Постанова

від 18.06.2013 по справі 2а-531/10/0770

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року Справа № 33306/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів з участю секретаря судового засіданняКоваля Р.Й., Святецького В.В., Пліша М.А., Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги приватного підприємства «Акваперл» та державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року в адміністративній справі № 2а-531/10/0770 за позовом приватного підприємства «Акваперл» до державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

22 лютого 2010 року приватне підприємство «Акваперл» (далі - ПП «Акваперпл») звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із вказаним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області (далі - ДПІ у м.Ужгороді):

- від 04 грудня 2009 року за № 0000552301/0, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування за вересень 2009 року на 4590,00 грн.;

- від 18 грудня 2009 року за № 0005351640/0, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року на 5701,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що підприємство здійснювало реалізацію імпортованих товарів на внутрішньому ринку України за звичайною ціною, яка відповідає справедливій ринковій ціні; натомість, висновок податкового органу про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною, не грунтується на вимогах законодавства.

Тому нарахування податкових зобов'язань на товари, що реалізуються по договірній ціні на території України, виходячи із митної вартості, є безпідставним.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Ужгороді від 18 грудня 2009 року за № 0005351640/0, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року на 5701,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржили ПП «Акваперл» та ДПІ у м.Ужгороді.

Вважаючи, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального права, які полягають в невірному трактуванні норм Закону України «Про податок на додану вартість», ДПІ у м.Ужгороді просила скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

Вважаючи, що суд першої інстанції при розгляді справи безпідставно визнав обставини щодо заявлених сум до бюджетного відшкодування за вересень 2009 року такими, що не потребують доказування, ПП «Акваперл» просило скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити дану позовну вимогу в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу ПП «Акваперл» необхідно задовольнити, а апеляційну скарга ДПІ у м.Ужгороді не належить до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, в період з 27 листопада по 03 грудня 2009 року працівниками відповідача було проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Акваперл» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за серпень 2009 року, про що було складено акт за № 2881/23-4/22098755 від 03.12.2009 року.

Перевіркою встановлено порушення підприємством вимог п.п.4.1 та 4.3 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 та 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого підприємством завищено суму ПДВ, належного до відшкодування за вересень 2009 року, на 4590,00 грн.

На підставі зазначено акта перевірки та відповідно до встановлених порушень ДПІ у м.Ужгороді було прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000552301/0 від 04 грудня 2009 року, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування за вересень 2009 року на 4590,00 грн.

Надалі податковим органом було проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації з ПДВ позивача, про що складено акт за № 2944/15-2 від 09.12.2009 року.

На підставі зазначеного акта, з урахуванням висновків акта за № 2881/23-4/22098755 від 03.12.2009 року та відповідно до встановлених порушень ДПІ у м.Ужгороді було прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0005351640/0 від 18 грудня 2009 року, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року на 5701,00 грн.

Підставами для прийняття оскаржуваних рішень було те, що договірна (контрактна) вартість придбаного імпортного товару ПП «Акваперл» у серпні та у вересні 2009 року відрізняється більше ніж на 20 відсотків від митної вартості.

Відповідно до пункту 4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

При цьому, за правилами підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 цього ж Закону звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Отже, Законом встановлено, що база оподаткування - це договірна (контрактна) ціна, визначена за вільними цінами, які не можуть бути нижчими за звичайні ціни.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції вказав, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (пп.1.20.8 п.1.20 ст.1 зазначеного Закону). Підпунктом 1.20.10 п.1.20 ст.1 даного Закону передбачено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Разом з тим, митна вартість, згідно з Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації (затвердженою наказом Державної митної служби від 09.07.1997 року № 307), використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики.

З огляду на наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що що при визначенні бази оподаткування ПДВ операцій з реалізації платником податку на території України попередньо імпортованого ним товару, звичайна ціна та митна вартість, що є умовною розрахунковою величиною, яка розраховується відповідно до положень Митного кодексу України і застосовується при переміщенні товарів через митний кордон України (зокрема для ведення митної статистики), не є тотожними і не можуть бути порівнюваними. Таким чином, якщо товари продані за ціною, вищою від контрактної (фактурної), але нижчою від митної, база обкладення ПДВ визначається виходячи з продажної вартості товару.

Що стосується позиції податкового органу про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною, й згідно із пунктом 4.1 статті 4 вказаного Закону база оподаткування ПДВ зазначених операцій має обмежуватися митною вартістю імпортованого товару, яка відповідає його звичайній ціні, не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає, що наведені висновки суду першої інстанції в цій частині є правильними, оскільки грунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства.

Поряд з цим, колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Ужгороді за № 0000552301/0 від 04 грудня 2009 року, виходячи з наступного.

Обгрунтовуючи своє рішення в цій частині, суд першої інстанції на підставі ч.4 ст.72 КАС України взяв до уваги преюдиційні обставини, що встановлені постановами Ужгородського міськрайонного суду від 21.12.2009 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 100 грн. на директора та головного бухгалтера ПП «Акваперл» за порушення ведення податкового обліку, в результаті чого занижено суми податкових зобов'язань за серпень та вересень 2009 року.

Між тим, передбачене частиною першою статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

Хоча диспозиція частини четвертої статті 72 КАС України прямо вказує на те, що постанова суду в справі про адміністративний проступок є обов'язковою для суду, який розглядає справу, проте така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої прийнято відповідну постанову.

Висновки та оцінки Ужгородського міськрайонного суду, викладені в його постановах від 21.12.2009 року щодо винуватості директора та головного бухгалтера ПП «Акваперл» в порушенні ведення обліку, не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цих осіб, права надати їм власну оцінку і самостійно аналізувати всі обставини відповідної справи щодо наявності порушень податкового законодавства.

Положення частини четвертої статті 72 КАС України поширюються лише на вказаних осіб, щодо яких прийнято постанови, і є обов'язковими лише щодо цих осіб.

Проте, не можна вважати обов'язковими обставини щодо діяння фізичних осіб, встановлені під час розгляду справи про їхні адміністративні проступки, при оцінці правомірності поведінки юридичної особи, працівниками якої є ці фізичні особи, якщо йдеться про відповідальність за порушення юридичною особою законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга ПП «Акваперл» належить до задоволення, а постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову - скасуванню, з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

Разом з тим, апеляційна скарга ДПІ у м.Ужгороді не належить до задоволення із вищезазначених підстав.

Відповідно до ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно зі ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 ч.1 п.3, 202, 205 ч.2, 207, 211, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Акваперл» задовольнити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року в частині відмови в задоволенні позову в адміністративній справі № 2а-531/10/0770 скасувати.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Ужгороді Закарпатської області за № 000552301/0 від 04 грудня 2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за вересень 2009 року в сумі 4590 грн.

В решті постанову залишити без змін.

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Ужгороді Закарпатської області залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль Р.Й.Коваль Судді В.В.Святецький М.А. Пліш М.А.Пліш В.В.Святецький

Постанова складена у повному обсязі 21 червня 2013 року.