Ухвала

від 10.09.2013 по справі 826/6902/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6902/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" вересня 2013 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря Міщенко Ю.М., представника позивача Музики А.В. та представника відповідача Харка Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віста» та Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віста» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби, Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адмінстративного суду міста Києва від 18 червня 2013 року адміністративний позов задоволено частково.

В апеляційних скаргах позивач та відповідач просять суд скасувати постанову з мотивів неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи, апеляційні скарги та заперечення ТОВ «Віста» на апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва, колегія суддів вважає, що дані скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Віста» залишку від'ємного значення, який включено до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації з ПДВ за вересень 2012 року. За результатами перевірки складено акт від 27.02.2013 №281/1/15-30/31992805, в якому відображено допущені позивачем порушення, а саме вимоги п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». На підставі висновків акту, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 21.03.2013 № 0000751530, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2012 року в сумі 8764 грн.

При цьому, 31 жовтня 2012 року в результаті встановлення порушень ТОВ «Віста» пунктів 102.5 статті 102, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва складено акт №944/15-3 та прийнято податкове повідомлення - рішення від 18.12.2012 №001811.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність у Товариства документів до прийняття ДПІ у Голосіївському районі міста Києва податкового повідомлення - рішення є таким, що суперечить положенням ПК України, а відтак, вимога щодо скасування даного рішення є неможливою. Що ж стосується прийнятого ДПІ у Печерському районі міста Києва податкового повідомлення - рішення, в даному випадку суд виходив з того, що застосування строку давності в 1095 днів, що встановлений для подачі заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування є неправомірним, а тому дане рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини в даній справі регулюються Податковим кодексом України від 02.10.2010 № 2755-IV та Законом України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент формування ТОВ «Віста» податкового кредиту).

Що стосується позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення - рішення від 21.03.2013 № 0000751530 прийнятого ДПІ у Голосіївському районі міста Києва, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 44.1 статті 44 ПК України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В силу вимог п. 44.2 статті 44 ПК України - для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 44.3, 44.5 статті 44 ПК України - платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Пунктом 85.4 статті 85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пп. 16.1.5 п. 16.1 статті 16 ПК України - платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Як вбачається з матеріалів справи, як під час проведення перевірки так і після її завершення ТОВ «Віста» не надано документів, які підтверджують факт оприбуткування меблів на рахунок 28 «Товари».

Відповідно до п. 85.9 статті 85 ПК України - у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Пунктом 5 статті 44 ПК України встановлено, що у разі втрати , пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Відповідно до абз. 2 п. 44.7 статті 44 ПК України - протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Після перевірки і до моменту прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ТОВ «Віста» не подавало вище вказаних документів.

Слід зазначити, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абз. 2 п. 44.7 статті 44 ПК України платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (п. 44.6 статті 44 ПК України).

Отже, підсумовуючи викладене колегія суддів дійшла висновку про правомірність податкового повідомлення - рішення, оскільки належними документами, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту у позивача відсутні. Більше того, позивачем під час апеляційного розгляду не надано жодних пояснень щодо неможливості подання документів.

Вирішуючи питання щодо решти позовних вимог, а саме, скасування податкового повідомлення - рішення №001811 від 18.12.2012 судова колегія вважає занеобхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктами 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

З аналізу п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України вбачається, що його положення регулюють виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та відшкодування сум податку на додану вартість з бюджету, а тому 1095-денний термін встановлений законодавцем для подачі заяв. Будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, Податковий кодекс України не містить.

Таким чином, доводи податкового органу щодо відсутності у позивача права на використання від'ємного значення ПДВ за вересень 2012 року є безпідставними, оскільки підприємством не заявлялось суми до бюджетного відшкодування; використання сформованого податкового кредиту (в розрізі термінів його формування і подальшого його використання у відповідній частині, зокрема на підставі відповідних податкових накладних) не обмежено законом, а положення п.102.5. ст.102 Податкового кодексу України на питання податкового кредиту не поширюються.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

З урахуванням того, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянтів не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційних скарг.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віста», Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлений 16.09.2013.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.