Постанова

від 19.06.2013 по справі 812/3219/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2013 року Справа № 812/3219/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Яковлева Д.О.,

при секретарі: Житній Ю.С.,

в присутності сторін: від позивача - Марченкової Ю.О.;

від відповідача - Пивоварової Д.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Янівське» до Державної податкової інспекції у м.Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2013 №0000071620 та №0000081620, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Янівське» (далі - ПАТ «Янівське», позивач) до Державної податкової інспекції у м.Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м.Красному Лучі Луганської області, відповідач) в якому позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.03.2013 №0000071620 та №0000081620 Державної податкової інспекції у м.Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.03.2013 на адресу ПАТ «Янівське», надійшли видані ДПІ у м.Красному Лучі, податкові повідомлення-рішення від 22.03.2013 №0000071620 та №0000081620. Як зазначено у податкових повідомленнях-рішеннях, підставою для їх винесення є складений голов ним державним податковим ревізором - інспектором відділу фінансових розслідувань управління бороть би з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом Державної податкової служби у Луганській обла сті акт від 01.03.2013 №1/16-32895302 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевір ки ПАТ «Янівське» (код за ЄДРПОУ 32895302) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Строй-Експо» (код за ЄДРПОУ 31054077) за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року». У акті перевірки зазначені порушення п.138. 2, п.138. 8, ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Подат кового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на зага льну суму 28193,00 грн., та п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого за нижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 42855,00 грн. Також перевіряючими зроблено висновок про порушення з боку ПП «Строй - Експо», ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України, оскільки від імені засновника та керівника цього підприємства діяли невідомі особи, а не особисто керівник - ОСОБА_3 ПП «Строй - Експо» не мало можливості та й не здійснювало фінансово-господарську діяльність, а також дії спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань. Таким чином відповідач вважає, що відображені Позивачем в податковій звітності правові взаємо відносини з суб'єктом господарювання - ПП «Строй - Експо» здійснені без мети реального настання пра вових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Позивач вважаємо, що вище зазначені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки вони винесені відповідно до акту перевірки, висновки якого суперечать законодавству з питань оподаткування.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у адміністративному позові.

Державна податкова інспекція у м.Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби позов не визнала, про що подала суду письмові заперечення проти адміністративного позову, у судовому засіданні представник відповідача просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до наступного.

Згідно із ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Янівське» зареєстроване Виконавчим комітетом Краснолуцької міської ради Луганської області 27.04.2004 №13801200000004071 (а.с.23), перебуває на податковому обліку у позивача як платник податків з 07.05.2004 за №69 що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 29.10.2012 №749 (а.с.24) та відповідно до свідоцтва №200086670 є платником податку на додану вартість (а.с.25).

Відповідно до наказу ДПС у Луганській області від 14.02.2013 №49, на підставі п.п.20.1.4 п.20.4 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1, п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового Кодексу України, головним державним податковим ревізором - інспектором відділу фінансових розслідувань управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПС у Луганській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Янівське» (код за ЄДРПОУ 32895302) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Строй-Експо» (код за ЄДРПОУ 31054077) за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 01.03.2013 №1/16-32895302 (а.с.8-20).

Згідно висновків зазначеного акта, перевіркою встановлено порушення ПАТ «Янівське»:

- п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 28139,00 грн.;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 42855,00 грн.

На підставі акта документальної невиїзної перевірки від 01.03.2013 №1/16-32895302 відповідачем, згідно з п.54.3 ст.54 та п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України винесені податкові повідомлення-рішення від 22 березня 2013 року:

- №0000071620 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 34279,00 грн., з якої: 28193,00 грн. - за основним платежем та 6086,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.21);

- №0000081620 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 53569,00 грн., з якої: 42855,00 грн. - за основним платежем та 10714,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.22).

За результатами судового розгляду справи суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ПАТ «Янівське» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПКУ).

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового Кодексу України, норма пункту 192.1 цієї статті не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок. Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

Відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно зі ст.201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця, та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Таким чином, податковий кредит формується при дотриманні платником податку вказаних вимог закону.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимним рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).

Отже, підставою для формування податкового кредиту, а в подальшому для відшкодування від'ємного значення між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

На підтвердження реального здійснення господарської операції між ПАТ «Янівське» та ПП «Строй - Експо» позивачем були надані суду договір від 11.11.2011 №111101 та договір від 02.02.2012 №010201 (а.с.26-28).

Згідно умов зазначених договорів ПП «Строй - Експо» зобов'язується надати у власність, а ПАТ «Янівське» прийняти товар та своєчасно сплатити за нього, а також забезпечити вивезення товару зі складу продавця.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів представником позивача, до матеріалів справи були надані копії видаткових накладних (а.с.35-40), податкових накладних (а.с.41-46), банківських виписок про рух грошових коштів та рахунків -фактур (а.с.47-73) а також докази транспортування, оприбуткування та внутрішнього переміщення товару отриманого від ПП «Строй - Експо» (а.с.74-113).

Досліджена судом первинна документація відповідає вимогам, установленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судом не приймаються доводи відповідача про фіктивність господарських операцій проведених між ПАТ «Янівське» та ПП «Строй - Експо», яки ґрунтуються на матеріалах досудового розслідування та обвинувачу вальному акті у кримінальному провадженні відносно гр.ОСОБА_4 та гр.ОСОБА_3 (директора та засновника ПП «Строй - Експо» ) про умисне ухилення від сплати податків та фіктивне підприємництво з наступних підстав.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Луганська від 21.03.2013 у кримінальній справі №1кп-42/13 (1213/972/12) за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.1, ч.2 ст.205, ч.3 ст.27, ч.2 ст.212 КК України та за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.1, ч.2 ст.205, ч.5 ст.27, ч.2 ст.212 КК України, зазначених осіб звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.6 п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2011 році» (а.с.165-167).

Відповідно ст.1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 01 жовтня 1996 року №392/96-ВР, амністія застосовується до певної категорії осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянути судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

Як вбачається з ухвали Ленінського районного суду міста Луганська від 21.03.2013 у кримінальній справі №1кп-42/13 (1213/972/12) інкриміновані обвинуваченим діяння були вчинені ними у період часу з жовтня 2009 року по червень 2011 року.

Як встановлено під час судового засідання та підтверджується матеріалами справи господарські операції між ПАТ «Янівське» та ПП «Строй - Експо» (директор та засновник ОСОБА_3) відбувались у період з липня 2011 року по липень 2012 року.

В силу ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи, що у відношенні директора та засновника ПП «Строй-Експо» ОСОБА_3 вирок (ухвала) суду в кримінальній справі за спірний період відсутній, суд вважає доводи відповідача про фіктивність господарських операцій проведених між ПАТ «Янівське» та ПП «Строй - Експо» безпідставними.

Таким чином, у відповідача не було підстав для збільшення ПАТ «Янівське» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 53569 грн. та з податку на прибуток приватних підприємств та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 34261 грн.

За таких обставин суд робить висновок про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби від 22.03.2013 №0000071620 та №0000081620.

Згідно з ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 19 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 25 червня 2013 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Янівське» до Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2013 №0000071620 та №0000081620 задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.03.2013 №0000071620 та №0000081620 прийняті Державною податковою інспекцією у м. Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Янівське» судовий збір у розмірі 878,48 грн. (вісімсот сімдесят вісім гривень 48 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова складена та підписана у повному обсязі 25 червня 2013 року.

Суддя Д.О. Яковлев