Ухвала

від 23.05.2013 по справі 816/767/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 р.Справа № 816/767/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2013р. по справі № 816/767/13-а

за позовом Приватного підприємства "Автоснаб"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Автоснаб", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000471502 від 31.01.2013 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2013р. позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, Приватне підприємство "Автоснаб", код ЄДРПОУ 25155933, є юридичною особою та зареєстроване платником податку на додану вартість з 28.11.2003 року, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 23932631 серії НБ, індивідуальний податковий номер 251559316330 (а.с. 87-89).

ДПІ у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Автоснаб" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "АСС Буд Груп" за липень 2011 року.

Результати перевірки оформлені актом від 08.01.2013 року № 36/15-2/25155933 (а.с. 112-119).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: п.п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за липень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ "АСС Буд Груп" на суму 5385 грн. та відповідно занижено податок до сплати за липень 2011 року на 5385 грн. (а.с.119).

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві 31 січня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000471502, яким ПП "Автоснаб" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 6731,25 грн., з них: за основним платежем - на суму 5385 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 1346,25 грн. (а.с. 7).

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішення, слугував висновок про формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість показників господарських операцій з ТОВ "АСС Буд Груп", які реально не могли відбутися.

Як на достатню підставу для таких висновків, контролюючий орган послався виключно на наявність на висновки акту від 22.02.2012 року № 938/23-4/36251336 про неможливість проведення зустрічної звірки.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що 04.03.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АСС Буд Груп" (Постачальник) та Приватним підприємством "Автоснаб" (Покупець) укладено договір поставки № 040311, згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити у зумовлений строк Покупцеві (позивачу) автомобільні запчастини, мастильні матеріали, автохімію, додаткове обладнання та аксесуар (далі - товар), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього певну грошову суму (а.с. 143). Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та строк дії договору закінчується 31 грудня 2011 року (пункти 3.1, 3.2 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору постачальник зобов'язаний здійснювати доставку товару за адресою: 36008, м. Полтава, вул. Загородня, 34. Товар вважається прийнятим по кількості виробів-згідно з кількістю виробів, зазначеною у видатковій накладній (пункт 5.1 договору).

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця за певну грошову суму.

При цьому, з матеріалів справи слідує, що на виконання умов договору ТОВ "АСС Буд Груп" виписано позивачу податкову накладну від 04.07.2011 року № 273 на загальну суму 32308 грн. 24 коп. (а.с. 146-147).

Дана податкова накладна підписана із зазначенням прізвища та ініціалів особи, яка її склала, скріплена печаткою ТОВ "АСС Буд Груп" та включена позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за липень 2011 року (а.с. 189-195).

Позивачем включено до складу податкового кредиту липня 2011 року суму податку на додану вартість - 5384 грн. 71 коп. Копія податкової декларації з податку на додану вартість з додатком № 5 наявна у матеріалах справи (а.с. 182-184).

ТОВ "АСС Буд Груп" на момент видачі податкової накладної було зареєстровано платником податку на додану вартість. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ "АСС Буд Груп" № 100326630 було видано 04.03.2011 року та анульовано 18.06.2012 року (а.с. 177).

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження доводів про надання до перевірки позивачем податкової накладної без зазначення прізвища та ініціалів особи, яка її склала, зокрема, копії такої податкової накладної.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Факт передачі товарів за укладеним договором поставки з ТОВ "АСС Буд Груп" підтверджується видатковою накладною № 273 від 04.07.2011 року (а.с. 144-145).

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Як вбачається з видаткової накладної № 273 від 04.07.2011 року товарно-матеріальні цінності отримано ОСОБА_2 за довіреністю № 32 від 04.07.2011 р. Копія витягу з Журналу реєстрації реєстрації довіреностей наявна у матеріалах справи (а.с. 155).

Отриманий товар оприбутковано позивачем у бухгалтерському обліку, що підтверджується копією прибуткової накладної № 273 від 04.07.2011 року (а.с. 36) та Журналом по рахунку 631 за липень 2011 року (а.с.174).

Фактичне перерахування коштів позивачем на виконання умов договору з ТОВ "АСС Буд Груп" за придбані товари здійснено у безготівковій формі та підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 149-151).

У свою чергу, ТОВ "АСС Буд Груп" відобразило суму ПДВ по господарській операції з позивачем у складі податкових зобов'язань у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року (а.с.178-181).

Транспортування придбаних товарів здійснювалось ТОВ "АСС Буд Груп", як це передбачено умовами укладеного договору поставки № 040311 від 04.03.2011 року за адресою: 36008, м. Полтава, вул. Загородня, 34 (пункт 4.2 договору).

За вказаною адресою позивач орендував нежитлове приміщення для здійснення господарської діяльності, що підтверджується договором оренди нежитлових приміщень від 04.01.2011 року, копія якого наявна у матеріалах справи (а.с. 188).

Доставка здійснювалася не вантажним, а легковим автомобілем, з огляду на невеликі габарити придбаного товару.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України позивач має право здійснювати такі види діяльності за КВЕД-2010: 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автомобільних засобів, 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами, 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (а.с.90).

Отже, придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей відповідає меті та змісту господарської діяльності підприємства.

На підтвердження подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивач надав копії договорів про виконання ремонтних робіт та надання послуг з технічного обслуговування, ремонту та переобладнання автомобілів, актів прийняття-передачі виконання робіт, податкових накладних та платіжні доручення (а.с. 38-56, 65-86).

Відповідачем не спростовано надані позивачем докази товарності господарських операцій: факту передачі товарів за видатковою накладною та податковою накладною, факту оприбуткування товарів позивачем, факту проведеного розрахунку за товари, а також подальшого використання товару у власній господарській діяльності.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентом підтверджується також фактом подальшого використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах складеного ДПІ за наслідками перевірки діяльності контрагента позивача акту про неможливість проведення зустрічної звірки.

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. З ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2013р. по справі № 816/767/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Тацій Л.В. Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.