Ухвала

від 11.06.2013 по справі 2а-2047/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року Справа № 27252/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів Коваля Р.Й., Довгополова О.М., Святецького В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в місті Львові апеляційну скаргу приватного комерційно-виробничого підприємства «Перлина Перемишлянщини» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2010 року в адміністративній справі № 2-а-2047/10/1370 за позовом приватного комерційно-виробничого підприємства «Перлина Перемишлянщини» до державної податкової інспекції у Перемишлянському районі Львівської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

04.03.2010 р. приватне комерційно-виробниче підприємство «Перлина Перемишлянщини» (далі - ПКВП «Перлина Перемишлянщини») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Перемишлянському районі Львівської області (далі - ДПІ у Перемишлянському районі) від 19.02.2010 р. за №№ 0000062321/0 та 0000072321/0 і рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від того ж числа за № 0000232633.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що посилання відповідача на нечинний Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо у живій вазі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України за № 805 від 12.05.1999 p., який втратив чинність 10.04.2009 р. на підставі постанови Кабінету Міністрів за № 291 від 02.04.2009 р., суперечить ст.19 Конституції України.

Крім того, позивач зазначає, що податкові платежі до бюджету сплачував у повному обсязі і у терміни, зазначені законодавством, а тому вважає, що оскаржувані рішення ДПІ у Перемишлянському районі прийняті з порушенням норм чинного законодавства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржив позивач ПКВП «Перлина Перемишлянщини», який вважає, що при постановленні рішення суду порушено норми матеріального та процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тими ж аргументами, що й вимоги позовної заяви і просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотань про розгляд справи за їх участю не подали, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення, з наступних міркувань.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Платниками податків і зборів (обов'язкових платежів), як зазначено у статті 4 Закону України «Про систему оподаткування», є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 9 цього Закону платники податків і зборів (обо-в'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Як встановлено судом, 08.02.2010 р. ДПІ у Перемишлянському районі проведено виїзну документальну перевірку ПКВП «Перлина Перемишлянщини» на предмет дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за наслідками якої складено акт за № 3/23/30323059 від 08.02.2010 р.

Проведеною перевіркою встановлено, що за даними декларації із податку на прибуток, за 1 квартал 2008 року ПКВП «Перлина Перемишлянщини» задекларувало скоригований валовий дохід у сумі 1180615,00 грн., однак скоригований валовий дохід становить 1351449,00 грн.; також встановлено, що на формування показників рядка 01.1 Декларації «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» мали вплив здійснення операцій з виробництва м'яса, гуртової торгівлі м'ясом та м'ясопродуктами і списання кредиторської заборгованості.

Крім того, ПКВП «Перлина Перемишнянщини» задекларовано податок на додану вартість, що підлягав перерахуванню на небюджетний рахунок для виплати дотацій сільськогосподарським виробникам за продане ними переробним підприємствам м'ясо в живій вазі протягом 2008 року в сумі 1147475 грн., проте фактично перераховано 1132827,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки та відповідно до встановлених порушень ДПІ у Перемишлянському районі винесено податкові повідомлення-рішення за № 0000062321/0 від 19.02.2010 р., за № 0000072321/0 від 19.02.2010 р. і рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за № 0000232633 від того ж числа.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що в порушення вимог п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» та абз.1, 2 п.6 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України за № 805 від 12.05.1999 р., позивачем не перераховано податок на додану вартість на його небюджетний рахунок.

Також суд зазначив, що неповне перерахування на небюджетний рахунок коштів для виплати дотацій сільськогосподарським виробникам за продані ними переробним підприємствам м'ясо в живій вазі, здійснене в 2008 році.

Проте, постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 р. за № 805, на яку покликався позивач в обгрунтування позовних вимог, втратила чинність лише 10.04.2009 р.; на момент вчинення даного порушення (2008 рік) жодного іншого нормативного документа, який би регулював порядок нарахування виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі не було.

Крім того, позивачем не включено до складу валових доходів дохід від реалізації пшениці СФГ «БМВ» та порушено пп.2.11, 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній ватюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 р. за № 637 (із змінами і доповненнями).

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи і є правильними.

Пунктом 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З метою підтримки сільськогосподарських виробників тваринницької продукції та своєчасного перерахування їм дотацій за поставлені переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» Кабінет Міністрів України своєю постановою № 805 від 12.05.1999 р. (з наступними змінами та доповненнями) затвердив Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Відповідно п.6 даного Порядку, переробні підприємства за результатами діяльності за кожний звітний (податковий) період ведуть окремий податковий і бухгалтерський облік готової продукції, виготовленої з поставлених сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі. За результатами окремого обліку готової продукції, виготовленої з поставлених сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі, переробні підприємства відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» визначають суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, які виникають у зв'язку з переробкою та поставкою такої продукції, і складають окрему податкову декларацію, яка разом з декларацією щодо іншої діяльності подається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації переробного підприємства як платника податку на додану вартість у порядку і в строки, встановлені зазначеним Законом, з урахуванням вимог нормативно-правових актів Державної податкової адміністрації. Визначна до сплати за окремою податковою декларацією сума податку на додану вартість перераховується переробним підприємством на його небюджетний рахунок у строки, встановлені для сплати податку на додану вартість, з урахуванням коштів, перерахованих відповідно до пункту 5 цього Порядку.

Переробне підприємство разом з окремою податковою декларацією за кожний звітний (податковий) період подає як підтвердження сплати сум податку реєстр платіжних доручень на фактично зараховані на небюджетний рахунок кошти і виписку територіальних органів Державного казначейства з небюджетного рахунка. Суми податку на додану вартість, визначені переробним підприємством за окремою податковою декларацією, щодо яких переробне підприємство не подало органу державної податкової служби підтвердження їх перерахування на небюджетний рахунок, вважаються такими, що використовуються переробним підприємством не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету.

Крім того, статтею 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000 р. (далі - Закон № 2181) встановлено порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань, де в п.п.4.1.1 п.4.1 зазначено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації. Підпунктом 4.1.4 визначено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період і встановлено терміни подання цих декларацій.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону № 2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах, з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 вказаного Закону, платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Доводи апелянта про допущені відповідачем порушення, у зв'язку із посиланням на нечинний Порядок нарахування виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо у живій вазі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 805 від 12.05.1999 p., колегія суддів не бере до уваги, оскільки спірні правовідносини виникли у 2008 році, коли діяв даний Порядок, а Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 р. № 805 втратила чинність лише 10.04.2009 р. на підставі постанови Кабінету Міністрів № 291 від 02.04.2009 р., яка не має зворотньої дії в часі. Крім того, не має ніякого юридичного значення те, що даний Порядок не діяв на час прийняття оскаржуваних рішень.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, приходить до висновку про те, що позивачем не перераховано податок на додану вартість на його небюджетний рахунок, визначений до сплати за окремою податковою декларацією переробного підприємства в сумі 14648,00 грн., оскільки ним самостійно узгоджено податкове зобов'язання шляхом подання податкової декларації та визначено суми податкових зобов'язань.

Відповідно до пп.4.1.1. п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР), загальні доходи від реалізації товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від реалізації цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації).

Підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 13 Закону № 334/94-ВР передбачено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають реалізації, у разі реалізації товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не включено до складу валових доходів, дохід від реалізації пшениці СФГ «БМВ», у зв'язку з чим позивачем занижено показники рядка 01.1 Декларації «доходи від продажу товарів (робіт,послуг)» за 1 квартал 2008 року на суму 170834,00 грн., в т.ч. ПДВ 34166,00 грн.

Що стосується порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із п.2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 р. за № 637, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до п.3.1 цього ж Положення, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, приходить до переконання, що позивачем порушено вищезазначеного Положення, у зв'язку з відсутністю в авансових звітах розрахункових документів, що підтверджують фактичну сплату готівкових коштів та відсутність платіжних документів, які підтверджують сплату підприємством готівкових коштів в розмірі 1824,54 грн., виходячи з того, що на момент перевірки вищезазначені документи у позивача були відсутні; крім того їх не було надано й пізніше.

Доводи апелянта про те, що посадовими особами податкового органу не було надано йому акт перевірки від 08.02.2010 р. за № 3/23/30323059, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки акт перевірки апелянту надано у зазначений законодавством термін, а саме 08.02.2010 р., що підтверджується підписами директора підприємства Парасюка І.В. та головного бухгалтера Коминської Г.М. в акті перевірки.

Оцінюючи в сукупності все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ДПІ у Перемишлянському районі правомірно прийнято податкові повідомлення-рішення за № 0000062321/0 від 19.02.2010 р., № 0000072321/0 від 19.02.2010 р. і рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій за № 0000232633 від 19.02.2010 р.

На думку колегії суддів, апелянт не навів достатніх підстав та не надав належних доказів на підтвердження своїх вимог, які б були підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

У відповідності до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного комерційно-виробничого підприємства «Перлина Перемишлянщини» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2010 року в адміністративній справі № 2-а-2047/10/1370, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя Р.Й. Коваль

Судді О.М. Довгополов

В.В. Святецький