Ухвала

від 24.09.2013 по справі 826/6037/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6037/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

24 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Кучми А.Ю., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галерея Алекс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вендо», Приватне підприємство «Оптіма Інвест - Груп», Товариство з обмеженою відповідальністю «Весна», Товариство з обмеженою відповідальністю «Шоковіта», про скасування податкових повідомлень - рішень від 09.04.2013 року №0000461750, №0002462220, №0002472220,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про про скасування податкових повідомлень - рішень від 09.04.2013 року №0000461750, №0002462220, №0002472220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2013 року позов задоволено частково, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення від 09.04.2013 року №0002462220, №0002472220 та №0000461750 - в частині визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 96807,10 грн. (за основним платежем) та в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 114 353,65 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Під час апеляційного розгляду справи колегія суддів відповідно до частини першої статті 195 КАС України визнала за можливе переглянути оскаржувану постанову суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 02.11.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 02.11.2011 року по 31.12.2012 року; за наслідками перевірки складено акт від 26.03.2013 року №1083/22-221/37935606.

Актом перевірки встановлено заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 76559,00 грн., у тому числі за 3 квартали 2012 року на 34559,00 грн., за 2012 рік - 76559,00 грн.; заниження податку на додану вартість на загальну суму 117913,00 грн., у тому числі за вересень 2012 року на 31655,00 грн., за жовтень 2012 року - 45000,00 грн., за листопад 2012 року - 41258,00 грн.; неперахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 96807,00 грн. за періоди листопада, грудня 2011 року, січня, лютого 2012 року.

09 квітня 2013 року ДПІ Дніпровському районі м. Києва винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0000461750, яким на підставі акту перевірки за порушення пп. 163.2.1 163.1 ст. 163, 164.1.2 п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168, пп. "а" п. 171.2 ст. 171, пп. "а" п. 76.2 ст. 76 Податкового кодексу України позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на 213153,01 грн., у тому числі за основним платежем 96807,10 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 116356,41 грн.;

- №0002462220, яким на підставі акту перевірки за порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 Податкового кодексу України позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 147391,25 грн., у тому числі за основним платежем 117913,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 29478,25 грн.;

- №0002472220, яким на підставі акту перевірки за порушення п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 95698,75 грн., у тому числі за основним платежем 76559,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 19139,75 грн.

Перевіряючи законність та обґрунтованість постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2013 року колегією суддів встановлено наступне.

Так, щодо податкових повідомлень - рішень від 09 квітня 2013 року №0002462220 та №0002472220, колегія суддів виходить з такого.

В обґрунтування заниження податку на додану вартість та податку на прибуток відповідач посилається на не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з ТОВ «Вендо», ПП «Оптіма Інвест - Груп», ТОВ «Весна», оскільки згідно актів про неможливість проведення зустрічних звірок:

- ТОВ «Вендо» відсутнє за місцезнаходженням, перевіркою не підтверджено поставки по ланцюгу до зазначеного контрагента;

- ТОВ «Оптіма Інвест - груп» відсутнє за місцезнаходженням, перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємства - постачальника та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємцям - покупцям.

- ТОВ «Весна» відсутнє за місцезнаходженням, вставлено, що правочини з контрагентами - покупцями та контрагентами - продавцями не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Крім того, як вбачається з акту перевірки в обґрунтування заниження податкових зобов'язань орган державної податкової служби посилається на не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з ТОВ «Шокові та», оскільки згідно акту «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Шовковіта» від 21.12.2012 року №7206/224/33421689 останнє відсутнє за адресою, перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств - постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємцям - покупцям у 2011 - 2012 роках; здійснення діяльності, що спрямована на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (замовник) та Приватним підприємством «Оптіма Інвест - Груп» укладено договір підряду від 10 жовтня 2012 року №10\10, відповідно до якого останній зобов'язується виконати будівельні та ремонтні роботи на об'єкті "Реконструкція нежитлового приміщення під кафе «Шоколадниця» в м. Києві", на об'єкті за адресою: м. Київ, вул. Горького, 176 (ТРЦ Океан Плаза, пот 2/12). Склад, вартість та об'єм робіт, вартість та кількість матеріалів, обладнання, механізмів, необхідних для виконання робіт, їх якісні та інші характеристики, порядок оплати, місце виконання окремих робіт та інші додаткові умови визначаються згідно з додатковими угодами та актами приймання виконаних будівельних робіт.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надані акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в на ремонт кафе «Шоколадниця» в м. Києві, вул. Горького, 176 (ТРЦ Океан Плаза, пот 2/12); податкову накладну,

На підтвердження оплати отриманих робіт позивачем надані платіжні доручення.

Також, аналогічного змісту договір був укладений між позивачем та ТОВ «Весна», в якому адреса об'єкту будівництва є: м. Київ, вул. Хрещатик, 24.

На підтвердження виконання договору позивачем надано рахунки - фактури на демонтування літнього майданчика кафе Шоколадниця за адресами: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 32/27; м. Київ, вул. Червоноармійська, 58; акт приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в на ремонт кафе «Шоколадниця» за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 24; податкові накладні.

На підтвердження оплати отриманих робіт позивачем надані платіжні доручення

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Шоковіта» (продавець) були укладені договори купівлі - продажу від 01 жовтня 2012 року №01/10, від 05 жовтня 2012 року №05/10, від 08 жовтня 2012 року №08/10, від 11 жовтня 2012 року №11/10, від 25 жовтня 2012 року №25/10, відповідно до яких останній зобов'язується передати у власність покупцеві меблі.

На підтвердження виконання договору позивачем надані видаткові накладні, відповідно до яких позивач отримав меблі - стільці, дивани індивідуальні, стільці м'які, податкові накладні, акти звірки взаєморозрахунків

Також, як вбачається з акту перевірки, під час проведення перевірки встановлено, що позивачем отримано від ТОВ «Вендо» рахунки - фактури на товари - вікно металопластикове 2200х880 у кількості 1 шт. за 2300,00 грн.; та послуги - обслуговування системи вентиляції та електрообладнання на суму 2860,00 грн., утеплення морозильної камери, які також наявні в матеріалах справи. В подальшому, як вбачається з акту перевірки, між сторонами було укладено видаткові накладні та акти виконаних робіт. На підтвердження оплати отриманого товару та послуг позивачем надані платіжні доручення.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій та використання придбаних товарів, послуг та робіт у власній господарській діяльності позивачем надані акти передачі підготовлених для виконання робіт приміщень від позивача виконавцям (для цілей виконання робіт виконавцями); контрольні листи проходження працівниками контрагентів навчання та інструктажу з питань охорони праці, виробничої санітарії та пожежної безпеки; належним чином оформлені акти ф. КБ-2в; оборотно-сальдові відомості; акт між ТОВ «Епіцентр К» та ПП «Оптіма Інвест-Груп» щодо перевезення товару; оформлена у документальному виразі фото-фіксація результатів робіт та об'єктів (мережа закладів «Шоколадниця»), де виконувались роботи; експлуатаційні дозволи санітарно-епідеміологічної служби щодо функціонування закладів «Шоколадниця»; технічна документація та креслення щодо проектування кафе; дизайн-проекти щодо внутрішнього оформлення кафе; специфікації щодо внутрішнього обладнання кафе; акти приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів (за формою № ОЗ-2); акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (за ф. № ОЗ-1 щодо розміщення предметів інтер'єру у кав'ярнях); договори оренди (щодо розміщення позивачем своїх кав'ярень).

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з контрагентами - ТОВ «Вендо», ПП «Оптіма Інвест - Груп», ТОВ «Весна» та ТОВ «Шоковіта» здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на дату підписання договорів та розрахункових документів контрагенти позивача не були припинені та були платниками податку на додану вартість.

Також, як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань є лише висновки актів, будь - яких інших доказів на підтвердження укладення між позивачем та контрагентами правочинів, які вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, не надано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочини є такими, що не відповідають моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкових повідомлень - рішень від 09 квітня 2013 року №0002462220 та №0002472220.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 09 квітня 2013 року №0000461750, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з акту, під час перевірки встановлено, що станом на кінець перевіряємого періоду позивачем не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку інших ніж заробітна плата у сумі 96807,10 грн. Податок з виплат фізичним особам утримано у джерела виплати, але перераховано на невірний розрахунковий рахунок, а саме коди платежу 11010501, 1100502 замість 11010400.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 статті 13 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 6.1 зазначеного кодексу податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 38.1. ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. При цьому, відповідно до п. 37.3 ПК України податковий обов'язок припиняється його виконанням.

Відповідно до п. 9.3 ПК України зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 45. Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

При цьому, частиною 5 ст. 45 вказаного Кодексу передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 78 БК України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Відповідно до Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України 26.06.2002 № 122 (у редакції наказу від 30.11.2010 № 449), Єдиний казначейський рахунок, це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

ЄКР, відкритий на балансі Державного казначейства України, об'єднує кошти субрахунків, що відкриті на балансі Головних управлінь Державного казначейства України (далі - субрахунки ЄКР).

На субрахунках ЄКР ведеться аналітичний облік коштів державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що в даному випадку сплата коштів до бюджету за самостійно узгодженими позивачем податковими зобов'язаннями була здійснена позивачем своєчасно, кошти («Податок на доходи фізичних осіб») фактично надійшли до бюджету, а помилкове зазначення коду платежу не призвело до ненадходження коштів на єдиний казначейський рахунок та до відповідного бюджету. Зазначення помилкового коду не може у даному випадку вважатися підставою для висновку про несплату податкових зобов'язань та застосування до платника податків штрафу. Допущена позивачем помилка не спричинила настання будь-яких негативних наслідків або збитків Державного бюджету України.

При цьому, норми ПК України, зокрема, ст. 35 цього Кодексу («Порядок сплати податків та зборів»), не містить положень щодо сплати податків на конкретні рахунки та за конкретними кодами за якими перераховуються окремі податки.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення від 09.04.2013 року №0000461750 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 96807,10 грн. (за основним платежем) та в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 114 353,65 грн.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 27.09.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: А.Ю. Кучма

Суддя: І.В. Федотов

.

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Кучма А.Ю.