Постанова

від 26.06.2013 по справі 802/2488/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 червня 2013 р. Справа № 802/2488/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання: Колос М.С.,

представників позивача: Томенка Р.В., Дремлюха О.М.,

представника відповідача: Герасименка Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: приватного підприємства "ВінКабель"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

24.05.2013 року приватне підприємство "ВінКабель" (далі - ПП "ВінКабель") звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому після зміни позовних вимог (том 2, а.с. 112-113) просить визнати протиправними і скасувати наступні податкові повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області (далі - Вінницька ОДПІ):

- № 0002152206 від 16.05.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 103 695 грн., з яких 69 130 грн. основного платежу і 34 565 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0002162206 від 16.05.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень-червень 2012 року на 3165 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ПП "ВінКабель" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахувань суми податку на додану вартість по взаєморозрахункам з контрагентами ТОВ "ВНВП "Про-4" за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року, ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД" за період з 01.04.2012 року по 31.08.2012 року, ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" за період з 01.03.2012 року по 31.05.2012 року, ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" за період з 01.12.2012 року по 31.03.2012 року, ТОВ "Онікс Компані ЛТД" за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року та з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року відповідачем складено акт № 1621/22-06/36685268 від 29.04.2012 року, яким встановлено порушення підприємством п. 198.1, 198.2, 198.6. ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 69 130,40 грн. та завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість на 3165 грн. На підставі вказаного акту 16.05.2013 року Вінницькою ОДПІ винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які, на думку платника податків, є протиправними і такими, що підлягають скасуванню. Зокрема позивач вважає, що викладені в акті перевірки висновки надумані і не ґрунтуються на первинних бухгалтерських документах ПП "ВінКабель", а також не відповідають обставинам його господарської діяльності, відтак не можуть бути підставою для прийняття рішення про донарахування грошових зобов'язань. Також не погоджується з твердженнями податкового органу про те, що господарські операції з вказаними в акті контрагентами фактично не здійснювалися і не носять реального характеру, оскільки це суперечить документам первинного бухгалтерського обліку підприємства і вимогам податкового законодавства. Зазначає, що відповідач безпідставно вказав в акті перевірки про фіктивність діяльності постачальників позивача, оскільки вона не доведена у встановлений законом спосіб, а отже не може бути підставою для висновку про нікчемність укладених правочинів. Просить врахувати, що усі отримані ПП "ВінКабель" від контрагентів податкові накладні відповідають обов'язковим реквізитам, які передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, та виписані особами, зареєстрованими як платники ПДВ. Крім того, на момент укладення та виконання договорів, які контролюючий орган поставив під сумнів, контрагенти позивача мали необхідний обсяг право- і дієздатності, перебували на податковому обліку, а інформація про них містилася у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, що спростовує висновки відповідача про їх нібито фіктивність. Водночас несплата продавцем ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

У судовому засіданні представники позивача повністю підтримали заявлені позовні вимоги та надали пояснення згідно з обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві, заяві про збільшення позовних вимог та письмових поясненнях (том 2, а.с. 1-2, 112-113, 118-119). Просять суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги позивача заперечив з мотивів, викладених у наданих суду письмових запереченнях (том 1, а.с. 216-220) і наполягає на тому, що при проведенні позапланової виїзної документальної перевірки ПП "ВінКабель" і прийнятті оскаржуваних рішень Вінницька ОДПІ діяла відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а тому адміністративний позов не може бути задоволений.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та оцінивши інші докази, які є у справі, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити з огляду на таке.

Встановлено, що ПП "ВінКабель" як юридична особа зареєстроване 14.09.2009 року Вінницькою міською радою (код ЄДРПОУ 36685268), перебуває на податковому обліку починаючи з 15.09.2009 року та у спірний період було платником податку на додану вартість згідно із свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ за № 100348955 від 28.09.2009 року.

На виконання наказу Вінницької ОДПІ № 1475 від 18.04.2013 року та у відповідності до вимог ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України старшим державним податковим ревізором-інспектором управління податкового контролю Вінницької ОДПІ Якименко О.В. в період з 18 по 24 квітня 2013 року проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП "ВінКабель" з питань достовірності нарахувань суми податку на додану вартість по взаєморозрахункам з контрагентами ТОВ "ВНВП "Про-4" за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року, ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД" за період з 01.04.2012 року по 31.08.2012 року, ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" за період з 01.03.2012 року по 31.05.2012 року, ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" за період з 01.12.2012 року по 31.03.2012 року, ТОВ "Онікс Компані ЛТД" за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року та з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 1621/22-06/36685268 від 29.04.2013 року, яким зроблено висновки про порушення позивачем п. 198.1, 198.2, 198.6. ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 69 130 грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість на 3165 грн. (том 1, а.с. 15-38).

На підставі вказаного акту 16.05.2013 року Вінницькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення за № 0002152206, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 103 695 грн., в тому числі 69 130 грн. основного платежу і 34 565 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та за № 0002162206 про зменшення підприємству розміру від'ємного значення суми ПДВ на 3165 грн. (том 1, а.с. 12; том 2, а.с. 116).

Надаючи правову оцінку зазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд керується такими мотивами.

Як вбачається з акту № 1621/22-06/36685268 від 29.04.2013 року, контролюючий орган дійшов висновку, що за березень-травень 2012 року ПП "ВінКабель" безпідставно сформувало податковий кредит в сумі 4 348 грн. по взаєморозрахункам з ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь", занизивши тим самим свої зобов'язання з ПДВ на вказану суму (стор. 6-9 акту перевірки).

Крім того, за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року та з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Онікс Компані ЛТД" становить 12 621,50 грн. (стор. 9-12 акту перевірки).

Крім того, перевіркою достовірності визначення підприємством податкового кредиту по взаєморозрахункам з ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року встановлено його завищення на суму 23 584,80 грн. (стор. 12-15 акту перевірки).

Крім того, за період з 01.04.2012 року по 31.08.2012 року мало місце завищення позивачем податкового кредиту у зв'язку з придбанням електротоварів та послуг у контрагента-постачальника ТОВ "Компанія Мармур ЛТД" на загальну суму 31 741,20 грн. (стор. 15-19 акту перевірки).

Таким чином, на думку податкового органу ПП "ВінКабель" порушило вимоги п. 198.1, 198.2, 198.6. ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 ПК України, в результаті чого занизило свої грошові зобов'язання з ПДВ всього на суму 69 130,40 грн. та завищило від'ємне значення податку на додану вартість на 3165 грн. При цьому як стверджує відповідач, підприємство безпідставно віднесло до податкового кредиту податок на додану вартість, сплачений з вартості товарів (робіт, послуг), які були придбані (отримані) у постачальників (виконавців) на підставі нікчемних правочинів, укладених без мети настання реальних наслідків та з істотним порушенням вимог ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України.

Проте, такі висновки Вінницької ОДПІ не відповідають фактичним обставинам справи і є помилковими.

Пунктом 14.1.181 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктами 201.6, 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Свої висновки про порушення позивачем вимог законодавства та завищення ним податкового кредиту Вінницька ОДПІ обґрунтовує тим, що операції з вказаними в акті перевірки контрагентами фактично не здійснювалися і, на думку ревізорів, не могли мати реального характеру, оскільки у цих контрагентів на момент здійснення господарських операцій були відсутні складські та офісні приміщення, технічний персонал, майно та інші матеріальні ресурси, економічно необхідні для здійснення операцій з продажу товарів і надання послуг.

Однак, зазначені висновки відповідача суперечать документам первинного бухгалтерського обліку підприємства та у ході судового розгляду справи не підтвердилися.

Встановлено, що на підставі договорів № 32 та № 33 від 02.04.2012 року ПП "ВінКабель" приймало та сплачувало послуги, отримані від ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" за проведення рекламних кампаній. Крім того, на підставі договору доручення на продаж продукції № 38 від 27.04.2012 року ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" від імені ТОВ "ВінКабель" провела успішні переговори з потенційними покупцями щодо укладення договорів на постачання товарів, продавцем яких було ПП "ВінКабель" (том 1, а.с. 39-49).

Реальність зазначених господарських операцій підтверджується усіма необхідними первинними документами, а саме актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), звітами до них, податковими накладними, платіжними (розрахунковими) документами (том. 1, а.с. 50-55; том 2, а.с. 180-184, 194-199).

Також судом встановлено, що на підставі договорів поставки від 03, 14, 26 та 27 березня 2012 року ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" здійснювало поставку позивачу електротоварів та кабельної продукції, а ПП "ВінКабель" приймало поставлений товар та оплачувало його на умовах, визначених договорами, що підтверджується видатковими, податковими, товарно-транспортними накладними, платіжними документами та угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог (том 1, а.с. 56-71, 80-85; том 2, а.с. 192-193).

Крім того, на підставі договору № 2 від 04.01.2012 року ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" від імені позивача проводило переговори з потенційними покупцями щодо укладення договорів на постачання товарів, продавцем яких було ПП "ВінКабель". Реальність укладення і виконання сторонами цього правочину повністю підтверджується документально (том 1, а.с. 72-79; том 2, а.с. 185-187).

Крім того, на підставі договорів № 7 від 04.01.2012 року та № 11 від 05.01.2012 року ПП "ВінКабель" доручило, а ТОВ "Онікс Компані ЛТД" прийняло на себе обов'язок здійснювати рекламне обслуговування позивача, надавати йому рекламні послуги та розповсюджувати рекламну продукцію (том1, а.с. 86-91). Вказані договори були виконані, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог (том 1, а.с. 93-95, 118).

Крім того, за договором № 17 від 05.01.2012 року ТОВ "Онікс Компані ЛТД" надало позивачу інформаційно-консультаційні послуги щодо способів і методів реалізації непродовольчих товарів, які постачаються ПП "ВінКабель", а саме електротоварів та кабельної продукції, що підтверджується документально (том 1, а.с. 96-99, 118).

Крім того, відповідно до умов договорів поставки № 12 від 13.01.2012 року та б/н від 18.01.2012 року ТОВ "Онікс Компані ЛТД" поставляло ПП "ВінКабель" товар в асортименті, в кількості та за цінами, вказаними в додатках до цих договорах (специфікаціях), що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними (том 1, а.с. 100-119).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на підставі договорів поставки від 10.04.2012 року, 28.04.2012 року, 22.05.2012 року, 28.05.2012 року, 13.06.2012 року, 20.06.2012, 26.06.2012, 05.07.2012 року, 06.07.2012 року, 11.07.2012 року, 31.07.2012 року та 30.07.2012 року ТОВ "Компанія Мармур ЛТД" поставило, а ПП "ВінКабель" отримало і оплатило товар (кабель, світильники, електрокомлектуючі тощо) згідно з видатковими накладними. Також вказане товариство надавало позивачу послуги з продажу продукції, супроводження вантажів, виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, що повністю підтверджується документально (том 1, а.с. 120-204).

Отже, сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та її основним видам.

Натомість відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також ним не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагентів були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Податковий орган обґрунтовує правомірність своїх рішень нереальністю спірних господарських операцій, посилаючись при цьому виключно на порушення, вчинені контрагентами позивача. Сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження стосовно фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахунках з цими контрагентами, а викладені у ньому висновки щодо нікчемності укладених правочинів ґрунтуються не на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, а на сумнівах і припущеннях, що є недопустимим при складанні офіційного документу органом державної податкової служби.

Крім того, відповідно до ст. 201 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В силу вимог частини 4 та частини 5 статті 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За правилами, встановленими у статті 205 ЦК України, правочин вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Інших підстав визнання правочину нікчемним чинне законодавство не передбачає.

Разом із тим, відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Отже, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

Враховуючи наведене суд доходить висновку, що правочини між ПП "ВінКабель" та його контрагентами не можуть визнаватися нікчемними в розумінні положень статті 203 ЦК України, оскільки вони відповідають волевиявленню та внутрішній волі їх учасників і спрямовані на реальне настання правових наслідків, а їх зміст не суперечить чинним нормам законодавчих актів та не порушує моральні засади суспільства.

Отже, твердження відповідача з посиланням на матеріали перевірки про те, що діяльність контрагентів позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди ПП "ВінКабель" у вигляді безпідставного формування податкового кредиту, судом оцінюються критично, оскільки воно ґрунтуються на припущеннях, що суперечить статті 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочинів протиправного умислу при їх укладенні суб'єктом владних повноважень не доведено.

Більше того, за змістом акту перевірки позивача єдиною підставою для викладених у ньому висновків про нереальність спірних господарських операцій є акти ДПІ у Солом'янському районі м. Києва невиїзних перевірок (акти про неможливість проведення зустрічних звірок) контрагентів позивача, якими встановлено, що вони мають ознаки фіктивності, за своєю юридичною адресою не знаходяться і у них відсутні документи первинного обліку, майно та ресурси, необхідні для здійснення господарської діяльності.

Оцінюючі такі доводи відповідача суд зазначає, що Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) постачальникам. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 року та 31.01.2011 року і повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 22.01.2009 року (справа "Булвес" АД проти Болгарії") констатував, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Крім того, як вже зазначалося, з урахуванням приписів п. 201.1, 201.6, 201.8 ст. 201 ПК України покупець має право на включення ПДВ до складу податкового кредиту за звітній податковий період в разі видачі йому контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкової накладної з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом.

Судом встановлено, що податкові накладні, отримані позивачем від контрагентів, повністю відповідають вимогам податкового законодавства та містять усі необхідні для цього різновиду первинних документів реквізити. Факт реєстрації контрагентів платниками ПДВ на час видачі цих податкових накладних відповідачем не заперечується.

З огляду на викладене суд вважає безпідставними та необґрунтованими висновки податкового органу про неправомірність включення ПП "ВінКабель" до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку із придбанням товарно-матеріальних цінностей (послуг, робіт) у ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД" за період з 01.04.2012 року по 31.08.2012 року, ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" за період з 01.03.2012 року по 31.05.2012 року, ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" за період з 01.12.2012 року по 31.03.2012 року, ТОВ "Онікс Компані ЛТД" за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року та з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року.

Тому податкові повідомлення-рішення № 0002152206 та № 0002162206 від 16.05.2013 року визнаються судом протиправними і такими, що підлягає скасуванню.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з приписів вказаної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників процесу, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень Вінницької ОДПІ за № 0002152206 та № 0002162206 від 16.05.2013 року. Тому адміністративний позов ПП "ВінКабель" належить задовольнити у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України. Враховуючи повне задоволення вимог позивача, сплачений ним при зверненні до адміністративного суду судовий збір у розмірі 1036,95 грн. за подання первісної позовної заяви (том 1, а.с. 2) та у розмірі 114,70 грн. за подання заяви про зміну (збільшення) позовних вимог (том 2, а.с. 106-107, 112-115) підлягає стягненню на користь ПП "ВінКабель" з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів органами Державної казначейської служби України з рахунків відповідача.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 160, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області № 0002152206 та № 0002162206 від 16.05.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "ВінКабель" (ідентифікаційний код 36685268) сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір у розмірі 1151 (одна тисяча сто п'ятдесят одна) грн. 65 коп. шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків відповідача Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Сало Павло Ігорович