Постанова

від 18.06.2013 по справі 826/6037/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 червня 2013 року 12:18 № 826/6037/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Білецька О.В. (довіреність від 22.04.2013 р.)

від відповідача - Колодяжна Л.В. (довіреність від 29.05.2013 р. № 3064/9/10)

від третьої особи-1 - не з'явився

від третьої особи-2 - не з'явився

від третьої особи-3 - не з'явився

від третьої особи-4 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Галерея - Алекс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС третя особа-1Товариство з обмеженою відповідальністю «Вендо» третя особа-2Приватне підприємство «Оптіма Інвест-Груп» третя особа-3Товариство з обмеженою відповідальністю «Весна» третя особа-4Товариство з обмеженою відповідальністю «Шоковіта» про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.04.2013 № 0000461750, № 0002462220 та № 0002472220,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Галерея - Алекс» з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС про визнання скасування податкових повідомлень-рішень від 09.04.2013 р.:

- № 0000461750, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати» на 96 807,10 грн. за основним платежем та на 116 356,41 грн. за штрафними санкціями,

- № 0002462220, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 117 913 грн. за основним платежем та на 29 478,25 грн. за штрафними санкціями,

- № 0002472220, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 76 559 грн. за основним платежем та на 19 139,75 грн. за штрафними санкціями.

Відносно податкових повідомлень-рішень з податку на прибуток та з ПДВ, позивач зазначає, що висновки ДПІ ґрунтуються на аналізі взаємовідносин позивача із третіми особами за операціями з поставки позивачу товарів та виконання для позивача підрядних робіт, відносно проведення яких ДПІ дійшла висновку про нездійснення спірних операцій внаслідок відсутності у контрагентів необхідних ресурсів для виконання зазначених операцій, а також прийшла до висновку про їх нікчемність.

Проте, як зазначає позивач, він є оператором кав'ярень «Шоколадница» та у зв'язку із їх облаштуванням, у контрагентів позивачем замовлялися невеликі за обсягом роботи та придбавалось майно для облаштування кав'ярень. Зазначені операції, як зазначає позивач, фактично виконані та документально оформлені, а відтак позивач вважає, що мав всі підстави для формування спірних сум податкового кредиту.

Відтак, позивач вважає зазначені два рішення необґрунтованими та незаконними, просить їх скасувати.

Відносно нарахування податку на доходи фізичних осіб, позивач зазначає, що наведене донарахування податковий орган пов'язує із тим, що позивач перерахував податок на невірний розрахунковий рахунок, а саме: на коди платежу бюджету 11010501, 1100502 замість 11010400.

У той же час, посилаючись на положення п/п. 14.1.39, пунктів 38.1., 38.2., ст.. 35, п. 9.3. ПК України, п. 5 Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) платежів до бюджету, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення коштів, помилково або надміру нарахованих до бюджету, затвердженого наказом МФ України від 07.07.2012 р. № 817, позивач зазначає, що виходячи з положень зазначених правових актів, - у разі заповнення поля «призначення платежу» з порушенням вимог, визначених к цьому Порядку, документ на переказ приймається до виконання. При цьому вважається, що платник податків сплачує грошове зобов'язання (код виду сплати 101).

Тобто, як зазначає позивач, хоча він і зазначив при здійсненні платежів неправильний код платежу, але з урахуванням наведеного, він є таким, що фактично сплатив кошти до бюджету.

Враховуючи наведене, позивач просить скасувати зазначене рішення, як таке, що не ґрунтується на наведених вище положеннях законодавства.

Відповідач, з підстав, викладених в акті перевірки, вважає правомірними висновки акту перевірки та просить у задоволенні позову відмовити.

Копії ухвали судді про відкриття провадження у справі, про залучення контрагентів позивача до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача та про призначення дати судового розгляду справи, направлені за адресою третьої особи, яка визначена в ЄДР. Згідно з відомостями Укрпошти поштові повідомлення вручені ТОВ «Вендо» та «ТОВ «Весна» відповідно 31.05.2013 р. та 04.06.2013 р. Згідно з відомостями Укрпошти поштові повідомлення, направленні ТОВ «Шоковіта» та ПП «Оптіма Інвест-Груп» повернуті без вручення з незалежних від суду причин, у зв'язку з чим та виходячи з положень абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України копії ухвали в силу закону вважаються врученими зазначеним особам та вони вважається належним чином повідомленими про розгляд справи. Проте, треті особи в судове засідання не з'явилася, поважних причин неявки у судове засідання не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не подавали, виходячи з чого, а також з урахуванням того, що явка третіх осіб не визнавалася обов'язковою, з урахуванням встановлених строків розгляду справи та відсутності підстав для відкладення розгляду справи, судом ухвалено розглядати справу за відсутності третіх осіб.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.06.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Галерея-Алекс» (код з ЄДР 37935606; адреса: 02002, м. Київ, Дніпровський район, вул.. М. Раскової, 11-Б, кімната 508) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 02.11.2011 р. по 31.12.2012 р.

За результатами перевірки складено акт від 26.03.2013 р. № 1083/22-221/37935606 (далі - Акт перевірки).

Згідно з актом перевірки позивача взято на податковий облік 01.11.2011 р. та згідно свідоцтва від 16.12.2011 р. позивач є платником ПДВ.

У п. 3.1.2 Акту перевірки зазначено про те, що під час перевірки не встановлено завищення або заниження витрат.

Одночасно, у п. 3.1.2 Акту вказується про порушення позивачем п. 138.2., п/п. 139.1.9. ПК України, що призвело до завищення витрат всього на 364 567 грн., у т.ч. за 3 кв. 2012 р. в сумі 164 567 грн., за 2012 р. - 364 567 грн. У п.3.1.4. Акту перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток встановлено його заниження всього на 75 559 грн., у т.ч. за 3 квартали 2012 р. в сумі 34 559 грн., за 2012 р. - 76 559 грн., в результаті порушень, які відображено у п. 3.1.2. Акту перевірки.

В контексті наведеного у п. 3.1.2. (1) Акту перевірки зазначено про встановлення під час перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Вендо у вересні 2012 р. на загальну суму 9930 грн. (у т.ч. ПДВ 1655 грн.), з ПП «Оптіма Інвест-Груп» у листопаді 2012 р. на загальну суму 240 000 грн. (у т.ч. ПДВ 40 000 грн.) та ТОВ «Весна» у вересні, листопаді 2012 р. на суму 187 550 грн. (у т.ч. ПДВ 31 258,33 грн.).

Зокрема, що взаємовідносин позивача з ТОВ «Вендо» (перший епізод ) зазначено про оформлення рахунків-фактур: від 20.09.2012 р. № 15-17 на оплату поставки вікна, поставку послуг з обслуговування систем вентиляції та електрообладнання, утеплення морозильної камери на загальну суму 9 930 грн. з ПДВ 1655 грн. Зазначено про оформлення сторонами видаткової накладної та актів виконаних робіт від 21.09.2012 р. з тією ж номенклатурою поставки та на ту саму суму, а також зазначено про проведення розрахунків між сторонами. На вищенаведені суми станом на 21.09.2012 р. оформлено податкові накладні № 19 та № 21 відповідно щодо поставки вікна та обслуговування систем вентиляції, а станом на 24.09.2012 р. - щодо робіт з утеплення морозильної камери.

У той же час, в Акті перевірки зазначається про отримання акту від 15.03.2013 р. № 998/22-4/37955905 про неможливість проведення зустрічної звірки по цьому контрагенту.

Згідно з цим актом контрагент відсутній за місцезнаходженням, встановлено відсутність складських приміщень, транспорту, устаткування, а також трудових ресурсів. Зазначено, що контрагент декларував податковий кредит по відносинам з особами, які не декларували податкові зобов'язання.

Надалі зазначається про аналіз взаємовідносин ТОВ «Вендо» з низкою інших осіб, з якими позивач не вступав у взаємовідносини.

Окрім того, зазначається про аналіз відносин цих осіб ще з іншими особами, тобто з особами, які є третіми у «ланцюгу» після позивача.

При цьому, зазначається, що ТОВ «Вендо» мало взаємовідносини також з підприємствами постачальниками, які повідомили про відсутність взаємовідносин з ТОВ «Вендо». Враховуючи наведене зазначається про відсутність поставок від ТОВ «Вендо» до контрагентів-покупців.

Щодо взаємовідносин позивача з ПП «Оптіма Інвест-Груп» (другий епізод ) зазначається про укладання договору підряду від 10.10.2012 р. № 10/10 щодо ремонту кафе «Шоколадниця» (м. Київ, вул. Горького, 176, ТРЦ Океан Плаза, лот 2/12). Зазначено про оформлення акту ф. КБ-2в від 30.11.2012 р. на суму 240 000 грн. з ПДВ - 40 000 грн. зазначається про проведення розрахунків. Податкова накладна видана 30.11.2012 р. за № 37.

У той же час, зазначається про отримання акту від 15.03.2013 р. про неможливість проведення зустрічної звірки по цьому контрагенту.

В цьому акті також зазначено про відсутність контрагента за місцезнаходженням, ненадання пояснень та документів на запит. При цьому одночасно зазначається про відсутність посадових осіб та одночасно про те, що з урахуванням пояснень посадової особи підприємства про непричетність до діяльності підприємства, не встановлено факт передачі товарів (робіт, послуг) від продавця до покупця. Проте, зазначені пояснення посадової особи не надані до матеріалів справи . Зазначається про фіктивність правочинів у зв'язку з цим. З огляду на наведене встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціям з придбання та продажу.

Відносно взаємовідносин позивача з ТОВ «Весна» (третій епізод), в Акті перевірки зазначається про оформлення рахунків-фактур від 30.10.2012 р. на оплату робіт по демонтажу літнього майданчика кафе «шоколадниця» по вул. Б.Хмельницького, 31/27 та по вул. Червоноармійській, 48 на загальну суму 7 550 грн. з ПДВ - 1259 грн. зазначається, що сторонами оформлено акти виконаних робіт від 30.10.2012 р. на зазначену суму, а також оформлення акту від 30.10.2012 р. на виконання будівельних робіт на Хрещатику, 24 згідно договору № 03/05 від 03.05.2012 р. на суму 180 000 грн. з ПДВ 30 000 грн. Вказується про проведення розрахунків. Позивачу видано податкові накладні від 28.09.2012 р. № 60 (роботи за адресою Хрещатик, 24), № 90 від 26.11.2012 р. (роботи по адресі Б.Хмельницького, 31/27) та від 26.11.2012 р. № 91 (роботи за адресою Червоноармійська, 48).

У той же час, зазначається про отримання копії акту ПП «Оптіма Інвест-Груп» від 15.03.2013 р. № 997/22-4/30305270 про неможливість проведення зустрічної звірки по ТОВ «Весна».

Зазначається відносно цього контрагента, що направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, у зв'язку з чим отримати документальне підтвердження порядку відображення в обліку відносин з іншими особами не має можливості .

Крім того, по вказаному контрагенту зазначається, що контрагент формував податковий кредит за операціями з підприємствами, які не декларували податкові зобов'язання.

Надалі відносно цього контрагента зазначається про його взаємовідносини з іншими підприємствами-постачальниками, з якими позивач не мав взаємовідносин, щодо наявності висновків ГВПМ щодо ознак фіктивності стосовно постачальників контрагента, у цих інших підприємств відсутні ресурси для здійснення діяльності. Крім того,зазначається, що ТОВ «Весна» мало відносини з підприємствами-постачальниками, які зазначили про не підтвердження відносин з ТОВ «Вісна».

Відтак, як зазначається в Акті перевірки, документально не підтверджено реальність відносин із постачальниками ТОВ «Весна» та покупцями.

Виходячи з викладеного та наявності, на думку ДПІ, зв'язку обставин та подій, викладених в Акті перевірки, ДПІ по змісту Акту перевірки неодноразово зроблено стверджувальний висновок, який на думку ДПІ є логічним завершенням наведених вище доводів ДПІ, що угоди позивача з ТОВ «Вендо», ПП Оптіма Інвест-Груп», ТОВ «Весна» є нікчемними , а відтак, оформлення контрагентами первинних документів є таким, що суперечить нормам ЦК України та не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків. Надалі також зазначається і про одночасну фіктивність правочинів позивача із зазначеними контрагентами.

З урахуванням наведеного зроблено вищезгаданий висновок щодо завищення витрат та податку до сплату у вищенаведених розмірах.

Відносно формування позивачем спірних сум податкового кредиту з ПДВ, зазначається про його завищення всього в сумі 117 913 грн., у т.ч. за вересень 2012 р. в сумі 31 655, за жовтень 2012 р. в сумі 45 000 грн., за листопад 2012 р. в сумі 41 258 грн.

Як зазначено в Акті перевірки, угоди , укладені між ТОВ «Вендо», ПП «Оптіма Інвест-Груп», ТОВ «Весна» та їхніми контрагентами визнано (слід розуміти - податковим органом) нікчемними , про що, як вказує ДПІ, зазначено в п. 3.1.2. Акту перевірки.

Окрім того, в контексті формування податкового кредиту з ПДВ також зазначається, що в ході перевірки встановлено відносини позивача з ТОВ «Шоковіта» (четвертий епізод) , які відбувалися на підставі договорів від 01.01.2012 р. № 01/10, від 05.10.2012 р. № 5/10, від 08.10.2012 р. № 08/10, від 11.10.2012 р. № 11/10, від 25.10.2012 р. № 25/10, якими обумовлювалась поставка стільців, диванів індивідуальних в кількості від 20 до 40 штук. За результатами зазначених операцій оформлено видаткові на податкові накладні, перелік яких визначений в Акті перевірки, а саме: від 19.10.2012 р. (п/н. 1112) на суму 52 000 грн. з ПДВ (ПДВ 8666,60 грн.), від 22.10.2012 р. (п/н 1147) на суму 54 000 грн. з ПДВ 8999,93 грн., від 23.10.2012 р. (п/н. № 1209) на суму 56 000 грн. з ПДВ 9333,33 грн., від 26.10.2012 р. (п/н. № 1474) на суму 51000 грн. з ПДВ 8500 грн., від 31.10.2012 р. (п/н. № 1807) на суму 57 000 грн. з ПДВ 9500 грн. Зазначається про проведення розрахунків.

У той же час, зазначається про отримання акту від 21.12.2012 р. про результати перевірки ТОВ «Шоковіта», в якому зазначено про відсутність контрагента за місцезнаходженням. Зазначено про відсутність ресурсів для здійснення господарської діяльності. Зазначено, що контрагент сформував податковий кредит від низки підприємств, якими надано податкову звітність шляхом маніпулювання, а саме «у зазначеними СГД взагалі відсутній ПК згідно наданих розрахунків коригування податкові зобов'язання здійснюють повернення передплат неіснуючим контрагентам». Таким чином, ці контрагенти контрагента позивача, як зазначає ДПІ, взагалі не придбавали товар у 2011-2012 р., у свою чергу вони не могли здійснювати реалізацію товарів, робіт, послуг в адресу ТОВ «Шоковіта». Зазначено, що контрагент позивача подав розрахунок коригування щодо зменшення податкового кредиту по цим своїм контрагентам та декларування податкового кредиту по іншим підприємствам, які у свою чергу формують свій ПК по відносинам за рахунок ТОВ «Оксілайф», ТОВ СПК Софі», що в свою чергу здійснює маніпулювання податковою звітністю (повернення передплат неіснуючим підприємствам).

У зв'язку з цим зазначається, що операції з поставки по ланцюгу від зазначених підприємств до ТОВ Шоковіта» не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків. Таким чином, як зазначає ДПІ, відсутні об'єкти оподаткування по операціям з придбання та продажу. Договори позивача із зазначеним контрагентом, як зазначає ДПІ, є нікчемними та одночасно фіктивними. При цьому, враховано, що витрати за відносинами із зазначеним контрагентом не формувалися.

Виходячи з наведеного, ДПІ приходить до висновку, що позивачем спірні суми податкового кредиту сформовані в порушення п. 198.3., 198.6., 198.1. ПК України.

Відповідачем визнається та не заперечується наявність зазначених вище документів у позивача під час перевірки, сторонами не заперечується зміст та числові значення первинних документів. Копії наведених вище документів залучено до матеріалів справи.

На підставі зазначених вище висновків Акту перевірки прийнято оскаржувані рішення щодо донарахування ПДВ та податку на прибуток.

Вирішуючи спір в цій частині суд виходить з наступного.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг) , п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»)

- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат ), а саме: п/п. 14.1.27. (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг), п/п. 137.1. (дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар), п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування», яким є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження даних обліку), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Зокрема , такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема , це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), нездійснення оподатковуваних операцій (оформлення безтоварних операцій), видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів/податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку ДПІ тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені ДПІ в Акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України не довів належними та допустимими доказами невиконання спірних операцій, не довів наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах , які, до того ж, не забезпечені логічним зв'язком між собою, з огляду на що вони не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеними контрагентами та підставою для позбавлення позивача податкових вигод, сформованих за спірними операціями.

В контексті доводів ДПІ, слід зазначити, що під час розгляду справи не надано рішень судів, які б набрали законної сили та які б були прийняті в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»), яким б встановлювалась реєстрація та діяльність контрагентів позивача без відома засновників, їх реєстрація на підроблені, втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/ перереєстрації цих підприємств на підставних осіб.

В контексті доводів ДПІ, викладених в Акті перевірки, суд вважає також за необхідне зазначити, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішень судів, прийнятих в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішень судів про визнання правочинів з контрагентами недійсним з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішень судів, які б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, висновків щодо чого дійшла ДПІ в Акті перевірки.

В контексті наведеного слід окремо зазначити, що ПК України на податкові органи не покладено функцій з контролю за дотриманням платниками податків цивільного законодавства та визнання договорів нікчемними , а отже висновки ДПІ в контексті наведеного є такими, що виходять за межі повноважень податкових органів, тобто є протиправними.

Відповідачем під час розгляду справи також не надано вироку або іншого рішення суду по кримінальній справі відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємства - контрагента позивача на підставних осіб.

ДПІ ґрунтується на обставинах перевірки взаємовідносин контрагентів позивача з іншими особами, з якими позивач не вступав у відносини, а цих осіб ще із іншими підприємствами («по ланцюгу»).

При цьому, ДПІ не проводить та не наводить аналізу операцій «по ланцюгу» та первинних документів за ними, не наводить відомостей щодо ідентичності операцій «по ланцюгу» до позивача, з чого вбачається відсутність зв'язку між обставинами та висновками, зазначеними у цих актах відносно діяльності інших осіб, які не є учасниками спірних операцій, з діяльністю позивача.

Відносно доводів ДПІ про відсутність контрагентів за місцезнаходженням, слід зазначити, що сама по собі відсутність контрагентів на час складання актів відносно них, як і власне неможливість проведення звірки, акти щодо чого складені значно пізніше, ніж проведено спірні операції, не є самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність у контрагентів відповідних умов для здійснення спірних операцій у період проведення цих операцій, не свідчить про відсутність підприємств за своїм місцезнаходженням у період виконання спірних операцій, про нездійснення спірних операцій у період їх проведення , про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціями та про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід також зазначити, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Суд, в контексті наведеного, наголошує на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, чого в даному випадку не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, а тим більше можливі порушення з боку контрагентів контрагента позивача, не є самостійною та достатньою підставою для позбавлення покупця сформованих сум податкових вигод.

У той же час , сукупність досліджених судом під час розгляду справи первинних, платіжних, облікових та звітних документів, у т.ч.: акти передачі підготовлених для виконання робіт приміщень від позивача виконавцям (для цілей виконання робіт виконавцями); контрольні листи проходження працівниками контрагентів навчання та інструктажу з питань охорони праці, виробничої санітарії та пожежної безпеки; належним чином оформлені акти ф. КБ-2в; оборотно-сальдові відомості; акт між ТОВ «Епіцентр К» та ПП «Оптіма-Груп» щодо перевезення товару; оформлена у документальному виразі фото-фіксація результатів робіт та об'єктів (мережа закладів «Шоколадниця»), де виконувались роботи; експлуатаційні дозволи санітарно-епідеміологічної служби щодо функціонування закладів «Шоколадниця»; технічна документація та креслення щодо проектування кафе; дизайн-проекти щодо внутрішнього оформлення кафе; специфікації щодо внутрішнього обладнання кафе; акти приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів (за формою № ОЗ-2 ); акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення ) основних засобів (за ф. № ОЗ-1 щодо розміщення предметів інтер'єру у кав'ярнях); договори оренди (щодо розміщення позивачем своїх кав'ярень), тобто сукупність тих відомостей та документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, не дає підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, натомість, сукупність цих документів підтверджує виконання спірних операцій та, відповідно, обґрунтованість та законність формування позивачем спірних сум податкових вигод.

При цьому, суд враховує, що операції з поставки товарів здійснювались за місцезнаходженням позивача (його об'єктів), що не потребує його участі у транспортних взаємовідносинах та, відповідно, оформлення транспортних документів з його боку.

Щодо дозвільних документів (ліцензій) на виконання робіт, замовлених позивачем, слід зазначити, що виходячи з роз'яснень Державного комітету з будівництва та архітектури, викладених у листі від 30.04.2003 р. № 7/7-401, замовлені роботи за своїм характером відносяться до категорії поточного ремонту, а отже не підлягають ліцензуванню.

Слід додати, що ДПІ в контексті наведених в Акті перевірки доводів, не доведено належними та допустимими доказами обсягу та характеру ресурсів, які були необхідні контрагентам позивача для виконання спірних операцій, але були відсутні, та у цьому контексті ДПІ не надано податкової звітності контрагентів, з якої б вбачалась відсутність у контрагентів умов та ресурсів, необхідних для здійснення спірних операцій.

Напроти, як вбачається з декларації з податку на прибуток ТОВ «Вендо» за 2012 р., за 3 кв. 2012 р. товариство несло відповідно адміністративні витрати та витрати на збут відповідно у розмірах 39436 грн. та 52 443 грн. (за 2012 р.), а також адміністративні витрати у розмірі 32146 грн., витрати операційної діяльності, що вказує на несення витрат, пов'язаних з веденням господарської діяльності та, відповідно, на ведення контрагентом господарської діяльності. Згідно декларації з податку на прибуток ПП «Оптіма Інвест-Груп» за 3 кв. 2012 р. зазначене підприємство несло витрати операційної діяльності, адміністративні витрати та витрати на збут у розмірах 6056 грн. та 17700 грн., за 2012 р. - адміністративні витрати та витрати на збут у розмірах 23711 грн. та 33 889 грн. Аналогічно за 3 кв. 2012 р. ТОВ «Весна» декларувались адміністративні витрати та витрати на збут у розмірах 19 224 грн. та 68 901 грн., а за 2012 р. відповідно у розмірах 43 665 грн. та 98 652 грн. Відтак, з наявної звітності контрагентів вбачається декларування ними витрат у зв'язку із здійсненням господарської діяльності та, відповідно, власне здійснення цієї діяльності, що спростовує доводи ДПІ відносно зворотного.

Суд також зазначає, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентами позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в них відомості відповідають та кореспондуються з даними первинних документів. Юридична значимість цих документів відповідачем під час розгляду справи не спростована.

Контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних були зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечується відповідачем, а отже видача ними податкових накладних, є правомірною.

Враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, відповідно до яких позивачу донараховано податку на прибуток та ПДВ, що у свою чергу зумовлює висновок суду про задоволення позову у цій частині шляхом визнання протиправними та скасування зазначених рішень.

Щодо донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб у розмірі 96 807,10 грн. за основним платежем та штрафних санкцій у розмірі 116 356,41 грн., слід зазначити наступне.

Так, у п. 3.5.1. Акту перевірки зазначається про наявність трьох епізодів, пов'язаних із наведеним донарахуванням.

Зокрема, щодо першого епізоду, ДПІ в Акті перевірки зазначає, що станом на кінець перевіряємого періоду (на 31.12.2012 р.) не перераховано до бюджету податок у сумі 96807,10 грн.

Зазначається (зокрема, у таблиці), що податок утримано , але перераховано на невірний розрахунковий рахунок, а саме: за кодами платежу 11010501, 1100502 замість 11010400.

ДПІ зазначає, що підприємству повідомлено та запропоновано зробити перекид коштів на відповідний розрахунковий рахунок.

Таким чином, як зазначається в Акті перевірки, підприємством не виконані вимоги п/п. 163.1.2., 164.1.2., п. 167.1., 168.1.2., 168.1.5., 168.4.4., п/п. «а» п. 171.2, п/п. «б» п. 176.2. ПК України в частині сплати (перерахування) податку до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу.

Розрахунок санкцій у зв'язку з наведеним, зазначений у додатках до акту перевірки.

Загалом за наведеним епізодом визначено до сплати 96807,10 грн. за основним платежем та 114 353,65 грн. штрафних санкцій.

Виходячи із змісту Акту перевірки та пояснень позивача, в даному випадку по суті спір виник у зв'язку з невірним зазначенням позивачем у платіжних дорученнях коду бюджетної класифікації, своєчасність подання яких до банку (платіжних доручень) та сплати (з помилковим кодом) ДПІ не заперечується.

Вирішуючи спір по суті в цій частині, слід зазначити наступне.

Згідно з наказом Мінфіну України № 11 від 14.01.2011 р. «Про бюджету класифікацію» за кодами, які за висновком ДПІ є помилковими, рахується «Податок на доходи фізичних осіб , що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування».

ДПІ зазначає, що вірним кодом, який повинен був бути зазначений при перерахуванні, мав бути код 11010400 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку інших ніж заробітна плата».

У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що згідно з п/п. 14.1.39. ПК України грошове зобов'язання платника податків, це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету , зокрема, як податкове зобов'язання.

Відповідно до п. 6.1. ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету , що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 38.1. ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. При цьому, відповідно до п. 37.3. ПК України податковий обов'язок припиняється його виконанням.

Відповідно до п. 9.3. ПК України зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд також зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України 50 відсотків податку на доходи фізичних осіб, що сплачується (перераховується) на території міста Києва, належить до доходів загального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 БК України до доходів бюджету міста Києва зараховується 50 відсотків податку на доходи фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно з Податковим кодексом України на території міста Києва.

Відповідно до ч. 4 ст. 45. Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

При цьому, частиною 5 ст. 45 Кодексу передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок .

У свою чергу, відповідно до ч. 5 ст. 78 БК України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

В контексті наведеного слід додати, що відповідно до Положення про єдиний казначейський рахунок , затвердженого наказом Державного казначейства України 26.06.2002 № 122 (у редакції наказу від 30.11.2010 № 449), Єдиний казначейський рахунок, це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

ЄКР, відкритий на балансі Державного казначейства України, об'єднує кошти субрахунків , що відкриті на балансі Головних управлінь Державного казначейства України (далі - субрахунки ЄКР).

На субрахунках ЄКР ведеться аналітичний облік коштів державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Суд окремо також зазначає, що відповідно до п. 5 Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) платежів до бюджету, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення коштів, помилково або надміру нарахованих до бюджету, затвердженого наказом МФ України від 07.07.2012 р. № 817, у разі заповнення поля «призначення платежу» з порушенням вимог , визначених к цьому Порядку, документ на переказ приймається до виконання. При цьому вважається, що платник податків сплачує грошове зобов'язання (код виду сплати 101).

Виходячи з положень наведених норм законодавства та встановлених судом фактичних обставин, пов'язаних з формуванням позивачем платежів та їх здійсненням, суд приходить до висновку, що в даному випадку сплата коштів до бюджету за самостійно узгодженими позивачем податковими зобов'язаннями була здійснена позивачем своєчасно, кошти («Податок на доходи фізичних осіб») фактично надійшли до бюджету, а помилкове зазначення коду платежу не призвело до ненадходження коштів на єдиний казначейський рахунок та до відповідного бюджету. Зазначення помилкового коду не може у даному випадку вважатися підставою для висновку про несплату податкових зобов'язань та застосування до платника податків штрафу. Допущена позивачем помилка не спричинила настання будь-яких негативних наслідків або збитків Державного бюджету України.

В контексті наведеного, суд також зазначає, що норми ПК України, зокрема, ст. 35 цього Кодексу («Порядок сплати податків та зборів»), не містить положень щодо сплати податків на конкретні рахунки та за конкретними кодами за якими перераховуються окремі податки.

Зазначені ДПІ положення ПК України встановлюють відповідальність за несплату податку (несвоєчасну сплату), обставин щодо чого в даному випадку не встановлено, у той же час зазначені положення не встановлюють відповідальності за перерахування коштів до бюджету із зазначенням не того аналітичного рахунку (з помилкою у номері коду).

Відтак, судом не встановлено наявності обставин несплати позивачем податкових зобов'язань за зазначеним епізодом та, відповідно, підстав для застосування санкцій у зазначеному вище розмірі (за наведеним епізодом).

Виходячи з наведеного, податкове повідомлення-рішення № 0000461750 є протиправним та підлягає скасуванню в частині визначення грошового зобов'язання у розмірі 96 807,10 грн. за основним платежем та у частині донарахування штрафних санкцій у розмірі 114 353,65 грн.

Щодо другого епізоду відносно нарахування податку на доходи фізичних осіб, в Акті перевірки встановлено, що за фактом виплачених доходів фіз.особам у листопаді, грудні 2011 р., січні, лютому, травні 2012 р. несвоєчасно перераховано до бюджету податок у розмірі 9687,78 грн. У зв'язку з цим позивачу визначено штрафні санкції у розмірі 968,78 грн. Нарахування зазначених санкцій позивачем не оскаржується та позивачем не спростовано законність та обґрунтованість нарахування цієї суми штрафних санкцій, у зв'язку з чим позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Стосовно третього епізоду (штрафні санкції за неподання звітності) в Акті перевірки зазначається про не відображення відомостей про суми виплачені фізичним особам (приватним підприємцям) в 1 кв. 2011 р. та неподання «податкового розрахунку» за 4 кв. 2011 р., 3 кв. 2012 р., у зв'язку з чим не дотримано ст. 3, ст. 2 Порядку від 24.12.2010 р. № 1020. За даним епізодом нараховано санкції 1020 грн. (510 грн.+510 грн.). Як і у попередньому випадку позивачем не наведено жодних доводів відносно неправомірності нарахованих санкцій та не спростовано законність їх нарахування, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для скасування рішення (з ПДФО) у цій частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В силу положень ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд щодо оскаржуваних ППР № 0002462220 та № 0002472220 приходить до висновку, що в даному випадку в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не надано будь-яких належних/допустимих доказів та не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку свідчили б про нездійснення спірних операцій або ж юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям та унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод. У свою чергу, судом не встановлено обставин, які б унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод. Враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині шляхом визнання протиправними та скасування зазначених оскаржуваних рішень. Відносно ППР № 0000461750 то, як зазначено вище, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині шляхом визнання протиправним та скасування цього рішення в частині визначення грошового зобов'язання у розмірі 96 807,10 грн. за основним платежем та у частині донарахування штрафних санкцій у розмірі 114 353,65 грн. Підстав для задоволення позову в іншій частині суд не вбачає.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Галерея-Алекс» (код з ЄДР 37935606; адреса: 02002, м. Київ, Дніпровський район, вул. М. Раскової, 11-Б, кімната 508) задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС:

- № 0002462220 від 09.04.2013 р. (з податку на додану вартість) - повністю ,

- № 0002472220 від 09.04.2013 р. (з податку на прибуток) - повністю ,

- № 0000461750 від 09.04.2013 р. (з податку на доходи фізичних осіб) - в частині визначення грошового зобов'язання у розмірі 96 807,10 грн. (за основним платежем) та в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 114 353,65 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити .

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 21.06.2013 р.