Ухвала

від 20.06.2013 по справі 813/1371/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року Справа № 876/6980/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Довгополова О.М., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Шаблій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Червонограді Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.04.2013 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-польського підприємства "Полінет" до Державної податкової інспекції у м.Червонограді Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю спільне українсько-польське підприємство «Полінет» звернулось із позовом до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.02.2013 р. №0000142200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 140501 грн. 00 коп. та застосовано штрафні санкції в розмірі 35125 грн. 00 коп. та від 13.02.2013 р. №0000152200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 112400 грн. 00 коп. та застосовано штрафні санкції в розмірі 28100 грн. 00 коп.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки правильність сплати податку на прибуток та податку на додану вартість підтверджується усіма необхідними первинними обліковими документами, а висновки відповідача про неподання позивачем представникам податкового органу під час проведення перевірки первинних облікових документів, які підтверджують використання у господарській діяльності та списання товарно-матеріальних цінностей за період з серпня по грудень 2010 року є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. У зв'язку з чим позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.04.2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби №0000142200 від 13 лютого 2013 року та №0000152200 від 13 лютого 2013 року.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що всі первинні документи позивача, наявні у матеріалах справи та оглянуті під час перевірки підтверджують використання позивачем товарно-матеріальних цінностей у своїй господарській діяльності за період з серпня по грудень 2010 року. Використання в процесі господарської діяльності та списання позивачем за аналізований період товарно-матеріальних цінностей не створює для нього додаткових податкових зобов'язань.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

Актом від 01.02.2013 р. № 170/2200/32448962 «Про результати планової виїзної перевірки ТзОВ українсько-польського підприємства «Полінет» код ЄДРПОУ 32448962 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства» за період з 01.09.2009 р. по 30.09.2012 р. встановлено порушення п.5.1., п.п.5.2.1. п.5.2., п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5, п.п.8,7.1. п.8.7. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що спричинило заниження податку на прибуток на 140501 грн., п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України Про податок на додану вартість», що спричинило заниження податку на додану вартість на 112400 грн., абз. «б» п.19.2. ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.1.35. ст.1, п.13.5 ст. 13 Закону України про оподаткування підприємств», що спричинило до подання до податкового органу розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, п. 3, п.4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. №470, що спричинило заниження податку з доходу нерезидента на суму 3717 грн. 06 коп., п.103.4 ст.103, п.160.1, п.160.5 ст.160 Податкового кодексу України, що спричинило заниження податку з доходу нерезидента на суму 1865 грн. 16 коп.

На підставі вказаного Акта відповідачем були винесені податкові повідомлення - рішення №0000102200 від 07.02.2013 р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 5582 грн. 22 коп. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 699 грн. 21 коп., №0000011720 від 12.02.2013 р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб штрафною санкцією на суму 510 грн. 00 коп., №0000:42200 від 13.02.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 140501 грн. 00 коп. та застосовано штрафні санкції в розмірі 35125 грн. 00 коп. та від 13.02.2013 р. №0000152200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 112400 грн. 00 коп. та застосовано штрафні санкції в розмірі 28100 грн. 00 коп.

Позивачем оспорюються лише два податкові повідомлення-рішення, а саме №0000142200 від 13.02.2013 р. та №0000152200 від 13.02.2013 р. Податкові повідомлення-рішення №0000102200 від 07.02.2013 р. та №0000011720 від 12.02.2013 р. позивачем не оспорюються, визначені в них суми податкового зобов'язання на сьогодні сплачені в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №1406 від 12.02.2013 на суму 6281 грн. 43 коп. та №1415 від 19.02.2013 р. на суму 510 грн.

Як вбачається зі змісту акту перевірки порушення, з якими не погоджується позивач, полягають в тому, що під час проведення перевірки позивачем не було представлено податковому органу відповідні первинні документи (лімітно-забірні картки, акт вимоги на заміну (додатковий відпуск) матеріалів, накладні вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, картки складського обліку матеріалів, інші документи), які б підтверджували використання товарно-матеріальних цінностей позивачем у своїй діяльності впродовж серпня-грудня 2010 р. У зв'язку з цим відповідач дійшов висновку про їхню відсутність у позивача та констатував заниження останнім суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 140501 грн. та з податку на додану вартість на 112400 грн. 00 коп.

Колегія суддів при вирішенні спору виходить з наступного.

Судом встановлено, що з 14.01.2013 р. до 25.01.2013 р. відповідачем проводилась планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. Для проведення перевірки повноти обчислення і сплати податку на прибуток та податку на додану вартість відповідачем 18.01.2013 р. було скеровано позивачу вимогу про надання пояснень та підтверджуючих документів з таких питань: 1) в яких документах складського обліку відображається рух ТМЦ (прихід, відпуск, рух готової продукції); 2) в яких первинних документах ведеться облік розвантаження-відвантаження ТМЦ; 3) перелік матеріально-відповідальних осіб та накази, якими вони визначені; 4) інформацію щодо особи, яка безпосередньо отримувала товар.

22.01.2013 р. на адресу відповідача позивачем був скерований лист-відповідь №13/0116, який містив письмові пояснення щодо використання типових форм первинних облікових документів, в якому перелічувались первинні документи, які підтверджують використання товарно-матеріальних цінностей позивачем у своїй діяльності впродовж серпня-грудня 2010 р. Водночас копії первинних облікових документів до листа-відповіді позивачем не додавались.

Згідно з п.п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби в повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У п.44.6. ст. 44 Податкового кодексу України зазначається, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні .у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до п.44.7. ст. 44 Податкового кодексу України, протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

А відтак, відповідач розцінює недодання позивачем до листа-відповіді копій первинних облікових документів, які підтверджують використання ТМЦ, як невиконання обов'язку платника податків щодо подання документів в повному обсязі для проведення перевірки. Крім того, зазначає, що позивачем не реалізовано своє право на подання цих документів впродовж п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки.

Судом з'ясовано та взято до уваги те, що планова перевірка була виїзною та проводилась за місцезнаходженням позивача, тому у відповідача були всі можливості використати необхідні документи при перевірці.

Так, позивачем під час перевірки були додані всі первинні облікові документи, які були предметом дослідження у суді першої інстанції та викладені ним у судовому рішенні, що не заперечується сторонами.

З огляду на наведений перелік первинних облікових документів, що підтверджують використання та списання товарно-матеріальних цінностей, твердження відповідача про не представлення податковому органу та відсутність первинних документів, які б підтверджували використання товарно-матеріальних цінностей позивачем у своїй діяльності впродовж серпня-грудня 2010 р., є безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Стосовно заниження позивачем суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 140501 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на спірний період) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У п.п. 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В акті перевірки від 01.02.2013 р. № 170/2200/32448962 відсутні висновки про те, що використання та списання товарно-матеріальних цінностей позивачем не пов'язане із здійсненням ним господарської діяльності. А тому колегія суддів зазначає, що з урахуванням цього критерію витрати на використання і списання товарно-матеріальних цінностей можуть бути віднесені до складу валових витрат позивача.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. . .

На підставі аналізу вказаної вище норми та дослідження матеріалів справи суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що подані позивачем документи містять відомості про здійснені господарські операції та підтверджують факт їх здійснення, а тому можуть вважатися первинними документами.

Колегія суддів не погоджується з твердженням відповідача, що сам факт відсутності у позивача таких первинних облікових документів як лімітно-забірні картки, накладні вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення зі складу на цех) може свідчити про зайве віднесення позивачем до складу валових витрат своїх витрат за операціями, пов'язаними з використанням та списанням товарно-матеріальних цінностей. Суд зазначає, що сама по собі наявність чи відсутність окремих документів, а так само помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що надані позивачем під час перевірки первинні облікові документи дають підстави стверджувати про реальність господарських операцій з використанням та списанням товарно-матеріальних цінностей. Сам факт відсутності двох видів первинних облікових документів (лімітно-забірних карток та накладних вимог на відпуск) не може слугувати підставою для висновку про те, що господарські операції з використанням та списанням товарно-матеріальних цінностей позивачем не проводились. Інших доказів не проведення позивачем господарських операцій з використанням та списанням товарно-матеріальних цінностей відповідачем до суду не подано. У зв'язку з цим позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат свої витрати за операціями, пов'язаними з використанням та списанням товарно-матеріальних цінностей, а відповідачем необґрунтовано зроблено висновок про заниження позивачем суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 140501 грн. 00 коп.

Стосовно заниження позивачем суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 112400 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається - виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У п.п.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги); які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

На підставі аналізу вищенаведених норм закону та дослідження матеріалів справи колегією суддів встановлено, що всі первинні документи позивача, наявні у матеріалах справи та оглянуті під час перевірки підтверджують використання позивачем товарно-матеріальних цінностей у своїй господарській діяльності за період з серпня по грудень 2010 року. Використання в процесі господарської діяльності та списання позивачем за аналізований період товарно-матеріальних цінностей не створює для нього додаткових зобов'язань з податку на додану вартість.

Таким чином суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні докази заниження позивачем суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 112400 грн.

З огляду на викладене, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби від 13.02.2013 р. №0000142200 та від 13.02.2013 р. №0000152200 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ч.3 ст.160 КАС України, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Червонограді Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.04.2013 р. по справі № 813/1371/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі 25.06.2013 року.

Головуючий: І.В. Глушко

Судді: О.М. Довгополов

В.Я. Макарик