Ухвала

від 20.08.2013 по справі 812/3219/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Яковлев Д.О.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 року справа №812/3219/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді - доповідача: Жаботинської С.В., суддів: Сіваченко І.В., Шишова О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 р. у справі № 812/3219/13-а за позовом Приватного акціонерного товариства "Янівське" до Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2013 року № 0000071620 та № 0000081620,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.03.2013 р. № 0000071620 та № 0000081620.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність в його діях порушень податкового законодавства, приписів Цивільного та Податкового кодексу України та зазначає, що в акті перевірки відповідач помилково робить висновок про фіктивні взаємовідносини між ПАТ "Янівське" та ПП "Строй-Експо" за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року" вказує на реальний характер здійснених угод.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 р. у справі № 812/3219/13-а позовні вимоги задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення від 22.03.2013 року № 0000071620 та № 0000081620 прийняті Державною податковою інспекцією у м. Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції вмотивована тим, що наявність належним чином оформлених видаткових накладних (а.с. 35-40), податкових накладних (а.с.41-46), банківських виписок про рух грошових коштів та рахунків -фактур (а.с. 47-73) а також докази транспортування, оприбуткування та внутрішнього переміщення товару отриманого від ПП "Строй - Експо" (а.с.74-113), первинна документація відповідає вимогам, установленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та враховуючи, що у відношенні директора та засновника ПП "Строй-Експо" ОСОБА_2 вирок (ухвала) суду в кримінальній справі за спірний період відсутній, суд вважає доводи відповідача про фіктивність господарських операцій проведених між ПАТ "Янівське" та ПП "Строй - Експо" безпідставними.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує на нікчемність укладених угод, показання директора та засновника ПП "Строй-Експо" ОСОБА_2 про відсутність наміру здійснювати підприємницьку діяльність, та некчемність здійснених угод, протоколи допитів. Просить постанову суду першої інстанції скасувати у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Приватне акціонерне товариство "Янівське" зареєстроване Виконавчим комітетом Краснолуцької міської ради Луганської області 27.04.2004 №13801200000004071 (а.с. 23), перебуває на податковому обліку у позивача як платник податків з 07.05.2004 р. за № 69 що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 29.10.2012 р. № 749 (а.с. 24) та відповідно до свідоцтва № 200086670 є платником податку на додану вартість (а.с .25).

Відповідно до наказу ДПС у Луганській області від 14.02.2013 року № 49, на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.4 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового Кодексу України, головним державним податковим ревізором - інспектором відділу фінансових розслідувань управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПС у Луганській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Янівське" (код за ЄДРПОУ 32895302) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Строй-Експо" (код за ЄДРПОУ 31054077) за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 01.03.2013 №1/16-32895302 (а.с. 8-20).

Згідно висновків зазначеного акта, перевіркою встановлено порушення ПАТ "Янівське":

- п. 138.2, п.138.8 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 28139,00 грн.;

- п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 42855,00 грн.

На підставі акта документальної невиїзної перевірки від 01.03.2013 №1/16-32895302 відповідачем, згідно з п.54.3 ст.54 та п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України винесені податкові повідомлення-рішення від 22 березня 2013 року:

- № 0000071620 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 34279,00 грн., з якої: 28193,00 грн. - за основним платежем та 6086,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.21);

- № 0000081620 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 53569,00 грн., з якої: 42855,00 грн. - за основним платежем та 10714,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 22).

Дослідивши зазначепні податкові повідомлення - рішення, колегія суддів звертає увагу, що вони в порушення вимог абзю 2 ст. 58 Податкового кодексу України не містять посилання на норму Податкового кодексу України та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків, тобто відсутне посилання на пункт та статтю законодавчого акта, порушення якого, встановлено та відповідно до якого був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.3 ст.198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 198.6 ст.196 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити - назву документу, дату і місце його складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 8 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 р. № 41 (далі порядок № 41) платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

На підтвердження реального здійснення господарської операції між ПАТ "Янівське" та ПП "Строй - Експо" позивачем надані суду договір від 11.11.2011 №111101 та договір від 02.02.2012 № 010201 (а.с. 26-28).

Згідно умов зазначених договорів ПП "Строй - Експо" зобов'язується надати у власність, а ПАТ "Янівське" прийняти товар та своєчасно сплатити за нього, а також забезпечити вивезення товару зі складу продавця.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів представником позивача, до матеріалів справи надані копії видаткових накладних (а.с. 35-40), податкових накладних (а.с. 41-46), банківських виписок про рух грошових коштів та рахунків - фактур (а.с. 47-73), а також докази транспортування, оприбуткування та внутрішнього переміщення товару отриманого від ПП "Строй - Експо" (а.с.74-113).

Суд апеляційної інстанції, погоджується з висновками суду першої інстанції, що наявна у матеріалах справи первинна документація відповідає вимогам, установленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Колегія суддів зазначає, що ч. 1 ст. 215 ЦК України визначає, що підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Положення ст. ст. 207 - 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані ст. 208 ГК України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції не приймає посилання апеляційної скарги на фіктивність господарських операцій проведених між ПАТ "Янівське" та ПП "Строй - Експо", яки ґрунтуються на матеріалах досудового розслідування та обвинувачувальному акті у кримінальному провадженні відносно гр. ОСОБА_3 та гр.ОСОБА_2 (директора та засновника ПП "Строй - Експо" ) про умисне ухилення від сплати податків та фіктивне підприємництво з наступних підстав.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Луганська від 21.03.2013 у кримінальній справі № 1кп-42/13 (1213/972/12) вбочається, що за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 212 КК України та за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч.2 ст. 212 КК України, зазначених осіб звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 6 п."в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2011 році" (а.с. 165-167).

З ухвали Ленінського районного суду міста Луганська від 21.03.2013 у кримінальній справі №1кп-42/13 (1213/972/12) вбачається, що інкриміновані обвинуваченим діяння, вчинені ними у період часу з жовтня 2009 року по червень 2011 року.

Проте, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що господарські операції між ПАТ "Янівське" та ПП "Строй - Експо" (директор та засновник ОСОБА_2) відбувались у період з липня 2011 року по липень 2012 року, тобто в період який не охоплений матеріалами кримінального провадження, за який відсутні відповідні показання свідків про протиправність дій контрагента позивача. Податковим органом не надано інших доказів протиправності дій ПП "Строй - Експо" ніж показання свідків за попередні перевіряємому періоду періоди, а тому суд вважає, зазначені доводи апеляційної скарги не обґрунтованими.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Колегія суддів приходить до висновку, що чинне законодавство не ставить право платника податків на формування податкового кредиту та складу витрат у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів та не зобов'язує платника податків перевіряти наявність у контрагента основних фондів та трудових ресурсів, а контрагента надавати платнику податків документальне підтвердження наявності у нього адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що у відповідача не було підстав для збільшення ПАТ "Янівське" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 53569 грн. та з податку на прибуток приватних підприємств та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 34261 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Головного управління Міндоходів у Луганській області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 р. у справі № 812/3219/13-а - залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Колегія суддів С.В. Жаботинська

І.В. Сіваченко О.О. Шишов