання виконаних підрядних робіт за березень 2010 року, Актом №49 приймання виконаних підрядних робіт за січень 2010 року, Актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2010 року, Актом №64 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року, Актом №83 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року, Актом приймання виконаних робіт за листопад 2010 року, Актом №85 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року, Актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2010 року, Актом №43 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2009 року, Актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2009 року, Актом №44 приймання виконаних підрядних робіт №44 за листопад 2009 року, Актом №40 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2009 року, Актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2010 року, Актом №48 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року, Актом №46 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року, Актом №45 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року, копії яких наявні в матеріалах справи (т.1 а.с. 180-250, т. 2 а.с. 8-237, т.3 а.с. 1-86).

Окрім зазначених вище документів, наданих позивачем на підтвердження реальності виконання будівельних робіт та оплати за вказані роботи, в матеріалах справи також наявні журнал проводок та картки рахунку 631 по контрагенту позивача - ЗАТ «Житлобуд» та Договір №2/2-2010 про надання ТОВ «Санаторій «Нива» послуг по харчуванню працівникам ПП «ПРИМА-ЕН» від 10 січня 2010 року.

Необхідність залучення до виконання будівельних робіт послуг третіх осіб (субпідрядників) директор позивача в судовому засіданні пояснив наявністю одночасно декількох будівельних контрактів за умовами яких встановлені чіткі та суворі вимоги до строків та якості виконаних робіт та обмеженою кількістю власних працівників, що також підтверджується кількістю працюючих на підприємстві працівників в період виконання спірних будівельних робіт відповідно до довідки, наявної в матеріалах справи.

Судом встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства.

Разом з тим, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідач виходив з того, що СВ ПМ ДПА в Запорізькій області порушено кримінальну справу №571107 відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 (директора ЗАТ «Житлобуд») за ознаками злочинів, передбачених ч. 2, 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України.

Стосовно вказаних тверджень судом встановлено, що на час розгляду справи Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя прийнято постанову від 14 вересня 2012 року по справі №0818/5673/2012 (набрала законної сили 24.09.2012), якою ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України на підставі п. «а» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році».

Надаючи оцінку постанові Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 14 вересня 2012 року №0818/5673/2012 (провадження №1/0818/565/2012), як доказу у справі, копія якої міститься в матеріалах справи, суд виходить з наступного.

Статтею 72 КАС України встановлені підстави для звільнення від доказування. Зокрема, ч. 4 вказаної норми передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тобто, для адміністративного суду преюдиціальне значення має лише вирок суду у кримінальній справі. Інші судові рішення, прийняті в порядку встановленому КПК України, для адміністративного суду є доказами, які підлягають оцінці в порядку ст. 86 КАС України, а саме виходячи з того, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. А також те, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Постанова Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 14 вересня 2012 року містить встановлені обставини здійснення ОСОБА_3 фіктивного підприємництва, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), з метою прикриття незаконної діяльності наступних підприємств: ПП «Трансенергопром», ТОВ «Природоохоронні технології - ЕКМО», ПП «Буджол», ПП «Оскомфи».

Разом з тим, постанова Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 14 вересня 2012 року не містить відомостей про те, чи створював ОСОБА_3 ЗАТ «Житлобуд» з метою прикриття незаконної діяльності по переведенню грошових коштів із безготівкової в готівкову і незаконному формуванню податкових зобов'язань.

При цьому суд зауважує, що вказані в постанові Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 14 вересня 2012 року суб'єкти господарювання не мають жодного відношення до діяльності ані позивача у справі, ані його контрагента.

За наведених норм та обставин справи суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту та валових витрат, що виникли за господарськими операціями з ЗАТ «Житлобуд».

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1-3, 5 і 6 ст.203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів).

Спеціальні підстави (статті 218-235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

В п.18 постанови № 9 від 06.11.2009 Пленум Верховного Суду України зазначив: перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Окрім цього Пленум зазначив також, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судові рішення, якими правочини були би визнані недійсними, матеріали справи не містять. Водночас, акти перевірки контрагента позивача не можуть бути належним доказом відсутності господарських операцій між підприємствами.

В разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено.

Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи шляхом їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Таким чином, вірність та обґрунтованість формування платником податків податкового кредиту та валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. Податковим органом не доведено, що придбання послуг та товарів не пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Згідно ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку і податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Пред'явлені до перевірки та надані у судовому засіданні документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операції і, відповідно, право позивача на включення до податкового кредиту та до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори у порядку і розмірах, установлених законом. Платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Щодо встановленого перевіркою порушення позивачем п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України суд зазначає наступне.

За змістом вказаної статті неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

З матеріалів справи, а саме з розрахунку штрафних (фінансових) санкцій по донарахуванню податку на прибуток, а також з пояснень представника відповідача в судовому засіданні встановлено, що за неподання декларації за 9 місяців 2012 року контролюючим органом нараховано штрафні санкції у розмірі 3 500грн., виходячи з 50%-го розміру загальної суми заниження податку на прибуток у розмірі 7 000 грн. зв'язку з заниженням показника рядка 01.1 Декларації «доходи від продажу товарів (робіт, послуг) у сумі 667 303грн.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що податкова декларація з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартали надсилалася до контролюючого органу засобами поштового зв'язку, разом з тим, матеріали справи не містять доказів вказаних тверджень. Копія вказаної декларації, що міститься в матеріалах справи не може слугувати таким доказом.

Разом з тим, відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

В судовому засіданні встановлено, що контролюючим органом в період 1095 днів, що передували прийняттю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000652200 від 27.12.2012, суми податкового зобов'язання з податку на прибуток самостійно не визначалися, а відтак у податного органу були відсутні підстави для застосування штрафних санкцій у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання.

Водночас самостійна сплата позивачем штрафних санкцій в порядку ст. 120 ПК України в сумі 1 289,72 грн., що не заперечувалося представником відповідача в судовому засіданні, не може бути підставою для застосування відповідачем в даному випадку ч. 2 п. 123.1 ст. 123 ПК України. Таким чином, відповідач мав застосувати до позивача штрафну санкцію в розмірі 25%, а відтак донарахування контролюючим органом податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 7 000 грн. та за штрафними санкціями - 3 500 грн. є правомірним.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства «ПРИМА-ЕН» - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби №0000642200 від 27.12.2012.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби №0000652200 від 27.12.2012 в частині нарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток за основним платежем 198 235 грн., за штрафними санкціями 51 309 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова