Постанова

від 18.06.2013 по справі 826/6902/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 червня 2013 року 10:38 № 826/6902/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі Бабич Г.Ю., за участі представника позивача Музики А.В., представників відповідача Харка Д.М., Уголькова Є.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Віста"

до: Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування повідомлень - рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віста" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому позивач просить суд :

скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.03.2013 р. №0000751530 з податку на додану вартість на суму 8 764 грн., складене ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби;

скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.12.2012р. №001811 з податку на додану вартість на суму 8 424 грн., складене ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач мав в наявності всі документи, для віднесення сум ПДВ, сплачених ТОВ «Колібрі», до податкового кредиту. При цьому, позивач вказує на реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Також позивач вказує на те, що відповідачем неправомірно було зменшено суму від'ємного значення суми ПДВ позивача, оскільки жодних обмежень щодо строку такого включення не передбачено.

Відповідачами позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність винесених рішень. При цьому, відповідачі посилаються не неподання позивачем документів під час перевірки та відсутність права на від'ємне значення після спливу 1095 днів.

Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками ДПІ у Голосіївському районі м. Києва була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ТОВ „Віста" (код ЄДРПОУ 31992805) залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації з ПДВ за вересень 2012 р.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 27.02.2013 р. №281/1/15-30/31992805 та прийняте податкове повідомлення - рішення від 21.03.2013 р. №0000751530, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2012 року в сумі 8764грн.

Прийняття зазначеного рішення мотивовано висновками акту перевірки про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Зазначене порушення було встановлено ДПІ у Голосіївському районі за наступних обставин. Актом перевірки встановлено, що позивачем у червні 2009 р. відповідно договору від 29.08.2008 р. №29/08-1, укладеного з ТОВ „Колібрі" (код 34444247, м. Одеса) придбано офісні меблі в кількості 190 од. загальною вартістю 100 000 грн., в т.ч. ПДВ - 16 666, 67 грн. Сплата за даний товар проводилась шляхом проведення попередньої оплати згідно рахунку від 29.08.2008 р. №262901. Станом на дату проведення перевірки документи, які підтверджують факт зарахування меблів на рахунок 10 „Основні фонди" та введення їх в експлуатацію, до перевірки не надані. Документи, які підтверджують факт зарахування меблів на рахунок 28 „Товари" до перевірки не надані. Станом на дату проведення перевірки згідно аналізу декларацій з податку на додану вартість позивач за період формування від'ємного значення (з серпня 2008 р. по вересень 2012 р.) та наданих до перевірки документів не встановлено факту реалізації придбаного товару (меблів). Документи щодо зберігання даного товару (меблів) на складах до перевірки не надані. З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту за серпень 2008 р. в розмірі 16 666,67 грн. та заниження податкових зобов'язань на суму 16 666,67 грн.

Суд погоджується з зазначеними посиланнями, виходячи з такого.

Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", який був чинним на момент формування позивачем податкового кредиту, податковий кредит складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст. 6 Закону у зв'язку з придбанням товарів з метою подальшого використання в господарській діяльності платника податку або придбанням основних фондів з метою подальшого використання у виробництві або поставці товарів для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Нормами ст. 198 чинного Податкового кодексу України, встановлено аналогічні вимоги до формування податкового кредиту.

Натомість, як зазначено в акті перевірки, позивачем не надано жодних підтверджень використання придбаного в господарській діяльності чи віднесення його до основних фондів.

Порядок надання документів під час проведення перевірок встановлено нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно із статтею 44.6 вищезазначеного кодексу, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, вищезазначеною правовою нормою визначено обов'язок позивача надати документи на підтвердження правомірності формування показників звітності, та наслідки неподання таких документів. Крім того, цією правовою нормою визначено обов'язок врахування наданих документів під час прийняття рішення.

Статтею 44.7 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

Зазначеною нормою визначено право платника податку після отримання акту перевірки надати документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Отже, до моменту прийняття рішення позивачем не було надано документів, на відсутність яких відповідач посилався в акті перевірки. Жодних посилань на неможливість їх надання позивачем також не наводилося ні в позовній заяві, ні під час розгляду справи, натомість, до заперечень до акту перевірки, поданих позивачем відповідачу, даних документів долучено не було. При цьому, обставина отримання акту перевірки 27.02.2013р., тобто до винесення оскаржуваних рішень позивачем не заперечувалася та підтверджується розпискою директора позивача. Дані обставини підтверджуються засвідченою копією акту перевірки від 27.02.2013р., доданою позивачем до позовної заяви.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на додану вартість за вересень 2012р. За результатами проведеної перевірки складено Акт від 31.10.2012р. №944/15-3. На підставі висновків зазначеного акту складено податкове повідомлення-рішення з ПДВ за формою «В4» від 18.12.2012р. №001811, згідно якого, за порушення пунктів 102.5 статті 102, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України позивачу зменшено від'ємне значення податку на додану вартість в розмірі 8 424,00 грн. за вересень 2012 року.

Підставою для винесення зазначеного рішення слугували висновки акту перевірки про те, що позивачем декларується залишок від'ємного значення податку попередніх періодів, сформований за придбаними товарами/ послугами, протягом терміну позовної давності платником ПДВ є неоплаченим.

З огляду на те, що акт перевірки не містить жодної конкретизації щодо того, які саме отримані позивачем товари відповідач вважає безоплатно отриманими, суд не приймає дані висновки в якості підстав для прийняття оспорюваного рішення.

Судом не приймаються посилання відповідача на протиправність формування позивачем від'ємного значення протягом періоду, який перевищує 1095 днів ,з огляду на таке.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 200.6 ст. 200 ПК України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті.

Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.9 ст. 200 ПК України передбачено, що форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Згідно до пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв на час виникнення від'ємного значення з податку на додану вартість, заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 ПК України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Підпунктом 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПК України, дано визначення поняттю "надміру сплачені грошові зобов'язання" - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Згідно пп. "б" пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв до 2011 року, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Зазначені норми не передбачають строку давності для включення до складу податкового кредиту сум від'ємного значення податку на додану вартість, що залишились після бюджетного відшкодування.

З аналізу зазначених норм вбачається, що пунктом 102.5 статті 102 ПК України, встановлюється виключно порядок (можливість) повернення із бюджету надлишково сплачених грошових коштів, тобто "переплати", а суми, задекларовані платником податку в якості залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включаються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, не підпадають під визначення "переплата", тобто такі суми податку на додану вартість не можуть бути списані в результаті закінчення терміну давності, а підлягають включенню до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що ДПІ в Печерському р-ні м. Києва ДПС неправомірно застосовано строк давності в 1095 днів, встановлений для подачі заяви про відшкодування надміру сплачених податкових зобов'язань до державного бюджету, до порядку включення до складу податкового кредиту сум від'ємного значення податку на додану вартість, що залишились після бюджетного відшкодування та неправомірно прийнято податкове повідомлення-рішення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Віста" задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС №001811 від 18.12.2012р.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати в сумі 57,35 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віста" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян