Ухвала

від 06.08.2013 по справі 802/2488/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/2488/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Сало П.І.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

при секретарі: Спірюгова А.П.

за участю представників сторін:

представника позивача - Томенка Р.В.;

представника відповідача - Лабунець Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "ВінКабель" (далі - позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача, у якому після зміни позовних вимог просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення - № 0002152206, № 0002162206 від 16.05.2013 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.06.2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області № 0002152206 та № 0002162206 від 16.05.2013 року.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом І інстанції вірно встановлено, що податковим органом проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП "ВінКабель" з питань достовірності нарахувань суми податку на додану вартість по взаєморозрахункам з контрагентами ТОВ "ВНВП "Про-4" за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року, ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД" за період з 01.04.2012 року по 31.08.2012 року, ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" за період з 01.03.2012 року по 31.05.2012 року, ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" за період з 01.12.2012 року по 31.03.2012 року, ТОВ "Онікс Компані ЛТД" за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року та з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року. За результатами перевірки складено акт № 1621/22-06/36685268 від 29.04.2013 року, яким зроблено висновки про порушення позивачем п. 198.1, 198.2, 198.6. ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 69 130 грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість на 3165 грн. Вказаний акт слугував підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення за № 0002152206, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 103 695 грн., в тому числі 69 130 грн. основного платежу і 34 565 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та за № 0002162206 про зменшення підприємству розміру від'ємного значення суми ПДВ на 3165 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом І інстанції норм матеріального права.

Колегія суддів не погоджується з такими твердженнями, з наступних підстав.

Згідно з п.п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктами 201.6, 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Як правильно встановлено судом І інстанції єдиною підставою для прийняття оскаржуваних рішень слугували висновки про нереальність спірних господарських операцій актів ДПІ у Солом'янському районі м. Києва невиїзних перевірок (акти про неможливість проведення зустрічних звірок) контрагентів позивача, якими встановлено, що вони мають ознаки фіктивності, за своєю юридичною адресою не знаходяться і у них відсутні документи первинного обліку, майно та ресурси, необхідні для здійснення господарської діяльності.

Оцінюючи такі твердження колегія суддів вважає за доцільне проаналізувати правомірність цих доводів по відношенню до кожного контрагента окремо.

Згідно п.п. 14.1.36 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь".

Як слідує з акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку, що за березень-травень 2012 року ПП "ВінКабель" безпідставно сформував податковий кредит в сумі 4 348 грн. по взаєморозрахункам з ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь", занизивши тим самим свої зобов'язання з ПДВ на вказану суму.

На підставі договорів № 32 та № 33 від 02.04.2012 року ПП "ВінКабель" приймало та сплачувало послуги, отримані від ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" за проведення рекламних кампаній. Разом з тим, на підставі договору доручення на продаж продукції № 38 від 27.04.2012 року ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" від імені ТОВ "ВінКабель" провела успішні переговори з потенційними покупцями щодо укладення договорів на постачання товарів, продавцем яких було ПП "ВінКабель".

Реальність зазначених господарських операцій підтверджується усіма необхідними первинними документами, а саме актами здачі-прийняття робіт надання послуг, звітами до них, податковими накладними, платіжними документами.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ "Онікс Компані ЛТД".

Як слідує з акту перевірки, за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року та з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року встановлено завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Онікс Компані ЛТД" на 12 621,50 грн.

На підставі договорів № 7 від 04.01.2012 року та № 11 від 05.01.2012 року ПП "ВінКабель" доручило, а ТОВ "Онікс Компані ЛТД" прийняло на себе обов'язок здійснювати рекламне обслуговування позивача, надавати йому рекламні послуги та розповсюджувати рекламну продукцію. Вказані договори були виконані, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог.

За договором № 17 від 05.01.2012 року ТОВ "Онікс Компані ЛТД" надало позивачу інформаційно-консультаційні послуги щодо способів і методів реалізації непродовольчих товарів, які постачаються ПП "ВінКабель", а саме електротоварів та кабельної продукції, що підтверджується документально. Разом з тим, відповідно до умов договорів поставки № 12 від 13.01.2012 року та б/н від 18.01.2012 року ТОВ "Онікс Компані ЛТД" поставляло ПП "ВінКабель" товар в асортименті, в кількості та за цінами, вказаними в додатках до цих договорах (специфікаціях), що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Реальність зазначених господарських операцій підтверджується усіма необхідними первинними документами, що відповідають вимогам бухгалтерського обліку.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ "Константа-Інкорпорейтед".

Перевіркою достовірності визначення підприємством податкового кредиту по взаєморозрахункам з ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року встановлено його завищення на суму 23 584,80 грн.

На підставі договорів поставки від 03, 14, 26 та 27.03. 2012 року ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" здійснювало поставку позивачу електротоварів та кабельної продукції, а ПП "ВінКабель" приймало поставлений товар та оплачувало його на умовах, визначених договорами, що підтверджується видатковими, податковими, товарно-транспортними накладними, платіжними документами та угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог.

На підставі договору № 2 від 04.01.2012 року ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" від імені позивача проводило переговори з потенційними покупцями щодо укладення договорів на постачання товарів, продавцем яких було ПП "ВінКабель". Реальність укладення і виконання сторонами цього правочинну повністю підтверджується наявними в матеріалах первинними документами.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ "Компанія Мармур ЛТД".

Податковим органом за період з 01.04.2012 року по 31.08.2012 року встановлено завищення позивачем податкового кредиту у зв'язку з придбанням електротоварів та послуг у контрагента-постачальника ТОВ "Компанія Мармур ЛТД" на загальну суму 31 741,20 грн.

З матеріалів справи слідує, що на підставі договорів поставки від 10.04.2012 року, 28.04.2012 року, 22.05.2012 року, 28.05.2012 року, 13.06.2012 року, 20.06.2012, 26.06.2012, 05.07.2012 року, 06.07.2012 року, 11.07.2012 року, 31.07.2012 року та 30.07.2012 року ТОВ "Компанія Мармур ЛТД" поставило, а ПП "ВінКабель" отримало і оплатило товар (кабель, світильники, електрокомлектуючі тощо) згідно з видатковими накладними. Також вказане товариство надавало позивачу послуги з продажу продукції, супроводження вантажів, виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, що повністю підтверджується наявними в матеріалах справи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом І інстанції, що сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та її основним видам. Відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також ним не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагентів були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди. Акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження стосовно фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахунках з цими контрагентами, а викладені у ньому висновки щодо нікчемності укладених правочинів ґрунтуються не на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, а на сумнівах і припущеннях, що є недопустимим при складанні офіційного документу органом державної податкової служби.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору. Згідно з ч. 1 ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Інших підстав визнання правочину нікчемним чинне законодавство не передбачає. Відповідачем до суду не надано судових рішень про визнання нікчемними договорів позивача з його контрагентами, в обґрунтування своєї позиції. Тим самим, податковий орган не наділений повноваженнями визнання нікчемним правочинну та господарської операції, а повинен керуватись підпунктом 21.1.1 п. 20.1 ст. 20 ПК України згідно якого, податковий орган зобов'язаний дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Враховуючи наведене суд І інстанції дійшов вірного висновку, що правочини між позивачем та його контрагентами не можуть визнаватися нікчемними, оскільки вони відповідають волевиявленню та внутрішній волі їх учасників і спрямовані на реальне настання правових наслідків, а їх зміст не суперечить чинним нормам законодавчих актів та не порушує моральні засади суспільства. Твердження відповідача з посиланням на матеріали перевірки про те, що діяльність контрагентів позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди ПП "ВінКабель" у вигляді безпідставного формування податкового кредиту не знайшло свого підтвердження, оскільки воно ґрунтуються на припущеннях.

Разом з тим, Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 року та 31.01.2011 року і повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні від 22.01.2009 року "Булвес" АД проти Болгарії".

Судом І інстанції вірно встановлено, що податкові накладні, отримані позивачем від контрагентів, повністю відповідають вимогам податкового законодавства та містять усі необхідні для цього різновиду первинних документів реквізити. Щодо невідповідності податкових накладних ПК України відповідачем ніяких зауважень не встановлено та наведено суду.

Щодо посилань відповідача на порушення кримінальних справ відносно контрагентів ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь", ТОВ "Константа-Інкорпорейтед". Апеляційний суд не бере до уваги такі доводи, оскільки обставини на які посилається відповідач не встановленні в судових рішеннях в даному випадку обвинувальних вироках суду в кримінальних справах які набрали законної сили. До матеріалів справи відповідачем таких рішень не надано.

Щодо посилань на документальне не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із постачальниками контрагентів ТОВ "Онікс Компані ЛТД", ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД" суд вважає такі доводи безпідставними.

Так, враховуючи висновок Верховного Суду України викладений в постанові від 31.01.2011 року про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податків до податкового кредиту.

Діючим законодавством України не передбачений обов'язок покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції. Неможливість встановлення сплати продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на формування податкового кредиту, якщо він виконав усі передбачені законом умови і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновки податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а тому суд І інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень № 0002152206 та № 0002162206 від 16.05.2013 року.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд І інстанції правильно застосував положення ч. 1 ст. 94 КАС України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом І інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду І інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 13 серпня 2013 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.