Ухвала

від 02.09.2013 по справі 2а-11794/12/0170/2

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-11794/12/0170/2

02.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Мунтян О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 13.06.13 у справі № 2а-11794/12/0170/2

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кримуніверсалторг" (вул. Ломоносова, 1 корп.2 кв.2, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.06.2013 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кримуніверсалторг" задоволено частково: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 12.10.2012 № 0004992204 та № 0005002204, в іншій частині позовних вимог - відмовлено, вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з даним рішенням суду, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.06.2013 скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку статей 195, пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кримуніверсалторг" (далі- позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі- відповідач) по включенню про визнання протиправними дій відповідача в акт позапланової перевірки № 6915/22-8/36646365 від 05.10.2012 висновків про заниження податку на прибуток в періоди, що перевірялись, на загальну суму 233102,00 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 182385, 00грн. та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.10.2012: №0004992204 про донарахування позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 233102,00грн. та застосування штрафних санкції у розмір 22215,50грн. та № 0005002204 про до рахування позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 182385,00грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 32890,50грн.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, оскільки відповідач не надав суду доказів та не довів суду, що приймаючи податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток він діяв на підставі законодавства та Конституції України. Спірні податкові повідомлення-рішення прийняти з порушенням норм податкового законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Законів України: «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем 12.10.2012 прийняти податкові повідомлення-рішення: №0004992204 про донарахування позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 233102,00грн. та застосування штрафних санкції у розмір 22215,50грн. та № 0005002204 про донарахування позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 182385,00грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 32890,50грн.

Передумовою прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень став акт від 05.10.2012 №6915/22-8/36646365 документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з: ТОВ БВП "Строитель-Плюс" , КП "Альянс" за період з 01.07.2009 по 30.06.2012.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 44.1 статті 44, пункту 138.1, пункту 138.2, пункту138.2, пункту 138.6, пункту 138.8 , підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту139.1 сттаті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 233102,00грн.,порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті3, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 185.1 статті 185, пункту198.1, пункту198.3, пункту198.6 статті 198, пункту 201 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 182385,00грн.

На час проведення позивачем господарської діяльності у липні 2009року- грудні 2010 року порядок обчислення та сплати податку був визначений у статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», на час проведення позивачем господарської діяльності у січні 2011 року- червні 2012 року набрав чинності Податковий Кодекс України, розділ ІІІ якого регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств, а розділ V визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

У пункті 1 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України зазначено, що розділ ІІІ цього кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011,якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Приймаючи до уваги те, що відповідачем перевірялось питання достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на прибуток в тому числі за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, тому підлягають застосуванню норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про те, що при формуванні податкового кредиту по податку на додану вартість позивач безпідставно відніс до його складу суми податку на додану вартість, сплачені ТОВ БВП "Строитель-Плюс" , КП "Альянс" при проведенні розрахунків за надані ними послуги, через наступне.

Як свідчать матеріали справи основними видами діяльності позивача є оптова торгівля продуктами харчування, неспеціалізована оптова торгівля, роздрібна торгівля продуктами харчування.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивачем були укладені з ТОВ БВП "Строитель-Плюс" , КП "Альянс" договори:№ 1562 від 01.05.2010 та №73 від 02.01.1012,предметом яких було перевезення вантажів за замовленнями першого.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що згідно висновку №68 від 30.04.2013 судово-економічної експертизи встановлено, що відповідно до первинних бухгалтерських документів позивача за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 ТОВ БВП "Строитель-Плюс" були надані послуги щодо перевезення вантажів на суму 1235305,30 грн. (в тому числі податок на додану вартість-205884,23 грн.), сума оплати наданих послуг дорівнює 638330,30 грн. (в тому числі перераховано податок на додану вартість-106388,38 грн.), За період з 01.07.2009 по 30.06.2012 КП "Альянс" були надані послуги щодо перевезення вантажів на суму 40950,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість - 6825,00 грн.), сума оплати наданих послуг дорівнює 40950,00 грн. (в тому числі перераховано податок на додану вартість-6825,00грн.).

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що реалізація позивачем товарів, перевезених: ТОВ БВП "Строитель-Плюс" , КП "Альянс" з 01.07.2009по 30.06.2012, підтверджується витратними накладними платника податків.

Судова колегія, дослідивши висновок експертизи від 30.04.2013 №68, оцінив його в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не знайшла підстав не довіряти висновкам експерта.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини п'ятої статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача в повному обсязі, для чого потребувалось спеціальні знання, згідно частини першої статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач в порядку статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не спростував доводи позивача та висновки судово-економічної експертизи. У зв'язку з зазначеним судова колегія вважає, що висновок експерта є повним обґрунтованим, у зв'язку з чим колегія суддів враховує його як належний та допустимий доказ.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів відповідача про те, що витрати за вказаними господарськими операціями не пов'язані зі здійсненням підприємством господарської діяльності,оскільки він базується на наявних у справі доказах та судом дана належна правова оцінка нормам матеріального права. Отже, донарахування позивачу податку на прибуток та податку на додану вартість є протиправним.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів відсутності у позивача правових підстав для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідні звітні періоди, зарахування сплачених коштів до складу валових витрат, а надані позивачем письмові пояснення, зокрема, доведеність позивачем факту надання ТОВ БВП "Строитель-Плюс" , КП "Альянс" послуг в обсягах, відображених платником податків в його бухгалтерської звітності, правомірності віднесення сплаченої їх вартості до складу його валових витрат, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки судом встановлено помилковість нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 182385,00грн. та з податку на прибуток в сумі 233102,00грн. за наслідками позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з: ТОВ БВП "Строитель-Плюс" , КП "Альянс" за період з 01.07.2009 по30.06.2012, то і застосування у спірних податкових повідомленнях-рішеннях фінансових санкцій (в сумі 32890,50грн. та в сумі 22215,50грн) слід визнати таким, що порушує визначені законом умови такого застосування.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 12.10.2012 про 01162200 щодо донарахування позивачу щодо нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 233102,00грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 22215,50грн.та податку на додану вартість у розмірі 182385,00грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 32890,50грн., суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 12.10.2012 щодо нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 233102,00грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 22215,50грн.та податку на додану вартість у розмірі 182385,00грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 32890,50грн. діяв неправомірно.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.06.2013 у справі № 2а-11794/12/0170/2 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко