Постанова

від 13.06.2013 по справі 2а-11794/12/0170/2

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2013 р. 18:03 Справа №2а-11794/12/0170/2

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В.,

при секретарі Проніні Є.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кримуніверсалторг»

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АРКрим Державної податкової служби

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача - Сметаніна В.О. -пред-к, дов. від 09.10.2012 р.

Сезонов О.С. - пред-к, дов. від 09.10.2012 р.

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кримуніверсалторг»

(далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АРКрим Державної податкової служби (далі відповідач), в якому просило визнати протиправними дій відповідача по включенню в акт позапланової перевірки № 6915/22-8/36646365 від 05.10.2012 р. висновків про заниження податку на прибуток в періоди, що перевірялись, на загальну суму 233102 грн. та заниження ПДВ на загальну суму 182385 грн., скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.10.2012 р. , відповідно до яких позивачунараховни поадктов на прибуток у розмірі 255317,50 грн. та ПДВ на суму 215275,50 грн. Вимоги мотивовані тим, що представники податкового органу при проведенні документальної позапланової не виїзної перевірки зробили помилкові висновки про порушення позивачем вимог чинного законодавства, що призвело до помилкового нарахування податкових зобов'язань , протиправного застосування штрафних санкцій.

Представники позивача наполягали на задоволенні позову з підстав, наведених у позовній заяві.

У судовому засіданні , яке відбулось 19.11.2012 р., представник відповідача надав заперечення на позов, в яких зазначив,що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Суд за результатами розгляду клопотанням позивача ухвалою від 19.11.2012 р. призначив по справі судову експертизу, зупинив провадження по справі.

Після повернення матеріалів справи, надання експертного висновку провадження по справі поновлено.

У судовому засіданні 30.05.2013 р. представники позивача наполягали на задоволенні позову , зазначивши ,що експертами встановлено реальність правочинів, законність формування податкового кредиту та валових витрат.

Розгляд справи було відкладено для витребування додаткових доказів по справі.

У судове засідання, яке відбулось 13.06.2013р., відповідач явку свого представника не забезпечив, про день та час проведення судового засідання був сповіщений належним чином, клопотань про його відкладення не надав, представники позивача надали додаткові докази по справі, наполягали на задоволенні позову, вважали можливим продовжити розгляд справи на підставі залучених до неї документів.

Суд, вислухавши думку представників позивача, приймаючи до уваги відсутність клопотань про відкладення судового засідання, керуючись ст.128 КАС України, ухвалив продовжити її розгляд на підставі залучених документів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників позивача та відповідача , суд

ВСТАНОВИВ

Працівниками відповідача проведено документальна позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ БВП «Строитель-Плюс» , КП «Альянс» за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р. , за результатами якої 05.10.2012 р. був складений акт №6915/22-8/36646365.

У зазначеному Акті перевірки зафіксовано порушення п.п5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.44.1 ст.44, , п. 138.1, п. 138.2, п.138.2, п.п. 138.6, п. 138.8 , п.п.138.8.1 п. 138.8 ст.138 , п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на прибуток на суму 233102 грн. , порушення п.п3.1.1 п. 3.1 ст.3, п.п 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п185.1 ст.185, ,п. 198.1, п.198.3 п.198.6 ст.198, п. 2001 ст. 200 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено ПДВ на суму 182385 грн.

За результатами вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 12.10.2012р. прийняти податкові повідомлення-рішення №0004992204 , відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 233102 грн. , застосовані штрафні санкції у розмір 22215,5 грн., № 0005002204 , згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 182385 грн. , застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 32890,5 грн.

На час проведення позивачем господарської діяльності у липні 2009 р. - грудні 2010 р. платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України «Про податок на додану вартість».

У п.1.4. ст.1 цього Закону вказувалось, що під поставкою послуг визначались будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включала надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим зобов'язанням була загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковим кредитом - сума, на яку платник податку мав право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом.

Порядок обчислення та сплати податку був визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями (п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягала частина такого від'ємного значення, яка дорівнювала сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включався до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

На час проведення позивачем господарської діяльності у січні 2011 р. - червні 2012 р. набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ ІІІ якого регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств , а розділ V визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

У п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено,що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення ,зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

У п.1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України зазначено,що р.ІІІ цього кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 р. , якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Приймаючи до уваги те,що відповідачем перевірялось питання достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на прибуток в тому числі за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р. , суд вважає,що підлягають застосуванню норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» та ПК України.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарською діяльністю визначалась будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було вказано, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включались , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлювала , що валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включались суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначав, що не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку мав право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач в акті перевірки №6915/22-8/36646365 від 05.10.2012 р. зазначив, що при формуванні податкового кредиту по ПДВ за період часу,що перевірявся, позивач безпідставно відніс до його складу суми ПДВ, сплачені ТОВ БВП «Строитель-Плюс» , КП «Альянс» при проведенні розрахунків за надані ними послуги. На думку податкового органу діяльність зазначених суб'єктів господарювання була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, укладені з ними договори не мали реального характеру, в наслідок чого були відсутні правові підстави для збільшення валових витрат позивача на суму перерахованих ним коштів в якості оплати за нібито надані послуги.

Судом встановлено,що основними видами діяльності позивача є оптова торгівля продуктами харчування , неспеціалізована оптова торгівля , роздрібна торгівля продуктами харчування.

Матеріали справи свідчать про те,що позивач в період часу ,що перевірявся , здійснюючи свою статутну діяльність, уклав з ТОВ БВП «Строитель-Плюс» , КП «Альянс» договори відповідно № 1562 від 01.05.2010р. та №73 від 02.01.1012 р. , предметом яких було перевезення вантажів за замовленнями першого.

До матеріалів справи залучений експертний висновок №68 від 30.04.2013 р. судово-економічної , проведеної на виконання ухвали суду від 19.11.2012 р.

При проведені експертизи експертами встановлено,що відповідно до первинних бухгалтерських документів позивача за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р. ТОВ БВП «Строитель-Плюс» були надані послуги щодо перевезення вантажів на суму 1235305,30 грн. (в тому числі ПДВ 205884,23 грн.) , сума оплати наданих послуг дорівнює 638330,30 грн. ( в тому числі перераховано ПДВ у розмірі 106388,38 грн.) Зазначений висновок експертами зроблений за результатами вивчення в тому числі товарно-транспортних накладних ТОВ БВП «Строитель-Плюс» , актів виконаних робіт.

Експертами також встановлено,що за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р. КП «Альянс» були надані послуги щодо перевезення вантажів на суму 40950 грн. (в тому числі ПДВ 6825 грн.) , сума оплати наданих послуг дорівнює 40950 грн. ( в тому числі перераховано ПДВ у розмірі 6825 грн.) .

При ознайомлені з експертним висновком судом було встановлено,що позивачем не надавались на вивчення експертів товарно-транспортні накладні, оформлені КП «Альянс» на перевезення вантажів. На вимогу суду позивачем надані вказані товарно-транспортні накладні, копії яких залучені до матеріалів справи.

При проведенні експертизи також було встановлено, що реалізація позивачем товарів, перевезених ТОВ БВП «Строитель-Плюс» , КП «Альянс» в період часу з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р. , підтверджується витратними накладними платника податків.

В порядку, передбаченому ст.71 КАС України, відповідачем не надано доказів того, що висновки експертизи не відповідають дійсним обставинам справи, ТОВ БВП «Строитель-Плюс» , КП «Альянс» не надавали послуг в обсягах, відображених в первинних бухгалтерських документах позивача.

Вивчивши наведені вище обставини, вивчивши експертний висновок , приймаючи до уваги відсутність в акті перевірки відомостей щодо спростовування зазначених вище тверджень позивача , суд, вважає доведеним факт надання ТОВ БВП «Строитель-Плюс» , КП «Альянс» в період часу,що перевірявся , послуг в обсягах , відображених платником податків в його бухгалтерської звітності, , правомірності віднесення сплаченої їх вартості до складу його валових витрат, в наслідок чого висновки податкового органу щодо взаємовідносин з цими контрагентами , викладені в акті перевірки №6915/22-8/36646365 від 05.10.2012 р. , не відповідають дійсним обставинам справи, у нього були правові підстави для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за відповідні звітні періоди, зарахування сплачених коштів до складу валових витрат.

За таких обставин існують підстави для задоволення позову в частині скасування податкових повідомлень - рішень відповідача від 12.10.2012 р. №0004992204 та № 0005002204.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинен він дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У ст.20 ПК України вказані права органів державної податкової служби. Згідно з п. 20.1.4 ст.20 цього Кодексу органи державної податкової служби мають право поводити перевірки платників податку (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

В матеріалах справи відсутні докази порушення податковим органом вимог ПК України при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки , складання 05.10.2012 р. акту №6915/22-8/36646365.

На думку суду незгода позивача з висновками відповідача, зафіксованими у акті перевірки №6915/22-8/36646365 від 05.10.2012 р., відповідно до ст. 70 КАС України, не може бути належним доказом протиправності його дій по його складанню.

В силу викладеного відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання протиправними дій відповідача по включенню до акту позапланової перевірки № 6915/22-8/36646365 від 05.10.2012 р. висновків про заниження податку на прибуток в періоди, що перевірялись, на загальну суму 233102 грн. та заниження ПДВ на загальну суму 182385 грн.

Під час судового засідання, яке відбулось 13.06.2013р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 20.06.2013 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АРКрим Державної податкової служби від 12.10.2012 р. № 0004992204 та № 0005002204.

3. Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку коштів, призначених на утримання Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кримуніверсалторг» ( м.Сімферополь, вул. Ломоносова 1 кор.2 кв.69 , код ЄДРПОУ 36646365 ) 2146 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн. ) - судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Яковлєв С.В.